«Зі знанням теми написано про 75-й полк рейнджерів, де я починав свою службу у 1993 році. Хочу додати, що ми – єдині війська у Special Operations, які можуть працювати командою зі 100-400 бійців. Всі інші спецслужби працюють, максимум, ротами», – пише офіцер ВС США David Jewberg на своїй сторінці у «Фейсбук», згадуючи службу в легендарному 75-му полку рейнджерів.

75-й полк рейнджерів входить до складу 1-го командування спеціальних операцій збройних сил США. Цей підрозділ має найдавнішу історію з усіх подібних частин і з’єднань США. Перші дев’ять рот рейнджерів були сформовані у 1740 році. Треба сказати, що англійці гідно змогли оцінити ефективність цього іррегулярного війська, укомплектованого професійними мисливцями і траперами.
У XX сторіччі про рейнджерів вперше згадали у травні 1942 року, коли генерал Трускот запропонував створити в армії США диверсійні частини за аналогією з британською SAS. Уже в червні з американських добровольців був створений і відряджений до Шотландії для проходження підготовки 1-й батальйон рейнджерів. Своє бойове хрещення рейнджери отримали у Північній Африці в листопаді 1942 року. Всього під час війни було сформовано шість батальйонів рейнджерів.
Незважаючи на надзвичайно високу ефективність, до кінця 1945 року батальйони були розформовані. Але вже через п’ять років, під час війни у Кореї, було знову сформовано п’ятнадцять рот. Зі серпня 1951 і до кінця 60-х років жодна бойова частина рейнджерів не входила до складу збройних сил США. 16 січня 1969 року штаб сухопутних сил розіслав розпорядження про перетворення окремих частин глибинної розвідки на роти 75-го полку рейнджерів. Крім цього, у Форт-Беннінг (штат Джорджія) і Форт-Карсон (штат Колорадо) було сформовано ще дві роти.
Під час в’єтнамської кампанії рейнджери здійснювали так зване далеке патрулювання. Патрулювання, зазвичай, завершувалося проведенням засідки на групи противника й евакуацією рейнджерів у пункт постійної дислокації. Військове відомство США нарешті усвідомило ефективність дій мобільних підрозділів, і в січні 1974 року генерал Абрамс наказав сформувати батальйони рейнджерів. До 31 січня 1974 року був сформований 1-й батальйон з місцем дислокації у Форт-Стюарте (штат Джорджія). До 1 жовтня того ж року в Форт-Луїсі (штат Вашингтон) був сформований 2-й батальйон, і в жовтні 1978 року, одразу після операції на Гренаді, – 3-й батальйон. Усі батальйони організаційно увійшли до складу 75-го полку.

Завдання

Підрозділи полку завжди перебувають на високому рівні бойової готовності. Кожен батальйон за найкоротший час повинен бути готовий до розгортання у будь-якій точці світу і вирішення наступних завдань:
– проникнення і відхід на землі, морі або в повітрі;
– виконання бойових операцій;
– проведення рейдів;
– порятунок особового складу та спеціального обладнання;
– виконання звичайних або спеціальних завдань легкої піхоти.

