Економічною політикою держави називають комплекс заходів впливу уряду на макроекономічні процеси. Цих заходів багато, і вони різні. Важливо лише пам’ятати, що всі вони мають бути спрямовані на суспільно важливі цілі.

Особливо – на головну з них.
Тож подивімося, в якій економічній ситуації станом на кінець червня 2016 року опинилися мільйони українців і якою мірою ця ситуація виправдовує гасло, з яким Петро Порошенко йшов на президентські вибори у 2014 році – «Жити по-новому».

Головна ціль

А що може бути більш важливим для правильного уряду і справедливої політичної влади загалом, ніж мета досягнення благополуччя кожного громадянина, кожної родини в єдності зі зміцненням держави і розквітом суспільства?
Адже все інше – від лукавого. Звичайно, економісти, а особливо маніпулятори від економіки, можуть нам довго розповідати, як важливо для здійснення ефективної економічної політики здійснювати структурну, монетарну, антициклічну та інші види макроекономічної політики.
Однак, вони забувають, або ж з великою неохотою кажуть про найголовніший для кожного з нас вид мікроекономіки – сімейну.
Саме в сімейній мікроекономіці сходяться всі лінії макроекономічної політики, саме вона є критерієм для оцінки всіх глобальних та локальних економічних програм, які зі спритністю витівника ось уже чверть сторіччя витягують з рукавів політики, урядовці, експерти, щоб загіпнотизувати пересічного українця наукоподібними текстами.
Коли ми у сімейному колі сідаємо за стіл, розкладаємо квитанції і платіжки, а потім на аркуші паперу у лівий стовпчик записуємо свої щомісячні доходи, а в правий стовпчик – щомісячні розходи і підбиваємо баланс, намагаючись визначити, скільки у нас залишається грошей після сплати всіх обов’язкових платежів, що ми можемо відкласти у запас, а що – дозволити собі на різноманітні витрати, то вся економічна політика уряду тут – як на долоні.
У різних країнах це відбувається по-різному, бо різні там зарплати, пенсії, інші соціальні виплати, а також ціни, тарифи.
Має значення також і те, скільки кожен з нас у країні та місцевості свого проживання у даний час може заробити або ж отримати по лінії соціальної допомоги.
Але бажання і мрії кожної сім’ї прості – мати роботу і доходи, які дозволять звити сімейне гніздечко, в котрому можна народжувати та виховувати дітей, відпочивати, оздоровлюватись, при потребі лікуватися, і при можливості хай скромно, але подорожувати.

Як розуміли життя по-новому?

Українці в масі своїй все ще дуже довірливі. За минулих 25 років кожен з політиків висував якесь гасло, якому вірили виборці, вибираючи цього політика й очікуючи від нього здійснення обіцяного.
Згадаймо хоча б запозичене у РУХу ющенківське гасло «Бандитам – тюрми!» чи януковицьке «Почую кожного». Побачивши, що бандити преспокійно обійшлися без тюрем, переконавшись, що Янукович почув тільки своїх, вітчизняні виборці, нібито, мали б стати обачнішими.
Але коли Петро Порошенко на президентських виборах-2014 вийшов з гаслом «Жити по-новому!», цьому знову повірили, тай ще як, обравши президента уже в першому турі.
Що означало те гасло і як саме по-новому закликав жити українців їх новий президент, стало зрозуміло не одразу.

Економічна політика сьогодення

Ще уряд Яценюка розпочав економічний наступ на українців, започаткувавши тренд підвищення цін, тарифів, податків, обвалу національної валюти – тренд, який супроводжувався голослівною пропагандою та неприкритим маніпулюванням цифрами і фактами.
Новостворений уряд Гройсмана не дав українцям ні часу, ні підстав, щоб хоча невеликі сподівання народилися в народі. Він одразу стартував із виклично-символічної акції, підвищивши зарплату нардепам втричі і збільшивши ціну на газ для населення вдвічі.
Всі пояснення та обґрунтування, а тим більше, спроби заспокоєння з вуст урядовців звучали жалюгідно, тому що підвищення ціни на газ, як і очікувалось, потягнуло за собою ланцюжок інших підвищень.
Таким чином, напередодні літа-2016 мільйони українців встали перед стіною економічних викликів та загроз, які порушили перед кожною сім’єю питання значного обмеження витрат і переходу до режиму жорсткої економії, а перед соціально незахищеними верствами – питання виживання.

