Жити мирно і спокійно можна – але тільки тоді, коли у стосунках є баланс, і кожен з партнерів має стійку мотивацію прислухатися до думки іншого. Як тільки баланс порушується – виникає конфлікт інтересів. Адже люди загалом різні, і це добре.

Замовчувати конфлікт інтересів не можна – так само, як і доводити справу до мовчазної або й повномасштабної війни, коли колишні партнери в гніві вже не тямлять, що кажуть. Сваритися потрібно правильно…
Не має рації той, хто думає, що сварок у стосунках потрібно уникати будь-якою ціною.
Уникаючи сварок «будь-якою ціною», ви втрачаєте самоповагу і збираєте напругу, тим самим копаєте глибоку яму для майбутнього дисбалансу або дефолту. Постійно поступатися, погоджуватися, сліпо слухатися – ні до чого доброго не призводить. Ви або підете в мінус, під плінтус, або поступово зненавидите партнера.
Конфлікт виникає через зіткнення інтересів, і уникаючи сварок – ви перешкоджаєте вирішенню конфлікту. Ви або поступаєтеся своєю територією, щоб не переживати стрес, або робите вигляд, що ніякого конфлікту немає. У першому випадку ви втрачаєте себе, у другому – підсилюєте і вирощуєте конфлікт під ілюзією, що все чудово.
Тому перший закон правильної сварки такий: іноді сварка – це найкращий вихід із конфлікту
Боятися сварок не потрібно, потрібно просто навчитися правильно сваритися. У випадку правильної, екологічної сварки ви не тільки нічого не втрачаєте, а й покращуєте свою позицію у стосунках, збільшуєте свою значимість для партнера.
У ситуації динамічного балансу жодних сварок не виникає. Кожен намагається догодити іншому і потішити його, кожен намагається сам поступитися своєю територією, але оскільки це відбувається взаємно, ніхто нічого не втрачає, а, навпаки, набуває. При розбіжностях (які в динамічному балансі теж бувають), люди спокійно це обговорюють, і кожен готовий поступитися іншому. В результаті – знаходять ідеальний компроміс. Гармонію і любов.
Але тільки-но динамічний баланс, тобто, ось цей сильний потяг і тяга одне до одного, налетить на якийсь реальний камінь спотикання (різні погляди, різні потреби, різні звички, різні інтереси), може розпочатися дефолт. Люди відчувають невдоволення, роздратування, образу, почергово або одночасно, якщо найважливіше для них – у жодному випадку не визнати наявність дефолту, приховати від самих себе, що у них не все ідеально, що їхні стосунки переживають маленьку (наразі) кризу. Вони уникають сварок і просто терплять.
Іноді буває, що конфлікт розсмоктується сам собою, але найчастіше він нівелюється за рахунок того, що один поступається (заштовхує невдоволення якомога далі або змінює свої погляди і звички заради миру в парі). І так до наступної суперечки. Зрештою, з однієї «сніжки» наростає лавина: сварка витісняється накопиченим невдоволенням, або людина відчуває, що поступається занадто часто і занадто багато. Вона спочатку дістає щипці (починає скаржитися), а потім качалку (починає звинувачувати, нападає). Виникає стихійна сварка. Партнеру не подобаються щипці і не подобаються качалки, він може якийсь час «прикидатися шлангом», не чути або не розуміти, сподіваючись, що, як завжди, все розсмокчеться, і вона відстане. Але потім йому набридає бути об’єктом виносу мозку, і він стає агресивним.
Після сварки обоє відчувають, що їхній зв’язок надірвався. Сварку переживають як травму, і кожен шкодує про те, що сказав зайве. Якщо локуси контролю в обох легко стають у нормальне положення, обоє можуть відчувати ніжність одне до одного, каяття. Стосунки можуть на якийсь час перейти у стан балансу. Але якщо проблему не вирішують (її часто відкладають, тому що актуальним стає примирення і каяття), сварка виникає знову, така ж стихійна. Часті сварки виснажують обох, і градус ніжності та каяття після сварки стає дедалі меншим і меншим, а дефолт – дедалі більшим, що робить сварки ще частішими. Лавина взаємного невдоволення і розчарування зростає.

