Як показав досвід АТО, добре підготовані та озброєні снайпери суттєво впливають на здатність підрозділів успішно виконувати ті чи інші бойові завдання.

Снайпери – еліта будь-якої армії. На їхню підготовку в деяких країнах витрачають сотні тисяч доларів. Та, як не прикро, у нас до початку проведення антитерористичної операції належну увагу цьому питанню не приділяли. Останнім же часом ситуація докорінно змінилася.
Свідченням тому є проведення минулого року в навчальному центрі «Десна» перших в історії Збройних сил України змагань снайперів. Тоді за право вважатися найкращими стрільцями змагалися десять команд різних видів і родів військ Збройних сил України та дві команди від Національної гвардії України.

Крістофер Скотт «Кріс» Кайл (8 квітня 1974 – 2 лютого 2013, Глен Роуз) – військовослужбовець підрозділу «Морські котики» США. Його вважали найбільш результативним снайпером в історії Збройних сил США. Під час служби в Іраку вбив 255 супротивників, з яких 160 були офіційно підтверджені Міністерством оборони США. Кріс Кайл служив у ВМС США в 1999-2009 роках і чотири рази їздив у бойові відрядження в Ірак. Він був двічі поранений. Брав участь у другій битві за Фаллуджу. В Ер-Рамаді його називали «Диявол Рамаді» (Al-Shaitan Ramad). Була призначена нагорода в розмірі 20 тисяч доларів за його голову. Найдальшим його пострілом вважають знищення партизана, озброєного гранатометом, з відстані 1920 м (2100 ярдів). Кайл був двічі удостоєний Срібної зірки і нагороджений п’ятьма Бронзовими зірками. У 2009 році Кайл залишив службу в ВМС США і з дружиною та двома дітьми переїхав до Техасу. Очолював приватну військову компанію Craft International, яка забезпечувала підготовку снайперів і охоронців. Загинув на стрільбищі від рук ветерана війни під час реабілітаційного курсу. Кайлу було лише 38 років

Протягом трьох днів снайпери змагалися у точності стрільби на різні відстані, демонстрували вміння взаємодіяти одне з одним, проводити прицільний вогонь під психологічним і фізичним навантаженням в умовах, наближених до бойових. Вони здійснювали багатокілометровий марш-кидок, виконували завдання з орієнтування на місцевості, оперативного виходу на позицію, розміщення, ураження конкретної цілі у певний час і відходу з позиції.
Судячи з цього та інших фактів, нині в нашому війську питанням підготовки снайперів, їхнього озброєння та спорядження приділяють особливу увагу. Майстрів одного пострілу активно використовують майже в усіх підрозділах та частинах Збройних сил України. Як показав досвід АТО, наявність у війську добре підготовлених та озброєних снайперів суттєво впливає на здатність підрозділів успішно виконувати ті чи інші бойові завдання. Насамперед, у боях на коротких та середніх відстанях, де активно застосовують стрілецьке озброєння.
Зараз снайперів готують у навчальних центрах Збройних сил України на спеціалізованих курсах підготовки. А до їхнього навчання залучають інструкторів, які пройшли відповідну підготовку, зокрема, й за стандартами НАТО.
Щоб потрапити на такі курси, військовослужбовці проходять ретельний відбір за багатьма показниками. Окрему увагу при цьому звертають на їхні психологічні та фізичні вміння та навички, адже майбутній снайпер має бути дуже врівноваженим, терплячим, мати розвинену уяву і вміти імпровізувати й швидко приймати рішення, зокрема, в екстремальних умовах.
Щоб стати снайпером, необхідно знати і вміти застосовувати на практиці основні принципи влучної стрільби: положення для стрільби, встановлення прицілу, вміння враховувати погодні фактори, прицілювання, натискання спускового гачка, приведення штатної зброї до нормального бою. Всі ці дії під час навчання доводять до автоматизму.
Підготовка українських снайперів у Навчальному центрі Сухопутних військ ЗС України проходить як удень, так і вночі. Їх навчають прийомів ураження цілі з першого пострілу на різних відстанях та виживанню на полі бою. Майже щодня – практичні стрільби зі штатного та іншого озброєння снайпера. Крім цього – заняття з маскування, тактики, фізичної підготовки й інших навчальних дисциплін.
Навчають снайперів і нестандартним, у класичному розумінні, діям. Як розповів один з інструкторів навчального центру, досвід антитерористичної операції показав, що снайперам часто доводиться діяти не наодинці чи парами, а в складі груп. Тож, нині, окрім вміння влучно стріляти, швидко орієнтуватися на місцевості, маскуватися та вибирати маршрут, їх вчать діяти у складі міні-підрозділів. Для цього на полігоні обладнано спеціальну навчально-матеріальну базу. Там є не тільки майданчики для стрільби, але й обладнане містечко для відпрацювання дій у місті.

Професія – снайпер

«Снайпер» у перекладі з англійської означає «влучний стрілець у качок, які летять». Колись в Англії так називали успішних мисливців. А сама назва походить від англійського snipe – «бекас», дрібний швидкокрилий і обережний птах, полювання на якого вимагає ретельного маскування й стрільби з великої відстані.
Головні риси і навички снайпера – безмежне терпіння, мистецтво бути невидимим і здатність інтуїтивно передбачати події. По суті, життя снайпера – повне злиття з навколишнім середовищем, при якому найменше порушення гармонії помічається миттєво і безпомилково.
Щоб стати снайпером, потрібні орлиний зір і котячий слух. Але, крім цього, майбутній снайпер змушений розвинути в собі здатність, яку називають спостережливістю або сприйнятливістю. Ця здатність дозволяє передбачати рухи противника, його поведінку, переміщення й тактичні задуми. Її цілком можна розвивати, причому, жодних меж у цьому немає. А ще снайпер повинен володіти нескінченним терпінням, емоційною врівноваженістю, витривалістю та здатністю абстрагуватися від усього, що заважає зосередитися на виконанні завдання. Всі ці навички можуть бути розвинені шляхом систематичних тренувань.
Досвідчений снайпер ніколи не буде цікавитися результатами свого пострілу. Для цього є розвідка, його ж робота – точно послати одну кулю. А той, хто, промахнувшись, робить другий постріл, зводить нанівець ретельне маскування власної позиції.
Крім напрацювання зорової спостережливості, доводиться розвивати й слух. На позиції, особливо в засідках вночі й при проведенні оперативного спостереження, снайпер зобов’язаний не тільки добре бачити, але й чудово чути. Дослідження показали, що людина чує значно більше, ніж їй здається. Основними ж перешкодами при цьому є так звані психологічні фільтри слухової чутливості. Усунути їхній вплив можна, навчившись глибоко зосереджуватися на звуках навколишнього середовища і сортувати їх не за гучністю, а за значущістю, характером і походженням.
Та, все ж, око – основний робочий орган снайпера. Його зір повинен бути бездоганним. Тривале використання оптичних приладів призводить до значного тимчасового погіршення зору. Тому, працюючи в парі, снайпер-лідер більшу частину спостережень доручає своєму напарникові.
Снайпер не має права на таку розкіш, як емоції. Злість, радість, прикрість, тріумф – все це порушує зосередженість, виводить з бойового режиму, тож професіонали вміють вводити себе в стан «бойової байдужості». Неодноразово спостерігалися випадки, коли снайпери розвід-диверсійних груп перед парашутним десантуванням засинали в літаках і будили їх безпосередньо перед стрибком.