Перед грою оркестру диригент налаштовує камертон і дає послухати його звучання оркестрантам. Відповідно до звучання камертона і налаштовується гра усіх музичних інструментів та оркестру в цілому.

У політиці також може відбуватися щось подібне.
Різні політичні сили і діячі – як всередині країни, так і за її межами, – їхні замисли і дії, а також випадкові та закономірні події, що трапляються за цей відрізок часу – все це може бути витлумачено як сукупність нот, по яких кожен має грати свою партію.
Чи зіллється це різноголосся в гармонію, чи буде терзати дисонансами – залежить від багатьох факторів.
Але камертоном подій останнього часу в Україні я вибрав вірш чудового поета і співака, мого колеги по викладанню Анатолія Матвійчука.

Вірш-камертон

Вирок

Сніг. Аваков-Дєєва. Тарифи!
Трамп і Путін. Бойко і Ляшко.
Євровізи. Обіцянки. Міфи.
І хатинки в стилі рококо.
Газ. Бензин. Бариги знахабнілі.
МВФ. Кредит. Карпатський ліс.
Шустер. СБУ. Саакашвілі.
І байки про грьобаний безвіз.
Президент. Кабмін. Верховна Рада.
МВФ. ЄС. ПАРЄ. НАБУ.
Ціни. Хабарі. Скандали. Зради.
І реформи, що лежать в гробу.
Мітинги. Протести. Тінь Майдану.
Долар. Гривня. Бізнес на АТО.
Партії. Вожді. Злочинні клани.
Розпад душ.
Не виживе ніхто.
#anatoliymatviychuk

Вірш сильний. Емоційний. У ньому проглядається відчай.
«Не виживе ніхто» – з цим вироком-висновком я не згоден. Але картина сьогодення намальована поетом різкими мазками. Кожен з них – окремий фрагмент великої картини й одночасно самостійна за сюжетом міні-картина.
Спробуємо піти аналітикою услід за поезією.

Сніг

Дякуючи двом Майданам, сніг в Україні асоціюється з політичним протестом.
Під час Помаранчевої революції особливо яскраво на снігу виглядали мандарини (наколоті, як стверджувала перша леді Люся Янукович) і помаранчеві шалики на тисячах киян.
Під час Євромайдану – кров Небесної Сотні та інших загиблих.
Цього року сніг випав, не чекаючи 21 листопада, – дня початку обох попередніх Майданів.
Відомо, що організатори протестів хочуть саме до 21 листопада довести градус кипіння громадянських протестів до максимуму.
Дуже сподіваюся, що цим максимумом може бути, радше, калина, аніж кров – чия би то не була.

Аваков-Дєєва

Ще один кадровий скандал на початку листопада спалахнув у зв’язку з призначенням нікому до тих пір невідомої Анастасії Дєєвої заступником міністра внутрішніх справ України з питань євроінтеграції.
Повідомлялося, що вона має значний досвід і чудово знає англійську.
Нібито, звучить переконливо?
Але тут одна за одною почали надходити такі дивні інформації, що громадськість схопилася за голову.
Спочатку спливло те, що цій молодій жінці, до речі, нібито, заміжній, лише 24 роки. Отже, «значний досвід» почав виглядати фікцією.
Її «міжнародний досвід» полягав у тому, що певний час вона прожила у Стокгольмі, але чим і де там конкретно займалася – достеменно громадськості так і не пояснили.
Вияснили також, що при її призначенні були порушення.
Попри запевняння, що її кандидатура узгоджена з віце-прем’єром з питань євроінтеграції Іванною Климпуш-Цинцадзе, вияснилося, що після співбесіди погодження так і не було дано.
Були порушені і норми, що законодавчо регулюють призначення на посади такого рівня.
Потім стало зовсім цікаво: спалахнув скандал щодо дуже відвертих фотографій, які «досвідчена» заступниця публікувала в соцмережах.
Низка цих фотографій була настільки відвертою, що наша респектабельна газета не ризикує їх надрукувати. Деякі з них відповідали тематиці еротичних, а одна – навіть порнографічних сайтів.
Підбираючи її світлину для публікації в нашій газеті, знайшов ледь не найпристойнішу, хоча і на ній заступниця красувалася в прозорій блузці.
Величезний негативний резонанс в соцмережах з цього приводу був зумовлений тим, що багатьом стало ясно – деякі ключові представники влади можуть настільки грубо нехтувати вимогами закону і моральними нормами, що народ зрозумів – високопосадовцям ніхто не указ і жодні справедливі нарікання на неприпустимість подібних призначень в розвинених демократичних країнах пропускаються мимо вух.
Спроба близьких до Авакова і Дєєвої осіб хоч якось захистити це призначення викликали ще більший осуд.
У результаті, в соцмережі потрапило висловлювання пані заступниці, що вона тепер більше не любить людей.
Правда, шеф зумів її заспокоїти. Поки в ЗМІ та соцмережах ламали списи і дружно засуджували це призначення, міністр МВС А. Аваков вирішив, що заступниці необхідно поїхати в Японію. Звісно, за державний кошт, у відрядження.
Що вона там робила в плані євроінтеграції – не зовсім зрозуміло, бо Японія поки що до складу Євросоюзу не входить.
Але пані Анастасія від прогулянок по Японії була у захваті, про що і прощебетала на своїй сторінці у соцмережах.
Наприклад: «Алярм! Прогулюючись по прекрасному Сенсоудзі, розглядаючи маленькі ремісничі крамнички, зустріла біля будистського храму Юрія Соболта, бандерівця».
Не кажучи вже про коми та інші розділові знаки, знавцю мов пані Дєєвій належало б знати, що правильно писати – «буддистського».
А летіти за 10 тисяч кілометрів, щоб помилуватися крамничками чи зустріти знайомого – надто дороге для бюджету МВС задоволення.
Якщо, звичайно, у пані Дєєвої не було якоїсь більш важливої місії у цій поїздці.
Якщо ця історія так нічим і не завершиться, якщо пані Дєєва продовжуватиме свою «плідну» діяльність на посаді заступниці міністра внутрішніх справ України, то корозія нинішньої влади стане ще більш очевидною, а ставлення до неї ще більш різке.

