Як мозок має витлумачити поведінку особи, що, ображаючи нас, посміхається, — як образу чи дружній жест? Науковці з Інституту когнітивних та неврологічних наук імені Макса Планка в Лейпцигу та Хайфського університету (Ізраїль) нещодавно ідентифікували нейронні механізми, які інтерпретують ситуацію як позитивну чи негативну.

Це вдалося за допомогою емоційно заплутаних сцен класики кінематографу, зокрема стрічки Квентіна Тарантіно «Скажені пси».
Нам кажуть комплімент — це однозначно приємно. Нас ображають — певна річ, це засмучує. Проте чимало соціальних ситуацій неможливо з певністю класифікувати: висловлювання може бути цинічним; особа, посміхаючись, може плекати лихі плани; суть речення може змінюватися залежно від того, яким тоном сказане. В усіх цих випадках важливо, щоб наш мозок належно оцінив подібні ситуації. Інакше з’являється небезпека наївно потрапити в незручну ситуацію чи необґрунтовано образитися в дружній атмосфері.
Науковці з Інституту когнітивних та неврологічних наук імені Макса Планка та Хайфського університету нещодавно з’ясували, як мозок долає такі труднощі: «Ми ідентифікували дві ділянки у нашому мозку, що виконують функцію своєрідної дистанційки. Вони визначають, як ми оцінимо певну ситуацію і яку з обох мереж треба увімкнути й вимкнути», — пояснює керівник дослідження Крістіане Рор (Christiane Rohr) з Лейпцігського Інституту. Адже згідно з отриманими результатами, коли ми вважаємо сцену доброзичливою, то залишається активною одна мережа, коли неприємною — інша.
Зміну двох відчуттів уже в межах однієї мережі перебирають на себе дві ділянки: верхня скронева борозна (sulcus temporalis superior) у скроневій чатці відповідає за тлумачення позитивних подій, а нижня тім’яна частка (lobus parietalis inferior) в тім’яній частці активується під впливом негативного враження. Обидві ділянки починають діяти, коли ми маємо справу з емоційно складними для оцінки ситуаціями.
«Здається, обидві ділянки між собою комунікують, щоб дізнатися, яка з них залишиться активною, а яка — ні», — розповідає Гадас Окон-Зінґер (Hadas Okon-Singer) з Хайфського університету. — «Ймовірно, так вони визначають, що в непевній ситуації переважають радше позитивні чи негативні елементи, й далі впливають на інші ділянки мозку».
До цих висновків неврологи дійшли за допомогою емоційно заплутаних фільмів. Поки учасники дослідження лежали під функціональною магнітно-резонансною томографією, їй демонстрували кіно на кшталт Тарантінових «Скажених псів», де одна особа мордує іншу, сміючись, танцюючи і радісно шукаючи спілкування з іншими жертвами. Піддослідні самі розповідали про те, чи для них побачені сцени були конфліктними і як сильно в кожній з них переважали позитивні або негативні елементи, тобто чи сприймали вони уривки негативними, чи позитивними.
Більшості людей зазвичай добре вдавалося потрактувати складні ситуації, проте дехто з ними все ж не міг впоратися — побачене могло призвести до депресії, тривожних неврозів або до намагання уникнути соціальної взаємодії. Науковці Рор та Окон-Зінґер сподіваються, що ці знання допоможуть ідентифікувати нервові відхилення у пацієнтів: «Ми хотіли посприяти розвиткові терапії, що допоможе хворим адекватно тлумачити складні ситуації».