Аргументація влади

Влада за останні роки навчилася «переводити стрілки» зі себе на інших, а також – на обставини.
Ось і нинішній потужний «залп» подорожчання всього і вся вона пояснює вимогами МВФ, війною на Донбасі, втратою традиційних ринків збуту тощо.
Усі ці пояснення є частково зрозумілими. Але є фактори, котрі роблять аргументи влади в цілому непереконливими і навіть цинічно маніпулятивними.

Аргументація власників комунальних підприємств

Ці власники та їхні топ-менеджери постійно використовують один і той же заяложений аргумент – мовляв, собівартість надання житлово-комунальних послуг постійно зростає і у них нема іншого виходу, як «вирівнювати» ціни. Послухати їх – так виходить, що вони роками торгують собі у збиток.

На кого працює влада?

Такі потужні «монстри»-монополісти у сфері надання послуг, як «Київгаз», «Київводоканал», «Київенерго» та подібні їм приватні структури в областях України належать вітчизняним олігархам. Імена їх широко відомі – Р. Ахметов, І. Коломойський, К. Григоришин, брати Суркіси інші.
Тож власники природних монополій, які у межах всієї України забезпечують водопостачання, водовідведення, теплопостачання, електропостачання, газопостачання, напряму залежать від економічної політики уряду. Зокрема, і від того, коли, як, і на скільки національні комісії, що регулюють відповідні ціни, наважаться на чергове їх підвищення, яке забезпечує додаткові супер-прибутки олігархам-монополістам.
А на ці надприбутки, наприклад, Ахметов грає потім роль великого благодійника і спрямовує на Донбас автоколони з продовольчими пайками для змученого війною населення. І в результаті ці люди кажуть: «Якби не Ахметов, ми б тут уже з голоду померли». І ніхто ніколи не доведе цим нещасним людям, що це не Ахметов їх рятує від голоду, а ті мільйони споживачів житлово-комунальних послуг, які за вкрай завищеними тарифами щомісяця поповнюють бездонні кишені олігарха.
За ці ж і подібним чином отримані в Україні надприбутки Ахметов, Коломойський, Суркіси, інші утримують наші провідні футбольні команди, проводячи егоїстичну недалекоглядну політику купівлі надмірної кількості закордонних футболістів, за чиїми спинами вітчизняні майстри не можуть пробитися до основного складу і мати відповідну ігрову практику. А потім це виливається в недолугу гру збірної, як це ось було на наших очах, коли футболісти разом з тренерами безславно провалили Євро-2016.
Словом, влада і володарі природних монополій давно уже знайшли спільну мову і за рахунок простого народу жирують, стаючи мільйонерами, потім мультимільйонерами, мільярдерами а тепер уже й мультимільярдерами.
І все це під їхнє та пригодованих ними ЗМІ жалісне завивання про те, що невдячні споживачі житлово-комунальних послуг, мовляв, постійно не хочуть платити за «справедливими», «обґрунтованими» тарифами на ЖКГ.

