Тільки-но Україна відзначила ювілей своєї державної Незалежності, як настав старт нового політичного сезону.

З чим країна, її політикум та громадськість входять у цей сезон? Які здобутки за плечима, які поразки? На що сподіватися?

Підсумки експертів

Щоб правильно прогнозувати нові можливості, потрібно тверезо оцінити попередні підсумки. До ювілею це робили всі, хто всерйоз цікавився тим підґрунтям, на якому ось уже чверть сторіччя стоїть Україна.
Провів своє експертне опитування і Фонд «Демократичні ініціативи», залучивши провідних вітчизняних експертів і опублікувавши результати.
Оскільки я мав честь входити до цієї експертної групи, пошлюся на підсумки спільної думки аналітиків. У деяких моментах мої оцінки були трохи іншими, ніж узагальнена оцінка, про що я скажу окремо.
Першим питанням організатори опитування хотіли встановити загальний баланс успіхів та невдач за чверть сторіччя, що минуло: «Як ви вважаєте, за цей час в Україні було більше позитивного чи негативного?»
 

	Кількість відповідей
Більше позитивного	33
50 на 50	26
Більше негативного	12
Важко відповісти	1

 

На мою думку, це дещо завищений оптимізм. Я відповів, що 50 на 50.

У цілому, негативно експертами було оцінено прогрес України за 25 років у таких сферах: економічний розвиток, розвиток науки, сфера охорони здоров’я, соціальний захист людей, забезпечення соціальної справедливості та гідної старості, захист соціально уразливих груп (інвалідів, багатодітних тощо), формування системи справедливого судочинства, боротьби з корупцією та злочинністю.
Це й не дивно. Економіка балансує на грані виживання, фінанси тримаються на міжнародних кредитах. А соціальна сфера – так то взагалі є ганьба перед обличчям розвинених і навіть не дуже розвинених країн.
Довести таку багатющу країну, як наша, до такого жалюгідного стану соціально-економічного животіння – то треба бути просто безсовісними грабіжниками та бездарними урядовцями.
Трохи вищу, тобто, нейтральну оцінку отримали зусилля України в таких сферах, як розбудова інститутів незалежної держави, формування української нації, розбудова демократії, забезпечення прав і свобод людей, розвиток культури, розвиток освіти, зовнішня політика та європейська інтеграція.
Оскільки оцінювалися підсумки за шкалою від одиниці до п’яти, то нейтральна оцінка означає насправді посередні досягнення – десь плюс-мінус трійка.
Хіба це нормально, що рівень розвитку української нації у нас на такому рівні, що експерти змушені були оцінити його – 3,3? (До речі, я оцінив його на «чисту» трійку).
Дві трійки через кому – це звинувачення і політикуму, і суспільству за погано проведену «домашню роботу».
Адже це парадокс – 25 років існує Незалежна Україна, а рівень розвитку її титульної нації оцінюється декількома десятками експертів так низько?!
Лише дві сфери заслужили в експертів більш високі оцінки:

Забезпечення рівноправності національних меншин	3,8
Забезпечення свободи віросповідання	4,2

 

Ці дві позиції, а також розвиток громадянського суспільства, забезпечення рівноправності чоловіків і жінок були оцінені більш позитивно.
Наш часопис називається «Час і Події». Тому ми добре розуміємо, що саме події визначають вектор історичного поступу держави.
Якими ж головними подіями була сформована минула чверть сторіччя?
Більшість експертів вважають, що це були дві революції, які отримали найвищі бали:

«Революція гідності»	56
«Помаранчева революція»	47

 

Вважаю, що відповідь має бути не емоційною, а історичною.
Не будь попередніх фундаментальних кроків до проголошення Незалежності, а потім і суперечливих етапів становлення незалежної Української Держави, не було б і обох революцій.
Особисто моє бачення позитивних і негативних етапів та кроків, які то стимулювали, то лихоманили розвиток України, було таким (з урахуванням необхідності позначити події
 знаком «+», «–» або «+–», залежно від того впливу, який вони відіграли).

