У минулому числі нашого часопису я дав попередній передфінішний розклад позицій кандидатів у народні депутати України по семи виборчих округах. Стаття називалася «Дочасні вибори: гарячі новини».

Минув тиждень. Вибори відбулися. Непросто, з проблемами, але… все таки.
Тепер настав час проаналізувати холодні підсумки колишніх гарячих новин.
Нагадаю читачам головну проблему дочасних виборів-2016. Вона полягала в тому, що пропрезидентська партія Блок Петра Порошенка «Солідарність» (БПП) планувала досягнути максимально можливого результату і тим самим зміцнити лави своєї парламентської фракції та провладної коаліції загалом.
Подібні плани та очікування були і в партіях парламентської опозиції. Там також сподівалися додати до своїх фракцій один-два багнети.
Партія Яценюка «Народний фронт», яка разом із БПП складає основу парламентської більшості, участь і в цих виборах знову не брала.
Розуміла, що і цього разу шансів нема.
Тож, БПП на кожному окрузі боролася з опозицією одноосібно. Хіба що запроваджуючи військову хитрість – виставляючи формально непричетних до неї кандидатів, на перемогу яких все-таки розраховувала.
Отже, аналізуємо підсумки. І не тільки з точки зору успіху чи поразок окремих кандидатів. А й у контексті умонастроїв українських виборців станом на липень 2016 року.
На Волині впевнену перемогу в колишньому окрузі загиблого олігарха Ігоря Єремеєва отримала зав. кафедри української мови луцького Східноєвропейського національного університету молода і гарна Ірина Мирославівна Констанкевич, (партія «Українське об’єднання патріотів – УКРОП»). Вона отримала 44 тис.123 голоси, що склало 57.42% від загальної кількості голосів у цьому окрузі.
Чудові особисті характеристики пані Ірини затьмарює одне – вона фактично висунута олігархічним бізнесом. Пані Ірину потужно підтримав Ігор Коломойський через свого представника на Волині – голову Волинської облради, свого давнього протеже Ігоря Палицю. Опора фіксувала чимало порушень під час виборів, зокрема, «прикормку» округу. Тож якої позиції вона дотримуватиметься у Верховній Раді – можна здогадуватися. А жаль. Нардепів з такими характеристиками в Раді раз-два і нема. Могла б стати однією з лідерок проукраїнської частини нардепів.
Кандидат від ВО «Батьківщина» Людмила Кирда значно відстала від неї, отримавши 12.94%. На третьому місці опинився представник Радикальної партії О. Ляшка Сергій Була – 8.7%. Висуванець провладної БПП Юрій Кулачек опинився аж на 5 місці з дуже скромними 3.97%.
У місті Дніпро, як і очікувалось, впевнено перемогла самовисуванець і волонтерка Тетяна Ричкова – 44.57%. І це при тому, що її суперники виставили на ці вибори ще трьох технічних кандидаток з іменем Тетяна Ричкова. Одну з них по-батькові було Василівна, другу – Володимирівна, третю – Петрівна. Так що виборцям треба було чітко пам’ятати, що голосувати їх закликають за Борисівну.
Судячи з результату, вони це у більшості запам’ятали. Три «технічні» Ричкові разом набрали лише близько трьох відсотків голосів і перемозі Борисівни не завадили.
Основний суперник екс-регіонал Краснов Загід Геннадійович також отримав собі трьох «технічних» кандидатів Краснових, причому, у двох з них також було це рідкісне для України ім’я Загід, але по-батькові вони були Володимирович та Станіславович. Технічні Краснови на трьох отримали «аж» трохи більше, ніж два відсотки. А основний Загід Краснов отримав другий після переможниці результат – 36.73% голосів.
Отже, виборці Дніпра підтвердили, що технологія кандидатів-двійників уже практично не спрацьовує. Тим більше, в ситуації, коли розрив між першим та другим місцем є переконливим і жодних підстав для апеляції не дає.
Зазначу, що представники партій: Радикальна партія О. Ляшка, «УНА-УНСО», «Народний Рух України», «Правий сектор», «Самопоміч» отримали кожен менше, ніж 1% голосів, а кандидати від партій «Відродження», ВО «Свобода» і ВО «Батьківщина» – менше, ніж 2% кожен.
Отже, всі інші, зареєстровані в окрузі, 59 кандидатів не мали ані найменшого шансу. Боротьба тривала тільки між самовисуванцями Ричковою та Красновим. Хоча варто враховувати, що Краснов є екс-регіоналом, а проти Ричкової БПП свого кандидата не виставив, що може означати наявність домовленості, і політична сила Петра Порошенка буде сподіватися на вхід Т. Ричкової до складу парламентської фракції БПП.
Зате на Івано-Франківщині змагалися серйозно 5-6 кандидатів. Свободівка Оксана Тебешевська отримала 8.44% і п’яте місце. Ольга Сікора з ВО «Батьківщина» – 13% і третє місце. Брат міністра енергетики Ігоря Насалика, Сергій, що висувався від БПП, набрав 19.72% і поступився переможцеві Вікторові Шевченку («УКРОП») на менше, ніж два відсотки.
