Підготував Юрій Заверюха, Чикаго
За матеріалами інформагентств

Спроба генпрокурорського обшуку в НАБУ – це лише пазл великої історії, в якій задіяні десятки людей: від депутата БПП до оточення Юри Єнакієвського.

У листопаді 2011-го року, перебуваючи у Горохові, Волинської області, голова Аграрного фонду Сергій Хорошайлов попросив драбину. Потрібна вона йому була для того, аби вилізти на дах складу і перевірити, чи лежить там цукор, який належить державі.
Драбину йому не дали. Ні присутній поруч голова Держінспекції сільського господарства Сергій Тригубенко, ні заступник міністра АПК Ігор Якубович. Останній аргументував це тим, що, по-перше, туди вже лазили всі перевіряючі, і цукор там є, а, по-друге, у львівському ресторані чекає зустріч, і стіл уже накритий. Як згодом виявилось – цукру на складі таки не було, але рішення було прийнято на користь ресторану.
…П’ять років по тому слідчі Генпрокуратури прийшли з обшуком до Антикорупційного бюро. Глава НАБУ Артем Ситник повідомив пресі, що справжньою причиною цього наскоку стала справа «цукрового прокурора» Олександра Колесника.
Ми вирішили прокласти ланцюг між цими подіями. Оскільки це хоч потрохи прояснить, чому Генеральна прокуратура аж настільки рішуче вступилась за свого, хоч і важливого, але не найвпливовішого співробітника.
Зважаючи на величезну кількість фактів і заплутаність історії, ми приречені її подати дуже штрихово – якщо буде потреба – потім розширимо. Але з основними прізвищами познайомимо вже зараз.

Пролог. Дружба бізнесу і держави

У 2010 році, згідно з матеріалами вироку суду, Сергій Тригубенко познайомив Валерія Келестина з Ігорем Ігнатовим. За своїми посадами це були дуже різні люди.
Тригубенко тоді був заступником міністра аграрної політики, зараз – це народний депутат від Блоку Петра Порошенка, який нещодавно засвітився у вугільних схемах.
Валерій Келестин – екс-нардеп від «Нашої України» та на той момент одноразово – від Партії регіонів. Валерій мав брата-близнюка, Юрія (у лютому 2016-го загинув у автокатастрофі). Брати були власниками групи компаній Техно-Центр, зокрема, – Горохівського та Володимир-Волинського цукрових заводів.
Що стосується Ігоря Ігнатова, то це – чоловік-легенда. Широкого спектру дії. Архіву «Наших грошей» він відомий як постачальник держорганам IT-програм. Правоохоронцям – як учасник судового процесу над «бандою Капітошки». Скажімо, у вироку кільком членам банди Ігнатов зашифрований як ОСОБА5: «входив у склад злочинної організації та обіймав на той час посаду заступника директора державного концерну «Укрморпорт».
А ще Ігнатов був секретарем Федерації профспілок України часів Хари. Побував на цій посаді він теж яскраво. У червні 2009 року постановою Генпрокуратури його відсторонили від посади секретаря ФПУ та взяли під арешт. Щоправда, досить швидко звільнили під заставу.
Коротше, про Ігнатова можна написати кілька томів. Зауважимо, наразі лише те, що хист до цукру у нього прокинувся давно.
Коли у далекому 2005 році уряд Тимошенко нагнув «Нафтогаз» проханням придбати на 157 млн. грн. бразильського сирцю, то потім вироблений з нього цукор таємничим чином щез. Кінцевою ланкою у щезанні стали складські приміщення ТОВ «Октябрьський цукровий комбінат» та ЗАТ «Одеська цукрова компанія», якими керував у той час Ігор Ігнатов.
Коротше, заступник міністра познайомив бізнесмена зі серйозним фахівцем, що одразу позначилось на подальших успіхах підприємства.

