Кожна церква вважає дату інтронізації свого Патріарха значною і завжди урочисто це відзначає. Тим більше, якщо Патріарший посох є в міцних досвідчених руках справжнього церковного пастиря, в котрого вірять, котрого люблять, котрий веде свою церкву правильним шляхом, котрий служить Богові, своїй країні і власному народові.

Таким усі вірні Української Православної Церкви щиро вважають свого Предстоятеля – Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.
Ось уже 21 рік твердою рукою очільник УПЦ КП тримає Патріарший посох, з честю носить Патріарший одяг і виконує високу Патріаршу місію на Київській кафедрі, в Україні і світі.
Церква гідно відзначила цю річницю.
В ювілейний день 22 жовтня у Володимирському соборі відбулося Всенічне бдіння, а зранку, 23 жовтня, розпочалася урочиста Божественна літургія. Обидва Богослужіння, як і належало, очолив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні єпископату УПЦ Київського Патріархату.
Під час причастя секретар Священного Синоду Архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій проникливо сказав: «…Господь доторкнувся до нашої Церкви. Господь відкрив Свою волю, ласку і милість, і підняв нас з цього ложа, воскресивши до служіння Українському Народові, поставивши нам правдивого Архіпастиря, правдивого світильника й служителя, який є дійсним Патріархом, котрий веде нас шляхом правди, настановляючи не тільки своїми словами, а й своїм життям. У сьогоднішній день ми будемо ще і ще раз підносити молитви, щоби Господь оберігав нашого Патріарха, зміцнював нашу Церкву, зміцнював усіх нас – єпископів, священиків і всіх вірних – у творенні правди й у виконанні заповідей».
За повідомленням прес-служби УПЦ КП, наприкінці літургії було звершено подячний молебень, який очолив Предстоятель Церкви. Завершуючи молебень, Святійший Владика помолився з духовенством та вірними до Всевишнього Бога про визволення України від ворогів.
Після святкового богослужіння Патріарха Філарета від імені Священного Синоду та всієї повноти Київського Патріархату привітав Патріарший намісник, ректор Київської православної богословської академії, митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський Епіфаній.
Ось декілька виразних фрагментів з вітального слова.
«Ваша Святосте! 21 рік тому волею всієї повноти Української Православної Церкви Київського Патріархату Ви були обрані на давній Київський першосвятительський престол – Ви стали Патріархом Київським і всієї Руси-України.
У чому полягає сутність патріаршого служіння? Що означає бути Патріархом Української Церкви?
Своїм ревносним і відданим служінням Ви повною мірою показуєте, що патріарше служіння – це, найперше, постійне звершення богослужінь, зокрема, загальноцерковних і загальноукраїнських. Це любов до особистої, приватної молитви. Це постійне благоговійне сповідання перед Богом. Це заохочення усіх вірних до благодатного життя у таїнствах Церкви.
Патріарше служіння – це й безперестанна проповідь. Ви, подібно до старозавітних пророків та новозавітних сповідників віри, стали совістю української нації.
Бути Патріархом означає й бути для всіх повсякчасним духовним наставником.
Носити зовнішні ознаки патріаршої гідності означає й нести повсякчасний тягар обмеження себе в усьому, а насамперед, у відсутності вільного часу.
Своїм подвигом архіпастирського служіння Ви показуєте, що бути Патріархом – це безмежно любити свій народ, свою паству. Це задля нас Ви жертвуєте собою.
Особливим чином ця любов проявляється зараз, під час неоголошеної війни з підступним й лукавим агресором – Російською Федерацією.
Ви не лише словесно надихаєте наших воїнів, молитеся за них, допомагаєте матеріально, заохочуєте церковними нагородами, а й самі безпосередньо відвідуєте місця бойових дій.
Широко відомою є ваша участь як державотворця та дипломата у міжнародній діяльності. Щороку Ви звершуєте десятки закордонних візитів не лише до парафій, а й у різноманітні міжнародні інституції. А скільки Ви їздите по Україні? Мабуть, немає такого місяця впродовж року, в який би Ви не здійснили архіпастирський візит в одну з єпархій Київського Патріархату.
За роки вашого патріаршого служіння Українська Православна Церква Київського Патріархату настільки зросла, що ми вправі не просити, а вимагати визнання нас автокефальною Церквою у родині Вселенського православ’я.
Ваша Святосте!
Нині триває 22-й рік вашого патріаршого служіння. Усі ми – архіпастирі й пастирі, працівники синодальних установ й викладачі, чернецтво й миряни – уся ваша паства – просимо Всещедрого Бога дарувати вам міцне здоров’я та кріпость сил у звершенні патріаршого служіння!

