Ірина Дибко-Филипчак - українська письменниця, поетеса, літературний критик, член Міжнародного Письменницького П.Е.Н. - Центру і довголітня його секретарка та делегатка 13-ти Конгресів П.Е.Н.- у, в тім один раз, як представник України в Ріо-де-Жанейро, 1992 р. Подія була подвійною, бо вона також представляла і Міжнародний П.Е.Н. в Америці. Тепер проживає в містечку Потомак у Мериленді, тримає активну життєву позицію і пише... прагнучи закінчити одну з найбільших своїх книг.  Отже, знайомтесь - Ірина Дибко-Филипчак - людина, жінка, легенда!

Ірина Дибко-Филипчак - колишня вчителька старших класів "Рідної Школи"  в Пассейку (Нью Джерзі) - є авторкою багатьох методичних розробок (посібників) на допомогу вчителям шкіл українознавства в Америці. Вона є також прекрасним знавцем древньої історії і египтології, студії про Египет і Сумерію до нар. Христа (В.С.) закінчила на факультеті Філадельфійського університету перед тим, за ним почала працювати над її неперевершеними творами - переспівами найстаріших творів людства у віршованій формі, добірною українською мовою - "Ахнатона" і "Пльгамеша" (доби Сумерії).

Ці твори є безцінним дарунком українській літературі, що й підтримує справедливий факт включення саме її поеми-переспіву до творів, які вивчають студенти філології українських університетів.

Пані Ірина добре знає англійську, німецьку, польську, російську мови і латину.  Її основна професія - хірургічна медсестра, що давала їй "хліб насущний" в Америці. Вона чудова майстриня вишивки, гаптування, пошиття одягу. Має чудову колекцію розмальованих вазочок, бо в неї велике замилування так до малярства, як і до співу. Бували часи, що це її вміння допомагало в матеріальній скруті, бо завжди починати життя на еміграції нелегко. А то була "повоєнна хвиля"... Тут погляд пані Ірини став сумним, бо не любить вона згадувати страхіття пережитого пекла в тюрмі гестапо, коли вона, вісімнадцятирічна, талановита дівчина-українка, з гарним каштановим волоссям, побіліла за одну ніч. Побіліла... Письменниця Ірина Дибко-Филипчак протягом всього свого життя, подиву гідного, невтомно працює пером во ім'я своєї єдиної Батьківщини - України. Мені випала щаслива нагода особисто познайомитись із шановною Іриною Дибко цієї весни в день її народження 30 березня. Ми з Юрієм приїхали до неї, в гостинний дім української письменниці, яка так сердечно і щиро нас вітала та безмежно раділа зустрічі, що за декілька хвилин ми почувались, як у родині. Ніби бачились вже багато разів. Правда, я знала пані Ірину за телефонними розмовами, з її творів та газетних публікацій, хоч зустрічатись раніше не доводилося. Скажу, що це спілкування з нею подарувало мені більше, ніж перегляд великого енциклопедичного зібрання. Бо саме життя пані Ірини Дибко і є правдива енциклопедія людського життя, в якім закодована епоха.

Про цю славну українську жінку потрібно писати книги, її твори потрібно читати, бо вони часто філософські, а ще багато з них автобіографічні. Поезії поетеси Ірини Дибко-Филипчак заслуговують особливого акценту - це крила її ядерних думок і згустки сердечних переживань, які завжди звернені до Краси Божого Творіння.

Коли, приїхавши додому, я вирішила записати коротко свої враження від знайомства з письменницею Іриною Дибко-Филипчак, у мене вийшов віршований диптих.

Для більш детальнішого знайомства письменниці з читачами газети "Час і Події", я також підготувала інформацію про неї за матеріалами книги "Ірина Дибко. Літературний портрет", що вийшла в Україні 2000 року.

Цей твір присвячую незабутнім розмовам з письменницею Іриного Дибко-Филипчак в її гостинному домі

Божий Дар

І.

Три любові у пані Ірини

Без яких і не мислить буття.

Ще з дитинства, з юнацьких років, щохвилинно

Кріпла віра її у Ісуса Христа.

Без любові - не світяться зорі.

Подарунок від Бога - життя.

Батьківщини широкі простори,

УКРАЇНА - то рідного краю ім'я.

Зветься третя чарівно - КОХАННЯ,

Сердець спів, що і досі звучить в унісон.

З ким зустріли світанок й смеркання

Жаль, майнули щасливі літа, наче сон.

Відцвітає весною магнолія,

Щоб під осінь розквітнути знов.

Три найвищі чуття в однім серці є,

в однім слові, що зветься ЛЮБОВ.

II.

У Вашім серці вдосталь є любові

Та правди й доброти по самі вінця.

Не милувала доля Вас ніколи,

Зазнаючи страждань, пізнаючи неправди лиця.

Ви гордо йшли вперед, тримались непокірно,

Немаючи крихіточки надії на підмогу,

Де брались сили - крок за кроком, непохитно

Життя свого доцільну прокладаючи дорогу.

Тендітна й ніжна, біла мов лілея,

Зуміла грізні бурі пережити.

У Ваших книгах - Божий Дар, зорею

Завжди світитиме і мудрістю ясніти.