Чимало помітних подій сталося в Україні останнім часом. Але усіх їх з головою накрило вулканічне виверження інформації про дані електронного декларування статків провідними політиками і чиновниками.

Тема № 1

Е-декларування запроваджувалося з величезними труднощами.
З технічними збоями, схожими на саботаж.
Зі саботажем, замаскованим під технічні збої.
З вичікуванням до останнього більшості тих, кому за посадами потрібно було заповнити е-декларації.
Нарешті, термін їх подання наприкінці жовтня завершився і дані почали оприлюднюватися.
Спочатку громадськість прочитала перші декілька декларацій і впала в прострацію від того, що прочитала.
Прострація змінилася шоком. І народ прагнув нових даних.
Вони мали або підтвердити закономірність всезагального збагачення усього правлячого класу зверху донизу, або показати, що надмірні статки були лише в окремих осіб.
Тому нові й нові дані з декларацій посипалися, мов спілі груші, коли ту грушу добре потрусити.
А трусили інформаційну «грушу» з таким остервенінням, що й не встигали осмислювати те, що «натрусили».
І ось уже декілька днів усі тільки й те роблять, що вкотре «пережовують» та осмислюють прочитане.
Практично тільки про це говорять коментатори, експерти, аналітики, журналісти, користувачі мереж. Народ у шоку.
Політики й високопосадовці незвично примовкли.
Можливо, також переживають шок від масштабів оприлюдненого.
Одна справа, якщо в тебе мішок грошей – «зелених» та вітчизняних, а інша – побачити, що з «мішками» майже всі. І ці мішки не в банку, не в страховому фонді, а, що називається, під матрацами, в домашніх чи службових сейфах.
Так званим «налом», готівкою.
Новенькі, нерозпечатані, в банківських упаковках.
А у декого тих «мішків» десятки, а то й сотні. У обранців долі – тисячі.
Хоча у більшості з них було загальне уявлення про колег, що ті не бідують.
Але щоб так не «бідували», причому, вже навіть не перший-другий ешелони, а взагалі, можна сказати, номенклатурний «дріб’язок» на кшталт якогось пересічного начальника пункту митного контролю – то вже, дійсно, викликало всезагальний шок у квадраті, кубі і подальших енних степенях!

«Декларації в студію!»

Доволі довго ніхто не подавав своїх е-декларацій. Багаті гарячково переписували все, що могли, на родичів та підставних осіб. Досвідчені вичікували – а раптом щось зміниться і все це не буде виглядати вже таким страшним для них.
Першими не витримали нерви у деяких держслужбовців, які обіймають скромні посадові позиції. Чи вони розпочали декларувати свої статки самі, чи їх «запустили», як пробні кульки, їхні начальники, щоб розвідати – як то воно буде, не так і важливо.
А важливо інше. Уже в перших е-деклараціях проклюнулися схеми, які потім вигулькнуть у е-деклараціях важковаговиків. Наприклад:
Схема перша: у мене нічого нема. Так прокурор Сергій Болховітінов, який одним з перших подав свою е-декларацію, вказав у ній півквартири в Донецьку, орендовану кімнату в гуртожитку, відсутність усього, що можна було б назвати майном – ні автомобіля, ні подарунків, ні статків дружини – ніц нема.
Схема друга: дещо є, але не моє. Кадровик з Верховного суду Дмитро Ругаєв вказав у декларації квартиру, машину, будинок, будівництво другого будинку – але уточнив: усім цим володіє його мати. На батька зареєстровано авто бізнес-класу БМВ. Машину, на якій їздить сам пан Дмитро, згідно з декларацією, він орендує у сторонньої особи.
Схема третя: дякуючи Богові, у мене заможна дружина. Так співробітник міграційної служби Антон Романов вказав, що сам не має ні квартири, ні авто, зате все це і дещо інше має його дружина. А заступник мера Києва В. Кличка Ілля Сагайдак – так той взагалі має золото-дружину: на неї записано 8 будинків, 9 земельних ділянок та 31 квартира у столиці. Відчуваєте, як вдало одружився заступник мера?
Схема четверта: користуюся квартирою (будинком) що належить «іншій особі». Саме в такій квартирі (великій) проживає чиновник-зв’язківець Микола Сокирко. Інша особа в е-декларації називається, але рівень родичання відсутній. Цією схемою давно користується і Юлія Тимошенко.
Схема п’ята: деталь, що відволікає. Так, Олег Ляшко, перерахувавши сотні тисяч валютних коштів готівкою, інше майно, вказав і вила. Результат – більшість обговорює хохму з вилами і мало хто дивується, звідки у Ляшка стільки валютного «налу».
Литвин вказав солідне майно і… дві пари запонок. Результат: враження, що декларант не забув вказати нічого – що і треба було довести.
Схема шоста: прикол. Вказавши поміж іншого і годинник ціною 7999 грн., відомий сотник Майдану, а нині нардеп В. Парасюк написав у декларації, що брегет приніс йому святий Миколай, коли нардеп зволили спати.
Схема шоста: доведення до абсурду. Колишній комбат батальйону «Азов», а нині нардеп Сергій Мельничук на повному серйозі вказав, що має готівкою трильйон гривень! Вам, шановний читачу, зір не зраджує: саме трильйон.
Результат: ніхто не вник у опис майна С. Мельничука, всі тільки ошелешено закрутили головами: що, насправді трильйон?!
І Парасюк, і Мельничук пізніше, нібито, вибачилися перед українцями, назвавши свої офіційні записи в офіційному відповідальному документі «жартами», і дали можливість усім нам ще раз пересвідчитися, що у декого почуття гумору та інтелект не завжди дружать.

