Будинок № 1. Проспект Богоявленський (Жовтневий), 418. Будинок легко можна помітити з проспекту, якщо виїжджати з міста.
	Будинок № 2. Вулиця Кості Гордієнка, 7 (колишня Бела Куна). Розташований на спільній ділянці з будинком № 1, розмір ділянки – 1591 квадратний метр, розмір будинку – 508 квадратних метрів. Слід гадати, що саме між цими будинками був проритий підземний тунель, де 3 червня СБУ і прокуратура відшукали схованки Романчука зі золотом, грошима й антикваріатом. На землі між цими будинками – ще кілька будівель, одна з яких – лазня. Обидва будинки зареєстровані на дружину «погорілого» на хабарі віце-губернатора, Романчук Тамару Олександрівну. Вона отримала цю землю від міської ради у 2009 році. На воротах будинку емблема «НТР», що означає, очевидно, Микола-Тамара-Романчук.
	Будинок № 3. Вулиця Ленінградська, 54, кут Кості Гордієнка (колишня Бела Куна). Збудований будинок із такої ж червоної цегли вздовж вулиці Кості Гордієнка. Записаний на молодшого сина першого віце-губернатора Андрія Романчука.  Найбільший особняк, що складається з одного головного двоповерхового будинку і ще трьох, які стоять поруч. Розташований навпроти середньої школи. Належить старшому синові Героя України Денисові Романчуку, який називав себе «смотрящим» у Корабельному районі. Денис отримав від міста цю ділянку площею 1000 квадратних метрів у 2010 році за рішенням міськради за підписом мера Володимира Чайки. Через рік, у березні 2011 року, він купив ще додатково 207 квадратних метрів під свій маєток, заплативши за них всього 8 800 гривень у бюджет Миколаєва.

Україна вкотре здивувала світ своїми чиновниками. Певно, Віктор Янукович зронив не одну сльозу, коли споглядав, як СБУ вривалося в тунелі, по-господарськи прокладені під будинками якогось там заступника голови Миколаївської області… А сам перший заступник голови Миколаївської обласної державної адміністрації, Герой України Микола Романчук, як і годиться… безслідно щез десь у степах щедрих українських земель… Патріотів тримають у СІЗО до останнього – а от чиновники зі скарбами зникають від правосуддя навдивовижу швидко…

Як СБУ ходило по тунелях…

Представники Слідчого управління військової прокуратури Південного регіону спільно з СБУ 3 червня затримали першого заступника голови Миколаївської облдержадміністрації, Героя України Миколи Романчука та ще трьох чиновників за отримання хабара в сумі 90 тис дол.

Матіос тоді зазначив, що кримінальне провадження було зареєстровано півтора місяця тому, було проведено негласні оперативно-розшукові заходи, а нині тривають оформлення затримання, обшуки та інші заходи. За його словами, військова прокуратура тісно співпрацювала з СБУ, працівники якої проводили комплекс, передбачених законом, заходів.

Правоохоронці в результаті обшуків у будинках затриманого першого заступника голови Миколаївської обласної державної адміністрації, Героя України Миколи Романчука знайшли велику суму іноземної валюти, золото, столове срібло та фашистські хрести.

«Знайдено валізу, в якій були готівкові кошти на суму в кілька сотень тисяч доларів США, золоті прикраси і фашистські хрести», - написав 4 червня заступник генерального прокурора України - головний військовий прокурор України Анатолій Матіос на своїй сторінці в «Фейсбуці».

Він також того ж дня повідомив, що Романчука етапують в ізолятор тимчасового утримання в Одесу.

Окремо Матіос наголосив, що перший заступник голови Миколаївської облдержадміністрації офіційно затриманий слідчим військової прокуратури згідно зі ст.208 (затримання уповноваженою службовою особою) кримінально-процесуального кодексу України. «Процесуальних повноважень для оформлення затримання підозрюваних оперативні співробітники СБУ (крім слідчих спецслужби) не мають за законом», - зазначив заступник генпрокурора.

