7 травня, о 6 год. вечора, у приміщенні парафії св. Йосифа Обручника, (УГКЦ) відбудеться благодійний концерт за участю співачки Анички. Усі виручені кошти підуть на лікування поранених українських військових, зокрема, Сергія Гриненка, Ігоря Петрука, Андрія Музиченка, Валерія Сергієнка. Серед поранених, якому потрібна допомога, є і боєць 80-ї аеромобільної бригади Андрій Усач. Він у 2014 році, захищаючи Луганський аеропорт, втратив ногу, отримав поранення щелепи і руки.

«Ми їхали на машині до блокпоста. Нас ніхто не попередив про можливі обстріли. Почувши наближення снарядів, я зупинив машину. Хлопці встигли вискочити і заховатися в укриття. А я ховав машину, бо якби у неї влучив снаряд, то біди було б значно більше – там були боєприпаси. Потім вискочив з машини, почав бігти і не добіг десь 2-3 метри до землянки. Впав. Спочатку не розумів, що сталося. Намагався встати, але не виходить. Повернувся назад і побачив, що ноги вже немає. За лічені секунди я собі подумав, якщо люди живуть без ноги, то і я зможу. Намагався встати на руки, але побачив, що одна рука пошкоджена. Навколо багато крові. Подумав, що обійдеться переломом. До мене підбігли хлопці якраз тоді, коли я хотів зробити собі укол. Я втрачав свідомість. Відчув, як почало пекти обличчя. Не міг говорити – тільки міміка і незрозумілі звуки. Мені зробили знеболення, а далі мало що пам’ятаю», – згадує Андрій Усач.
А далі була ампутація і довга реабілітація. На лікарів жалю не має. Каже, що вони – справжні герої. Адже тоді, після обстрілу, допомогли 50 пораненим, маючи всього лиш знеболююче, «зеленку» та мінімальну кількість медикаментів.
«Після операції я та інші поранені ще чотири доби чекали, коли нас вивезуть. В останню ніч перед виїздом я лежав під крапельницею. Обстріли тривали, і залетіла ракета, впавши за 1.5-2 м від мене. Це була ніч, а вона іскрить. На той час я зрозумів, що життя вже закінчилося. Закривши лице руками, просив не знаю кого, щоб це було безболісно і недовго. Тоді я ще раз попрощався з життям. Чомусь так сталося, що вона не здетонувала. Прибігли лікарі, загасили її і перенесли мене до іншої будівлі. Тієї ночі нас нарешті почали вивозити, але з порушенням будь-яких правил транспортування поранених. Насипом погрузили по 30 людей у машину. Їхали без зброї, з білим прапором, але нас все одно обстрілювали. Однак, я вже не мав страху, натомість, насміхався і казав про себе: «Як би ви не стріляли, а ми все одно доїдемо». Напевно, це сталося після тієї ракети. Бог дав знак, що життя на цьому не закінчиться, і треба жити далі. І той випадок додав мені якихось сил. На вертольоті нас привезли до Харкова, а тоді – до Львова».
Українські лікарі зробили все можливе, щоб допомогти герою. Тепер боєць ходить за допомогою протезу. Пережив кілька операцій на руці. На ній залишився шрам, який досі нагадує про поранення.
А ось щелепу, яку зачепило осколком, ще треба доліковувати. У Києві Андрієві канадські лікарі провели операцію на щелепі. Утім, цього виявилося недостатньо. Для проведення надскладної операції, після якої щелепа змогла б повноцінно функціонувати, в Україні просто немає відповідного обладнання. На допомогу Андрієві Усачу прийшов Фонд Revived Soldiers Ukraine. Активісти фонду знайшли клініку в Америці, яка погодилася прооперувати бійця. Він уже відбув у США і зустрівся з лікарем, який його оперуватиме. Відтак, зараз питання за фінансовою стороною.
Колишня львів’янка, співачка Аничка, вже протягом 2 років допомагає пораненим військовим. Вона виконує українські народні пісні, авторські пісні та пісні англійською мовою. Усі вилучені кошти зі своїх концертів передає на потреби бійців. Вперше допомогла пораненому Андрієві Усачу ще у 2014 році. Тоді, організувавши концерт у Лос-Анджелесі, передала кошти у львівський госпіталь на протезування військового. Нещодавно організувала концерт у Детройті. Концерт пройшов у Warren MI, найбільшому українському культурному центрі в США.
А тепер Аничка разом з ОЖ ОЧСУ відділу ім. Катерини Зарицької за сприяння парафії УГКЦ св. Йосифа Обручника та благодійним фондом «Відродження захисників України» проведе концерт у Чикаго. А далі – тур усіма США. Не будьмо байдужими! Підтримаймо українських бійців!