Підготував Юрій Заверюха, Чикаго
За матеріалами інформагентств

«Наші гроші» знайшли у селі бухгалтерку дружини генпрокурора Юрія Луценка, якій належить чотириповерхівка в центрі Києва, що приносить дохід синові генпрокурора.

На початку цього місяця газеті «Вести» пощастило знайти два паркомісця у київській новобудові на проспекті Перемоги, 42, які купив син генпрокурора – Олександр Луценко. Це виглядало дивно, оскільки квартири син очільника ГПУ тут не має.
Ми вирішили пошукати трохи глибше. Переглянувши список власників квартир у будинку, ми знайшли Луценка. Але – Олександра Ігоровича. До того ж, квартира обтяжена іпотекою такої собі Світлани Сергіївни Риженко на суму 3,70 млн. грн. Людською мовою це означає, що Риженко позичила Луценкові гроші під купівлю цієї квартири.
Світлана Риженко зовсім не випадкова людина для родини нинішнього генерального прокурора. Вона вважалась співзасновницею ТОВ «Українські новітні телекомунікаціїї».
Компанія з цією назвою має бути добре знайома Юрієві Луценку по його роботі на посаді міністра внутрішніх справ. Саме через цю фірму Луценко потрапив у неприємну історію. Журналісти «Української правди» викрили, що він, як очільник МВС, лобіював інтереси фірми, де працювала його дружина, тобто, ТОВ «Українські новітні телекомунікації».
У 2006 році заступник Луценка Олександр Новіков підписав лист, в якому вимагав, щоб усі підрозділи МВС перейшли на тарифні плани «Українських новітніх телекомунікацій». Крім того, пропонувалося у чергових частинах міліції замість стаціонарних телефонів запровадити GSM-шлюзи, які б замикалися на ту саму фірму-посередника.
Журналісти з’ясували, що обрана МВС фірма не мала досвіду надання таких послуг. Заявку про включення до «Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій» фірма подала у квітні 2006 року. А вже за кілька місяців МВС вирішило ексклюзивно довірити телефонний зв’язок міліції цій компанії.
Інформація з’явилася після того, коли журналісти поцікавились звідки у Луценка гроші на відпочинок на Криті у перервах між двома міністерськими каденціями.
Луценко обвинувачення у корупції спростовував і стверджував, що наказав скасувати угоду з ТОВ «Українські новітні телекомунікаціїї».
    З тих пір минуло 10 років. З приходом до влади Януковича Луценка судили за перевищення службових повноважень на посаді міністра за копійчані справи. Йому інкримінували, зокрема, нецільове витрачання державних грошей на легальне святкування Дня міліції та виділення квартири своєму водієві.
Після Євромайдану Луценка повністю реабілітували, визнавши політичним в’язнем. І такий епізод, як бізнес Луценків на дзвінках міліції, канув у лету.
І все ж, оскільки ця фірма сплила знову, мусимо до неї повернутись. ТОВ «Українські новітні телекомунікаціїї» належало луценківському тестю Степанові Нарембіку, а також дружині – Ірині. Хоча спочатку засновниками цієї фірми були Юрій Воскобойніков і Олена Воскобойнікова. Остання свого часу зізналась, що була однокласницею Юрія Луценка, знає його з дитинства, а їхні сім’ї є кумами.
Також в історії «Українських новітніх телекомунікацій» фігурувало іще одне ім’я – Світлана Риженко. У 2009 і 2011 рр. вона вважалась засновницею підприємства поряд із тестем і дружиною Луценка.
У відкритих джерелах про цю жінку майже немає інформації. Свої перші фірми ТОВ «Центр персонального зв’язку і ТОВ «Інфопростір Позняки» вона відкрила у 2008 році – тоді Луценко якраз вдруге очолив МВС в уряді Тимошенко.
Ці фірми були зареєстровані в Києві, на вул. Академіка Туполєва, 19. Будинок за цією адресою площею понад 21 тис. кв. м. є у власності «Бізнес-центру «Лотос» – це родинна компанія Луценків, яка сьогодні записана на генпрокурорського сина Олександра.
Щодо Світлани Риженко, то нині вона – пенсіонерка, яка зареєстрована як фізособа-підприємець і має серед видів діяльності передання нерухомості в оренду. Як з’ясувалося, недарма.
У неї є вісім приміщень (6 квартир і 2 – нежитлові приміщення) в одному будинку на Печерську, по вул. Еспланадна, 32В. Це чотириповерховий цегляний будинок, зведений у 1917 році. Окрім апартаментів Риженко, там є ще дві квартири, які належать таким собі Віталію Загоруйко та Євгенові Волохіну.
Втім, маючи такі хороми, сама 67-річна жінка мешкає у скромному будинку в селі Зазим’я, Київської області. А нерухомість на Печерську здає в оренду. При цьому, питаннями оренди займається та сама компанія «Лотос» сина Луценка.
Будинок як цілісний об’єкт періодично виставляють на продаж. Остання його ціна в цьому місяці – $5,30 млн.
Нерухомість загальною площею 1410 кв. м. пропонують під офіс, приватну клініку, школу, тощо. Ріелтор розповідає, що в будинку облаштовані сауна і басейн.
