Підготував Юрій Заверюха, Чикаго
За матеріалами інформагентств

«Турбоатом» може вивести за кордон 150 мільйонів за допомогою італійських труб для «Енергоатому».

Усьому хорошому колись приходить кінець. Добігає кінця термін експлуатації збудованих за часів СРСР енергоблоків атомних електростанцій, і «Енергоатом» мусить проводити нові великі тендери. Тож доведеться і нам знову розповідати про не надто приємні речі.
Наступного року спливає проектний термін експлуатації третього енергоблоку Запорізької АЕС, введеного в дію в 1986 році. Щоб його продовжити, серед усього іншого треба замінити старий конденсатор – теплообмінник, призначений для конденсації пари з турбіни.
Відтак, у червні «Енергоатом» оголосив у «Прозорро» тендер на придбання комплекту обладнання конденсаторів турбін К-1000-60/1500-2 очікуваною вартістю 530,49 млн. грн.
Великі гроші на кону одразу викликали велике пожвавлення на ринку. А з ним прийшли і підозри щодо заздалегідь визначеного переможця.
Наприклад, німецька фірма «Balcke-Durr GmbH» поскаржилася в АМКУ, вимагаючи подовжити термін постачання конденсатора. Мовляв, його неможливо зробити до травня 2017 року, бо лише технологічний процес виготовлення триває більше, ніж 10 місяців, і це без врахування тендерної тяганини.
В АМКУ не розглянули цю скаргу через запізнення з її поданням. Однак, сам факт змусив атомників пояснити, що такий напружений термін постачання встановлений, аби встигнути замінити конденсатор під час планово-попереджувального ремонту з 1 березня до 14 липня 2017 року. Перепростій енергоблоку призведе до фінансових втрат.
Так стало зрозуміло, що виготовити конденсатор у визначений «Енергоатомом» термін можливо, але тільки тому підприємству, яке почало виробництво складових його частин ще до завершення тендера. А отже, було попереджене завчасно. Нещодавно з’ясувалось хто ж це.
У вересні розкрили пропозиції, які подали чотири учасники – харківський «Турбоатом», вищезгадані німці «Balcke-Durr GmbH» та чеські «I&C Energo a.s.» і «Krаlovopolskа, a.s.». І всіх заїжджих гастролерів одразу викинули з торгів через різні невідповідності технічним вимогам, непідтверджений термін постачання і претензії до документів. Зокрема, їм закидали недостатню якість труб, з яких мають виготовляти конденсатор. А це важливо, бо саме на них припадає до 70% вартості конденсатора.
Пропозиція «Турбоатома» не викликала ані формальних, ані технічних запитань. Мало того, ще до оголошення результатів перекваліфікації атомники випустили заяву про те, що «харківське ПАТ «Турбоатом», давній та надійний партнер НАЕК «Енергоатом», є світовим лідером та єдиним в Україні виробником турбінного обладнання для АЕС».
Ще більшої впевненості в тому, що міжнародний тендер був профанацією, додав аналіз закупівель самого «Турбоатому». Ще за кілька тижнів до атомних торгів харківський завод замовив італійській компанії «A.D.Tubi Inossidabili S.p.A» труб на суму 8,22 млн. євро або близько 241,05 млн. грн. Йшлось про зварні труби зі сталі TP316L, аналогічної нашій українській 03Х17Н14М3. Тендер не проводився, оскільки державним підприємствам закон дозволяє ігнорувати «відкриті торги», аби не витрачати час на бюрократію. (Див. табл. 1).

