Схоже, що українські, а точніше сказати, проросійські олігархи, що проживають на території України, майже повністю «очухалися» від пост-майданного стресу. І вже поволі збирають свою власну ходу «на Київ», чи то пак – до реваншу…

Найславнозвісніша наразі хода – то хресний хід УПЦ МП. Українська влада думала-думала, що з тією ходою робити, і нарешті придумала. Знайшла терористичну загрозу на шляху ходи.
«Виявлені зранку муляжі мін та реальні бойові закладки з гранатами не залишили у нас сумнівів у реальності загроз і провокацій. Силами Нацполіції та Нацгвардії МВС заблокувало прохід ходи вулицями Києва. Безпека громадян вища, ніж релігійні ритуали», - повідомив міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков у себе в Facebook у вівторок, 26 липня. Відтак, учасників хресного ходу пересадили на автобуси. Щоправда, допитливі громадяни встигли їх пофотографувати, і, зокрема, нафотографувати панотців у рясах, вдягнутих на військову форму. Деяких панотців ще й на відео записали – тих, що на вітання  «Слава Ісусу Христу» відповідають «Здравія желаю»…
Але це – тільки найбільш видима частина ходи.

Менш помітна – вбивство журналіста Павла Шеремета.
Працював він на добре замаскованому рупорі російської пропаганди, радіо «Вести», котре, за неофіційною інформацією, належить екс-керівникові Мінсдоху Олександру Клименку.
За кілька тижнів до смерті журналіст бачився з Клименком, про що розповів головному військовому прокурору України Анатолію Матіосу.
Вже сам факт цих розмов дуже цікавий: спочатку поговорити з представником ворожого табору, потім – з військовим прокурором. І потім далі піти вести ефіри на рупор ворожої пропаганди… Явно видно недопрацювання з боку військового прокурора країни, в котрій, якщо хто забув, іде війна. І де тільки за добу, 23 липня, тільки за офіційними даними, шестеро українських військовослужбовців загинули, 13 зазнали поранень і 8 - контузії.
А якби українська військова Феміда чесно відпрацювала свої обов’язки – може би зовсім інакше ця історія закінчилася…
А так – історія закінчилася трагічним відео: за дивним збігом на місці вбивства оперативно опинився «17 канал». Той самий канал так само вчасно опинився і на місці вбивства Олеся Бузини, яке сталося в Києві 16 квітня 2015 року.
Відтак шановним і не дуже шановним журналістам, котрі співпрацюють з рупорами російської пропаганди, було б цілком логічно завести «блати» з працівниками «17 каналу»  – аби щонайменше обходити їхні камери десятою дорогою…
У березні 2016 року «Наші гроші» спробували з’ясувати, кому ж таки той «17 канал» належить.
Інформація, що лежить на поверхні: спочатку основним інвестором був Костянтин Вікторович Шкрабан.

«Весь бізнес Шкрабана – це розбирання автомобілів у Донецьку, поряд зі штрафним майданчиком ДАІ. При цьому бізнес оформлений навіть не на ТОВ, а на ПП Шкрабан.
Шкрабан все життя порпався в автолахмітті, не маючи жодної іншої фірми. А коли почалось ДНР – взяв і вклав купу зароблених у Донецьку грошей у телеканал новин у Києві. А для того, щоб столичні штучки не намахали міцного донецького бізнесмена, призначив директором ТОВ «Інформаційне агентство «17 Канал» юристку з Макіївки Катерину Валеріївну Трубнікову.
Коротше, все прозоро і зрозуміло – автомеханік і юристка почали впливати на інформаційний простір держави. Хобі у них таке.
Але на цьому історія не зупинилась. Далі прозорість почала зашкалювати ще більше.
…Шкрабан продав свою частку «західній компанії». Згідно з ЄДРЮО, мова йде про партнерство з обмеженою відповідальністю «Тіберіа інвест ллп» (Лондон). Його кінцевим контролером є мешканець Белізу Пракаш Джіанчандані. Принаймні офіційно….
Джіанчандані є кінцевим контролером ще однієї української фірми – ТОВ «Хорос». А ця фірма фігурує у кримінальному провадженні №12015080050001327. Запорізькі слідчі та прокурори ласкаво називають цю історію «незаконним привласненням коштів ДП «НЕК «Укренерго». А ми назвемо це просто крадіжкою 6 млн. грн.…
…Спокійно спить і сама фірма «Тіберіа інвест ллп». Її засновниками є два офшори: «Oloniya limited» і «Warias business ltd». Одна з них дала про себе знати в Україні в досить специфічному контексті.
У 2014 році члени Сім’ї масово перереєстровували свої квартири-будинки і бізнеси на інші «прокладки». Така ж доля спіткала і київський готель «Братіслава». Його зараховували до пулу готелів молодшого Януковича, хоча експерти ринку твердили, що окрім самого принца, там мали свої частки і інші достойники попередньої влади.
Так виглядає, що експерти говорили правду, бо власність «Братіслави» перейшла до чотирьох іноземних компаній. Одна з них – лондонська «Tagor trade ltd». А її власником є вже відомий нам офшор «Oloniya limited», який тепер у ролі західного інвестора є співвласником «17-го каналу».»

Виглядає так, що за дивним збігом журналісти одного видання «Сім’ї» Януковича випадково потрапили на місце вбивства журналіста ще одного видання «Сім’ї» Януковича.
Чи може Клименко посварився з рештою «Сім’ї»? Чи може він посварився з військовою прокуратурою?
На останнє щось не схоже, зокрема, і тому, що журналісти видань, власники яких працюють не тільки на ворожу країну, а й на зрадників української держави, цілком вільно, як бачимо, пересуваються Україною, і знімають все, що хочуть. Навіть смерть своїх колег.