Другий закон правильної сварки: відтермінована сварка стає стихійною і руйнівною, не допомагає вирішити проблему, а відводить від неї фокус
Під час звичайної стихійної сварки молоді люди у подружжі пригадують одне одному все підряд, навіть те, що вже не актуальне, але в стані люті раптом виринуло з глибин пам’яті.
Біологічний механізм люті – довести напругу до високого адреналінового порогу, зібрати мотивацію для найбільш ефективного нападу, тому викривлена свідомість починає збирати в одну купу все, навіть те, про що ви і подумати не могли б у спокійному стані. Ви – неадекватні, ви злетіли з котушок. А все тому, що не вмієте сваритися розумно, своєчасно і правильно.

Третій закон правильної сварки: ніколи не використовувати щипці і качалку, а використовувати тільки кулі і піку
Кулі та піка – рибальський інструмент (рибальський – означає – у своїх межах), а щипці і качалка – інструменти тортур (моральне насильство, що переходить іноді у фізичне, грубий вихід за межі).
Різницю між пікою та качалкою багато хто не усвідомлює.
Проаналізуймо.
Піку використовують для самозахисту. Це все, що треба знати про неї. Для самозахисту, без перевищення необхідного компоненту захисної агресії, використовують піку. І вона не має з качалкою нічого спільного.
У теорії це все, начебто, читали не раз, а на практиці тяжко.
Наприклад, багато хто пропонував дівчині у відповідь на запрошення хлопця виголосити тужливу промову про те, як їй боляче, як вона кохає, але не може більше терпіти біль від їхніх несерйозних стосунків.
Це – качалка, друзі. Спочатку огидні щипці (я так люблю-ю-ю, я хотіла би з тобою бігати по росі… та інше лицемірство), а потім качалка (не хочу, не поїду, ти – такий-сякий).
Всі забули головне правило взаємин, що не можна відповідати негативом на кулі (позитивні сигнали від партнера) і його кроки назустріч. Що не можна створювати негативне підкріплення хорошим діям партнера. Так, він не кличе одружитися, але він не кликав і вчора. Вона нікуди не йшла, навпаки, липнула, зізнавалася у коханні. А сьогодні, коли він робить крок і кличе її, нехай не одружуватися, але на романтичний вікенд, вона дістає качалку і починає його дубасити. Він справедливо образиться і піде, а вона побіжить за ним, лаючи свою нестриманість. Чудова стратегія, панове: бігати, коли вас «послали», і «посилати», коли вам роблять кроки назустріч. З такою стратегією не треба і ворогів, самі собі вороги.
Чому жінки так люблять у відповідь на пропозицію про зустріч дістати щипці? Так чинять деякі бабусі, яким рідко телефонують онуки, але якщо раптом таки телефонують, вони годинами вичитують їх за те, що не телефонували. Наступного разу онуки зателефонують через рік. Кому приємно слухати докори і звинувачення? І ті, й інші використовують крок їм назустріч як можливість виплеснути все, що накопичилося. Момент близькості використовують як зливну яму, тому близькості в майбутньому отримують менше. Логічно?
Піка від качалки відрізняється тим, що її ніколи (ніколи) не застосовують у відповідь на кулі і кроки. Дивно, як багато коментаторів під останнім листом сиділи і складали фразу, яку можна сказати у відповідь на кулі, щоб зробити піку. Немає такої фрази у відповідь на кулі. Це завжди буде вихід за межі. Тому що людина до вас приходить з подарунком, а ви їй: «До речі, давно мала намір тобі сказати, але все якось часу не було, ти погано до мене ставишся, йди-но ти туди й туди». Чудовий момент підібрали, нічого сказати!
Усім, хто відповідав неправильно, бракує щирості, всі намагаються маніпулювати якимись дешевими прийомами. Дуже фальшиво звучать слова про любов, коли після них ви відштовхуєте людину, яка прийшла до вас. Краще взагалі мовчіть про любов, ніж використовувати свої слова як щипці.