Маніпулятивність

Українці, здебільшого, народ розумний. Якби аргументи влади були чесними, щирими, якби влада ділила з населенням усі труднощі поточного моменту, якби державні чиновники, насамперед, високопосадовці палали таким же жертовним патріотизмом, як волонтери, якби всі впряглися в одну упряж і тягнули український віз через війну, економічні негаразди – то готовність українців терпіти була б значно вищою.
А що ж люди бачать натомість? А бачать вони наступне.
По-перше – кому війна, а кому й мати рідна. Одні втрачають на війні здоров’я і життя, а інші – передусім, військові чиновники – прокручують оборудки зі засобами забезпечення та захисту військових. Одні на передовій, деякі інші – на блокпостах, через які в зону, непідконтрольну українській владі, повним ходом йде контрабанда, виторг від якої ланцюжком «пливе» у високі кабінети;
по-друге – ті, що проголошують кризу в економіці, якимось дивом не відчувають її у власному бізнесі, який зростає, мов на дріжджах;
по-третє – під град порожніх слів і балаканини про злочини Януковича зберігаються його схеми розкрадання України, і на цих схемах міцно сидять представники нинішньої влади у кооперації з «дружнім» до них бізнесом;
по-четверте – майже всім, кого називали «злочинною владою» Януковича, дали втекти, вивезти і зберегти награбоване в Україні, не зуміли чи не захотіли організувати дієве блокування їхніх коштів на рахунках різних банків.
Можна додавати ще і ще інші аргументи на користь тієї простої істини, що влада України стосовно власного народу не є чесною, щирою, вона турбується не про громадян, а, здебільшого, про власні, корисливі інтереси.
Порівняно з тупим і малоосвіченим Януковичем та його подібними «братками», нинішні можновладці помітно освіченіші, володіють іноземними мовами, уміють гарно розмовляти. Вони телегенічні, мають неабиякі акторські здібності, гарно виступають, уміло дискутують, можуть пустити скупу чоловічу сльозу на поминальних заходах за загиблими патріотами України.
І, в той же час, сутність їхньої діяльності, передусім, у сфері економічної політики, не залишає сумнівів у тому, що насправді вони жаліють народ, як вовк кобилу, залишаючи від нього тільки хвіст та гриву.
Вони показали себе умілими маніпуляторами, які жонглюють важливими для народу цінностями, принципами, поняттями, іменами. Жонглюють, щоб задурити людям голови. Але це стає робити дедалі важче і важче. Люди прозрівають, і в цьому їм дуже допомагає різниця між словом і ділом представників влади, між доходами, які скорочуються, і розходами, які значно зростають.
І тут уже маніпулятивні технології влади на людей діють щораз менше.

Ціна на газ

З чого платити?

Саме підвищення ціни на газ для фізичних осіб-користувачів удвічі – майже до 7 тис. грн. за 1 тис. кубів – стало тим «бікфордовим шнуром», по якому вогник підвищення цін побіг дуже стрімко.
Негативний резонанс суспільства на це підвищення був таким, що деякі політики вирішили реагувати. Одні – з метою підвищення своїх рейтингів. Інші – на далеких підступах до майбутніх виборів.
Зокрема, міський голова Києва Віталій Кличко, виступаючи 21 червня 2016 року в Одесі на XII Українському муніципальному форумі, заявив: «Асоціація міст України має звернутися до парламенту, який повинен застосувати всі механізми, аби уряд скасував постанову № 758 про підвищення цін на газ для населення».
У присутності десятків, а то й сотень міських голів очільник Києва постарався дистанціювати місцеву владу від уряду: «Резонансна і важлива для людей проблема, на яку жодним чином не впливає місцева влада, – тарифи. І повною мірою ми з нею зіштовхнемося невдовзі, коли люди отримають нові платіжки… Я заявляв свою позицію неодноразово: не можна підвищувати вдвічі тарифи, коли не змінюються зарплати і пенсії, адже люди просто не зможуть платити, і це може призвести до колапсу системи ЖКГ».
Йому тут же з Києва відповів прем’єр-міністр Володимир Гройсман: «Нинішня ціна на газ – ринкова, тоді як у 2009 році Юлія Тимошенко уклала угоду на 10 років, у якій була закладена необґрунтована ціна. Тарифи є або ринкові, або неринкові. Ми закуповуємо газ в Європі. Він там коштує на публічній біржі певну суму, далі додається транзит і розподіл – оце є ціна газу».
Щодо українського газу, то прем’єр і тут не зміг обнадіяти українців: «Ціна на український газ встановлюється аналогічно, але там є рента на газ, яка скеровується в державний бюджет – і за рахунок якої, зокрема, ми можемо надати адресну фінансову підтримку й допомогу тим, хто не може сплачувати ринкову ціну на газ».
Однак, з досвіду минулих років і обіцянок ми, споживачі, знаємо – скільки б не йшла мова про український газ – українцям його за низькими цінами не бачити.
Бачення прем’єра в цьому питанні неконкретне і розмите: «Зараз потрібно визначити таким чином: пересічний українець, який не має коштів достатньо, щоб заплатити ринкову ціну – за нього держава заплатить. Але адресно…
Наше наступне завдання – підвищити доходи українського громадянина. Якщо ми не наведемо в цьому питанні порядок, ми будемо йти вниз – і нас уже ніщо не врятує, жодна технічна допомога. Будуть тільки красти ці кошти».

