Медіаскандал довкола підписання угоди щодо Юзівської площі як приклад лобізму зі стратегічними наслідками для всієї країни.

Коли в липні цього року був оголошений переможець конкурсу на реалізацію проекту з видобутку сланцевого газу на Юзівській площі на сході України, ніхто не сумнівався, що шлях до підписання угоди не буде простим. Будь-який конкурс, так уже склалося в Україні, лише прелюдія до справжньої битви, де вагу мають не сума запропонованих інвестицій і технічна відповідність заявки претендента, а м’язова маса юристів і лобістів, які віддають результати конкурсів на суд громадської думки та української Феміди, рівною мірою упереджених і некомпетентних. Десятки, сотні життєво важливих для України проектів блокуються судами, країна втрачає інвесторів, і, що ще важливіше, дорогоцінний час.
Тим паче, дивно, що у випадку з конкурсом з Юзівською площею конкуренти як інструмент блокування проекту обрали не такий же сріблолюбний, як і безвідмовний український суд, а медійний скандал, ініційований народним депутатом Вікторією Войцицькою, секретарем комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, й підтриманий низкою ЗМІ й експертів. Це свідчить, швидше, не про юридичну бездоганність позиції переможця – нідерландської компанії «Yuzgas B.V.», а про те, що замовники скандалу мають цілі, що відрізняються від простого перегляду результатів конкурсу на користь іншого його учасника. Які саме це цілі, спробуємо з’ясувати нижче.
Почнемо з причин, що змусили 2015 року «Shell» вийти зі спільного проекту з «НадраЮзівська». По-перше, це низька рентабельність проекту в умовах різкого падіння світових цін на вуглеводні й довготермінова тенденція низького рівня цих цін. По-друге, і це головна причина, це військово-політичні ризики, особливо високі у прифронтовій зоні, де розташоване родовище. І тут мається на увазі не лише загроза поглиблення російської агресії, а й висока ймовірність терористичних і диверсійних актів. По-третє, це зарегульованість українського ринку видобутку й реалізації газу, а також системне невиконання українським урядом своїх зобов’язань стосовно «Shell» у рамках Юзівського проекту.
Тому цілком природно, що нафтогазова галузь України сьогодні не залучає великих інвесторів. Проте, відсутність конкуренції компаній-гігантів дає шанс гравцям з нижчої ліги, зокрема, й початківцям, як «Yuzgas B.V.», поборотися за успіх у ризикових інвестиціях. Свого часу й великі гравці – ті ж «Shell», «Chevron», «ExxonMobil», «OMV», «Eni» – заходили на український ринок за точно такою ж схемою, беручи участь у конкурсах через спеціально створені проектні компанії, зареєстровані в Нідерландах з умовним статутним капіталом, який був у сотні разів меншим, ніж їхні заявлені інвестиційні зобов’язання, надаючи фінансові гарантії в тій же формі, що й «Yuzgas B.V.», вимагаючи й отримуючи від уряду гарантій стабільності законодавства й надання в угоді про розділ продукції передбачених українським законодавством податкових пільг. Та все ж, те, що 2012 року всіх у заявці «Shell» влаштовувало, сьогодні, у значно менш вигідних для інвестора умовах, викликає шквал критики на адресу нового інвестора.
Можна було б нескінченно ворожити на незліченних різною мірою сумнівних Інтернет-публікаціях, чий інтерес стоїть за інформаційною кампанією, розпочатою Вікторією Войцицькою проти переможця конкурсу «Yuzgas B.V.», якби вона сама, вільно чи мимоволі, не відкрила завісу таємниці. У своєму вересневому інтерв’ю Hubs у зв’язку з результатами конкурсу з Юзівської площі вона пожалілася, що ПАТ «Укргазвидобування» бракує родовища. Ще в травні, презентуючи програму розвитку ПАТ «Укгазвидобування» на Кабміні (а її своєрідну трансляцію Войцицька вела у себе у Фейсбуці), його глава правління Олег Прохоренко заявив про намір наростити обсяг видобутку газу до 2020 року з 14 до рівня 20 мільярдів кубів, підкресливши, що для цього знадобляться інвестиції близько 100 мільярдів гривень. Ще тоді Вікторія Войцицька зазначила, що казати про план видобутку на підставі наявних у «Укгазвидобування» площ не можна. А отже, потрібні нові родовища, і тут дуже доречною була б Юзівська площа.
Так уже збіглося, у вересні Олег Прохоренко на всю Україну повідомив про важливе досягнення – «Укргазвидобування» провело першу успішну операцію з гідророзриву пласта на своєму устаткуванні, що стало непоганою заявкою на можливість самостійного видобутку газу й на Юзівській площі. Утім, експерти зазначають, що реальний результат гідророзриву виявився в рази скромнішим від заявленого, як і всі попередні спроби, починаючи з 2012 року. Не дивно, що для проведення операцій гідророзриву «Укргазвидобування», судячи з днями підписаному контракту, й далі має намір залучати іноземні сервісні компанії. Щоправда, переможцями тендерів «Укргазвидобування» на здійснення гідророзривів виявилися не провідні компанії «Shlumberger» або «Hellibarton», участь яких широко рекламував Олег Прохоренко, а румунські «Tacrom» і «Білорусьнєфть», що мають дуже скромну репутацію на міжнародному нафтогазовому ринку.
Альтернативою залученню іноземного інвестора Вікторія Войцицька бачить передачу Юзівської площі «Укргазвидобування», яка без додаткових родовищ не зможе забезпечити заявлене зростання обсягу видобутого газу на 6 мільярдів кубів до 2020 року. А замість іноземних інвестицій продовження інвестиційних досліджень «Укргазвидобування», зокрема, з гідророзриву, в обсязі заявлених 100 мільярдів гривень буде сплачено з коштів, які в іншому випадку компанія у вигляді податків і дивідендів перерахувала б до державного бюджету, тобто, з нашої з вами кишені.
Інвестиційна програма «Укргазвидобування» базується на звичних для України пострадянських критеріях максимізації витрат і призведе в кращому випадку до підвищення видобутку до 2020 року до 16-17, а не заявлених 20 мільярдів кубічних метрів газу на рік. Природно, що величезні витрати за мінімального приросту видобутку газу не можуть не призвести до подальшого зростання тарифів на газ для населення. Проте, проблема збільшення обсягу бюджетних субсидій населенню буде головним болем не керівництва «Укргазвидобування», а уряду.
У чому Вікторія Войцицька права: пропозиція переможця конкурсу «Yuzgas B.V.» менш вигідна для України, ніж чекав уряд. Про що Вікторія Войцицька не каже: за сьогоднішнього рівня світових цін, за ризиків, пов’язаних з реалізацією проекту, кращих пропозицій в України на сьогодні немає. Вибір тут простий: або Україна ризикує інвестиціями зі своєї й без того порожньої кишені, або отримує мінімальний прибуток, надаючи право ризикувати за себе іншим.
Уже вкотре Україна опинилася на роздоріжжі, чи відкриється вона для іноземних інвестицій, чи створить відкрите конкурентне середовище для бізнесу, або ж знову почне накачувати бюджетними коштами наступного монополіста, вирушить у вже добре знайомий і навіть обжитий за чверть сторіччя економічний глухий кут. Якби Україна обрала хоча б цього разу перший шлях, успіх «Yuzgas B.V.» там, де відступила «Shell», став би викликом великим інвесторам: «Ви припустилися помилки, пішовши з українського ринку. Тут можна з вигодою для себе працювати».