Хороша річ – демократія!  Закони має, процедури виробляє, дебати здійснює… Не дозволяє просто так затримати і, тим більше, заарештувати людину. Насамперед, ту, яка має недоторканість.

Раніше в авторитарному СРСР та соціалістичній Україні всі ми були доторканими – від студента до академіка.
Навіть такий, як тричі Герой Радянського Союзу академік А. Сахаров.
Посмів мати свою думку – скрутили бідаху і з комфортабельного котеджу запроторили у скромну квартирку в закритому для іноземців місті Горький.
І депутати всі, і судді, і прокурори і політики – включно до осіб першого ешелону – могли бути в будь-який момент по одноосібній команді керівника, тим більше, вождя, арештованими, засудженими, розстріляними.
А при демократії – зась!
Підозрюєте ви, приміром, в економічних злочинах братів Клюєвих, нардепа О. Онищенка чи ще когось подібного? Добре, підозрюйте.
Можна арештовувати? Ні.
Подавайте до Верховної Ради подання на затримання й арешт. Поки нардепи його розглянуть, обговорять, посмакують, потенційний арештант спокійно, не втрачаючи гордої постави, відбуває за кордон.
Здебільшого, туди, де українське правосуддя його не дістане.
Затримувати його не можна. Навіть тоді, коли правоохоронці твердо знають – дозвіл ВРУ на це буде з хвилини на хвилину.
Цієї хвилини якраз і вистачає недоарештованому на перехід, переїзд, переліт кордону.
«Адью, лохи!» – посміхається потенційна жертва і киває п’ятами.
Нещодавно це показово зробив ще один доблесний суддя.

	Результати голосування стосовно М. Чауса

Звуть його Микола Чаус, і він був (і досі, певне, вважається) суддею Дніпровського району столиці.
Агенти-антикорупційники взяли Чауса на гарячому. Він якраз отримав у простому целофановому пакеті хабар. І немаленький – кажуть, що 120 тис. доларів.
Треба думати, ще один хабар.
Не будемо ж ми ображати суддю Чауса підозрою у чесності і думати, що це був його хабарницький «дебют»!
Адже на сайті http://sprotiv.org/19707# і досі висить стаття, як далекого вже 2008 року суддя Чаус викручував руки жінці-підприємцю і разом з перевертнями зі середовища правоохоронців видушував з неї «відступного».
І після тієї статті він благополучно продовжував «вершити правосуддя».
Аж допоки антикорупційні агенти не «сплели йому лапті».
І правоохоронці почали спільно майструвати до ВРУ подання на затримання й арешт хабарника у мантії.
Проте, суддя Чаус у паніку не впадав.
Будучи відпущеним (адже судді також мають недоторканість), він поїхав для чогось на Чернігівщину (чи не відкопував там банки з доларами?).
Потім повернувся до Києва і, як висловлюються правоохоронці, «зник».
Коли ж наступного дня після цього відкрилася сесія Верховної Ради України, то її голова Андрій Парубій сказав, що нардепи розглянуть подання і мають дати дозвіл на арешт судді М. Чауса.
Чи знав А. Парубій в той момент, що судді М. Чауса в Україні вже нема?
Може, й не знав. Може, й був заклопотаний відкриттям сесії.
Хоча керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький знав і навіть вказав місцину – Крим.
А далі відбулася стандартна демократична процедура.
Ось вона. Цитую:
«Верховна Рада розглянула питання про надання згоди на затримання та арешт судді.
Головуючий повідомив, що Комітет з питань правової політики та правосуддя на своєму засіданні розглянув це питання й ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді підтримати подання голови Верховного Суду про надання згоди на затримання та арешт (тримання під вартою) судді Дніпровського районного суду міста Київ Чауса Миколи Олексійовича.
Голова Верховного Суду Ярослав Романюк у виступі зазначив, що заступник Генерального прокурора – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький – звернувся з поданням про необхідність отримання згоди Верховної Ради України на затримання та арешт судді Дніпровського районного суду міста Київ Чауса Миколи Олексійовича.
Ярослав Романюк повідомив, що він підтримав це подання.
Голова Верховного Суду відповів на запитання народних депутатів.
Голова Комітету з питань правової політики та правосуддя Руслан Князевич доповів рішення Комітету, який рекомендує Верховній Раді надати згоду на арешт судді Дніпровського районного суду Києва Миколи Чауса, підозрюваного в отриманні 150 тисяч доларів хабара.
Верховна Рада надала згоду на позбавлення недоторканності та притягнення до кримінальної відповідальності судді Дніпровського райсуду Києва Миколи Чауса».
Як вам процедура? Демократична? На 100%.
Дієва? На нуль відсотків.
У підсумку, нардепи проголосували за затримання та арешт судді М. Чауса.
Рішення було прийнято, хоча й не одноголосно.
Впевнений – всі уже знали, що потенційний арештант у цей момент гріє кістки на південному березі Криму.
Десь там біля володінь сімейства Януковича.
Тому і голосували з чистим серцем – розуміли, що суддя Чаус на них уже не образиться.
А у простого українця є питання.
Як зробити, щоб у подібній ситуації на майбутнє правоохоронці, котрі очікують зняття недоторканості зі ще одного корупціонера чи бандита, могли б його акуратно притримати за поли піджака і не випустити за кордон?
Якось так без арешту, без особливих доторків.
Просто грамотно заблокувавши його пересування.
Можливо?
Нам скажуть – ні, неможливо.
Отже, маємо змиритися і чітко розуміти: в умовах української демократії кожен злочинець зі статусом недоторканості має всі шанси втекти й обов’язково це зробить.
Поки неспішні нардепи за повільною процедурою позбавляють його цієї недоторканості.
Який вихід?
Не знаю.
Навіть уже дуже літні люди перестали казати в таких випадках, як раніше: «Сталіна на них нема». Не згадують уже й диктатуру на голови можновладних злодюг.
Змирилися. Тільки безсило махають рукою – мовляв, все схоплено, всі вони однакові, ворон ворону очі не виклює!
Усі, хто з року в рік обіцяли народу позбавлення недоторканості нардепів та суддів, були вже по колу і у владі, й в опозиції, і знову при владі. А недоторканість скасовувати не квапляться.
Бо настане друге лихо – можуть почати хапати всіх без розбору.
А можновладці якраз розбірки і люблять. Щоб, якщо їх прихоплять, то розібралися б і відпустили.
Може, й не задарма, але то вже таке.
Суддя Чаус, звичайно, трохи понервував. Але нині він у недоступному для українських правоохоронців Криму в ус не дує. Прихопленого зі собою вистачить хабарнику в мантії надовго.
Ще одна комедія завершена?