Реп і «Діснейленд»

Починати освоєння Каліфорнії треба не з неосяжного Лос-Анджелеса і навіть не зі затишного Сан-Франциско, а одразу з пляжів. Лос-Анджелеське передмістя Санта-Моніка – це прохолодний Тихий океан, золотистий пісок, розслаблені люди і фантастичні графіті на стінах. І зрозуміло, рятувальники і рятівниці з ідеальними ногами. А коли набридає пляжне Dolce far niente, згадується, що Каліфорнія й автомобільні прогулянки створені одне для одного, що в Каліфорнії – «золотому штаті» – є всі види природних ландшафтів – снігові гори, великі пустелі і густі ліси. Крім цього, Лос-Анджелес, Сан-Франциско, Сан-Хосе і найперший «Діснейленд» в Анахаймі.
Чим зайнятися:
Просто поніжитися на найкласичнішому американському пляжі, потім купатися, підстрибуючи на хвилях до тих пір, допоки рятувальники не почнуть вкотре за день дути в свисток і оголошувати штормове попередження.
Вирушити вглиб Санта-Моніки на пішохідну алею Third Street Promenade і на ній послухати наживо тих же реперів, що пропонували вам диски на пляжі.
На пірсі покататися на каруселі з конячками та оглядовому колесі, побудованих у 1920-і роки.
На заході, щоб було символічно, пробігтися по прямому Sunset Boulevard, а потім на звивистій і мальовничій Mullholland Drive витратити за вечір увесь статок у кращих барах Лос-Анджелеса, зустрівши Ленні Кравіца, Періс Хілтон, Мішу Бартон, Джонні Деппа – або, скоріше, людей, дуже на них схожих.

Архітектура і джаз

Чикаго – надзвичайний і повноважний представник двадцятих-тридцятих американських років. Захопленому примарами тієї епохи в чиказькому даунтауні, що має ім’я The Loop, з’явиться все, що може його символізувати: неоготичні будівлі з горгуліями, що злобно шкіряться з-під вивісок, масивні сталеві опори наземного метро, пожежні сходи біля стін – по таких потрібно втікати від переслідувачів, не знімаючи капелюх. Втім, Чикаго – це не тільки Велика депресія. Це – плацдарм для останніх архітектурних досліджень і нововведень. У фільмі «Будинок біля озера» герой Кіану Рівза спеціально водив Сандру Буллок по найкрасивіших чиказьких помешканнях. А в Міленіум-парку, прямо в центрі, – свято сучасних віянь: величезне криве дзеркало у вигляді краплі, відеокліпи на воді, що стікає по прямовисній стіні, і величезна сцена із залом для глядачів на газоні.
Чим зайнятися:
Проїхатися спочатку на старовинному надземному метро (EL), а потім на річковому трамвайчику по Чикаго-рівер, що впадає в озеро Мічиган. Зробити фото, стоячи на палубі з гордо піднятою головою біля зоряно-смугастого прапора, і дивитися на панорами хмарочосів.
Гуляти по Чудовій милі – фешенебельній ділянці Michigan Avenue.
У вихідний день послухати в Міленіум-парку класичну музику у виконанні Великого симфонічного оркестру.
Увечері піти в джаз-клуб з інтер’єром, що не мінявся років тридцять, наприклад, у Green Mill (4802 N. Broadway Ave.,), де сидів Аль Капоне зі спільниками. Охоронець охоче покаже улюблений барний стілець заслуженого мафіозі Америки.

Міста-примари та олені

Взагалі-то, занедбані міста є не тільки в Колорадо, ще в Юті, Аризоні, Техасі, але колорадські шахтарські поселення – це абсолютна класика. У містечку Саут-Парк (так-так, це і є прообраз батьківщини чотирьох хлопчиків) колись видобували золото, а коли закінчилися поклади, люди виїхали. Тут залишилося кілька десятків будівель різного призначення – салун (назва традиційних американських барів), друкарня, аптека, залізнична станція, навіть будинок учителя музики і кабінет дантиста. Навколо – величні Скелясті гори, вікові ялини, моховиті валуни, перекотиполе під ногами та олені-Бембі вистрибують на дорогу.
Чим зайнятися:
Провести в місті-примарі весь день, перекинутися в карти в покинутому салуні, почитати стоп’ятдесятирічної давнини номери газети «Вечірній Саут-Парк», посидіти в кабіні машиніста паровоза, повечеряти в готелі Hand (www. handhotel.com, від $59) біля каміна.
На ранок, прикупивши хутряну шапку а-ля ковбойський капелюх, для продажу яких тут є спеціальний магазин, вирушити на кінну прогулянку по горах.
А ще є приваблива можливість взяти напрокат електромобіль і поїхати в ліс. Там можна стати учасником фотополювання на екзотичних диких звірів.
На відстані десяти миль від Саут-Парку, під Сан-Франциско, можна покататися на гірських лижах взимку або сплавитися по річці Колорадо – влітку.

