Віце-прем’єр-міністр України з європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе прилетіла до Чикаго, щоб розділити святкування 25-ї річниці Незалежності України з українською громадою. Пані Іванна на теренах США перебуває не вперше, свого часу вона кілька років тут вчилася і працювала, зокрема – в Українській службі Бі-Бі-Сі з Вашингтона, у співпраці з Бі-Бі-Сі у Лондоні. Про американську діаспору, українську бюрократію та євроінтеграцію України – читайте в ексклюзивному інтерв’ю з пані Іванною.

– Вітаю вас, пані Іванно. Дуже приємно, що ви розділили святкування 25-річчя Незалежності України з гостями гала-бенкету в Чикаго.

– Було дуже гарно. Як і громаді, так і генконсульству – всім вдалося організувати захід на високому рівні, було справді тепло, вишукано і витримано в кращих традиціях. Мені доводилося багато спілкуватися з українськими громадами в США – Нью-Йорку, Вашингтоні, Бостоні. І це було для мене таким додатковим нагадуванням того, наскільки дивовижні ці люди, які активно підтримують Україну – і ми всіляко намагаємося підтримувати їх. Тому для мене це було за честь.

– Ви вже перебували у США і на навчанні, і по роботі. Як ви використовуєте цей досвід в Україні?

– Це абсолютно природній процес, коли будь-яка людина з кожного свого життєвого досвіду бере щось у подальше життя й використовує ті свої набуті знання, розуміння, підходи. Життя за кордоном дає трошки інший погляд як на себе, так і на проблеми, з якими ти зіштовхуєшся. У будь-якому випадку мати такий досвід дуже корисно. Коли ти маєш можливість і попрацювати, і повчитися десь інде, тоді ширше бачиш контекст того, з чим зустрічаєшся вдома.

– Із квітня 2016 року вас призначили віце-прем’єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України. Що вам вдалося здійснити на цій посаді?

– Це – дуже короткий час. Діяльність віце-прем’єра передбачає координацію роботи інших. Вона охоплює питання міжвідомчої координації і виконання як Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, так і координацію євроатлантичних програм. Ще один з напрямків співпраці в рамках співробітництва з НАТО – виконання національних програм співпраці. І третій напрямок, який підпадає під мою відповідальність в уряді – це реформа державного управління.
Що нам вдалося зробити? Довести до завершення написання узгодженої стратегії реформування державного управління в Україні. Ми почали вже втілювати її в життя. На даний момент ми вже на етапі перемовин з Європейським Союзом про бюджетну підтримку, яку вони мали б надати нам для використання і реалізації цієї стратегії реформування державного управління. Вважаю цю реформу абсолютно важливою, горизонтальною. Вона, на мою думку, дасть можливість в усіх інших галузях бути більш ефективними.
Реформа реалізовуватиметься до 2020 року. Це – не процес одного року. Він вимагає як і системних, скоординованих зусиль, так і значних коштів. Щодо інших напрямків роботи. Ми вже сформували робочі групи, створили спеціальний Департамент у секретаріаті КМУ, який відповідатиме за цю реформу. Створили додатковий Департамент, який відповідатиме за стратегічне планування та реалізацію аналітичної роботи. Це – не тільки виконання щоденної адміністративної роботи. Це – перехід на інший спосіб функціонування. Те, чого нам зараз у наших міністерствах не вистачає, а саме – формування політики.
Що стосується євроатлантичної співпраці. Під моїм головуванням було створено комісію, яка відповідає за співпрацю з НАТО. До комісії входять представники різних міністерств, відомств, а також Ради національної безпеки й оборони України. У рамках цієї комісії почали працювати над підготовкою абсолютно нової річної національної Програми співпраці з НАТО. Це дозволить реалізувати нові можливості, закладені в комплексному пакеті, який ми отримали на саміті НАТО у Варшаві. Буде споруджено підвалини для реформи в галузі безпеки та оборони. Відповідно до цього комплексного пакету та стратегічного оборонного бюлетеня нещодавно був прийнятий план реалізації роботи з безпеки та оборони. Це означає, що діятиме зовсім інший інструмент. Не просто перелік заходів, який ми робимо з НАТО, а реальний план реформ.
Ми готуємо також з моєї ініціативи міжвідомчу державну програму інформування населення про НАТО на 2017-20 роки. Ми колись мали такі програми в 2005-07 роках. Але, на жаль, у зв’язку зі зміною курсу держава від цього відмовилась. Зараз ми відчуваємо досить серйозну підтримку людей щодо членства в НАТО. Вважаємо, що треба працювати в цьому напрямку, щоб це була усвідомлена підтримка, а не емоційна. Щоб люди зрозуміли, що нам дасть вступ у НАТО, і що це означатиме для кожного громадянина.
Ми також працюємо над тим, щоб відновити спроможність різних державних органів співпрацювати з НАТО. На жаль, протягом часу правління Януковича це було свідомо зруйновано і знищено. Наприклад, у Секретаріаті Кабміну залишилось тільки двоє людей, які відповідають за співпрацю з НАТО. Ми вже прийняли рішення про розширення кількості штатних одиниць, які будуть цим займатись. Урядовий офіс європейської інтеграції перейменовано на урядовий офіс з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. Будемо набирати людей, які займатимуться безпосередньо євроатлантичними програмами. Що стосується європейської інтеграції, тут багато зусиль йде на те, щоб довести до прийняття позитивного рішення про безвізовий режим між Україною та Європейським Союзом. Ми дуже сподіваємося, що позитивне рішення буде прийнято ще цього року.
Поза тим, щодо європейської інтеграції, у зв’язку з агресією Росії ми багато часу віддаємо, щоб переконувати наших партнерів, чому потрібні санкції проти Росії. Чому вони повинні продовжувати тримати цю лінію підтримки, розповідати, що саме Росія порушує... Усе це потрібно аргументовано і фахово пояснити.
Багато часу йде на обговорення того, в який спосіб ми нарешті могли б закінчити процес ратифікації Угоди про асоціацію з Нідерландами. Нагадаю, через консультативний референдум у Нідерландах вони не визначилися, в який спосіб ратифікують Угоду, і в якому формулюванні. Ми налагодили роботу двосторонніх органів ЄС та України на рівні торговельного комітету, загального комітету, на рівні підгруп. Створили через урядовий комітет європейської та євроатлантичної інтеграції, регіональної політики щотижневу нараду заступників міністерств з євроінтеграції, які надають інформацію про те, що відбувається в їхній галузі. Ми координуємо інші міністерства, щоб вони підтягнулися зі своїми завданнями, щоб реалізовувати те, що заплановано. Цей процес надзвичайно багатоплановий і складний.
Запускаємо новий, дуже деталізований, інструмент моніторингу виконання Угоди, що дасть нам в уряді можливість уважно слідкувати, хто, де, за що відповідає, і де є ці «alarm bells». Одночасно це дасть можливість моніторингу цього процесу з боку громадянського суспільства.