Отож, колишня партнерка по бізнесу родини Луценків володіє будинком у центрі Києва, а сама живе в селі. Це видалось дивним, і тому «Наші гроші» зустрілися зі самою Світланою Сергіївною, щоб пролити світло на цю ситуацію.
Жінка і справді проживає у Зазим’ї і, судячи з нашого спілкування, погано пам’ятає часи співпраці з Луценками. А походження коштів на придбання нерухомості так і не змогла переконливо пояснити.
– У Києві на вулиці Еспланадна у вас 8 квартир.
– У мене? А, ну да, єсть там.
– Тобто, у вас є 8 квартир, а ви проживаєте тут, у селі.
– Так, мені подобається тут проживать.
– А за які кошти ви їх придбали?
– Бізнес був.
– Із дружиною Луценка?
– Ні, не з дружиною Луценка…
– Так, у вас ні з ким іншим не було.
– Так, а що це – крамола якась? Ми просто працювали разом.
– А в якому році ви придбали квартири?
– У 2009.
– А що ви далі будете з ними робити?
– Откуда я знаю. Буде время, побачимо, що будемо робить.
– На проспекті Перемоги, 42 Олександр Луценко купив квартиру і передав вам в іпотеку.
– Це не той Луценко. Єсть Юрійович, а це Ігорович.
– Син Юрія Луценка купив у цьому будинку два паркомісця. І ми припускали, що і квартиру купив він, але спеціально написали Ігорович, а не Олександрович.
– Ні, це не той.
– А ким він вам доводиться – цей Олександр Ігорович?
– Ніким.
– Просто так ви йому позичили гроші? Майже 4 мільйони гривень?
– Три.
– А як ви з ним контактуєте?
– Я з ним контактую. Їжджу туди в бізнес-центр «Лотос».
– Бізнес-центр «Лотос» належить Олександрові Юрійовичу.
– Юрійович не працює там. Його там нема. От такі от два Луценки получилися случайно. Вони вчилися разом. Одногрупник.
(Власник квартири на проспекті Перемоги, 42 – Луценко Олександр Ігорович, 1989 р. н., виходець з Білої Церкви, ровесник сина Юрія Луценка – «Наші гроші»).
– У вас була спільна компанія з родиною Юрія Луценка – «Українські новітні телекомунікаціїї».
– Я працювала просто на підприємстві та й все.
– Але ви були у засновниках. Які були ваші функції на підприємстві?
– Власник підприємства.
– А чим займалось підприємство, якщо у двох словах?
– Боже, це так давно було, я не пам’ятаю.
– У Вас там було кілька компаній. От «Українські новітні телекомунікаціїї», я знаю, надавали послуги мобільного зв’язку. «Інфопростір Позняки» – це Інтернет? Чи що це таке?
– Так. Щось таке.
– А яка у вас освіта? Чим ви раніше займались до того, коли створити бізнес?
– На заводі «Арсенал» 30 років працювала… Закінчила Київський технологічний інститут легкої промисловості при Радянському Союзі. Мені уже 67 років.
– А яка спеціальність?
– Економіст. Інженер-економіст.
– А як з Луценками познайомились?
– Працювали в Антимонопольному комітеті. Я працювала там, а потім вона (Ірина Луценко) прийшла. А що, в цьому є щось кримінальне?
– Ви Юрія Луценка особисто знаєте?
– Ні, абсолютно! Я його не знаю.
– А дружину?
– Знаю, тому що працювали разом. Так чисто познайомились, як от ви прийшли б на роботу… Я ж не винувата. Я прийшла у 1997, а вона – в 1999.
– А зараз ви підтримуєте стосунки?
– Майже ні. Вона – народний депутат. А хто я?! Ні, не підтримуємо. Ну як… Знаємо одна одну.
– А квартири ви самі здаєте в оренду? Чи син Луценків?
– Я сама.
– Я бачила на сайті компанії «Лотос» (власник син Луценка – «Наші гроші») було оголошення, що вони здають в оренду.
– Ну… не знаю такі нюанси. Я знаю, що я здаю.
– Ви придбали квартири у 2009 році. А ваші перші фірми створені у 2008 році.
– Не знаю, не пам’ятаю.
– Тобто, ви вже мали кошти, щоб придбати квартири?
– Звичайно.
– Від якої роботи? В Антимонопольному комітеті?
– Від… Це – мої особисті кошти. Це не стосується Антимонопольного комітету.
– А у вас є родина? Діти, внуки?
– У мене немає. Я – незаміжня. Нема в мене внуків, нема дітей. Одинокая женщина преклонного возраста.
– Ваша компанія з дружиною Луценка – «Українські новітні телекомунікаціїї» – начебто – надавала послуги мобільного зв’язку для міліції.
– Може. Я не знаю.
– А ви на підприємстві були ким? Економістом?
– Помічником. На початках – бухгалтер.
– А велика фірма була?
– Чого була?! Вона й зараз є.
– Найімовірніше, що вони продали (новим власником вважається Валерій Кулаков, який є помічником нардепа Володимира Зубика з групи «Відродження» – «Наші гроші»).
– Просто підприємство є. Вони продали. А підприємство живе.
– Але Луценки вже не мають стосунку до підприємства?
– Мабуть, ну ви ж знаєте.
– А велика фірма була, коли ви працювали з Луценками? Скільки там було народу?
– Десь близько 50 осіб.


Отож, маємо, у підсумку, самотню пенсіонерку, котра вела бізнес з Луценками і володіє купою нерухомості в центрі Києва, якою фактично не користується, скромно живучи під Києвом.
З іншого боку, маємо генерального прокурора Юрія Луценка, який проживає у маєтку під Києвом, маєток офіційно записаний на старенького тестя Степана Нарембіка.
Жодного криміналу. Все чисто.