Нагадаємо – саме труби є основним елементом конденсатора для Запорізької АЕС. І як ми вже казали, фізично встигнути виготовити це обладнання міг лише той, хто ще влітку почав роботу. А до тендера починати міг лише той, хто впевнений у перемозі.
Звісно, зараз знову стали популярними заяви про «надійність українських партнерів», «підтримку національного виробника» і вічне: «не треба розхитувати човен».
Відповідь на це проста: «А не треба красти, і це якраз і зробить нашу країну міцнішою».
А тепер – документ від державного Науково-дослідного та конструкторсько-технологічного інституту трубної промисловості ім. Я. Ю. Осади (НДТІ), який провів власний аналіз цін на італійські труби для «Турбоатому» і виявив – ціни завищені у півтора разу.
За даними НДТІ, харків’яни купили в італійців труби по 8,94 євро за кілограм. Але, за даними інституту, той самий завод «A.D.Tubi Inossidabili S.p.A» пропонує іншим контрагентам подібні труби по 5,25-5,43 євро за кілограм. Тобто, на 40% дешевше.
В іншого італійського виробника «Ilta Inox S.p.A» вони взагалі коштують на 48% дешевше: відповідно, 4,52-4,71 євро за кілограм.
Тобто, італійцям вдалось продати «Турбоатому» труби майже у півтора разу дорожче від ринку, а оплатить весь цей банкет «Енергоатом», який і купить у харків’ян конденсатор з надкоштовних труб.
Підрахуємо вартість бенкету.
Загальна очікувана вартість тендера «Енергоатому» – 530 млн. грн.
Труби з цієї суми потягнуть на 70%, тобто, на 370 млн. грн.

 Якби «Турбоатом» купив у італійців труби не за ексклюзивно високою, а нормальною ціною на нормальному тендері, то вони б коштували на 40% дешевше. А значить, економія склала би близько 150 млн. грн., тобто, чверть кінцевої вартості конденсатора. І ось ця прекрасна дельта скаже Україні «чао» і поїде на перерозподіл якомога далі від української банківської системи, хоч якось прозорої для вітчизняних правоохоронців.

Утім, під загрозою може опинитися не лише гаманець держкомпанії. Директор НДТІ Радомир Король каже, що використовувати в теплообміннику АЕС зварні труби небезпечно, адже через наявність шва вони менш стійкі до корозії, ніж безшовні. За його словами, ринкова ціна українських безшовних труб становить до 11,16 євро за кілограм. Це, щоправда, на 20% дорожче за придбані «Турбоатомом» зварні труби, проте служать вони не 10 років, а, принаймні, втричі довше.
Ці дані Радомир Король оприлюднив на кількох прес-конференціях.
У відповідь «Енергоатом» заявив, що купує не труби, а конденсатор, і пригрозив судовим позовом за розповсюдження неправдивої інформації.
Також виконавчий директор з виробництва Валентин Булгаков також повідомив, що десять років тому справді планували робити конденсатор з безшовних труб. Однак, згодом саме «Енергоатом» минулого року вирішив перейти на дешевші зварні труби – бо вони з часом стали якіснішими і теж, нібито, можуть служити довго. Однак, підтверджуючого ці слова документа наразі ми ніде не побачили.
Крім того, «Енергоатом» вирішив дискредитувати НДТІ, заявивши, що інститут не є і ніколи не був «уповноваженою спеціалізованою матеріалознавчою організацією за напрямком – металопрокат для АЕС».
Це якось дисонує з розпорядженням Міністерства промисловості України № 104-р 1997 року про призначення цього інституту головною науково-дослідною та проектною організацією «в напрямку виробництва металопрокату, що використовується як напівфабрикат при виготовленні деталей та вузлів у конструкціях АЕС».
Однак, суперечки щодо якості зварних труб та кваліфікації різних установ залишимо спеціалістам. Зрештою, саме вони мають гарантувати, що Україну не накриє новим Чорнобилем.
Ми ж акцентуємо увагу на більш безпечних, але теж кричущих елементах оновлення «Енергоатому». НАБУ має все-таки швидше закінчувати справу Миколи Мартиненка, бо його люди самі по собі не відвикають від поганих звичок. А це – занадто дороге задоволення для України.