Грізлі і гейзери

Найзнаменитіший і найперший національний парк у світі, за площею вдвічі більший, ніж Чорногорія; його часто показують в американських фільмах про природу. Стометрові водоспади, альпійські озера, гейзери і пейзажі з «Горбатої гори» і вся хрестоматія американських тварин: койоти, бізони, вапіти і ведмеді-грізлі. З останніми цілком реально зустрітися: ведмедів можна побачити, проїжджаючи по спеціальних заасфальтованих стежках, які тут простягаються на 250 кілометрів, а можна і тоді, коли грізлі самі вийдуть до сувенірного кіоску. В цьому випадку переговори краще не починати і чимдуж бігти до машини. Словом, незважаючи на цивілізованість, Єллоустон – це справді ведмежий кут Америки.
Численні гейзери мають поетичні імена. Найзнаменитіший називається «Старий служака» через те, що плюється окропом з армійською пунктуальністю: раз на годину. Ввечері гейзери романтично підсвічуються.
Чим зайнятися:
Посидіти біля підніжжя Нижнього водоспаду, вода якого падає з висоти 106 метрів.
Заглянути в грязьовий вулкан «Чорний дракон», де вирує і кипить чорне вариво з домішкою сірчанокислого заліза. Навколо, на відстані 20 метрів, не залишилося нічого живого через отруйні випари.
Можна спіймати форель в Єллоустонському озері, стоячи з вудкою на Мості рибалок. Незважаючи на конкуренцію у вигляді сотні таких же рибалок, повертатися без улову не вдасться: форель сама йде на спінінг.
На виїзді з парку заїхати в містечко Джексон-Хоул, де бандити щовечора нападають на поштову карету банку Wells Fargo. Інтриги, правда, не більше, ніж у голлівудському екшені: після перестрілки з шерифом бандити закінчують вечір на шибениці.

Пароплав і музика

Мрія проплисти по головній північноамериканській річці напевно жевріє у будь-кого, хто читав в дитинстві про Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна, тобто, в усіх. Водними стежками Марка Твена поки що можна пройти на побудованому в 1926 році пароплаві Delta Queen (www.majesticamericaline.com). Пароплав мають намір зняти з маршруту через недотримання правил пожежної безпеки, що викликає хвилі протесту, і справедливі. Такий красень, чотирипалубний, та й, до того ж, із гребним колесом, що приводиться в рух парою, повинен бути на плаву.
Переміщаючись з помірно континентального клімату до субтропіків, можна відчути себе середнім американським буржуа в нескінченних чаюваннях на палубі і побачити масу цікавого – від поселень у будинках-човнах прямо на воді до міст-близнюків Міннеаполіс і Сент-Пол, симетрично розташованих на різних берегах. Також зліва і справа зустрічатимуться плантації, вже без зігнутих над ними рабів, могутні мости і садиби з колонами на кшталт тієї, де колись Скарлетт любила Ретта.
Чим зайнятися:
Крім типових південних містечок на кшталт тих, де жили і хуліганили твеновські герої, Міссісіпі протікає через Луїзіану, зокрема, Новий Орлеан. Батьківщина джазу, ляльок вуду і карнавалу Марді-Гра була неабияк зруйнована ураганом, але все ж варто, навіть необхідно, прогулятися по Французькому кварталу і зрозуміти, що таке креольська кухня.
Цікаво побачити будинки, побудовані до громадянської війни, – їх тут збереглося, як ніде, багато.

Кіно і казино

На центральній вулиці, Стрипі, – всі найвідоміші казино і повне відчуття ірреальності. У Venetian гондоли борознять штучні канали, в Paris – маленький Монмартр, штучне ясне небо і шансон, у Wynn – шоу-рум «Феррарі», в Bellagio – ресторан Picasso з оригіналами на стінах. Найбільш зворушливе – це фонтани у казино Bellagio, тут влаштовують водяні вистави під Viva Las Vegas і My Heart Will Go On. Взагалі, в Лас-Вегасі напади дежавю значно сильніші, ніж у Нью-Йорку.
Фонтани ви напевно бачили в «Одинадцяти друзях Оушена», ці друзі якраз Bellagio і пограбували. Насправді того Вегаса, де добрим словом і пістолетом вимагали більшого, ніж просто добрим словом, уже немає. Старий Вегас, де всім заправляла мафія, знищило ФБР у середині 1980-х – його агонія показана у фільмі «Казино» Мартіна Скорсезе. Колишні казино знесли, на їхньому місці з’явилися нові, більш помпезні, дорожчі, і належать вони корпораціям, а не сім’ям.
Чим зайнятися:
Під’їхати до казино, де програти або виграти статок, а на виході вибрати одну з двох черг – до таксі або до лімузинів.
Весь день пити безкоштовні коктейлі, призначені всім гравцям, а ввечері на зекономлені гроші купити пляшку шампанського і зчинити галас у нічному клубі.

