Ім’я дівчини нардепа Сергія Лещенка Анастасії Топольської знову на слуху.

Як DJ Nastya вона є відомою у музичному світі, зокрема, і закордонному. Її двогодинний виступ там коштує від 3 до 7 тисяч євро, що само по собі є свідоцтвом класу та популярності Анастасії.
В Україні вона теж працює і ось уже 10 років на київській радіостанції KISS FM веде власну програму.
І от прикре непорозуміння, що сталося днями, пов’язане якраз з цією радіостанцією.
Керівництво KISS FM, не до кінця вивчивши вимоги закону, повідомило Насті, що її програма може бути серйозно скорегована. Причина такої ймовірної корекції – квота на українську музику.
Тут доведеться нагадати читачам наступне.
Згідно з новоприйнятим Законом України № 3822-д, з 16 жовтня цього року вітчизняні радіостанції повинні дотримуватися балансу українських та іноземних пісень.
При цьому, автори закону хотіли більшої квоти для україномовного пісенного продукту, але змушені були погодитися на 35%.
Отже, віднині всі радіостанції, зокрема, і KISS FM мусять цей баланс витримувати.
Про що і повідомило своїм ведучим, зокрема, і Насті.
Вона ж, будучи жінкою дуже емоційною, буквально вибухнула у відповідь ось таким монологом у соцмережах: «Здається, мені доведеться відмовитися від свого радіо-шоу на KISS FM. Сьогодні отримала жахливі новини: «Панове, з листопада вступає в дію норма закону про квоти на україномовну музику. Щоб не вдаватися в усі деталі і подробиці, кінцевий результат для нас такий – ми зобов’язані в кожній годині грати 30 відсотків треків з українським вокалом!.. На жаль, дана норма закону обов’язкова до виконання всіма радіостанціями України, незалежно від формату, і її недотримання веде до позбавлення ліцензії. Тому вибір у нас з вами невеликий – або ви в кожному своєму радіо-шоу гарантовано граєте україномовні треки, або ми знімаємо з ефіру…»
Процитувавши лист керівництва радіостанції, Анастасія реагує панічно: «Ось це – провал… Цікаво, як наші диск-жокеї будуть викручуватися. Я, наприклад, не розумію, як зможу цю ідею втілити в реальність. У нас стільки української якісної музики… не роблять. Ось і закінчилася епоха якісної сучасної електронної музики для FM. Насамперед, для KISS FM І DJ FM».
І тут же додає: «Дати б цим відповідальним за такі закони дебілам у Раді по дупі. Не можу повірити, що після 10-ти років існування програми мене змушують відмовитися від неї добровільно».
Я вже мовчу про те, що і друг Насті, нардеп Сергій Лещенко, голосував за цей закон і тому мав би від неї першим отримати по тому самому місцю.
Коли ж Анастасію кинулися втішати дописувачі соцмереж, вона одному з них відповіла з надзвичайною різкістю: «У нас тут не зрозуміють. Всі ворожо налаштувалися і в усіх окуляри з малюнком вишиванки…»
Цей гострий емоційний випад уже межував з антиукраїнською позицією.
Але не будемо дорікати надмірно емоційній ді-джею Насті. Краще поглянемо на проблему, що постає за емоціями.
А проблема ця формулюється питанням, яке неодноразово порушують у ЗМІ та соцмережах: що є більш правильним – транслювати українську музику, навіть не кращого ґатунку, чи іноземну, що є кращою чи популярнішою?
Питання ці ставили і під час обговорення вищенаведеної заяви Анастасії.
В цій проблемі є політичний аспект і, власне, музичний.
Політична точка зору проста і зрозуміла: українська музика в Україні на українських радіостанціях має лунати якомога більше і частіше. Звичайно, в розумних межах, залишаючи місце кращим зразкам іноземної музики. Але місце менше, ніж суто українському продукту.
Музична, естетична точка зору не така категорична. Її прихильники заявляють, що в радіоефірі має звучати якісна музика. Якщо вона українська – ура і браво!
Якщо ж українська музика, даний конкретний твір поступається іноземним зразкам, творам, то треба ставити в ефір кращі твори.
І ведучий музичної програми повинен мати таке право – на свій смак визначати якість музичного продукту і вибирати, що саме ставити в ефір власної програми.
І тут починаються гострі дебати. Жодна сторона не поступається позицією.
І Анастасія також висловила позицію певної частини музикантів: «Ніхто ще з-під палиці не приносив творчість у світ. І якщо ви придумуєте і стверджуєте закон, який має на увазі більше українського продукту … радіостанції будуть змушені клепати матеріал нашвидкуруч, аби викрутитися, а якісної музики більше не стане. У підсумку, ми всі будемо слухати убогі твори незрозумілих продюсерів, аби виконати умови закону і квоти».
Що ж, така небезпека є. Але є й інша небезпека.
Якщо не шукати нові імена, молодих українських композиторів, не давати їм ефіри тільки на тій підставі, що вони та їхні твори поступаються кращим іноземним творам – то яким же чином вирощувати ту саму українську музику.
Адже, не літаючи, неможливо стати льотчиком. Не виконуючи свою музику в ефірах і на публіці, неможливо вдосконалюватися.
Отже, певний період підтримки, навіть штучної, примусової новій українській музиці потрібен. І тут закон допомагає. Але кому? Тим, хто не пише українські пісні, закон цей здається штучним.
Тому буде краще, якщо поставити справу так, як зазначає Анастасія: «Значно крутіше, коли артисти самі проявляють ініціативу і самовиражаються українською мовою, коли вони роблять це з ідеєю і любов’ю – і таких у нас більш, ніж достатньо».
Проте, історія цього емоційного вибуху відомої ді-джея Насті закінчилася легким конфузом. Анастасії пояснили, що закон стосується тільки музики зі словами. А DJ Nastya крутить у своїй програмі на KISS FM електронну музику без слів. Тобто, її програми закон цей не стосується.
І ось самокритична реакція Анастасії: «Отже. Що я маю? Звичайно – скандал. 1 + 1 телефонує з проханням коментаря, сотні українців обурені, директор KISS FM Антон Цеслік НЕ довчив закон і вирішив завчасно всіх попередити, а винна у всьому цьому тупа курка Топольська. О’кей. Навіть не хочу гуглити новини – уявляю там заголовки на кшталт «Наречена / дівчина / коханка / співмешканка Сергія Лещенка така розтака і т. д.» Зціпивши зуби від злості, я прийму таку істину і цей бік реальності…
Не можна, звичайно, бути такою запальною і палити все на своєму шляху. А, простіше кажучи – я вибачаюся за свою дурість і поспішні висновки. За образи і наслідки таких важких безнадійних почуттів. Сьогодні відчуваю себе дурепою, вже як є. Трапляється. Дякую всім за участь і увагу».
Емоції Анастасії, її запальність можна зрозуміти і вибачити. А ось проблема фінансової підтримки  української музики залишається…