1. Біловезька угода, що призвела до розпаду СРСР «+»
2. Ухвалення Декларації про державний суверенітет і проголошення Незалежності України. Референдум про Незалежність України «+»
3. Липневі 1991 року поправки до Конституції УРСР, що ввели посаду президента, Кабмін і запустили державну «машину» «+»
4. Прийняття Конституції України 1996 року «+»
5. Формування олігархічної влади і правління Л. Кучми «–»
6. Майдан-2004 і правління В. Ющенка «+–»
7. Правління Януковича і Майдан-2, Революція гідності«+–»
8. Перехідне правління О. Турчинова. Анексія Криму та початок війни в Донбасі, відхід від РФ та війна з нею «–»
9. Євроінтеграція «+–»
10. Невдача післямайданної влади і загроза нестабільності та Майдану-3 «–»

Якщо помітили, то я не відриваю окремо першу та другу революції від того етапу, який їх породив, чи яким вони були породжені.
Наприклад, вважаю неправильним розглядати окремо Помаранчеву революцію, а окремо правління Ющенка, якого ця революція привела до влади.
Вони є взаємопов’язані.
А Ющенко виступає у двох іпостасях – як один з потужних символів Помаранчевої революції та її моторів і навпаки – як один з тих, хто знівелював та погубив потенціал цієї революції.
З іншого боку, якби правління Януковича та його банди не було таким зажерливим, якби воно не так нахабно намагалося пограбувати країну і нахраписто перетворити народ на бидло, то і того потенціалу протесту, який вибухнув Революцією гідності, у суспільстві не накопичилося б.
Згідно з логікою більшості експертів, обидві революції є головними подіями 25-річчя Незалежності, а всі інші йдуть за дедалі нижчим рейтингом.
Я ж вважаю, що нема рейтингу головних подій епохи Незалежності. Є їх послідовність, і без попереднього етапу не було б етапу наступного.
Наприклад, без Біловезької угоди Б. Єльцина, Л. Кравчука та С. Шушкевича про припинення існування СРСР не було би проголошення Незалежності України, підтвердженої всеукраїнським референдумом, а без цього – утворення системи управління країною та прийняття Конституції України 1996 року тощо.
Вся сила Революції гідності відома й оцінена.
А от вся її слабкість проявилася в тому, що вона не змогла захистити сама себе, не зуміла вивести на арену потужних проукраїнських політиків, які у той драматичний момент могли б мобілізувати всіх патріотичних професіоналів, насамперед, військових та зі сфери безпеки, та захистити Україну від анексії та перших сплесків сепаратизму, які можна було б ліквідувати миттєвими грамотними діями спецпризначенців.
Тож коли плодами Революції гідності спритно скористалися політичні торгаші, частина провини в цьому лежить на всіх – і на політиках, і на громадянському суспільстві, і на виборцях, які двічі поспіль обирали такий склад Верховної Ради України, який і донині є гирею на ногах України.
Яке ж основне досягнення України за цей час?
Чомусь більшість опитаних експертів основним плюсом визнали, насамперед, формування активного громадянського суспільства та становлення волонтерського руху. Потім уже згадали про проголошення та збереження державної незалежності України, інші досягнення.
На мій погляд, ці досягнення можна згрупувати в п’ять основних та одну додаткову групи:

1. Розвиток демократії та громадянського суспільства
2. Формування української нації
3. Становлення основних державних інституцій
4. Формування основ фінансово-економічної системи
5. Формування національно орієнтованих освіти та культури
6. Зовнішньополітична підтримка України
7. Поступове відновлення боєздатності армії та силових структур
На питання: «Які основні поразки України на 25-річному шляху ви б могли виокремити?», експерти перерахували, передовсім, високий рівень корупції в державних органах влади і суспільному житті та нездатність захистити територіальну цілісність і, як наслідок, втрата контролю над частиною територій України (Криму та Донбасу).
Також експерти вказали на брак структурних реформ в економіці і державній системі та проблему впливу олігархів на владу й політичні процеси в країні, занепад сфери соціального захисту і соціальну незахищеність українських громадян, занепад науки та якості освіти.
Мій варіант був таким:
1. Нездатність досягнення реальної незалежності
2. Фінансово-економічна неефективність та залежність від міжнародних позик
3. Незрілість електорату, що у більшості своїй нездатний обирати без тиску та підкупу
4. Нездатність захисту національного інформаційного поля
5. Відсутність авторитетних проукраїнських партій та лідерів

За шкалою від повністю диктаторського режиму (одиниця) до повністю демократичного режиму (десять балів) більшість експертів поставила Україні 6,5 бала. Я обмежився четвіркою, оскільки вважаю що реальна демократія в Україні – а це насправді є народовладдя – значно відстає від демократії словесної та зовнішньої, яка, можливо, й тягне на шість-сім балів.
А на останнє питання: «Що, на вашу думку, слід насамперед зробити, щоб Україна стала успішною процвітаючою країною?» експерти вказали, передовсім, на необхідність подальшого проведення антикорупційної діяльності та викорінення корупції з усіх сфер життя. Іншими важливими рецептами успіху, на переконання експертів, є проведення економічних реформ, що сприяли б надходженню міжнародних інвестицій та розвитку малого і середнього бізнесу в Україні, а також завершення реформи судочинства, яка забезпечила б незалежність і справедливість судової системи.
Я у своїй анкеті сформулював це так: «Напружено щоденно працювати владі, громадянському суспільству, всім працездатним українцям над загальнонаціональними, регіональними та місцевими проектами, які наближають Україну до рівня цивілізованих демократичних, високорозвинених країн.
Не сподіватись на диво і стрибок».