Льодовики і гелікоптери

Біла безмовність – це про Аляску. Необжитих мерзлих і безкраїх територій тут без кінця і краю достатньо. Можна по-господарському облітати льодовики і ліси на гелікоптері або літаку: на Алясці найбільший флот приватних літаків у всій Північній Америці. Можна звернутися, наприклад, у TEMSCO (www.temscoair.com), які, окрім вертолітних, організовують і тури на собачих упряжах. На півдні півострова клімат цілком придатний для життя і широта така, що засмагати можна протягом усього року. Місцеві лізуть у воду вже в квітні. Середина все одно до кінця не розтане, а якщо по берегах лід зійшов – водний костюм, катер і – вперед. А коли трохи відпускають морози, на острівцях, де станув сніг, починають гніздитися білоголові орлани – один з американських символів, а ведмеді грайливо ловлять рибу лапами.
Чим зайнятися:
Провести день, займаючись серфінгом в океані, а ввечері кататися на лижах і сноуборді. Кататися можна і на «бубликах»: сноутюбінг – порівняно безпечна альтернатива сноуборду. Прогумовані колеса вміщають до трьох осіб і мчать з гори з величезною швидкістю.
Вночі смакувати зі суворими чоловіками і вольовими жінками найбільшого штату Америки місцевий напій «Еверклір». Його міцність –95 градусів, і від нього, кажуть, не буває похмілля. Закушувати знаменитою тріскою і легендарним лососем, яких можна особисто зловити напередодні, вийшовши в море на риболовлю.
Вранці взяти в оренду літак з пілотом, доїхати до аеродрому з допомогою лайок у запрягу, а там – злетіти над гордими сніговими вершинами і вижити.

Села і кампуси

Нова Англія – це кілька невеликих штатів на північному сході (поіменно – Массачусетс, Мен, Нью-Гемпшир, Вермонт, Род-Айленд і Коннектикут), колиска нації і місце висадки перших колумбів-вікінгів під художнім керівництвом Лейфа Еріксона. У кожного свій набір образів. Наприклад, у штаті Мен – скелясті береги з маяками, у Вермонті – ліси і гори, з яких восени хочеться малювати етюди, а в Коннектикуті у великих кількостях сільські пейзажі і містечка з готичними соборами.
У цих краях, як в Європі, діє принцип міжсезоння – тут особливо добре навесні і восени. Гори Аппалачі в цей час свіжі і прекрасні, а блукаючи по лісах і долинах, натрапляєш на несподівані місця зі старовинними млинами на манер голландських, кам’яні порохові склади і занедбані ферми сторічної давнини.
Чим зайнятися:
На озері Winnipesaukee зробити фотографії біля будиночка, що нагадує житло норвезького рибалки, кататися на човні, слухати крики гагар і купувати сувеніри з їхнього пір’я.
У Бостоні зануритися в міське життя. Відвідати музей «MIT» –Массачусетського технологічного університету.
Нічне життя в Бостоні для кар’єристів – о другій ночі всі розходяться, але бари непогані. Загляньте, наприклад, у Wonder Bar (186 Harvard Ave).
Не забудьте пообідати в Норт-Енді, місцевій «Маленькій Італії».
Якщо захочеться підбадьоритися, згадайте про те, що Нова Англія – стовп американської освітньої системи, з Гарвардом і Єльським університетами, і на правах запрошених заморських гостей спробуйте потрапити на студентську вечірку.

Мули і рафти

Тут здається, що це і не Земля зовсім, а, наприклад, Марс. Червоні скелі не просто утворюють бездонну прірву завглибшки в півтора кілометра і довжиною в триста. З каменів тут волею річки Колорадо і тектонічних змін виходять піки, арки, спіралі і просто віртуозні скульптури. Навколо – героїчні рослини, папороті і кактуси, що пробиваються крізь твердь земну (або, все-таки, марсіанську?). Все здається вічним і непорушним, хоча якихось шістдесят мільйонів років тому Колорадо текла по рівнині і поступово торувала собі шлях через породу, але на цьому не заспокоїлася – каньйон і зараз постійно більшає через ерозію. Колір скель теж змінюється, правда, значно швидше: набігають хмари, переходить сонце, і червоний колір стає то блакитно-сірим, то чорним. І якщо опинитися на дні каньйону, то стає зрозуміло, що «щасливий і німий» – це не обов’язково про вершину, буває і навпаки.
Чим зайнятися:
Облетіти каньйон на гелікоптері або спортивному літаку (від $130) – такі екскурсії організовуються практично щогодини.
Прогулятися по відкритому в 2007 році майданчику з прозорою підлогою, розташованому на висоті у два з половиною разу вище, ніж найвища будівля в світі.
Вирушити на північ (North Rim), у Канаб, де рівно вдесятеро менше туристів, і поспілкуватися з каньйоном практично наодинці.
Сміливим шлях вниз, на дно, пішки або верхи на мулі.
Відважним – сплав на рафті по річці Колорадо, на кілька днів, з порогами. По допомогу та за спорядженням можна звернутися, наприклад, у компанію Western River Expeditions.

 joinuplviv.com