Краєвид з пагорба парку «Україна», Гарвард, Каліфорнія з місця поховання Альбіни та Агапія Гончаренків

	Вокальний ансамбль «Коляда», керівник Андрій Криштафович
	Бандуристи Оля Г. Олійник, Олеся та Роман Рітачки з Марусею Черепенко
	Біля пам’ятного каменю у парку «Україна». 21 травня 2016 року
	Похід до могили Гончаренків. На передньому плані – священики українських церков: колишній настоятель Української православної церкви, почесний гість о. Олексій Лимонченко, о. Петро Дячок (Українська католицька церква східного обряду) та Георгій Тяпко (Українська православна церква св. Михаїла)

«Моя Ненька Україна і джерело козацтва, якоже фенікс, воскресне на добро людям, на вічну правду і волю. Поляки пекли нас живими, і тепер печуть їх москалі; небаром ввесь світ встане: згубити і великого, і малого й ім’я московське – варварів-людоморів – з лиця землі. З цею вірою я в останній раз закрию мої очі і зіпну навіки», – так написав 1 березня 1894 року в своїй Україні, в Каліфорнійській країні, Агапій Гончаренко, до якого 21 травня 2016 року пішли вклонитися українці Північної Каліфорнії.

Агапій Гончаренко – це псевдонім. Народився наш герой як Андрій Гумницький у родині священика української православної церкви, де пам’ятали про свого предка Івана Богуна, в Кривині, тепер Житомирська область, 31 серпня 1832 року. Він закінчив Київську теологічну семінарію і працював у монастирі Печерської лаври. Був посланий у 1857 році до Атен, Греція, працювати як диякон при посольській церкві, де й почав таємно дописувати до революційного видання «Колокол» – російської газети, що видавав у Лондоні Герцен. Російські можновладці за деякий час дізналися, що Андрій Гумницький писав вільнолюбні статті проти російської імперії та заарештували його в 1860 році. Він зумів втекти з російської тюрми в Константинополі, змінив ім’я на Агапій Гончаренко і розпочав життя вигнанця, подорожуючи містами Європи, перед тим, як осісти в США у 1865 році. Задокументовано, що А. Гончаренко мав вплив на американських лідерів у справі купівлі Аляски від Росії.

Все своє життя А. Гончаренко боровся за людські права і кращу долю для всіх людей. Його дошкульне перо критикувало негідну поведінку російських чиновників та попів у Каліфорнії в газеті, яку він сам заснував у 1868 році, і примірники якої таємно надходили до Сибіру. Щоб американська армія могла порозумітися з корінним населенням Аляски, він вперше видав англо-російську граматику і словник. В свої пізніші роки він оселився на Гарвардських пагорбах, в оселі, яку назвав «Україна». Тут він продовжував писати і публікувати різні статті, які допомагали боротися українським іммігрантам і які таємно переправляли в Російську імперію. Будучи великим гуманістом, він надавав допомогу постраждалим від землетрусу в Сан-Франциско у 1906 році. Також він учив грамоти дітей навколишніх фермерів.

Могили Гончаренка та його дружини з Італії – Альбіни – на пагорбах теперішнього заповідника, частина з якого називається парк «Україна» (California Historical Landmark #1025, Hayward, California). Українці з району Затоки та Сакраменто довго вимагали від американського уряду, щоб там поставити пам’ятний знак, тому що ще на початку 20 сторіччя це була посілість Гончаренка, але оскільки деякі землі належали приватним особам, то справа рухалася повільно. Нарешті у 1999 році, 15 травня, відбулося урочисте відкриття пам’ятного каменю, а згодом додалися й інформаційні стенди, які розповідають, ким був Агапій Гончаренко.
Цього року завдяки завзятій праці Марусі Черепенко та комітету ім. Агапія Гончаренка, який вона очолила, урочисто відзначили 100 років із дня поховання вірного сина українського народу, який немало прислужився для доброго імені України в світі.

У святковій програмі брали участь українці з різних міст Каліфорнії та гості – від наймолодших школярів Школи українознавства м. Сан-Франциско, які тримали хліб та сіль на вишитих рушниках, до поважних старших гостей, таких, як, зокрема, пан Норман Фоберт, виконавчий директор Гарвардського історичного товариства, який звернувся з цікавою промовою про Гончаренка до присутніх. Пролунали українські мелодії у виконанні Українського духового оркестру молоді під проводом Олександра Журавля зі Сакраменто, звучали бандури в руках Олі Герасименко-Олійник, Олесі та Романа Рітачків; українські пісні співали Оксана та Святослав Стуси, вокальний ансамбль «Коляда» під керуванням Андрія Криштафовича, Марія Черепенко, Іванна та Джуліанна Таратули-Філіпенки. З вітальним словом виступив представник українського уряду Сергій Альошин – генеральний консул українського консульства у Сан-Франциско.

Панахиду провели священик о. Георгій Тяпко (Українська православна церква св. Михаїла), о. Петро Дячок (Українська католицька церква східного обряду) та колишній настоятель Української православної церкви, почесний гість о. Олексій Лимонченко.

Багато осіб попрацювало для того, щоб захід вийшов успішним: Марія Черепенко – головний режисер, д-р Любов Йова та Оля Олійник – її помічники, Інна Білик – консультант від українського консульства, о. Сергій Тяпко – від духовенства, Михайло Ткач – від Української Кредитної Спілки. Над проведенням, програмками та запрошеннями працювали: Женя Назарук, Леся Кастільйо, Стіван Сластен, Михайло Болзовський, Володимир Ладнік, Богдан Монастирський, Нора Масон, Микита Сафроненко, Оксана Черепенко, Едвард Тишкевич, Оксана Стус, Захарій Вочок, Андрій Шегера, Одарка Черепенко, Галина Лорчак, Іва Демчук, Емілія Умрикіна, Тарас Кінаш, Лідія Мазурик, Алекс Стойкович, Юрій Бабков, Ольга Горчарів-Воз, Марія Ізьків, Юрій Олійник, Максим Бобер, Олександр Ленів, Яна і Володимир Парубець, Георгій Шулежко та ін. Вони представляли суспільні та церковні організації: Український координаційний комітет Північної Каліфорнії, Сан-Франциско, Товариство збереження української спадщини, Сакраменто, Українську православну церкву св. Михаїла, Українську греко-католицьку церкву Непорочного Зачаття, Сан-Франциско, Місію української греко-католицької церкви св. Володимира в Санта Клара, Українську греко-католицьку церкву св. Андрія Первозванного в Сакраменто, Генеральне консульство України в Сан-Франциско, Союз українських жінок Америки, відділ 107 в Сан Госе, Майдан-Сан Франциско.

Комітет із проведення урочистого заходу, присвяченого А. Горчаренку, висловлює щиру подяку працівникам Гарін­ського регіонального парку: Марку Пірсону, інспектору (supervisor Mark Pear­son), Метью Мору, лісникові (ranger Mat­thew Moore), який виготовив та вирізьбив хрести на могилах Агапія та Альбіни Гончаренків, Каролу Джонсону (Ca­rol Johnson) – асистенту генерального директора.

Спонсорами заходу виступили Українська Кредитна Спілка, відділ Сакраменто, управа Гарінського регіонального парку, Гарвард, Каліфорнія, генеральний консул Сергій Альошин та працівники консульства України, родина Назаруків.