Коли ви маєте право послати кохану людину якомога далі, висловити їй невдоволення, повернутися і піти? Коли вона вас образила. Чим сильніше образила, тим більше у вас прав для піки. Ось прямо зараз образила: відштовхнула, відмовила, знехтувала, принизила. Не п’ять місяців тому це зробила, а сьогодні ви раптом вирішили відповісти, хоча п’ять місяців мовчали, а прямо зараз. Піка – інструмент миттєвого реагування, а не відтермінованого. Не можна застосовувати піку, коли минув час. Піку треба застосовувати одразу, і лише у відповідь на шкоду. Самозахист – у правовому полі, помста – поза правовим полем. Відтермінована піка перетворюється на качалку!
І головне правило для піки. Після піки ви повинні терміново дистанціюватися. Не можна продовжувати ініціювати контакт, так піка перетвориться на качалку, якою ви вибиваєте підпорядкування вам. Піка – для самозахисту, а не для домінування. Застосували і пішли. Не обов’язково збирати валізи, йдіть гуляти або спати або просто замкніться у собі, але дистанціюйтеся, розділіть кордони, краще – фізично. Нехай нападає партнер, якщо хоче, заробляє собі почуття провини, а ви повинні закритися, показати, що стосунки для вас у цьому місці перервані, на якийсь час або назавжди, далі буде зрозуміло. Ви ображені і засмучені його вчинком і ставленням до вас. І ви реально повинні бути засмучені, інакше це у вас не піка.
Хижаки застосовують неекологічні прийоми разом з пікою. Цей прийом називається – провокація. Вони провокують агресію в свій бік і тоді застосовують піку. І дистанціюються, звичайно, після того, інакше немає сенсу. Без агресії у свій бік піку не використовують навіть хижаки! Ефект – зворотний. Від качалки завжди дуже поганий ефект!
Але провокацію хижаки використовують тільки тому, що їхній партнер, як правило, в мінусі, дуже закоханий, розчинений і сам собою нічого поганого їм не робить, на все готовий. Тільки дивиться знизу і потихеньку «зливає» територію (а хижаки хочуть пришвидшити процес зливання, тому і застосовують піку). Ви ж повинні використовувати піку для захисту своєї території, а не для завоювання чужої (завоювання чужої території – шлях у дисбаланс і дефолт, хижаки просто швидко втікають, а вам треба залишитися, тому завжди прагніть тільки до балансу, не копайте собі яму).
Тому жодна провокація вам не буде потрібна, у вас і так є безліч приводів образитися, якщо йдеться про дефолт.
Напевно, вами нехтують, недостатньо цінують, ображають, зачіпають, саме тому постало питання про піку. Але не упускайте момент. У риболовлі найголовніше – правильний момент. Забарилися, і вудка попливла разом з рибою. Якщо вас вчора образили або місяць тому, а піку ви використали сьогодні, то ви – агресор, і ви – винні, вам і мучитися. Полем керує закон балансу, справедливості та рівноваги, пам’ятайте про це. Страждати у випадку відтермінованої піки, тобто, качалки, будете ви. Ви – агресор, вам і покарання.
Зазвичай, люди пропускають усі моменти, коли їх дійсно ображають, вони чіпляються і бояться втратити. А піку вони намагаються використовувати, коли їм кидають кулі. Жінки щоразу припускаються цієї помилки. Чоловік каже, що йому не подобається те, це, п’яте, десяте, чіпляється, агресивно критикує, жінки бекають у відповідь, скиглять і виправдовуються. Він починає шкодувати, що виплеснув занадто багато невдоволення, намагається підлизуватися і миритися, тут вона дістає качалку і починає його довбати, або щипці дістає, починає скаржитися. Наступного разу він не полізе з нею миритися, тому що, як онук тієї бабусі, не хоче отримувати у відповідь на свою ніжність догану. Значно краще було б у відповідь на його претензії сказати: «Ти ображаєш мене», й образитися. А у відповідь на його ніжність відповісти, що ви його теж любите. Усе. Логічна і послідовна поведінка у своїх межах вирівнює поле стосунків. І, зверніть увагу, наскільки це більш щиро і не фальшиво – на погане відповідати образою, а на хороше – ніжністю. У вас же – все навпаки. А знаєте чому?