У свою чергу, прес-центр СБУ в суботу повідомив про результати другого етапу обшуків на робочих місцях та за місцем проживання фігурантів справи, зокрема в маєтку першого заступника голови ОДА.

«Чиновник зберігав удома валізу з $300 тисяч, і велику кількість ювелірних виробів. Під будівлею співробітники спецслужби виявили мережу тунелів, в яких були сейфи з золотими злитками, старовинними іконами, антикваріатом, столове срібло. В сейфах також зберігалася «чорна бухгалтерія», яка доводить проведення корупційних оборудок», - йдеться в повідомленні.

Відкрито кримінальне провадження за ч. 4 ст. 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або отримання неправомірної вигоди посадовою особою) Кримінального кодексу України. Першого заступника голови ОДА та заступника голови однієї з райдержадміністрацій Миколаївської області затримано згідно зі ст. 208 КПК.

Згодом Романчука госпіталізували в міську лікарню Одеси: із зали Приморського районного суду підозрюваного забрала «швидка». За словами медиків, Романчук потребував негайної госпіталізації та лікування в стаціонарі, оскільки у нього дуже високий тиск. Суддя ухвалив рішення про перерву на невизначений термін, до одужання підсудного.

Представники військової прокуратури були вкрай незадоволені таким результатом справи. Вони заявили, що таким чином підозрюваний і його захисники затягують розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу.

А потім зясувалося, що Романчук з лікарні… виписався і зник в невідомому напрямку.

Про це у вівторок, 7 червня, повідомив журналіст Слідство.Інфо та hromadske.tv Дмитро Гнап на своїй сторінці у соцмережі Facebook.

За його словами, одеський кореспондент Олена Васіна спілкувалася з медперсоналом 3-ї одеської міської лікарні. Ті підтвердили, що в обід Романчук виписався і зник в невідомому напрямку.

«Може, прорив тунель?», - припускає Гнап.

У лікарні підтвердили, що Романчука у них немає. Водночас його адвокат Сергій Маркін стверджує, що Романчук «може вільно пересуватися» й з лікарні його підзахисного виписано офіційно. «... Оскільки термін його утримання під вартою закінчився ще вчора», - цитує Маркіна місцеве видання «Новости N».

Своєю чергою у Службі безпеки України заявляють, що Романчук, підозрюваний у вимаганні хабара, мав право піти з лікарні, оскільки суд не ухвалив рішення щодо обрання йому запобіжного заходу.

«Правоохоронці оперативно підготували матеріали й направили до суду для обрання запобіжного заходу, але, на жаль, упродовж 72 годин, відведених українським законодавством, суд не ухвалив рішення. Тому він зміг залишити лікарню. Наскільки нам відомо, він поїхав у напрямку дому», - сказала «Радіо Свобода» речниця СБУ Олена Гітлянська.

У Службі безпеки України сподівається, що суд все ж таки ухвалить рішення щодо запобіжного заходу для Романчука.

«Межигір’я» Героя України Романчука

«Наскільки ж прогнила чиновницька служба в державі, наскільки спрага наживи затьмарює колективний чиновницький розум», – Микола Романчук, Герой України, 27 червня 2014 року

«Не повинен. Тому що зарплату, навіть будучи виробничником, я давав спочатку людям, а потім собі. І можете подивитися статистику за 2010 рік, я не отримував зарплату. Я 15 років у відпустці не був. Там-то і борг три мільйони, тому що я не був у відпустці», – твердо заявляв у березні 2014 року, будучи тоді ще губернатором Миколаївської області Герой України Микола Романчук, відповідаючи на питання журналістів, як він вважає, чи повинен жити чиновник у розкоші.

«Як ви вважаєте, можливо, керівникам варто, щоб запобігти подібним ситуаціям (з викриттям розкоші вищих посадових осіб після їхнього відходу, як це сталося з Януковичем, Пшонкою і так далі), показувати людям умови свого життя до та після призначення? Можливо, вам варто так зробити?» – ставили журналісти з «NikLife» питання Миколі Павловичу.

