Про космацьке писанкарство сказано вже багато в ґрунтовних дослідженнях Олександри Цегельської зі Львова, Володимира Войни з Москви, Одарки Онищук з Канади, Давида Гобермана зі Санкт-Петербурга, Зенона Елиїва зі США, Василя Скуратівського з Києва. Я свого часу опублікував свою розвідку «Космацькі писанки», а також виступив на наукових конференціях у Косівському інституті декоративно-прикладного мистецтва з доповідями під заголовками «Космацьке писанкарство вчора, сьогодні і завтра» та «Шляхи відродження осередків писанкарства у Космачі в ХХІ сторіччі». Тому в даному дослідженні хочу зупинитись виключно на еволюції космацької писанки впродовж двох минулих сторіч.

Саме слово «еволюція» Тлумачний словник української мови подає як процес зміни, розвитку кого-, чого-небудь, розвиток (поступовий), процес (поступових) перетворень і уточнює, що це не є революція. Інше значення цього слова трактується як форма розвитку, що полягає в безперервній, поступовій кількісній зміні, яка підготовляє якісну зміну. Акурат на кількісній зміні космацької писанки, яка підготовляє якісну, і хочу зупинитися глибше.
На сьогоднішній день надзвичайно складно простежити процес поступових перетворень космацької писанки, позаяк писанки в музеях і взагалі було складно зберігати. Тому мусимо обстежити збірки писанок, які замістив у своїй праці «Гуцульщина» Володимир Шухевич та які віднайшов у Космачі польський етнограф Оскар Кольберг. Коли в 1880 році в Коломиї приготовлялася велика етнографічна вистава, то на неї подав 170 унікальних писанок (кожна писанка мала іншу символіку) парубок-інвалід із Космача Василь Гаврищук, якими одразу захопився Оскар Кольберг і окремі з них зарисував.
Якраз за цими рисунками писанок Василя Гаврищука можемо розглянути деякі з них. Одна з таких писанок сягає незапам’ятних часів. Із поширених сьогодні символів на космацьких писанках, на цій писанці зустрічаємо лише так зване «ільчате письмо», яке сьогодні в Космачі писанкарки називають «маковим». Писанка поділена сегментами навпіл, а кожна з двох половинок поділена ще на дві частини. В більшій (верхній частині) писанкар написав шестеро коней, на одному з яких сидить вершник, очевидно, з гарпуном у руках, який напевно вирушає на лови риби. В Космачі колись були річки повноводні, а по Пістиньці навіть сплавляли ліс, і там, де була гать, і досі збереглися її залишки, а присілок називається Клявза.
На писанці за ним іде ще одна людина з луком на плечах – на полювання. З правого боку бачимо сім чудернацьких птахів, які нагадують дивовижних ящурів. Вгорі – солярні знаки, що символізують сонячну систему. Один із таких сонячних знаків пов’язаний із граблями, що є символом дощу. Нижня частина писанкового медальйона вміщує ще одного коня і людину в окремому квадраті, що має означати, що ця людина виходить з якоїсь печери. Є на цій писанці і багато інших символів, які розгадати неможливо. Привертає увагу те, що коней на писанці бачимо з одного боку сім, і птахів – також сім. Фон писанки вишневий, відтінки – блідо-жовті та оранжеві.
На іншій писанці також бачимо, що вона поділена навпіл, і відтак, один медальйон поділено ще на дві частини. У верхній частині знову ж таки бачимо сонячні знаки, у нижній – сім оленів, причому, всі вони білого кольору. Від верхнього великого сонця вниз іде груба лінія, яка закінчується зображенням гарпуна, що нагадує форму українського тризуба. Лінії ділять яйце, ніби екватор, і акурат до головної лінії долучено сім висячих рибин. У Космачі ще й досі побутує легенда, що саме риби винесли з вод океану землю і так почалася наша планета. Відтінки на писанці ті ж самі, тільки замість оранжевої барви – червона. Обидва великі медальйони обрамлені «безконечником», так званим «українським меандром».
На писанках – багато простору. Хоча техніка виконання – бездоганна. Подібні писанки я ще застав у Космачі, і писали їх Полагна Боб’як, Полагна Пожоджук, Анна Боб’як, які жили на присілку Медвежому, що межує з присілком Дощіний, де в позаминулому сторіччі проживав писанкар Василь Гаврищук. Треба підкреслити, що декілька зразків таких писанок замалювала Ірина Гаврищук – дружина художника Михайла Мороза – і вивезла їх до Америки , а там космацькі писанкарки Олена Чупірчук та Явдоха Кушнірчук відтворювали їх на яйці перед Великоднем. Згодом фон космацької писанки почав змінюватися з вишневого до червоного, і вже Володимир Шухевич зауважує, що космацькі писанки мають білу, жовту, зелену барви. У його праці «Гуцульщина» поміщено таблиці, на яких замальовано 37 космацьких писанок, що зібрала у Космачі для Володимира Шухевича космацька попадя Клементина Лисинецька. А писали ці писанки космацькі писанкарки Анна Кокуцяк та Анна Линдюк з присілка Мел.
