Ігор Левків, Ірина Дужа та представники МТІ
	Допомога з Орегону
	Волонтери з Орегону

Останні два роки українці зі зброєю в руках воюють за незалежність своєї держави. Ці роки змінили мільйони українців. Підприємці та фермери стали воїнами, вчителі та медики стали волонтерами. Вся Україна стала до бою. Пропонуємо розмову з колишньою львів’янкою, вчителькою, а нині членом Українсько-американської культурної асоціації Орегону і південно-західного Вашингтона Іриною Дужою, яка стала одним зі символів українського волонтерства.

– Пані Ірино, як починалася ваша волонтерська діяльність?

– Стати волонтеркою мене підштовхнуло відчуття болю, пережитого у час, коли на Майдані вбивали дітей, серед яких могли бути мої учні чи власні діти, а я в той час була за кордоном і не могла вплинути на ситуацію. Неможливо спокійно дивитися на те, як вбивають українських дітей. Треба діяти. Тоді я вперше передала валізами аптечки, бинти й різні медикаменти на загальну суму десь $10 тисяч.

– У США вам вдалося організувати регулярні перекази на Україну?

– Так, серйозна робота почалася з допомоги біженцям Донбасу, коли люди збирали все, що могли, і посилали пачки, які розподілялись церквою в Україні. Завдяки активності голови Українсько-американської культурної асоціації Орегону Ігоря Левківа і Тетяни Тердал, яка свого часу їздила на Майдан й навіть викладала в Українському католицькому університеті, а тепер зі запалом займається волонтерською логістикою – вдалось організувати людей і відшукати спонсорів. Для прикладу, восени 2014 року у США була організована спільна молитва всіх конфесій. На цю подію приїхали навіть консули зі Сан-Франциско. Тоді ми зібрали $24 тисячі допомоги.

– У своїй волонтерській діяльності вам довелося працювати з чинним міністром охорони здоров’я України Уляною Супрун?

– Під час одного приїзду до Києва познайомилась з теперішнім в. о. міністра здоров’я Уляною Супрун, яка організувала навчання з надання першої допомоги при використанні еластичних бинтів і джгутів, які ми постачали.
Через «Радіо Свобода» (некомерційна інформаційна служба, яку фінансує Конгрес США) я почула про волонтерське об’єднання «Кожен може». Коли привезла перший раз кровоспинні бинти, джгути, протиопікові засоби, знеболювальні пластирі та інші речі, необхідні для аптечок натовського зразка, познайомилась з координатором «Кожен може» Оленою Коломійчук та лікарем 17 Київської міської лікарні Олександром Лінчевським. Він на той час був інструктором з тактичної медицини і працював з Уляною Супрун.
Сама Супрун організувала у травні 2014 року у Києві «Захист патріотів» – громадську організація, яка була гуманітарною ініціативою Світового Конгресу Українців задля послідовного розвитку тактичної медицини. Інструктори «Захисту патріотів» проводять навчання з тактичної медицини, надають бійцям базові знання та навички з першої само- та взаємодопомоги, які базуються на міжнародних медичних стандартах. З того часу всю допомогу ми передаємо через 17 київську міську лікарню.

– Як ви думає, чи вдасться Уляні Супрун втриматися на міністерській посаді, перемогти «медичну мафію»?

– Вірю, що Супрун завдяки своїй порядності і професійності таки щось змінить у МОЗ, хоча, враховуючи «тенденційність» міністерства, їй буде не солодко. Адже їй треба не лише побороти мафію, а й розвивати українську медицину, шукати кошти на нове медичне обладнання. Дуже прикро бачити, що в Україні за такої великої кількості фахових лікарі таке бідне обладнання.

– У вашій волонтерській діяльності активно брали участь американські сенатори?

– Так, Тетяна Тердал познайомила мене зі сенатором Джефом Мерклі, який був одним з 15 сенаторів, що лобіювали українське питання у Вашингтоні. Ці сенатори допомогли звернутись до Medical Team International – організації, що працює в усіх гарячих точках планети й охоплює всі доступні професії – від зубного лікаря до будівельника. Відтоді вона і стала основним постачальником медикаментів і спорядження. Наша Асоціація, здебільшого, збирала кошти на логістику, а також необхідні речі для біженців.

– Які ваші волонтерські проекти були найбільш масштабними?

– За весь період діяльності Асоціації в Україну передали два контейнери з медикаментами вартістю приблизно $1.0 млн. кожен і два контейнери для біженців.
Також Асоціації вдалося за підтримки сенаторів Орегону «вибити» допомогу у Mercy Corporation (Корпус милосердя). Це – міжнародна гуманітарна організація, що працює в більш, ніж 40 країнах світу, включно з Україною, яка скеровує кошти для відновлення зруйнованих регіонів – забезпечує харчами, дає гроші на відновлення інфраструктури тощо. Ця організація надала Україні транш у $2.5 млн.

– Чи є у вас відчуття недовіри, що волонтерська допомога десь «загубиться»?

– До мене такі думки навіть не приходили. У нашому середовищі є повна довіра, бо особисто знайома з українськими лікарями й волонтерами, які є відданими своїй справі. Взагалі, волонтерство – не професія, а стан душі, де панує довіра і любов.