Трамп і Путін

Дехто жартував, що Антоніна Дєєва – це симетрична відповідь міністра А. Авакова новообраному президентові США Д. Трампу. Так би мовити, у Трампа – молода красуня Меланія, а у Авакова – ще більш молода красуня Анастасія.
Та, попри жарти чи порівняння, найбільш турбувало українську владу і громадськість те, що завдяки потужній кампанії в Україні щодо зв’язків керівника виборчої кампанії Д. Трампа Пола Манафорта з Партією регіонів та виплатою йому неофіційних гонорарів, Манафорт змушений був піти з посади в команді Трампа.
Враховуючи симпатію українських політиків до Гілларі і висловлювання Трампа щодо Росії і В. Путіна, після його перемоги на повен зріст стало питання: чи не відсуне адміністрація нового президента США Україну на периферію своїх інтересів і чи не погодиться Трамп вважати Україну зоною впливу Росії?
Трохи ці побоювання розвіялися запевняннями, що команда Д. Трампа і Конгрес, врешті-решт, будуть проводити зважену зовнішню політику і не допустять надмірних преференцій на адресу Росії.
Правда, з В. Путіним Д. Трамп розмовляв телефоном першим. І уже 15 листопада з’явилося повідомлення, що така ж розмова відбулася в американського президента з українським.
З цього приводу я прокоментував у соцмережах: «Журналіст так квапився поділитися цією радісною звісткою, що дав матеріалу такий ось заголовок: «Президент України провів дуже теплу розмову Трампом».
Ну, по-перше, П. Порошенко провів розмову голосом, а не Трампом. По-друге, не спішіть радіти. Позиція США стосовно України та Росії буде непростою і неоднозначною. Так що теплота розмов може змінитися холодком стосунків. Особливо, якщо й далі боротьба з корупцією та реформи складатимуть основу розмовного жанру наших».

Бойко і Ляшко

У Верховній Раді України сталося два скандали поспіль.
Перший – бійка.
Коли лідер радикальної партії України Олег Ляшко заявив, що лідер Оппоблоку Юрій Бойко щотижня літає до Москви за інструкціями, а має сидіти в тюрмі, той схопився і почав битися з радикалом.
На що головуючий Андрій Парубій спробував охолодити екс-регіонала, заявивши, що вони (регіонали) достатньо били і калічили людей, і тепер цього їм не дозволять.
Другий скандал стався 15 листопада.
Той же невгамовний О. Ляшко заявив у кулуарах парламенту, що Юлія Тимошенко хотіла використати сина головнокомандувача УПА, нардепа Юрія Романовича Шухевича (який наразі майже незрячий), і, мовляв, підсунула йому проект Постанови ВРУ про імпічмент президентові П. Порошенку, щоб пан Юрій оголосив це з трибуни Верховної Ради.
Цій, як радикали висловилися, провокації, нібито, завадив нардеп Мосійчук, і О. Ляшко почав вимагати надати Ю. Шухевичу охорону, бо, нібито, є загроза, що його можуть вбити для дестабілізації ситуації в Україні.
Так О. Ляшко включився в кампанію з дискредитації Юлії Тимошенко. Обґрунтовані чи ні звинувачення на адресу пані Юлії в намаганні спровокувати загострення через Ю. Шухевича – побачимо.