На відміну від Оскара Кольберга, Володимир Шухевич подає назви цих космацьких писанок, а саме: «очката», «монастирі», «попові ризи», «хрестата», «огірки», «місяць», «метелики», «решітки», «поперечна ружа» (на Поділлі називається «сторчова ружа»), «павучок», «кручені рукави», «мальованка», «жєб’ївска», «смерічки», «березівський хрест», «настунька», «ріцка», «білокрила», «міштуґанка», «гребінці», «плетєнка», «ружі», «ильчита», «шість руж», «рибка», «коники», «космацка», «кучірєва», «пацьорочки». Як бачимо, із згаданих вище писанок залишилось тільки «ільчате письмо», а «коні», «олені», «риби» настільки видозмінені, що їх навіть важко порівняти з попередніми писанками.
 На цих писанках основу їх складає один-два символи, а решта поверхні яйця залишається вільною. Отже, і Кольберг, і Шухевич застали в Космачі писанки на кшталт писанок Слобожанщини, Поділля, Покуття, щоправда, вони були більш дрібноорнаментовані, однак, на відміну від сьогоднішніх космацьких писанок – значно спрощені. В писанках Космача, досліджуваних Володимиром Шухевичем, також були такі символи, як «хрест», «граблі», «колесо», «сварга», «триріг», «звізди», але вже не було зображення людей та чудернацьких птахів.
На початку минулого сторіччя червоний фон космацьких писанок поступово переходить у вишневий, а згодом і в чорний, як бачимо в альбомі Зенона Елиїва «Двадцять кіп писанок» та в альбомі Олексія Соломченка «Писанки українських Карпат». Кольористика космацьких писанок тяжіє до золотисто-жовтих барв, бо і саме слово «Космач» науковець Василь Кобилюх тлумачить як «келія сонця». Вони викликають подив і захоплення не лише в українців, а й чужинців. Космацькі писанки залюбки купують до своїх колекцій провідні музеї світу, а українська діаспора взяла їх за основу своїх писанок, як і Тарас Городецький, зберігаючи кольористику та символіку, збагачуючи їх.
Значний внесок у розвиток космацького писанкарства зробили: Анна Кокуцяк, Сенька Кіф’як, Полагна Боб’як, Полагна Пожоджук, Полагна Малик, Марія Вардзарук, Параска Книшук, Анна Чонтуляк, Параска Шкодяк, Василина Зизатчук, Параска Багрійчук; а тепер роблять: Уляна Лінда, Марія Костюк, Марія Кіращук, Марія Ґаборак, Марія Варцаб’юк, Марія Юсипчук, Марія Бойчук, Ольга Реведжук, Анастасія Костюк. На еміграції в США космацькі писанки писали Олена Чупірчук та Явдоха Кушнірчук і дарували їх конгресменам та президентам США.
Сьогодні космацька писанка – це густо встелене мініатюрними символами яйце, де до вже названих долучилися «зозуля», «білочка», «черешні», «рушники», а окремі писанкарки, такі, як Марія Кіращук з Рушора, Марія Пожоджук з Медвежого, Анна Линдюк з Царини полюбляють писати сюжетні сцени з гуцульського життя, що створює на писанці неповторну красу. Дедалі сміливіше вводять сьогодні космацькі митці на писанці і образ людини, тільки вона виступає то у вигляді вродливої гуцулки, то у вигляді українки у віночку. Часом це може бути й вершник на коні. Хочу підкреслити, що на відміну від писанок попередніх сторіч, сьогодні майже кожна космацька писанкарка використовує на писанках різні написи, а найчастіше такі: «Христос воскрес», «Воістину воскрес», «Щасливих та веселих свят!», «Василеві і Марії від мами», «Дарую тому, кого люблю» і вказує рік написання писанки, а дехто навіть ставить на писанці свої ініціали.
До традиційних космацьких писанок долучилися і так звані перламутрові писанки, які писала на дерев’яних яйцях Анна Чонтуляк. Вона їх сама придумала, і вони не мають аналогів у світі. А космацька молода писанкарка Марія Бойчук дуже вміло пише на писанках портрети українських видатних діячів та їхні крилаті вислови. Вона мала персональні виставки в музеї Михайла Грушевського у Львові та в музеї гетьманства у Києві...
Минають роки, сторіччя, тисячоліття та інтерес до космацької писанки не зменшується, а тільки зростає. Космацька писанка сьогодні гідно представляє Космач і Україну в світі, й її еволюція за десятки років переросла у революцію, аби збагатити нашу українську культуру новими формами і новим змістом.


Бібліографія
Новий тлумачний словник української мови у чотирьох томах. – К.:Аконіт, 1998, т. І. – С. 876.
Елиїв Зенон. Двадцять кіп писанок. – Нью-Йорк, 1994. – С.1, 31, 33, 40, 41, 42, 48, 51, 53, 54, 55, 58, 63, 64, 65, 68, 69, 71, 72.
Онищук Одарка. Символіка української писанки. – Торонто, 1985.
Пожоджук Дмитро. Космацькі писанки. // Свобода/Нью-Йорк/,1992. – Ч. 74-75.
Пожоджук Дмитро. Енциклопедія писанки. // Українська думка/Лондон, 1995, 17 серпня.
Скуратівський Василь. Посвіт. – К.:Молодь, 1988.
Соломченко О. Г. Писанки Українських Карпат. – Ужгород:Карпати, 2004. – 238 с.
Ґоберман Д. Н. Искусство гуцулов. – М., 1980.
Kolberg Oskar. Rus Karpacka. – Wroclaw-Poznan, t. 54. – S. 235-239.