Перші фінансові удачі

«Дружні консультації» Ігнатова одразу матеріалізувались у відчутні вигоди. У 2011 році келестинські «Продінвест» і «Агромаркетінвест» отримали урядові квоти на ввезення цукру-сирцю. У ті часи – це був неабиякий успіх.
Одразу після того – знову щасливий збіг обставин: Аграрний фонд оголосив тендер на закупівлю цукру.
Тендер був, звісно, державний – для «формування інтервенційного фонду», однак, на диво, без приватних посередників теж не обійшлось.
Так, за словами Юрія Келестина, «оформленням» тендера Агрофонду займалися чогось юристи ТОВ «Федерація профспілок України», керівником якої був Ігнатов. А за словами самого Ігнатова, згідно зі судовими матеріалами, тодішній керівник Агрофонду Сергій Хорошайлов найняв його для перевірки виробничих потужностей келестинського Горохівського цукрового заводу, що він і зробив.
Коротше, усе було запрограмоване на успіх. І він не забарився.
Тендер розписали на п’ятьох переможців. У червні 2011 року Агрофонд уклав угоди на 95 700 тонн цукру-піску на суму 813,45 млн. грн.
Келестинські ТОВки з цієї суми отримали більше, ніж половину договорів. ТОВ «Цукроворафінадний комбінат «Володимирцукор» – на 170,00 млн. грн., ТОВ «Украгро-5» – на 337,45 млн.
(Цікавий нюанс: засновником ТОВ «Украгро-5» був донецький ТОВ «Сінтезпродсервіс», засновник ще одного переможця солодкого контракту – ТОВ «Мар’їнський укрпромзбут», котрий отримав тоді жалюгідних 8,5 млн. грн. У травні цього року суддя Олена Букіна не допустила слідчих НАБУ до рахунків ТОВ «Сінтезпродсервіс». Щоб не копирсались.)
Щодо ціни питання для держави. Закупівельна ціна закупівлі цукру 8500 грн./т. виявилася вищою, ніж ціна відпуску цукру з Агрофонду. Приблизно у той же період фонд передав до Криму 3400 тонн цукру по 7780 грн./т. «для стабілізації цінової ситуації». Тобто, «переможці» полегшили бюджет на майже 69 мільйонів, з них дві келестинські фірми отримали «зайвих» 43 мільйони. І це лише на завищеній ціні, не враховуючи обсяг «недопостачання» (про це далі).
Тим часом «добрий ангел» Ігнатов продовжив свою доброчинну діяльність. У цей самий час він організував для Келестиних кредит на закупівлю сирцю в клюєвському «Актив-банку». Річ у тому, що «профспілковий діяч» мав дуже близькі контакти з цією фінустановою: ще в 2009 році Хара з Ігнатовим ледь не викупили клюєвський банк за профспілкові кошти. Але тоді оборудку їм зірвала генпрокуратура з УБОЗом.
Розмір кредиту відомий лише приблизно: за твердженням Ігнатова на келестинських заводах за клюєвські гроші було перероблено 125 тисяч тонн цукру-сирцю. Важливіше інше: виготовлений цукор одразу переходив у банківську заставу, тобто, продати його Агрофонду було б вельми складно.
Але ще цікавішим є інший факт. У той самий час – тобто – у 2011 році – у тому самому «Актив-банку» фірма Ігнатова ТОВ «Ольга» бере кредит в $15 млн. доларів під заставу цукру, «виробленого з тростини». А зберігався цей цукор, нібито, на кількох складах України, зокрема, і на келестинських підприємствах у Горохові і Володимир-Волинському.
Тут ми поступово вже наближаємося до протистояння 2016 року «ГПУ-НАБУ», оскільки каменем спотикання між ними став саме «цукор Ігнатова». Але перед цим потрібно розповісти про фінальний акорд оборудки.