Ситуація в областях

Заявляючи, що держава має заплатити адресно, прем’єр, можливо, не знає, яка заборгованість за субсидіями існує нині?
Читачам буде цікаво подивитися конкретні дані щодо тих економічних «зашморгів», які чекають на українців. З урахуванням того, що існує величезна заборгованість бюджетів з виплати субсидій (а саме субсидії рекламуються урядами Яценюка і Гройсмана як «подушка», що має пом’якшити ціновий і тарифний удари по населенню), а середня зарплата по кожній області є невеликою, то виходить така от невтішна картина, зокрема, що стосується оплати за тепло.
Маємо на увазі, що Національна комісія держрегулювання енергетики і комунальних послуг підвищила тариф на теплову енергію та послуги центрального опалення, в середньому, на 75-100% з 1 липня. Експерти підрахували, що опалення та гаряча вода подорожчають неоднаково. Діапазон цін буде від 194 до 1630 грн. за 1 гкал.
На сайті «Обозреватель» у рамках так званого «Публічного аудиту» опубліковано орієнтовну картину в областях.
Якщо дотепер середня ціна по країні за 1 гігакалорію становить 650 грн. – з 1 липня вона зросте приблизно до 1100-1200 грн. А для деяких областей тариф може підвищитися до 1600-1700 грн.
Приблизно 50-55% населення використовують опалення без лічильника. Середня вартість тепла без лічильника становить 18 грн. (за квадратний метр площі), а має зрости десь до 32 грн., а в окремих областях вона може сягнути 45-50 грн.
Мешканці Дніпропетровщини, наприклад, платитимуть як 485 грн., так і 1630 грн. за 1 гкал, що є найвищим показником по країні. Ціни вищі, ніж середні також зафіксовано на Херсонщині, Харківщині, Вінниччині, Київщині, Львівщині, Черкащині – там вартість тепла подекуди сягатиме 1500 грн. за 1 гкал.
А ось мешканцям Южноукраїнська, що на Миколаївщині, пощастило найбільше – для них тариф встановлено в розмірі... 194 грн. за 1 гкал!

Вінницька область
Заборгованість бюджету з виплати субсидій – 1,66 млрд. грн.
Середня місячна з/п по області – 3837 грн.

Волинська область
Заборгованість бюджету з виплати субсидій – 0,736 млрд. грн.
Середня місячна з/п по області – 3762 грн.

Дніпропетровська область
Заборгованість бюджету з виплати субсидій – 1,213 млрд. грн.
Середня місячна з/п по області – 4870 грн.

Донецька область
Заборгованість бюджету з виплати субсидій – 0,965 млрд. грн.
Середня місячна з/п по області – 6121 грн.

Житомирська область
Заборгованість бюджету з виплати субсидій – 1,296 млрд. грн.
Середня місячна з/п по області – 3630 грн.

Запорізька область
Заборгованість бюджету з виплати субсидій – 0,695 млрд. грн.
Середня місячна з/п по області – 4746 грн.

Івано-Франківська область
Заборгованість бюджету з виплати субсидій – 1,885 млрд. грн.
Середня місячна з/п по області – 3918 грн.

Київська область
Заборгованість бюджету з виплати субсидій – 0,976 млрд. грн.
Середня місячна з/п по області – 4966 грн.

м. Київ
Заборгованість бюджету з виплати субсидій – 0,133 млрд. грн.
Середня місячна з/п по області – 8228 грн.

Кіровоградська область
Заборгованість бюджету з виплати субсидій – 0,577 млрд. грн.
Середня місячна з/п по області – 3694 грн.

Луганська область
Заборгованість бюджету з виплати субсидій – 0,696 млрд. грн.
Середня місячна з/п по області – 4267 грн.

Львівська область
Заборгованість бюджету з виплати субсидій – 1,753 млрд. грн.
Середня місячна з/п по області – 4284 грн.

Миколаївська область
Заборгованість бюджету з виплати субсидій – 0,427 млрд. грн.
Середня місячна з/п по області – 4423 грн.

Одеська область
Заборгованість бюджету з виплати субсидій – 0,248 млрд. грн.
Середня місячна з/п по області – 4428 грн.

Полтавська область
Заборгованість бюджету з виплати субсидій – 1,477 млрд. грн.
Середня місячна з/п по області – 4300 грн.