Партійним аналітикам та лідерам потрібно осмислити той факт, що у даному окрузі на Франківщині всі партії, які називають себе націоналістичними та національно-демократичними, програли «всуху». А боролися між собою представники двох олігархічних партій – партії Ігоря Коломойського та партії Петра Порошенка.
Хоча партія БПП, звичайно, не вважає себе олігархічною силою.
Найбільш складним округом був № 114 на Луганщині. Там зареєструвалося аж 108 кандидатів, причому, 94 з них як самовисуванці. Приготування до використання сіро-чорних технологій та фальсифікацій було видно неозброєним оком.
Скандалів у цьому окрузі було так багато, що викликає здивування – яким чином спільними зусиллями виборчих комісій усіх рівнів, правоохоронних органів та громадськості вдалося все-таки вибори там провести і результати їх визнати.
У підсумку, кандидати від «УКРОПу», РУХу, радикалів, «Свободи» (балотувався екс-міністр Ігор Швайка) отримали кожен менше, ніж один відсоток голосів. Кандидат від БПП отримав очікувано низькі 1.21%. «Батьківщина» висунула колишню очільницю луганської облдержадміністрації Ірину Веригіну і за цей рахунок отримала 5.45%.
Але поступилася кандидатові від «Опоблоку», який отримав вельми низький четвертий результат – 7.14%, хоча цей блок заявляє, що Луганщина та Донбас – це, мовляв, їхній електорат. А переміг тут кандидат від партії «Наш край» Сергій Шахов – 37.62, випередивши двох самовисуванців.
На Полтавщині прогнозовано переміг з відривом близько п’яти відсотків киянин екс-нардеп Руслан Богдан від «Батьківщини» – 21.64%. Справжнє прізвище Р. Богдана – Мусієнко, але у 2004 році він його змінив, взявши прізвище дружини. На такий неординарний крок пана Руслана спонукало, нібито, те, що в кримінальних колах він мав прізвисько «Муся» і був, начебто, до цих темних кіл причетним. Також його звинувачували у причетності до розбещення неповнолітніх у знаменитому таборі «Артек», але ту справу поховали.
БПП офіційно суперника Р. Богдану не виставляла, хоча на деяких самовисуванців розраховувала. Зокрема, на мера міста Пирятин О. Рябоконя, який посів друге місце.
Кандидат від «Партії простих людей» нардепа-полтавчанина Сергія Капліна – вірменин С. Мамоян – опинився на 4 місці. Отож, амбітному С. Капліну доведеться ще потерпіти, перш ніж претендувати на домінування в області.
На Чернігівщині переміг столичний бізнесмен-забудовник Максим Микитась – незважаючи на те, що йому також висунули технічного кандидата-однофамільця.
Подейкують, що БПП фактично віддав цей округ Максимові, тому що офіційно висунув від себе непрохідного кандидата, котрий примудрився отримати жалюгідні 0.48%, тобто, лише 234 голоси. М. Микитась майже на 5% обійшов кандидата від ВО «Батьківщина» Ю. Власенка. Радикал Д. Блауш також отримав двійника, прийшов третім, отримавши трохи менше, ніж 10%, хоча Чернігівщина вважається зоною впливу лідера радикалів О. Ляшка. Рух, «Свобода», ДемАльянс, «УКРОП», «Опоблок», «Самопоміч» – отримали від 0.28% до 3.7%. Ці цифри є в межах статистичної похибки і дають підстави вважати, що позиції цих партій в окрузі дуже слабкі. Також скромні 4.07% отримав виключений з Верховної Ради України екс-нардеп Єгор Фірсов, на котрого робили ставку різні демократичні політики.
Зате ВО «Батьківщина» реваншувалась на Херсонщині. Два колишні нардепи і губернатори області Андрій Путілов та Юрій Одарченко йшли до фінішу достатньо рівно. Хоча фаворитом вважався А. Путілов, на якого зробила ставку БПП, Ю. Одарченко («Батьківщина») зумів його на фініші переконливо обійти, отримавши 25% проти путіловських 17.13%. Третє і четверте місця посіли кандидати від партії «Відродження» та «Опоблоку», набравши разом трохи більше, ніж 25%. Це свідчить про достатньо розповсюджені в окрузі настрої на користь позиції екс-регіоналів.
Отже, формально ВО «Батьківщина» та «УКРОП» отримали по 2 депутатські «багнети» і, нібито, переграли провладний БПП, який формально не виграв у жодному зі семи округів.
Але реальна алгебра політики є складнішою, ніж її арифметика.
Звичайно, двоє нардепів від «Батьківщини» – це посилення фракції Юлії Тимошенко з 19 до 21 «багнета».
Але близькими до БПП, можливо, навіть включно до входження в їхню фракцію, можуть бути чернігівський нардеп М. Микитась, луганський С. Шахов, ймовірно, дніпропетровська самовисуванка Т. Ричкова. Та й двоє нардепів від «УКРОПу» можуть голосувати синхронно з БПП і коаліцією, що вже бувало, якщо П. Порошенко захоче знову домовитися з І. Коломойським.
Отож, у кожному зі семи округів перемогу святкували по-різному. Тішилися новоспечені нардепи. Потирали руки їхні спонсори і ляльководи. Обдумували – як їх підтягнути під себе важковаговики політики.
Лише Україна в цих довиборах не перемогла.
Її перемоги ще попереду.