Щезання цукру і цап-відбувайло

На жаль, ми не знаємо, що сталось із контрактом келестинського «Украгро-5» на 337 млн. грн. Відомо лише, що керівник підприємства раптово помер одразу після виграшу державного тендера. Натомість, судовий Реєстр докладно повідомляє про долю 170 млн. для ТОВ «ЦРК «Володимирцукор».
Фінальна операція з пошуків майбутнього «цапа-відбувайла». Директором та номінальним засновником ТОВ став Фелікс Богдан. Родзинкою нового зіц-голови було те, що він двадцять років тому відбував 10 років відсидки за розбій.
Новонароджене ТОВ «ЦРК «Володимирцукор» одразу ж орендувало ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод».
Договір з Агрофондом передбачав часткову попередню оплату. Від «Володимирцукру» до Агрофонду надійшли два рахунки від 23 червня 2011 року, завірені, згідно з даними судової експертизи, підробленими підписом Богдана. Агрофонд негайно сплатив 119 мільйонів.
Ці гроші були негайно перекинуті до келестинських ТОВ «Компанія «Продінвест» (35 млн. грн.) та ТОВ «Агромаркетінвест» (79 млн. грн.).
Як випливає з довідки Державної служби фінансового моніторингу України, надалі гроші були перераховані до британської прокладки «Омnieхреrt LLР». Її цікавинкою є те, що вона має спільних засновників з «Highway Invest­ment Processing LLP» – продавцем першої «вишки Бойка», тобто, «Ireland & Over­seas Acquisitions Ltd» та «Milltown Corpo­rate Services Ltd». Ліквідувалась «Омnieхреrt» одразу по тому, коли через неї прогнали кошти по цукрових оборудках.
Врешті, 119 бюджетних мільйонів на контракті вартістю 170 мільйонів зникли в офшорі, а цукор у державні засіки так і не приїхав.
Після цього прийшов час до операції «зачищення хвостів». У листопаді 2011 року в МінАПК відбулася міністерська нарада. Міністр Микола Присяжнюк доручив присутнім «проконтролювати постачання цукру». Присутні – це заступник міністра Ігор Якубович, гендиректор Агрофонду Сергій Хорошайлов, новопризначений голова Держсільгоспінспекції, колишній заступник міністра Сергій Тригубенко і не зрозуміло з якої радості – цукрово-профспілковій діяч Ігор Ігнатов.
Принагідно. Абсолютно всіх наведених учасників «міністерської наради» ЗМІ тоді пов’язували з Юрієм Іванющенком, більш відомим як Юра Єнаківський.
Після цього відбувся виїзд «комісії Присяжнюка» до келестинських цукрозаводів. Саме тоді, згідно з матеріалами вироку, директор Агрофонду просив драбину, а заступник міністра її не давав.
І все ж, з драбиною чи без драбини – результат виїзду не забарився. З 28 листопада по 1 грудня 2011 року представниками Агрофонду, а керівником зберігача агрофондівського цукру ДП «Харківцукорзбут» Наталією Коряк і Феліксом Богданом було підписано акти на постачання певної кількості цукру, якого, насправді, не існувало. Згодом, за судовими свідченнями Коряк, до ДП «Харківцукорзбут» на зберігання надійшло аж 50 тонн тендерного цукру.
І лише після цього всього настала черга цапа-відбувайла. Чергова перевірка виявила відсутність цукру, і у лютому 2012 року Фелікса Богдана (того самого, що раніше сидів у тюрмі за розбій) запрограмовано взяли під варту. У червні 2013 року Печерський суд засудив Богдана за заволодіння 119 мільйонами Агрофонду до 8 років і 9 місяців тюрми з конфіскацією відсутнього в нього майна та штрафу у 2,8 мільйона за несплату податків.
На суді над Богданом «єнакієвці» активно свідчили проти Келестиних, звинувачуючи саме їх в організації схеми. У вироку Богдана йдеться, що він діяв «як спільник, за попередньою змовою та у групі з особами, кримінальна справа про діяння яких розслідується окремо».
Певний час Юрій Келестин перебував навіть у міжнародному розшуку Інтерполу, втім, жодного вироку не отримав. А у лютому 2016 року трагічно загинув у автокатастрофі.
Залишається таємницею існування кримінальних проваджень щодо інших учасників схеми. Хоча б відштовхуючись від того факту, що акти прийому-передачі підписувало кілька сторін, а до в’язниці потрапив лише один підписант – та й те – номінальний «фунт».
Можливо, причина криється в тому, що, по-перше, інші люди – занадто поважні, а по-друге, – державу ще можна було спробувати подоїти на тому ж ефемерному цукрі.

Останній кульбіт

По паперах на складах вперемішку з келестинським цукром, який у цей час «поступово щезав», лежав ще закредитований в «Актив-банку» цукор ігнатьєвської фірми «Ольга».
Так що, коли якийсь продукт і лишався на складах, то його можна було трактувати або ж як державний – тобто – вироблений Келестиними для Агрофонду, або ж як приватний – який лежить як застава перед «Актив-банком». Цілком можна припустити, що один і той самий мішок цукру міняв господаря залежно від того, з якого боку приходила перевірка. Класичний спосіб перекривати брак цукру: тягати мішки зі складу на склад по всій Україні – показуючи перевіряльникам повний об’єм.
З роками реальне походження цукру остаточно заплуталось. І в 2015 році суди, які цілком могли бути не в курсі попередньої історії і відштовхувались лише від наданих боргових зобов’язань, прийняли рішення віддати державний цукор на користь банку і приватних фірм. Хоча, скажімо, раніше «Актив-банку» не вдавалося пробити цукрову справу через суд. Ось, наприклад, ухвала київського апеляційного суду 2013 року про одну з невдалих спробу «Актив-банку» зняти арешт з цукру, звернутого в дохід держави вироком Богдану.
Ну що ж, через три роки вдалося. Отут уже і стався в пригоді прокурор Колесник, який виділив для себе «окреме провадження».
У червні 2015 року прокурор прибув до села Червона Слобода, де зберігалося близько 30 тис. тонн цукру Аграрного фонду і погрозами змусив власника складу впустити його в приміщення. Разом з Колесником до складу увійшли і представники ПАТ «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Ефективні інвестиції», яке на початку 2015 року отримало право вимоги за кредитним договором між «Актив-банком» та фірмою «Ольга», і державний виконавець.
Він одразу заарештував цукор та передав його на зберігання КУА «Система плюс», яка представляла інтереси вже згаданого інвестфонду «Ефективні інвестиції».
У травні 2016 року прокурора Колесника затримали співробітники НАБУ. У липні 2016-го ГПУ завдало удару у відповідь, прийшовши в НАБУ з обшуком.
Але тепер ми розуміємо, чому аж настільки ожив правоохоронний орган часів Луценка через затримання одного прокурора. Бо, якщо все буде йти, як і повинно, і до справи почнуть клеїтись усі епізоди, то може постраждати занадто багато «достойних» людей. А ув’язнень друзів ніхто нікому не обіцяв.