Традиційну Повстанську ватру в селі Середній Березів, що на Косівщині (Прикарпаття), щорічно запалюють на свято Покрови Пресвятої Богородиці, починаючи з 1993 року. Цьогорічна ватра, як символ слави УПА, мала специфічний відтінок: стовп чорного диму від великої кількості автомобільних гумових покришок дещо нагадував революційні ватри на Майдані у Києві 2014 року.

Березівська сотня УПА

Голова Березівської станиці братства ОУН УПА Іван Климюк у вступному слові під час запалювання ватри наголосив, що чорний дим цьогорічної ватри повинен нагадувати дещо заспокоєним краянам, що в нашій державі триває війна, що багато наших земляків перебувають в окопах на передньому краї російсько-української війни, щомиті ризикуючи своїм життям, щоб над нами було мирне небо. Всі виступи біля ватри були лаконічними і суворими за своєю патріотичною суттю. Помітним був і той факт, що цього року біля повстанської ватри було менше людей, ніж минулого. Здебільшого, люди старшого віку: учасники сільського хору на чолі з ведучою Оксаною Сулятицькою, працівники місцевої сільської ради на чолі зі сільським головою Миколою Ігнатюком, значна частина вчительського колективу на чолі з директором місцевої середньої школи Ігорем Геником, сільські комбатанти ОУН УПА Василь Томич, Михайло Скільський, Іван Малкович.
А де наші молоді патріоти? Невже незалежна Україна потрібна лише тим, що пішли зі зброєю захищати рідну державу, бо вірять у неї, вірять, що ніхто нам не захистить і не збудує міцну і багату європейську державу, якщо самі дружно не візьмемось за її розбудову? Приміром, серед сільської молоді побутує песимістична думка, що успішно навчатись немає сенсу, бо роботу за фахом, як і будь-яку роботу, майже неможливо знайти, що єдиний вихід – закордонне заробітчанство.
З молоддю треба працювати. І не тільки вчителям, але й засобам масової інформації і всім, хто має життєвий досвід і тверезий погляд на життя. Хочеться вірити, що заграва повстанської ватри і лункі партизанські та січові пісні, які майже до ранку лунали на всі чотири Березови і навколишні села, просвітять не лише місцеву сільську молодь, але й тих, що побоюється брати участь у подібних заходах, виправдовуючи себе засторогою на кшталт «А якщо повернуться совіти по третьому разу?..»
Наступного дня, тобто, власне на свято Покрови, після Служби Божої, відбулась панахида біля історичної могили на присілку Царинка, звідки всі учасники дійства пішли до місцевої школи, в актовому залі якої відбулось центральне дійство великого християнського свята – концерт шкільної і сільської самодіяльності, присвячений святу Покрови, 74-й річниці створення УПА і Дню захисника Вітчизни. І знову картина аналогічна тій, що й біля повстанської ватри: глядачі – здебільшого – літні і середнього віку люди. Молоді – одиниці. Але, передусім, саме для них, молодих, старались учасники концерту, починаючи від маленьких діточок з місцевого дитячого садочка «Березунчик», у виконанні яких бурхливими оплесками була сприйнята хореографічно-вокальна композиція «Діти України», аж до блискучого виступу вже згадуваного сільського хору під орудою Оксани Сулятицької. На високому виконавському регістрі прозвучали майже всі номери концерту, але, на моє переконання, в невеличкій газетній кореспонденції слід зазначати найістотніше, що не залишає глядача байдужим. Маю на думці вірш Ярослави Крушняк, присвячений її родичу Степанові Пасічанському, чотовому Березівської сотні УПА; глорифікаційне представлення місцевою вчителькою Марією Симчич (Бодруг) комбатантів ОУН УПА не тільки вже вищезгаданих, але й почесного гостя нашого свята, давнього друга наших бойових побратимів і активіста нашого шкільного музею УПА, який пані Марія успішно очолює, сивочолого упівця з Яблунева Василя Негрича; нагородження сільським головою Миколою Ігнатюком почесними грамотами комбатантів ОУН УПА і родичів учасників АТО; самобутні пісні-балади про героїзм упівців у виконанні жіночого гурту під орудою Анни Малкович; авторське виконання Миколою-Зеновієм Симчичем вірша «В обороні Карпат. Внутрішній монолог українського повстанця» з його поетичної книжки «Політок», який, до речі, напередодні і після свята Покрови прозвучав на обласному Івано-Франківському радіо «Карпати» у популярній літературно-мистецькій програмі доцента Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Марії Ігнатюк; аналітичний виступ доцента Івано-Франківського національного медичного університету, голови обласної ОУН Прикарпаття Миколи Сулятицького про перспективи об’єднання віток ОУН в одну монолітну націоналістичну організацію; блискучий виступ троїстих музик з Бані Березової під орудою Василя Васкула; артистичний конферанс ведучої концерту Марії Фіцич.
Віриться, що заграва Повстанської ватри розгорятиметься все яскравіше і прожене тумани зневіри, страху і національного розбрату. Якщо ми, українці, за два воєнні роки змогли створити високопрофесійну і загартовану в боях Українську армію, здатну ефективно і героїчно протистояти москальським агресорам-окупантам, то дуже швидко зможемо подолати ще й такі атавізми совкового минулого, як корупцію, малоросійське капітулянтство і зневіру у власні сили. Але вирішальне слово в цьому державотворенні мають сказати не олігархи з їхніми награбованими офшорами, а об’єднані в могутній національно-державницький моноліт українські націоналісти.