Іс полла еті Деспота

Владика Епіфаній подарував Його Святості просфору та букет квітів.

До присутніх з подячним словом звернувся Святійший Патріарх Філарет.

«Ваші преосвященства! Всечесні отці, дорогі браття і сестри!
Насамперед, я хочу подякувати вам за те, що ви завжди приходите до Володимирського собору і разом з нами молитеся Богу і за мене грішного, і за Український народ, і за нашу паству Київського патріархату.
Вислухавши слова владики Епіфанія, я подумав і згадав слова святих отців: якщо ти подумаєш, що ти такий, яким тебе хвалять, то підеш у пекло. Тому що в дійсності ти не такий. Навіть якщо ти й зробив щось добре, то згадай свої добрі справи і свої гріхи, і порівняй, скільки гріхів, а скільки добрих справ. Тоді ти прийдеш до висновку, що не достойний такої похвали.
Дорогі браття і сестри, ми повинні молитися одне за одного, щоб Господь пробачив нам наші гріхи. Насамперед, ми повинні молитися за те, щоб Господь пробачив гріхи нашому народові. Бо Господь дав нам незалежну державу, а тепер випробовує, чи гідні ми мати її, або ж повинні бути в складі іншої держави, бути в неволі. Наш народ доводить, що він гідний мати свою державу. Доводить тим, що віддає життя за свободу і незалежність Української держави. Доводить і тією гуманітарною допомогою, яку волонтери дають людям, які постраждали і, насамперед, воїнам, які захищають нашу землю.
Це добре, що ми хочемо мати свою незалежність. Але не треба забувати про наші гріхи. А їх в України багато. Адже горезвісна корупція до цього часу не переможена. Ось за ці та інші гріхи Господь і карає нас.
Замість того, щоб дякувати Богові за те, що Він дав нам державу, ми поклоняємося тому ж золотому тельцю у вигляді грошей. Бо в основі корупції лежать гроші. І ми покланяємося цьому ідолу.
Проте, молитися Богові, щоб Він пробачив гріхи нашому народові, ми можемо. Тому ми й повинні просити, щоб Господь пробачив грішних і настановив грішників, щоб вони залишили дороги беззаконня і стали на дорогу правди.
Крім того, ми повинні дякувати Богові, що Він зміцнив нашу Церкву і з гірчичного зерна виростив її до великого дерева. Зараз уже всім видно, що Київський патріархат став найбільшою в Україні Православною Церквою. А згадайте, якою була наша Церква у 1992 році. Вона виросла до такого великого дерева, що тепер охоплює всю Україну. І це все завдяки благодаті Божій. За це ми повинні дякувати Богові, що Він милостивий до нас, незважаючи на наші гріхи.
Ми молимося і робимо все для того, щоб створити в Україні одну Православну Церкву. Ми переконані, що в Україні буде єдина Православна Помісна Церква. І, незважаючи на всі перешкоди, які були і до цього часу є, Господь переможе їх, як переміг перешкоди, які дотепер стояли на шляху Київського Патріархату. Як ми стали найбільшою в Україні Церквою, так само прийде час, коли Київський патріархат буде визнаний вселенським православ’ям як Помісна Українська Церква. Але треба набратися терпіння.
Ніколи не слід забувати, що Бог – непереможний і правда, і любов – непереможні. Гріх перемагається, а чесноти, добрі справи – непереможні. Тому ми повинні йти дорогою правди, чинити добрі справи, не тільки допомагати воїнам і постраждалим, а допомагати одне одному, виявляти ту християнську любов, яку заповідав Господь Ісус Христос: «Полюби Бога всім серцем і ближнього, як самого себе».
А Бог безмежний у любові, тому допоможе.
Будемо вірити, і прийде час, коли ми будемо святкувати і перемогу над агресором, і визнання Київського Патріархату, і будемо святкувати об’єднання всього Українського Православ’я. Ось за це нам треба молитися, просити Господа, щоб Він привів нас до цієї мети не нашою мудрістю, а Своєю премудрістю і Своєю Божественною благодаттю. Йому слава на віки віків. Амінь».
Козацьким многоліттям Святійшого Владику привітали: Патріарший хор, кліросний хор Володимирського собору та хор Київської православної богословської академії, які прикрасили цього дня богослужіння своїм співом.
Також протягом дня до резиденції Святійшого Патріарха приходили численні гості з вітаннями та побажаннями Предстоятелеві Української Церкви многоліття.
Приєднаємося й ми до численних привітань та найкращих побажань Патріархові!
З роси і води, Ваша святосте!!!

Дякую прес-службі УПЦ КП за допомогу в підготовці матеріалу.