Перші – не значить найбагатші

Звичайно, народ з величезним нетерпінням чекав е-декларацій від перших осіб держави. Не рахуючи відносно бідного голову ВРУ Андрія Парубія, від якого не чекали жодних сенсацій, е-декларації прем’єра, президента, інших політиків першого ешелону розглядалися дуже прискіпливо.
Тут відзначився Арсеній Яценюк – не подавши декларацію.
Його помічники пояснили (сам Арсеній Петрович не зволили розтулити рота перед українцями для якихось там пояснень), що екс-прем’єр та члени його колишнього уряду подадуть свої декларації до 1 квітня 2017 року – пославшись на певні правові норми.
Незворушне мовчання екс-прем’єра інтригує. Сам він раніше подавав за 2015 рік паперовий звіт, вказавши 2 млн. гривень доходу, а злі язики приписують йому ледь не мільярд «зелених», які, нібито, Арсеній Петрович зміг за 2 роки прем’єрства тяжкою працею «наколядувати».
Чинний очільник уряду Володимир Гройсман навіть трохи розчарував своїми статками. Вказавши декілька земельних ділянок до 10 тис. квадратних метрів, два будинки і дві квартири у рідній йому Вінниччині, прем’єр зізнався, що його київська квартира є дуже скромною – лише 59, 6 кв. м, а удвох з дружиною вони мають лише 2 авто.
Є, правда, трохи і під подушкою – до 26 млн. гривень та до 2 млн. валютних коштів готівкою.
Далеко прем’єрові до деяких своїх підлеглих і, тим більше, окремих нардепів, що заявили про значно більш серйозні обсяги готівки чи нерухомості.
Президент також не примусив особливо говорити про себе. Фігурант списку журналу «Форбс», який разом з народними переказами розповідає про сотні мільйонів доларів Петра Порошенка, насправді в декларації вказав $26 млн. на рахунках у банку і «під матрацом» 800 тис. грн. та $60 тис. готівкою.
Небагато, як для «шоколадного короля», яким вважають Петра Олексійовича, прямо скажемо.
Однак, і у першої особи знайшли те, за що зачепилися пліткарі. Оприлюднивши світлину двоспального ліжка у псевдокупецькому стилі, який би я назвав «шалене бароко», злі язики пройшлися по Петрові Олексійовичу по повній програмі.
Чим тільки не дорікали володареві ліжка – і поганим смаком, і тягою до розкоші, і намаганням навіть ліжко перетворити у засіб самоствердження!
Що ж, поговорити, дійсно, є про що, коли нема більш серйозних тем.
А такими могли би бути десятки картин визначних майстрів, які скромний Петро Олексійович вказав у декларації на штуки, а уїдливі коментатори вимагали перевказати кожну окремо, з обов’язковим оприлюдненням імені художника та ринкової вартості, яка в окремих випадках, нібито, доходить до десятків мільйонів доларів.