– Ви розповіли про створення міжвідомчої державної програми інформування населення про НАТО на 2017-20 роки. Як вам вдається переконувати людей, що саме курс європейської та євроатлантичної інтеграції є правильним для України?

– Останні соціологічні дослідження в Україні свідчать, що кількість прихильників вступу в НАТО переважає над кількістю тих, що проти. Відповідно, це вперше у нашій історії. У нас такого раніше ніколи не було. Очевидно, що є відмінності від регіону до регіону. Ми розуміємо, що це більше емоційна реакція людей, у зв’язку з агресією Росії. Проте, ми хочемо закріпити ці знання через цю інформаційну роботу. Її, сподіваємося, налагодимо як державну програму, щоб це був свідомий вибір громадян.

– Скажіть, будь ласка, чи доводилося вам боротися з бюрократією на посаді віце-прем’єр-міністра?

– Я вважаю, що реформа державного управління є дуже потрібна, тому що спротив старої бюрократії, спротив системи – є завжди, і не тільки в такій країні, як Україна, яка не так далеко просунулася щодо ефективності врядування. Це є і тут, в Америці, і в європейських країнах. Тому це не означає, що ми маємо якусь особливість, але ми вчимося жити і боротися з нашою бюрократією. Боротися проти системи, яка, в принципі, заточена дуже часто на процес, а не на результат.
Це, напевно, найбільше турбує людей, які прийшли не з державної служби, які ніколи в житті не були на державній службі до 2014 року. Європейська та євроатлантична інтеграція – це не та сфера, в якій можна працювати окремою командою. Це питання створення коаліції в усьому уряді, тому ми над цим процесом працюємо.

– Чи уряд України використовує ваші рекомендації? Як вони впливають на політику уряду?

– Якісь речі нам вдаються з командою, якісь, очевидно, є складнішими. Але це тільки стимулює для подальшої роботи. Що важливо і точно є – підтримка прем’єр-міністра України, який націлений на реалізацію європейської та євроатлантичної інтеграції.

– Скажіть, будь-ласка, ви згадували про роботу в напрямку двосторонніх програм з НАТО. Чи готується Україна до вступу в НАТО?

– Ми зараз не ставимо собі за мету вступу в будь-яку міжнародну організацію протягом двох-трьох років. На даний момент ми працюємо над Угодою про асоціацію з ЄС. Ми впроваджуємо стандарти НАТО. Про це, зокрема, йдеться у Стратегічному оборонному бюлетені в галузі безпеки та оборони. Ті реформи, які у нас започатковані, дадуть нам можливість бути взаємосумісними. Звісно, якщо ми їх вчасно і професійно проведемо та впровадимо в дію. Тоді будемо готові до подання заявки про вступ. У нас є тісна співпраця, яка сприяє реформам. Реформи – це те, що нам потрібно для того, аби Україна була готова подати заявку про членство.