Відбір і підготовка

Підготовку рейнджерів здійснює навчальна бригада у складі чотирьох навчальних батальйонів:
– 4-й батальйон (Форт Беннінг, штат Джорджія) оцінює придатність кандидатів до підготовки як майбутніх рейнджерів;
– 5-й батальйон (Дахлонега, штат Джорджія) проводить гірськострілецьку підготовку;
– 6-й батальйон (авіабаза ВПС Еглін, штат Флорида) готує рейнджерів до використання малих засобів десантування, морських десантних операцій, дій у джунглях і пустелі;
– 7-й батальйон (Форт-Блісс, штат Техас) проводить оцінку загальної підготовки кандидатів і присвоює звання рейнджера.
Під час відбору перевіряють: віджимання (49 разів), присідання (59 разів), 2-мильний біг (у спортивному взутті не більше, ніж 15 хв.), підтягування на перекладині (6 разів), тест бойового плавця, 5-мильний біг, 3-мильний біг на смузі перешкод, 16-мильний марш-кидок, орієнтування на місцевості вдень і вночі, надання медичної допомоги, багнетний бій, бокс і рукопашний бій. Майбутні рейнджери проходять курси: виживання на воді, підривних робіт, базового патрулювання і відновлення навичок парашутної підготовки.
Потім учні готуються до операцій з бойового патрулювання у складі підрозділу. Проводять тренування на місцевості і смузі перешкод, отримують навички бойового патрулювання, використання сигналів попередження і зв’язку, йде навчання з боксу. Навички патрулювання передбачають тактичну підготовку, проведення засідок і розвідувальне патрулювання. Після закінчення навчання курсанти повинні продемонструвати отримані навички у серії операцій з патрулювання під керівництвом інструкторів.
На базі 5-го батальйону (друга фаза навчання) відпрацьовують дії бойового патрулювання у гірській місцевості, скелелазіння, дії у зв’язці, військовий альпінізм. Протягом декількох днів вивчають різні вузли, мотузкові лінії, підйоми і спуски на тросах. Фаза закінчується навчаннями, під час яких здійснюють патрулювання вдень і вночі проти звичайного противника протягом 4 днів у складі розвідувально-диверсійної групи і 5 днів – у складі взводу. Організовують засідки проти транспортних засобів, захоплення вузлів зв’язку, здійснюють форсування річок, висадки з гелікоптера і 8-10-мильний марш-кидок.
Після цього особовий склад переміщається в розташування 6-го батальйону (можлива висадка парашутним способом). Тут вдосконалюють поводження зі зброєю, причому, в умовах постійного психологічного тиску і стресів. Дії проводять під час практичних вправ з патрулювання в умовах джунглів і пустелі. Тренування сприяють набуттю навичок планування операцій у складі будь-яких загонів під час самостійних і спільних повітрянодесантних, десантно-штурмових і морських десантних операцій з використанням малих повітряних засобів, висадки на берег з кораблів та згортання бойових патрульних операцій у бойових діях малої інтенсивності проти добре підготовленого противника.
Остання фаза тривалістю 10 днів передбачає дії в екстремальних умовах. Тактичні тренування передбачають застосування невеликих човнів, операції з висадки з кораблів, експедиційне переміщення й операції з порятунку, а також операції в джунглях і пустелі, засвоєння тактичних прийомів у рейдах і засідках. Після закінчення фази відпрацьовують повітрянодесантну висадку.

Організація

75-й полк рейнджерів складається зі штабу і трьох батальйонів. 1-й батальйон дислокується на армійському аеродромі Хантер у штаті Джорджія, 2-й – у Форт-Луїсі, штат Вашингтон, 3-й – у Форт-Беннінг, штат Джорджія.
Штаб полку містить командну групу, п’ять відділів, підрозділ зв’язку, елемент вогневої підтримки, підрозділ розвідки (3 команди з 6 осіб), підрозділ бойової підготовки і кадрів та штабну роту.
Крім того, полк має команду з планування, що складається з досвідчених рейнджерів, розвідників, фахівців вогневої підтримки, зв’язку та логістики. Ця команда підтримує тісний зв’язок з командуванням спеціальних операцій сухопутних військ і командуванням сил спеціальних операцій у театрі військових дій.
Батальйони рейнджерів мають однакову організацію і складаються зі штабу, штабної роти і трьох рот рейнджерів.
Стрілецька рота рейнджерів налічує 152 особи і має в усіх батальйонах однакову організацію: штаб і штабний взвод, три стрілецькі взводи і взвод зброї. Взвод зброї складається з мінометної секції (два, при необхідності – три 60-мм міномети), протитанкової секції (3 гранатомети «Карл Густав») і снайперської секції (дві снайперські пари з гвинтівками М24 калібру 7,62 мм і одна з гвинтівкою калібру 50, розробленою спеціально для сил спеціальних операцій).
Один з батальйонів постійно є боєздатним підрозділом, готовим до перекидання через 18 годин після отримання наказу. Додатково одна з рот з командуванням та управлінням батальйону повинна бути готова до перекидання через 9 годин. Штаб батальйону постійно перебуває у 18-годинній готовності. Ротація батальйонів у готовності, зазвичай, здійснюється через 13 тижнів. Прибуття у район операції передбачається з пункту постійної дислокації, але частіше відбувається через проміжні бази як на території США, так і поза нею.

Озброєння

Кожен батальйон має 12 легкових машин для захоплення аеродромів. Екіпаж такої машини складається зі 6-7 осіб, озброєних звичайною стрілецькою зброєю (автоматична гвинтівка М16 з піддульним гранатометом). Крім того, на машині встановлено кулемет М240 G й автоматичний гранатомет Мк 19 або великокаліберний кулемет. Один з рейнджерів озброєний ПТКР. Кожен батальйон також має 10 мотоциклів, які допомагають забезпечити мобільність. Їх найчастіше використовують для розгортання постів спостереження і раннього попередження.
Гранатомети «Карл Густав», що стоять на озброєнні протитанкових секцій взводів зброї, можуть використовувати для стрільби протитанковими, освітлювальними, димовими снарядами, а також касетними боєприпасами з великою кількістю елементів, що діють на ураження.