У кожного читача є своє бачення цих питань, які аналізували ми в експертній групі. Проте, загальний підсумок є невеселим.
Збудована основа держави, подібно, як у будинку: виведені стіни, накритий дах, але все це є ще благеньким.
«Стіни» не захищають, «дах» протікає, внутрішнє оздоблення ще потрібно зробити українським і патріотичним.
Ось з таким підґрунтям Україна і відкриває новий політичний сезон.

Нова сесія ВРУ

	6 вересня 2016 року

Шостого вересня, коли я писав ці рядки, відбулося відкриття п’ятої сесії Верховної Ради України восьмого скликання.
Голова Верховної Ради Андрій Парубій, як і належить за Регламентом ВРУ, відкрив ранкове засідання парламенту.
Він оголосив, що у засіданні бере участь президент України Петро Порошенко.
Пролунав Державний гімн України. Дехто з депутатів приклав руку до серця.
А. Парубій протокольно повідомив, що у засіданні беруть участь прем’єр-міністр України Володимир Гройсман і члени Кабінету міністрів, керівники центральних органів виконавчої влади, судової гілки влади, посадові особи, яких Верховна Рада обирає і дає згоду на призначення, представники громадських організацій і засобів масової інформації, глави дипломатичних представництв.
Усі вони прийшли віддати свою шану Верховній Раді України, ну і трохи використати це в своїх цілях – поспілкуватися в перерві та у кулуарах з потрібними нардепами.
Голова Верховної Ради України Андрій Парубій, відповідно до статті 83 Конституції України, оголосив п’яту сесію відкритою та звернувся до присутніх з промовою:
«Шановні українці! Шановний пане президент!
Народні депутати України! Шановний пане прем’єр-міністр України, шановні члени уряду, голови Конституційного та Вищого судів України, високоповажні представники дипломатичних представництв, вельмишановні запрошені гості, шановні пані та панове, вітаю вас з початком роботи чергової п’ятої сесії восьмого скликання Верховної Ради України!

А. Парубій, П. Порошенко та Оксана Сироїд перед відкриттям сесії 6 вересня 2016 р.

Ми маємо пам’ятати щодня, щохвилини нашої роботи: Верховна Рада – парламент воюючої країни.
25 серпня почалася раптова перевірка боєготовності російської армії.
До кордонів України стягується величезна кількість техніки і живої сили. Офіційно все це відбувається в рамках військових навчань Кавказ-2016. До Південного військового округу перекидають армійські підрозділи навіть з Далекого Сходу.
Курортний Крим Росія поступово перетворює на суцільну військову базу.
І війна сьогодні триває не лише на нашому східному фронті, не лише в Авдіївській промзоні, у Широкиному чи Мар’їнці.
Поламавши зуби об наших кіборгів, об наших воїнів, ворог сьогодні поставив головну мету – внутрішня дестабілізація, розхитування ситуації всередині країни, блокування роботи органів влади, зокрема, українського парламенту.
Головна мета – кинути країну у хаос безвладдя, колотнечу перевиборів. Ця тактика Кремля не є новою.
Колись видатний британець Вінстон Черчилль сказав, що «народ, який не пам’ятає свого минулого, не має майбутнього».
Ми відновлюємо свою історичну пам’ять, і ми пам’ятаємо своє минуле.
Наша історія кричить нам, що українці терпіли поразки не через те, що не мали воїнів. Це були поразки через внутрішні чвари і війни, починаючи з Київської Русі, війн за гетьманську булаву й взаємопоборювання в добу УНР.
І сьогодні наш споконвічний ворог знову робить усе можливе, щоб посіяти розбрат: «Divide et impera (Дівіде ет імпера) – розділяй і володарюй».
Атака також іде на інформаційному фронті.
Для цього в Україні Росія створила і фінансує мережі інформаційних каналів, спрямованих на дестабілізацію політичної ситуації в країні.
Підконтрольні державі-агресору та її громадянам ЗМІ займаються свідомою дискредитацією Збройних сил, української політичної системи.
І сьогодні також кинуті шалені ресурси на розхитування ситуації всередині країни.
Що ми можемо цьому протиставити?
Лише одне – «об’єднуйся і перемагай».
У цьому залі багато різних політичних сил, багато різних підходів і бачень щодо реформування країни, щодо зміцнення армії, але я вірю, що нас об’єднує одне: віра і бажання перемоги у війні зі споконвічним, екзистенційним ворогом – московським імперіалізмом і бажання побудувати заможну й справедливу країну.
І це нас має об’єднати, як у цьому залі, так і за його межами».
Далі голова Верховної Ради України назвав ключові проблеми, над якими має попрацювати законодавча влада.
Це, передусім, питання проекту державного бюджету, пріоритетом якого має стати оборона країни, що воює.
Це питання боротьби з корупцією: «Сьогодні ми будемо розглядати питання про надання згоди на затримання та арешт судді Дніпровського суду міста Київ Миколи Чауса, який замість помідорів у банках консервував хабарі, як показав обшук.
І я переконаний, що питання боротьби з корупцією теж нас усіх об’єднає. Тому що корупція – це смертельна загроза національній безпеці. У боротьбі з корупцією лежить ключ до вирішення соціальних питань. Перекривши корупційні потоки і зламавши корупційні схеми, ми зможемо наповнити бюджет. Й зможемо вирішувати питання підняття соціальних стандартів»
На завершення А. Парубій закликав: «Маємо працювати відповідально».