– Які переваги і гарантії отримає Україна від членства у НАТО?

– Це – гіпотетичне питання. Якщо б Україна була членом НАТО, тоді б працювала стаття № 5 угоди про Північноатлантичний союз, в якій прописано: якщо одна з країн зазнала нападу, то тоді всі інші країни мали б стати на її захист.

– Які ризики ви бачите для України у світлі російської агресії, окупації та інтервенції?

– У нас нема іншого варіанту, як зміцнювати свою армію, реформувати її, гарантувати цивільний контроль; а також дбати про якнайкращий стан озброєння, обмундирування, забезпечувати усім необхідним наших солдатів і офіцерів.
Але одночасно немає іншого виходу, як політико-дипломатичне вирішення цього конфлікту. А в цьому всьому головне – єдність з нашими партнерами на Заході. Тому, якщо вони втратять цю єдність, на жаль, наша боротьба буде тривалішою, складнішою і кровопролитнішою. Але це не означає, що ми готові тоді відмовитись від своїх ідей, своєї території, від свого права на визначення своєї долі. Тому основні зусилля мають бути спрямовані на те, щоб утримувати цю єдність з партнерами, щоб спільно тиснути на Росію.

– Що слід очікувати Україні у світлі можливої зміни лідерів та політичних еліт в Європі, а також різноманітних викликів і криз в Європейському Союзі?

– Зараз Європа справді стоїть перед величезною кількістю викликів. Для нас дуже важливо, щоб вона, нарешті, зібралася з думками і знайшла вихід з негативного голосування стосовно Brexit (голосування про вихід Британії з ЄС), з міграційної кризи, нав’язування популістських сил. Європа має знайти для себе відповіді на ці питання і вийти з цього всього процесу сильнішою. Якщо Європа вийде слабшою, то це буде проблемою не лише для України. Це буде, насамперед, проблемою для Європи. Саме тому вони мають бути зацікавлені, щоб бути міцнішими.
Але, на жаль, дійсно є проблема різних політичних партій, які зараз у різних країнах ЄС у передвиборчій боротьбі популістськими гаслами замінюють реальні цінності і принципи. Це може бути деструктивним як для окремих країн ЄС, так і для самого ЄС як організації.

– Як ви прокоментуєте Будапештський меморандум? Що дало його підписання Україні?

– Одна з країн-підписантів, гарантів, Україну атакувала. Це свідчить про те, що є серйозна необхідність реформи міжнародних організацій. В ООН входить і має право вето та ж сама країна, що є гарантом безпеки. Вона одночасно агресивно діє стосовно свого сусіда. Це означає, що все значно складніше. А підписання Будапештського меморандуму, на жаль, не дало нам користі. Не дало того очікуваного ефекту захисту і негайного ефективного реагування з боку тих, хто його підписав як гарантію, коли Україна віддавала свою ядерну зброю.

– Хто з кандидатів у президенти США, на вашу думку, краще обізнаний з українським питанням, українською проблематикою?

– З огляду на досвід і те, де доводилося працювати, то очевидно, що пані Гілларі Клінтон є краще обізнаною на цей момент з нашими як проблемами, так і досягненнями.

– Як ви оцінюєте роль США у припиненні російсько-української війни, а також економічної та соціальної кризи в Україні?

– США насправді дуже багато допомагають Україні. Насамперед, з огляду на ініціювання, мобілізацію міжнародної підтримки України у різних міжнародних організаціях, міжнародних групах. Ми, звичайно, дуже цінуємо, що маємо двопартійну підтримку Конгресу США. На жаль, деякі речі, які для нас є важливими, не впроваджуються у дії виконавчої влади, наприклад, надання летальної зброї. Але, разом з тим, нас забезпечують тренерами, які нам допомагають організуватись. США надають нам захисну зброю: обладнання, військове спорядження. Допомагають нам фінансово, експертно, дорадчо, технічно. Підтримують впровадження реформ у різних галузях, починаючи від антикорупційної реформи і закінчуючи реформою держрегуляції. Дуже важлива підтримка реформ публічного адміністрування та судоустрою. Створення антикорупційних органів, яких у нас ніколи не було. Тому все це є системною підтримкою у різних галузях. Якщо нам вдасться реалізувати ці реформи, тоді ми будемо розуміти, що у нас уже буде інша якість судоустрою і якість правосуддя.

– На завершення – що б ви хотіли побажати українцям за кордоном?

– Сили, досягнень, бажання і можливостей постійно підтримувати зв’язок з Батьківщиною, щоб цей зв’язок був взаємокорисним і взаємонадихаючим.

– Щиро вдячна вам, пані Іванно, за те, що ви знайшли час на розмову. Дай Боже, щоб вам вдалося реалізувати задумане. Плідної вам праці.