І найгірше, що з ними можуть зробити – це «запросити на допит». На відміну від українських добровольців, одного з котрих в момент вбивства, для прикладу, того ж таки Бузини, на місці злочину не було і бути не могло. Але чомусь добровольців посадили в СІЗО, тримали там купу часу, потім взяли в них «зразки ДНК» у «гуманний спосіб». І досі тих Андрія Медведька і Дениса Поліщука у спокої лишити не можуть.
У випадку вбивства Шеремета теж раптом з нізвідки з’явилися версії, що до того причетні добровольці. Мовляв, перший заступник голови Нацполіції Вадим Троян, екс-заступник командира полку «Азов»,  організував стеження за Шереметом. Однак громадськість наробила галасу, і в МВС ці версії відразу заперечили.
Ну але то вже діло МВС. Нам набагато цікавіше інше. Журналіст працює на рупор російської пропаганди, котрий належить зраднику держави і представнику злочинного угруповання, проти котрого два роки тому воювала вся країна. Журналіст їздить на перемовини зі згаданим зрадником держави. І за ним ніхто не стежить. Виникає закономірне питання: а за що тоді отримує свою зарплатню СБУ, військова розвідка і тому подібні державні структури?

Здавалося би, журналісти з того мали би зробити чіткі висновки: не можна працювати на рупори російської пропаганди. Не можна працювати із представниками ворожого Україні бізнесу. Інакше ваше життя не буде варте й копійки – і не тільки з патріотичної точки зору. Ваші «боси» з радістю пожертвують вашим життям, якщо їм потрібне буде гучне вбивство або красива картинка для «17 каналу».

Але ж ні…
Скромна чарівність ворожих олігархів так приваблює, що не можна встояти.

Світлина Ярослави Поліщук

Он Костянтина Григоришина нещодавно сфотографували у ресторані із головним редактором «Української правди» Севгіль Мусаєвою-Боровик. У вересні 2015 року вона брала інтерв’ю у Григоришина разом із Шереметом.
До того за розмовою з Григоришиним застали народного депутата Сергія Лещенка. Котрий теж брав колись у Григоришина інтерв’ю для «Української правди», щоправда, у 2008 році. В тому інтерв’ю Григоришин розповідав, що підтримує Комуністичну парію України, і навіть розповідав, скільки корисного і чудового може зробити КПУ для України.
Кому не ліньки – згадайте про діяльність КПУ хоча б починаючи з 2008 року. І зможете оцінити «користь» для обороноздатності держави і збереження територіальної цілісності країни – і від КПУ, і від самого Григоришина.
До слова, за дивним збігом, у Григоришина, зокрема, орендують приміщення і саме видання «Українська правда», і телеканал «Громадське TБ».
А ще Григоришин володіє цілою низкою українських енергетичних компаній. Тож наслідки такого бізнесу для обороноздатності країни можуть бути доволі різноманітними.
Окрім того, у власності олігарха також перебуває «Луганське енергетичне об’єднання» («ЛЕО») - монопольний постачальник електроенергії у Луганській області, який категорично відмовляється перереєстровуватися на підконтрольній чинній українській владі території й незаконно вимикає живлення споживачам. (До слова, за даними «Наших грошей», у 2000-х роках власниками «ЛЕО» були не тільки офшори, пов’язані з Григоришиним, а й офшори, пов’язані з Петром Порошенком…)
Саме Григоришин вів перемовини з росіянами щодо імпорту електроенергії з Росії до України для подальшої передачі в окупований Крим…
Ну і, якщо хто ще не зрозумів, то добровольці, котрі підірвали опори ЛЕП по дорозі на Крим, перейшли дорогу і панові Григоришину теж…
Журналіст Сергій Іванов вважає, що днями власність Григоришина поповниться ще однієї компанією – «Миколаївобленерго»…

Втім, активність пана Григоришина – не єдина ознака «походу на Київ».
Он днями в Україні нова партія з’явилася. Називається «Життя». Основні організатори –депутат від «Опозиційного блоку» Вадим Рабінович та колишній член цієї фракції, мажоритарник із Харківщини Євген Мураєв. Хто не знає – саме на Мураєва зараз оформлено телеканал NewsOne. Той самий телеканал, котрий світить на всю країну відтюнінгованим обличчям Ганни Герман.
Нардеп Борислав Береза каже, що новий політичний проект фінансує не аби хто, а сам Микола Азаров. Ну а що ж, недарма той казав: «Не треба скигліти, треба брати лопату».
Політичний проект Клименка час від часу рекламується на «об’єктивному» радіо «Вєсті» і на кількох інших радіо, тепер ще й по телебаченню буде рекламуватися партія Азарова. А що ж – пристойні люди, працьовиті. Ну подумаєш – вимушені якийсь час пожити поза Україною, але ж видно, що панове всією душею сюди прагнуть… СБУ? Яке СБУ? Ні, не чули такого…

… А тим часом на фронті все по-старому. Стріляють, гинуть. Чекають американських безпілотників і тепловізорів. Бо в українських олігархів якось на теловізори і безпілотники грошей бракує. Про державу і мови нема – он на тренування видають бійцям патрони хтозна-якого року випуску, котрі в кулеметах розриваються. Єдине, на що в державі гроші є – це на дороги. Тільки не на ті, про які ви думаєте. Он їздив Петро Олексійович під Піски черешні поїсти – і зробили туди ідеальну дорогу. А це, щоб ви знали, передова фактично. Але чомусь поки ту дорогу робили – все було спокійно. Зробили, як має бути. І гроші знайшли. А на ті дороги, куди Петро Олексійович не їздить, грошей в держави наразі нема… Мабуть умисно не стелять – щоб ворог до Києва не дійшов…