Рівненська область
Заборгованість бюджету з виплати субсидій – 1,073 млрд. грн.
Середня місячна з/п по області – 3953 грн.

Сумська область
Заборгованість бюджету з виплати субсидій – 1,612 млрд. грн.
Середня місячна з/п по області – 3905 грн.

Тернопільська область
Заборгованість бюджету з виплати субсидій – 1,335 млрд. грн.
Середня місячна з/п по області – 3442 грн.

Харківська область
Заборгованість бюджету з виплати субсидій – 1,048 млрд. грн.
Середня місячна з/п по області – 4210 грн.

Херсонська область
Заборгованість бюджету з виплати субсидій – 0,433 млрд. грн.
Середня місячна з/п по області – 3677 грн.

Хмельницька область
Заборгованість бюджету з виплати субсидій – 1,382 млрд. грн.
Середня місячна з/п по області – 3733 грн.

Черкаська область
Заборгованість бюджету з виплати субсидій – 1,219 млрд. грн.
Середня місячна з/п по області – 3911 грн.

Чернівецька область
Заборгованість бюджету з виплати субсидій – 0,699 млрд. грн.
Середня місячна з/п по області – 3571 грн.

Чернігівська область
Заборгованість бюджету з виплати субсидій – 1,239 млрд. грн.
Середня місячна з/п по області – 3762 грн.

На що налаштований уряд?

Під час свого візиту до США прем’єр В. Гройсман у п’ятницю, 17 червня, на зустрічі з українською діаспорою патетично заявив: «Ми не маємо у жодному випадку втратити почуття відповідальності до держави. Я вважаю, що прийшов той час, коли потрібно демонструвати нові принципи, нові підходи і нову відповідальну проукраїнську політику всередині України.
Це – наше з вами завдання… Сьогодні Україна зіштовхнулася з низкою викликів, зокрема, російською військовою агресією, корупцією та тотальним популізмом політиків».
Отже, до переліку викликів і до змісту відповідальної проукраїнської політики прем’єр не вважає за потрібне вносити справедливу економічну політику, спрямовану на порятунок мільйонів українців від зубожіння і виходу на збалансованість доходів і розходів громадян.
Українці розуміють, що високі тарифи мотивують до економії. Але вони ніяк не можуть второпати – коли ж услід за європейськими цінами і тарифами до нас в домівки прийдуть європейські зарплати, пенсії, стипендії?
А уряд про це скромно мовчить.

Хто і як буде жити по-новому?

Поки йде період літніх відпусток, українці можуть митися, не включаючи підігрів води. Але вже з осені ми повною мірою відчуємо той тарифний зашморг, який уже сьогодні накинули на мільйони мешканців нашої країни.
Тут згадується народний анекдот: «Діду, а де ви миєтеся? – У ставку. – А взимку? – А скільки тої зими?!»
Сподіваюся, взимку до ставка підуть тільки «моржі». Але яка ситуація складеться з невиплатами по ЖКГ і як на це реагуватимуть постачальники послуг, можемо уявити.
Голова правління компанії «Київводоканал» Дмитро Новицький окреслив економічні санкції, до яких має намір вдатися цей монополіст: «Близько 164 тисяч киян не заплатили в травні за холодну воду. З них 38 тисяч не платили більше, ніж три місяці, їм ми вже виставили рахунки за середньомісячним показником.
А 62 тис. споживачів – в цьому році взагалі не заплатили жодного разу, їм також було виставлено рахунок за нормативом…
Людям, у яких є лічильники, але вони не вносять показники в платіжки і, відповідно, не платять, буде нарахована плата за загальним нормативом. Тобто, 4,5 куб. м на людину в звичайний час і 6,3 куб. м – у випадку відсутності гарячої води…
Відключення холодної води заборонено згідно зі законом. Але немає заборони на відключення каналізації, і у виняткових випадках найбільш злісним неплатникам будемо відключати каналізаційні лічильники – така технічна можливість є».
Отже, перспективи потроху прояснюються. Газ боржникам уже в квартирах навчилися відрубувати, електрику також, залишається тільки перекрити каналізацію, і тоді всі українці повною мірою відчують, насамперед, нюхом, що то воно значить – жити по-новому!