Звільнення М. Саакашвілі та його команди

Услід за демонстративним поданням про власну відставку Міхеіла Саакашвілі подали аналогічні заяви його дві соратниці.
Якщо з першою з них – Юлією Марушевською – було все ясно і очікувано, то друга відставка таїть у собі і певні глибинні процеси.
25-річна філолог красуня Юлія Марушевська була призначена Міхеілом Саакашвілі керівником Одеської митниці у перший період його губернаторства, коли він мав від президента П. Порошенка карт-бланш на будь-які кадрові рішення.
Оскільки вона, як стверджується, не крала і ламала всі корупційні схеми на митниці, її відставка була наперед визначеною. Адже, за твердженням М. Саакашвілі, якраз начальник Ю. Марушевської, Р. Насіров, курував з Києва всю корупцію на митницях країни і не міг терпіти Марушевську жодного дня після відставки її боса Саакашвілі.
А ось відставка глави Національної поліції грузинки Хатії Деканоїдзе була необов’язковою. Кажуть, що президент П. Порошенко їй довіряв і міг залишити на посаді.
Однак, нібито, пані Хатія дізналася, що Національна поліція у дні масових протестів 15-21 листопада поточного року може бути залучена для жорсткої «зачистки» мітингів і тому подібного. І не побажала брати в цьому участь. Тим більше, що серед лідерів протестуючих із дня на день може з’явитися її колишній начальник М. Саакашвілі, який і привіз її в Україну, і пролобіював призначення главою Нацполіції.
Тож, зі системи МВС красуня Міхеіла Саакашвілі пішла, а красуня Арсена Авакова туди прийшла. Хоча порівнювати масштаб цих фігур некоректно – перевага Хатії Деканоїдзе видна неозброєним оком.
Тепер її тимчасово заміняє генерал В. Троян, щодо якого є низка застережень.

«Шатун»

Коли цитована мною Ганна С. обурювалася, чому протести заплановані не на весну, інша користувачка Inna Sichkovska їй відповідала в тон та іронічно: «Навесні треба сіяти, садити, тому не буде часу. Отже, сказано шатун, значить, шатун : )))))))».
Що сказано і ким сказано? Який шатун?
І тут ми підходимо до основної концепції, яку висуває українська влада щодо усіх можливих протестних акцій у Києві (а, можливо, і по Україні) в період найближчих трьох місяців.
Посилаючись на хакерів, які, нібито, зламали пошту радника В. Путіна В. Суркова, представники влади і правоохоронних органів стверджують, що Кремлем розроблено план дестабілізації під назвою «Шатун».
Тому всі протестні акції листопада 2016 уже охрестили реалізацією плану «Шатун», а всіх нинішніх та майбутніх лідерів та активістів цих протестів жужмом записують до лав прокремлівських провокаторів.
До них, насамперед, запишуть, безумовно, Юлію Тимошенко, ймовірно Міхеіла Саакашвілі та інших, які будуть очолювати мітинги, акції, можливі блокування урядових будівель.
Якщо народне невдоволення і протести їхні лідери зуміють «розкочегарити», то іншого сценарію, окрім того, що було застосовано на Євромайдані 2013-2014, по суті, не існує.
Тоді можливі дуже драматичні події.
Якщо ж владі вдасться локалізувати протести і якимось чином пригасити вогонь невдоволення, то для неї все обійдеться малим переляком.
Перші шеренги протесту 15 листопада 2016 року пройшли маршрутом Небесної Сотні від Майдану по Інститутській вгору.
Пройшли, слава Богу, без конфліктів, блокувань чи пострілів.
Сподіваємося, до цього не дійде.
Дерево життя повинно вкриватися листям, а не червоніти від народної крові.
Треба сподіватися на розум усіх.
Бо Україна не повинна йти по колу нових трагічних випробувань.
Вижити повинні всі. І жити в нормаль­ній Україні.