Ти спитаєш – «ЧОМУ?»
Ти спитаєш – «НАВІЩО?»
Помирать було їм у РОКИ МОЛОДІ.
Ти спитаєш – «КОМУ?»
Ти спитаєш – «НАВІЩО?»
Пам’ятать нам потрібно
ті далекі і близькі роки.
Я ТОБІ ВІДПОВІМ…
І затям це, юначе, передай
своїм дітям і дітям дітей,
Що ідея Свободи для українця
Пахне кров’ю по нинішній день!

Січень – традиційно щедрий на свята місяць для українців. Але є у ньому і невесела дата – 29 січня – День пам’яті Героїв Крут. З метою виховання високопатріотичного духу учнів школи українознавства «Рідна школа» ім. В. Стуса у Чикаго та наших молодіжних організацій, СУМу і Пласту, 28 січня в аудиторії церкви св. Володимира та Ольги відбувся захід, присвячений пам’яті трагічної загибелі студентського куреня під Крутами у далекому 1918 році.

Апель був розпочатий А. Попович традиційно – з урочистого внесення прапорів молодіжних організацій та гімну України у виконанні всіх присутніх. Згодом до слова було запрошено директора школи п. Галину Баран. У своїй промові директор зазначила, що в історії за здобуття незалежності України бій під Крутами – це зовсім невеличка битва, і вона не є зразком військового мистецтва. Проте, це – символ нескореного духу нашої нації. Подвиг українських юнаків, що своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ національної честі. Вони – студенти, курсанти, школярі – проявили справжній патріотизм, що є вище за класові інтереси, і коли постала потреба – без вагань віддали молоде життя в ім’я свого народу. У своєму виступі п. Баран наголошувала на ще одній сторінці, назва якої – Майдан. А це – покалічені людські тіла і серця, Михайлівський собор, Майдан, залитий кров’ю, барикади, постріли, палаючі шини, черга пострілів… Революція гідності!
І що вже третій рік поспіль ми вшановуємо пам’ять Героїв Крут і Героїв Небесної Сотні на своїх зібраннях.
Сценарій заходу, написаний учителем культури п. А. Вильотнік та активістами СУМу, дав змогу дітям, юнацтву та дорослим зануритися в події 1918 року. Був переглянутий фільм «Недооцінений урок історії», багатий на документальні зйомки та тлумачення авторів щодо політичної, ідеологічної та реальної життєвої ситуації тоді в молодій незалежній Україні.
Відтак, увазі громади було продемонстровано відеоряд на пісні Наталки Карпи «Реквієм за Небесною Сотнею», Злати Огнєвіч «Pray for Ukraine» та Святослава Вакарчука «Не твоя війна». Емоційні та зворушливі ролики перепліталися з чудовим декламуванням поезії учнями старших класів. Вірші декламували: Марко Вильотнік, Анастасія Чорна, Володимир Гордій, Максим Бандрівський, Кароліна Стадник, Софія Троян, Ярослав Демидяк та Соломія Пастернак.
Історія нашої Батьківщини, яку не вивчають належним чином, повторюється знову! Сьогодні ми маємо фактично ту ж ситуацію, якою вона була майже 100 років тому! Коли ворог з Північного Сходу намагається загарбати Україну у власне поле впливу, нам знову допомагають сусіди зі Заходу.
Наші герої, цвіт нації, знову гинуть заради кращого вільного майбутнього українства! А все тому, що керівники України забули або й не знали історію власного народу і змушені складати іспит на зрілість нації коштом загублених молодих життів, допоки не складуть його на «відмінно».

Хтось ввечері присипував могили і чув,
Як хлопець, що у ній вмирав
Шептав до друга мертвого насилу:
«Ми нині гинем…
Завтра – кров за кров»…

Виховний захід закінчили піснею «Ой, у лузі червона калина».
По дорозі до школи учні і вчителі ділилися своїми враженнями, переживаннями і емоціями, і це не дивно, адже емоційна пам’ять від побаченого і почутого залишиться на все життя, так само, як вигук «Слава Україні!» наймолодшого учня дошкілля після завершення гімну «Ще не вмерла України…» До речі, цього не було в сценарії – це слова нашого молодого українства, чим ми, вчителі школи, дуже пишаємося!

Народе мій, для всіх завжди відкритий,
Не вір, що воля з’явиться сама,
Не дай себе підступно обдурити,
Мовляв, дороги іншої нема.
Як знову йти до старшого нам брата
Просить своє... й на весь світ працювати.
Не дай себе до нитки обідрати,
Зумів же двічі пута розірвать.