«Та, взагалі, без проблем! У мене була така ситуація, коли я працював із голландцями. Підходить якось до мене голова наглядової ради і каже: «Ой, Ніко, у мене питання є до тебе. Я їздив у Корабельному районі, і мені сказали, що ти живеш... У тебе все в золоті, навіть підлоги вкриті золотою фольгою. Мені треба перевірити». Я кажу: «Ну, які проблеми? Зараз зателефоную дружині своїй, наваримо вареників, борщу, ти бери свою дружину і приїжджай». І є перекладач, який все може підтвердити. Приїхав він, ми з ним посиділи, поїли вареників, борщу. А він мені каже: «Ніко, вибач, більше до тебе не прийду». Він все подивився, де собаки, де коти живуть, птах», – відповів тоді Романчук.

У підсумку, він все-таки показав, як живе, тільки не за власною волею, а з волі СБУ і прокуратури. Золоті злитки, коштовності, старовинні ікони, картини, сотні тисяч доларів у валізах...

І чотири будинки. Чотири особняки в одному кварталі. Таке своєрідне «миколаївське Межигір’я» з підземними тунелями між будинками у затишному куточку Миколаєва під назвою «Балабанівка».

У декларації про доходи та витрати за 2015 рік Миколи Романчука нічого цього немає. І якщо погодитися з тим, що, наприклад, будинки синів і не повинні бути внесені в його декларацію як власність людей, що живуть у своїх окремих сім’ях, то маєток, записаний на дружину, зобов’язаний там бути, оскільки дружина, з якою він проживає – це член його сім’ї.

Однак, Микола Павлович примудрився і в графі «Члени сім’ї» просто поставити прочерки, нібито, він живе сам, хоча все його оточення стверджує, що з Тамарою Романчук він не розлучався. Таким чином, йому вдалося приховати свій маєток на Богоявленському, 418 – Кості Гордієнка, 7.

Тим часом з нерухомого майна у своїй декларації Романчук зазначив лише дачу площею 42 квадратних метри у селі Лимани, Вітовського (Жовтневого) району. Там же і земельну ділянку площею 400 квадратів.
Ще в 2014 році він використовував цю легенду про те, що живе сам на дачі площею 42 квадратних метри. Тоді в коментарі мені він так і заявляв: «Коли я купував будинок, це був 1996 рік, я не був ні директором (заводу «Океан»), ні людиною з керівництва, я був начальником цеху. І в цій ситуації я купив будинок, коли мав двох синів і дружину. Сьогодні, враховуючи всі події, які відбувалися, я не живу ні з ким, я живу сам. Тому в мене на сьогоднішній день є дачний будинок, мотоцикл і машина, які у декларації задекларовані за мною», – запевняв тоді ще губернатор Миколаївської області.

Що стосується маєтку з двох будинків на проспекті Жовтневому, 418, тоді він мені відповів так: «А приватний будинок, який є... це не є якась таємниця, цей будинок є у власності дружини».

Тобто, за паперами, нібито, голий, як сокіл. За цією версією – старовинні ікони, золото, коштовності, зброю у тунелях – збирала його безробітна дружина. У реальності ж всі все розуміють. Особливо – сусіди Романчука.

До слова, про декларації. За 2015 рік Романчук задекларував лише 459 тисяч 689 гривень доходів (140 169 – зарплата заступника голови ОДА, 319 520 – дивіденди). При цьому, в цій же декларації він вказує, що в 2015 році поклав на рахунок у банку 480 тисяч 13 гривень, тобто, на 20 тисяч більше, ніж офіційно заробив за рік.

До січня 2011 року Микола Романчук працював генеральним директором ПАТ «Суднобудівний завод «Океан». Станом на березень 2014 року, коли він різко «сплив» після Євромайдану та втечі Віктора Януковича і був призначений Олександром Турчиновим головою Миколаївської ОДА, всі ці будинки вже були побудовані. Крім останнього, що належить Денисові Романчуку – його будівництво на той момент було майже завершеним. Кажуть, що працівники заводу «Океан» дуже багато можуть розповісти цікавого про Миколу Романчука і про те, як колись сильний і потужний завод став майже банкрутом, акумулювавшись у чотирьох розкішних особняках.