Виступ президента

	Президент виступає з посланням

Президент України П. Порошенко за традицією звернувся до Верховної Ради України із щорічним посланням про внутрішнє і зовнішнє становище України. Декілька фрагментів цього дуже розлогого послання наведу:
«Перш за все, хотів би ще раз привітати всіх із двадцять п’ятою річницею відновлення нашої державної самостійності… Мені здається, що День незалежності – саме той день, який вартий, щоб переступити через партійні бар’єри і пам’ятати лише про те, що всі ми є українці.
І за умов, коли агресія Росії проти України все ще триває, а воєнна загроза зі Сходу є найскладнішим стратегічним викликом, питання національної єдності та політичної консолідації – це є питання життя та смерті. Це, власне, головне, що я хотів би сьогодні сказати…
Ми готуємося відзначити сторіччя початку української національної революції. Її провідні діячі та активні учасники, на жаль, лише в «екзилі», коли були на вигнанні, зрозуміли, що головною причиною втрати самостійності стали внутрішні чвари, війна всіх проти всіх у державницькому таборі. Я переконаний, що ми з вами повинні засвоїти уроки історії, і переконаний, що політична боротьба не перетне ту межу, за якою замість демократії та європейських цінностей починаються хаос, анархія, отаманщина…
Державна самостійність дала демократію й свободу, почуття громадянської гідності і національної єдності; навчила захищатися і відкрила європейську перспективу для нашої держави. Тепер наші духовні й моральні досягнення маємо доповнити матеріальними здобутками, забезпечивши підвищення добробуту кожного громадянина вільної України. Це – головне наше завдання.
Для досягнення такої амбітної мети нам потрібні три складові: мир, безпека та реформи. Ні від кого і ні від чого наша з вами безпека не залежить більше, ніж від Збройних сил України і від якісної роботи української дипломатії…
В обороні Україна має спиратися сама на себе – на власну армію, на власний ВПК. Як колись було гасло: «Свій до свого по своє».
Більшість проблем, які стоять перед нами, виникли не вчора і не позавчора. Вони є наслідком багатьох ілюзій та помилок, якими супроводжувався увесь період незалежності. Сьогодні цей спадок дається взнаки, перетворившись на комплексний історичний виклик для всієї української державності.
Водночас, кризовий період відкрив перед нами низку можливостей та перспектив, які дадуть змогу Україні гідно відповісти на цей виклик. Українці усвідомили себе як нація. Держава твердо стоїть на демократичних принципах організації влади. Остаточно визначено вектор зовнішньополітичного співробітництва та інтеграції.
Попереду все ще багато труднощів, але випробування й перемоги, здобуті величезними зусиллями і кров’ю кращих синів і доньок нашого народу всіх часів, не дають нам іншого вибору – тільки перемога, тільки вперед!
Впевнений, все буде добре. Дякую вам. І Слава Україні!»

Післямова

Отже, новий політичний сезон стартував.
Нас чекають складні часи.
І всі заклики до єднання, які прозвучали при відкритті сесії, на жаль, будуть проігноровані за жорсткими законами політичної боротьби.
А вона буде розгоратися.
У друге 25-річчя своєї Незалежності Україна вступає в складному стані і у складний час.
І події це скоро підтвердять.