Родзинки е-декларацій

Чого тільки не вказували наші високопосадовці у своїх е-деклараціях! Біле і жовте золото, коштовності, брендові речі, шуби, манто, колекції зброї, картин, раритетів, дорогі автомобілі, катери, літаки!
На цьому тлі було не так легко вирізнитися, але дехто це зумів зробити. Так, міський голова Києва Віталій Кличко запам’ятався сімома велосипедами, нардеп М. Добкін та міністр Аваков – винним погребом дорогого колекційного вина (ціна окремих пляшок – до 15 тис. доларів), депутат від «Народного фронту» Ігор Котвіцький – курткою за 174 тисячі гривень, нардеп В. Рабинович – двома золотими орденами, нардеп Анатолій Матвієнко – навіть храмом, який належав йому як… нерухомість.
Дехто задекларував такі рідкісні речі, як частинки мощів святих чи старовинні хрести, два депутати вказали свої імена як оформлені торговельні марки, мер Дніпра Борис Філатов квиток… у космос ціною у 200 тисяч доларів і так далі і тому подібне.
Лідер парламентської фракції БПП Ігор Гринів вказав унікально рідкісну книгу – першодрук Івана Федорова «Апостол». Зчинився лемент – саме таку книгу вкрали нещодавно в Національній бібліотеці імені В. Вернадського.
Усіх заспокоїв особисто генеральний прокурор Юрій Луценко. Він заявив, що «Апостол» Гриніва – це зовсім інший «Апостол».
Перераховувати родзинки майна наших «слуг народу» можна ще довго. Однак, жодна нова кількість не дасть нам нової якості – якості політика, який би був гідним свого історичного покликання – служити державі, народу, нації, людині.
Це покликання у більшості з них виявилося під завалами цілого Евересту речей, які пересічні українці ніколи не побачать і, тим більше, не зможуть навіть потримати в руках, не те, що покористуватися.

Реакція народу

Людей приголомшив такий величезний і неймовірно дорогий запас усіляких рідкісних та коштовних речей, який перевершує усі мислимі та немислимі масштаби потреб нормальної людини.
Усі якось одразу усвідомили, що в потенційно багатій Україні, яку за 25 років можновладці зробили найбіднішою в Європі, сформувалася живуча когорта політиків, яка пережила все – 2 революції, Майдани, зміну президентів, урядів, складів Верховної Ради і весь цей час невпинно робила одне – смоктала з України всі ресурси, тягнула з людей усі жили.
Що ж залишається відчувати пересічному українцеві на цьому безсоромному параді розкошів? Що очікувати? Усі відчули себе обдуреними.

	На пошту Гілларі прислали е-декларації українських політиків

Реакція Заходу

Вона поки що різна – стримана й емоційна. Констатується лише, що нинішній режим не пішов далеко від папєрєдніків.
На тлі цих е-декларацій не лише Янукович, але й Кучма з Лазаренком прибадьоряться і будуть виглядати вже не такими злодюгами, як їх малювали нинішні можновладці. Хоча порівняно з нашими підпільними олігархами іноземні політики виглядають, перепрошую, дуже скромно. Вітчизняні скалозуби іронічно називають їх лохами та жебраками.

Мафія: удар у відповідь

Минуло кілька днів, і наші доблесні політики почали оговтуватися. О. Ляшко, а за ним і інші, вислухавши зливу звинувачень, заявили: а чого це тільки ми повинні звітувати? Нехай тепер народ звітує.
Тож ідея е-декларування для всіх українців поголовно, активно зациркулювала в коридорах влади.
Нема сумнівів – таке рішення буде прийнято, рано чи пізно.
Ось тоді кожен з нас побуває у шкірі нинішніх декларантів – тільки з майном у тисячі чи мільйони разів меншим.
Зараз момент гострої кризи довіри суспільства до влади. У що це виллється – покаже найближчий час.
А загалом, е-декларації потрібні як шлях до більш відкритого суспільства.
Потрібні нам усім.
Просто заробляти треба вчитися розумом і працею, а не протизаконними методами.