От і настало свято для всіх шанувальників хорошої книги. Як ми і обіцяли, цього разу на наших читачів чекає ексклюзивний сюрприз!

Обидва романи, котрі потрапили у цей номер, отримали відзнаку Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» від доктора філологічних наук, професора КНУ ім. Т. Г. Шевченка Анатолія Ткаченка. Це означає, що їх схвалило не тільки журі «Коронації слова», а й прискіпливі магістри-літературознавці!

Перший твір – біографічний роман «Коло Елу» Андрія Цінцірука. Хоча це перший твір автора, однак читається він надзвичайно легко. Дивовижним чином авторові вдалося змалювати картини повоєнного і сучасного Львова, побаченого очима жінки. Твір вийшов дуже світлим і спокійним – хоча автор не уникає ні проблем минулого, ні бід сучасності.

«Коло Елу» отримало відзнаку «Коронації слова» у 2016 році, книгу ще тільки збираються друкувати.

А от наступний роман «Сновида» – вже для тих, кому бракує адреналіну. Ольгу Мігель називають українським Стівеном Кінгом. Підлітки, та й дорослі шанувальники містики, фентезі та fanfiction активно читають її книги, навіть ті, котрі ще не знайшли свого видавця, і не втілилися на папері (а їх досить багато).

Українські видавці, на відміну від читачів, містику та жахливчики не дуже шанують, хіба за винятком творів, котрі написані персонально Стівеном Кінгом. А от читачам такі твори подобаються… Успіх у читачів Ользі теж не сам впав на голову. За словами самої авторки, в житті їй ніколи нічого не давалося легко – вона страждає на розлад аутичного спектру (синдром Аспергера). Однак письменниця належить до тих людей, котрих перепони тільки мотивують…

«Сновида» отримала відзнаку «Коронації слова» у 2015 році.

Ну а для тих, хто побоюється жахливчиків, – розкриємо кілька секретів сюжету «Сновиди»…

Події твору розгортаються за наших днів. Жінка, яка брала активну участь у Майдані, після анексії Криму та початку війни закривається від зовнішнього світу в особливій сонно-збайдужілій формі життя. Перестає переглядати новини, цілком фокусується на своїй роботі й упорядкуванні щойно придбаної квартири, на яку так довго заробляла… Однак у розмірений ритм втручаються її знайомі… Перший – самооборонівець, він втратив око в сутичках на Грушевського, записується у добровольчий батальйон і повертається з війни із ще одним пораненням. Другий – друг дитинства, з яким разом зросла в притулку, він теж невдовзі вирушить на фронт. Жінка поволі обсмикується від сну, намагаючись зрозуміти, чому ця війна затягується, а в країні, що нібито й змінилася в якихось речах, панують старі порядки…Чим більше замислюється про це, тим міцніше чіпляється за неї потойбічна істота – Сновида, що сновигає серед ночі вулицями у подобі чекіста із заплющеними очима. У нього є ключі від всіх дверей у селищі, однак він чіпляється лише до тих його мешканців, котрі насмілюються думати про те, про що маленьким людям думати не варто…

Головний жахливчик твору – матеріалізований згусток енергії, вважайте, наші підсвідомі страхи, намагання опиратися правді життя. Насправді це вони, а не події чи обставини, що їх підносить доля, володіють руйнівною силою. Якось чекіст таки спробує спіймати героїню і залишити її у своєму світі…

Погодьтеся, це дуже актуальний і філософський жахливчик. Не будемо розкривати деталі – аби вам було цікавіше читати!

Редакція «Часу і Подій» щиро дякує авторам за те, що дозволили нам надрукувати ці твори! Читачів нашого сайту запрошуємо до книгарень – «Сновиду» надрукувало «Імекс ЛТД», а от на «Коло Елу», мабуть, доведеться чекати аж до Форуму видавців…

Окрема вдячність – організаторам Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» Тетяні та Юрію Логушам за їхню титанічну працю!