«Моя мама особлива. Через колаж вона зуміла показати покоління сильних жінок у нашій родині», – так написала про художницю два роки тому її донька, київська школярка Майя Рондяк у своєму творі. Сьогодні мистецтво українських революцій впевнено презентує себе в Америці виставкою «Вінок» Олі Рондяк, яка вперше експонується в Українському національному музеї у Чикаго.

«Вінок» народився під впливом Майдану, учасниками якого були її діти, чоловік і сама художниця. Знаменно, що відкриття виставки співпало з третьою річницею Революції гідності.

9 грудня в Українському національному музеї в Чикаго київську гостю вітали друзі і родина з Клівленда, Нью-Йорка, пластуни та українська громада. шанувальники з Чикаго. Це – своєрідна зустріч з українським сучасним мистецтвом українки, народженої в Америці, яка понад 20 років тому переїхала з родиною до столиці України. «Вінок» Олі Рондяк поєднав у межах одного експозиційного простору живопис та колаж, малу модерну пластику, як також мистецькі роботи бабусі Парасковії-Марти, які пов’язані не лише з українською художньою традицією. але й з історією життя всієї родини.

Ось у такий оригінальний спосіб Оля Рондяк зуміла поєднати орнаментальні площини з просторовими ритмами, надаючи виставці особливого авторського звучання. Відвідувачі потрапили на Майдан у вінку, де Революція проілюстрована колажем глобальних змін в історії самої України. Оля Рондяк із хвилюванням розповідала про ці події, бо вони відбувалися в неї вдома. Це було вчора, яке перейшло у завтра. Про це неможливо забути. Жіночі обличчя стають образами, молитвою сьогодення, в якій заклик до миру, до волі, до розуміння.

Також художниця вписує в історію свою сторінку, зображаючи українок, які свідомо й самовіддано, поруч з чоловіками, захищали на Майдані право нашого народу на краще життя, захищали гідність і право жити в європейській державі. Невід’ємним образом Майдану є Божа матір з дитятком на руках, яку художниця створила під впливом недошитого бабусею образка.

Оля Рондяк народилася у Сполучених Штатах у 1966 році. Отримала ступінь бакалавра у галузі психології та освіти в Hunter College, New York, NY. Після роботи соціальним працівником у Брукліні вона продовжила навчання та отримала ступінь магістра в галузі клінічної психології. Кар’єру у галузі психотерапії розпочала у Філадельфії; згодом, у 1995 році, разом з чоловіком Петром приїхала в Україну, де й продовжує жити разом зі своїми трьома дітьми – Романом, Майєю та Калиною. Студіювала мистецтво в Америці, Україні та Угорщині. Будучи членом української скаутської організації Пласт, продовжує дотримуватися активної громадської позиції в житті України: провела кілька персональних виставок, брала участь у багатьох колективних експозиціях та жертвувала свої роботи для благодійних аукціонів.

Інсталяції на виставці невидимою силою подовгу затримують біля себе. Мало кому зі сучасників довелося побачити колись вервечку з хліба, вимолену руками політв’язня совєтського режиму в 50-х роках минулого сторіччя, вишиті листи-образочки з присвятою донькам, чоловікові. Усі ці родинні сьогодні реліквії розміщені на вітринах. Про них розповідала ще у 1980 році газета Chicago Tribune. Коломиянка Парасковія-Марта Міхняк у 1943 році востаннє бачила свою донечку Оксану, яка 10-річною разом з батьком подалася на захід. Згодом, розділені війною, опинилися в таборах. Вони – у таборах для переміщених осіб в Австрії, вона – в Мордовії. Не знаючи нічого про долю чоловіка і дитини, вишивала для них листи, писала на клаптиках, надіючись, що рідні живі. Ні донька, ні чоловік, ні онуки ніколи не зустрілися з нею, але листи дивом віднайшли родину.

На виставку приїхала і мама Олі, пані Оксана. Це вона передала дітям любов до України, благословила на повернення до своїх витоків.

У рамках всесвітнього стріт-арт-проекту Art United Us у червні цього року Олею було створено стінопис – боковий фасад одного з корпусів Київського вищого професійного училища водного транспорту, КДАВТ, прикрашає зображення дівчини з великими блакитними очима. «Art United Us є одним з новаторських проектів урбаністичного мистецтва, який об’єднує 200 кращих художників навколо настінного мистецтва та ідею підтримки миру на Землі.

Вінок – це традиційний головний убір із квітів, і саме так назвала художниця свою виставку. «Помаранчева та Революція гідності змінили нас. Для мене, американської українки, національна гордість завжди була частиною мого життя. По вінку на жіночих портретах нас впізнають, а по квітах читають правду про війну на сході, розпочату Росією проти незалежної держави Україна, дізнаються про внутрішні проблеми, найбільша з яких – корупція. Моя найзаповітніша мрія – щоб Україна дійсно стала незалежною, щоби хвиля національної гідності продовжувала зростати, та щоб вінок залишався символом краси та сили цієї благодатної та миролюбної нації», – наголосила Оля Рондяк під час відкриття виставки. Вона подякувала родині за підтримку та Українському національному музеєві за проведення виставки.

Президент музею Лідія Ткачук відкрила виставку та привітала Олю Рондяк і гостей в Українському національному музеї.
Виставка триватиме до кінця грудня. Запрошуємо.