Через слабкість характеру (низьку стресостійкість, інфантильне его). Вам страшно, коли вас сварять, вам хочеться тут же падати в ноги і миритися будь-яким шляхом, виправдовуватися, обіцяти виправитися. А коли до вас пом’якшилися, ви трошки заспокоїлися, і у вас наростає справедливий гнів, який до цього був пригнічений страхом. Коли вас «пошлють» у відповідь на цей гнів, ви поплаче і знову почнете «липнути», щоб швидше закінчити сварку і повернути ілюзію, що все добре. Так неприємно жити у сварці, краще попросити вибачення, навіть якщо не відчуваєш себе винною. І так – по колу! Щоразу обертів стає дедалі більше.
Це коло веде у глухий кут.
Правильна сварка – це відповісти кривдникові: «Вистачить так робити, мені зовсім це не подобається». І дистанціюватися, щоб у нього був час вирішити, чи правий він (бажано, щоб об’єктивно мали рацію ви). І тим більше, не хапати за п’яти і не цілувати ноги того, хто відштовхує вас або нападає на вас. Навіть якщо ви винні, не падайте на коліна. Не привчайте людину відштовхувати або нападати на вас, не переконуйте її, що вами легко керувати за допомогою стусанів і нападок. Впливати на вас можна тільки ласкавим проханням. Це – закон. У випадку критики або агресивних нападок мовчіть і слухайте або ображайтеся і йдіть. Ніколи не виправдуйтеся, коли на вас нападають! Краще у мирній ситуації розпочніть цю розмову і розкажіть про всі свої мотиви, але не тоді, коли на вас нападають! Це боягузлива, низька позиція – виправдовуватися. На вас нападають, значить, жодних хороших слів від вас не отримають. Ви все скажете потім, але не зараз. Зараз ви повинні захиститися і дати зрозуміти, що атакувати вас не можна. Це важливіше, ніж пояснити мотиви!
І багато хто це теж робить навпаки. Сварки перетворюють на розбірки, горланять, перекрикуючи одне одного, пояснюючи свої почуття і мотиви, а заодно, ображаючи іншого. А після сварки не хочуть повертатися до проблеми, зализують рани і не думають про причини конфлікту. Треба робити все навпаки. Під час сварки нічого не пояснювати. Після примирення обов’язково поговоріть про проблему, яка відкрилася. Спокійно, конструктивно і тепло. Без качалок і занудства на три години. Коротко (коротко виходить, коли ви самі пропонуєте рішення, а не виказуєте невдоволення, сподіваючись, що партнер це буде виправляти). Потрібно подумати і запропонувати свої варіанти рішення, не запихати проблему в шафу, не збирати там скелети.
Тобто, призначення правильної сварки – показати негативну емоцію з приводу якоїсь поведінки партнера, яка вас ранить, зачіпає, принижує, дратує. Будь-які розмови треба залишити на потім. Правильна сварка – це піка і дистанція. Вона повинна створити негативне підкріплення! А поговорите ви потім, якщо партнер буде на це налаштований. (Він буде налаштований, якщо визнає справедливість вашої образи і не захоче вас втрачати, не інакше).
В останньому листі хлопець досить правильно застосовує піку. Вона запропонувала йому розійтися, щоб зачепити, він тут же погодився, образився і пішов, вона його намагалася просити повернутися. Вона образила, вона ж і мирилася. А він – молодець. Далі вона ще в одному моменті принизила його, він тут же запропонував їй відпочити від нього і пропав. Вона сама мирилася, бо відчувала, що образила його. Піку треба використовувати правильно, і тоді вона працює на вас. Піка може бути холодною або гнівною, якщо гнів доречний, але завжди короткою. Це – не град нападок, це – захист від нападок на вас.