Ну, і ще одна характерна деталь.

27 червня 2014 року. Співробітники СБУ і слідчі прокуратури затримали начальника відділу виконавчої служби Очаківського району Миколу Андрощука при отриманні хабара на суму 15 тисяч гривень.

Заява голови Миколаївської ОДА Миколи Романчука: «Наскільки ж прогнила чиновницька служба в державі, наскільки спрага наживи затьмарює колективний чиновницький розум, якщо, знаючи про вчорашнє затримання в Миколаєві, очаківський державний службовець без страху і докору кладе в кишеню отримані незаконним шляхом гроші. Позиція губернатора – жорстка і безкомпромісна: керівництво країни й області не зупиниться ні перед чим для того, щоб викорінити корупційну іржу в державному апараті».

Біографічна довідка

Микола Романчук народився 18 квітня 1957 року, в селі Новоукраїнка, Березнегуватського району, Миколаївської області. У 1972-1976 роках навчався в Миколаївському суднобудівному технікумі. У 1985 році заочно закінчив факультет «Суднобудування і судноремонт» Миколаївського кораблебудівного інституту імені С. О. Макарова за фахом інженер-кораблебудівник; кандидатська дисертація «Управління складними проектами реструктуризації суднобудівних підприємств» (Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, 2004).

У квітні-жовтні 1976 року працював складальником-добудовником у монтажно-добудовному цеху № 7 суднобудівного заводу «Океан». З листопада 1976 до листопада 1978 року проходив службу в лавах Радянської Армії. З грудня 1978 року – інженер з підготовки виробництва, з грудня 1983 року – начальник бюро планово-диспетчерського відділу, з квітня 1987 року – начальник цеху суднобудівного заводу «Океан».
Із серпня 1996 року – директор, виконуючий обов’язки голови правління-президента, з жовтня 1996 року – голова правління-президент ВАТ «Суднобудівний завод «Океан». Із квітня 2001 року – генеральний директор ВАТ «Дамен Шіпярдс Океан».

У 2001-2006 роках на заводі «Дамен Шіпярдс Океан», який став членом всесвітньої суднобудівної компанії «Дамен Шіпярдс Груп», було побудовано 31 судно різного призначення, 18 з яких – повнокомплектні. Між українською судноплавною компанією «Укррічфлот» і «Дамен Шіпярдс Груп» було укладено контракт на будівництво 9 суден. Перше з них передано замовникові в листопаді 2005 року. За значний внесок у розвиток вітчизняного суднобудування колективу підприємства вручена Почесна грамота Кабінету міністрів України.

Указом президента України Віктора Ющенко № 737/2007 від 21 серпня 2007 року за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку вітчизняного суднобудування, впровадження сучасних технологій виробництва, багаторічну плідну працю і громадсько-політичну діяльність генеральному директору акціонерного товариства «Дамен Шіпярдс Океан» Миколі Романчуку присвоєно звання Герой України з врученням ордена держави.

Депутат Миколаївської обласної ради від «Нашої України» (2006-2010). У 2012 році балотувався до Верховної Ради України від партії Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» (№ 153 у виборчому списку), але до парламенту не пройшов.

Із 2 березня 2014 до 28 липня 2014 року – голова Миколаївської обласної державної адміністрації. З 26 серпня 2014 року – перший заступник голови Миколаївської обласної державної адміністрації.

Кандидат технічних наук (2004). Заслужений працівник промисловості України (10.10.2001, за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного суднобудування, високу професійну майстерність). Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (21.01.2005, за сумлінну плідну працю, вагомі трудові здобутки, значний внесок у розвиток вітчизняного суднобудування); Почесним знаком ФПУ «За розвиток соціального партнерства», Почесною відзнакою голови Миколаївської обласної державної адміністрації «Святий Миколай Чудотворець» III ступеня (2006). Лауреат рейтингової премії «Золота Фортуна» (2003). «Почесний городянин» міста Миколаїв у номінації «Суднобудування» (2003).