От і настало свято для шанувальників літератури!
Головний роман цього номера – «Звичайник» Лілії Мусіхіної.  Він впав в око нашій редакції ще у 2014 році – коли посів 4 місце на Всеукраїнському літературному конкурсі «Коронація слова» в номінації «Романи». І от нарешті, завдяки люб’язній згоді пані Лілії, а також директора видавництва «Дуліби» Марини Гримич, ми отримали нагоду поділитися цим надзвичайним текстом з нашими читачами.

Роман писався ще у мирний час – у 2013 році. З того часу багато чого змінилося. Етнограф, фольклорист і художниця Лілія Мусіхіна стала однією з найактивніших волонтерок країни. Та й сама країна стала зовсім іншою…
Тим не менш, роман читається на одному диханні. Недарма пані Лілія написала кілька книжок про мольфарів і ворожок – магія слова не відпускає, поки не дочитаєш до останньої сторінки. Історія про мандрівного Бога, написана за мотивами таємничих кобзарських книг, показує світ із зовсім іншого боку, з того боку, де світ сповнений дивами, випробуваннями і стражданнями – без них не буває перемоги…
Також дякуємо головному редактору Інформаційно-аналітичної агенції «Наш Час» Ніні Слюсаренко за те, що постійно підтримує нашу газету цікавими текстами. Цього разу пропонуємо нашим читачам збірку сучасної малої прози «Підслухане». Філософські роздуми, дитячі жалі і радощі, сімейні сварки і примирення, старі казки і вовки-перевертні – все для того, щоб весняні вечори із філіжанкою кави були цікавими і різноманітними! : )
Ну а для початку – традиційно, невеличка цитата зі «Звичайника»:

«– Ой, я все забуваю, що вам не видно. А отам – ясен. Здоровенний-здоровенний. І обгорілий. Певне, блискавка влучила.
– Блискавка, кажеш? Що в дерево влучила – недобре, але от коли б сказати про це дерево тому, хто кобзи та бандури робить – зрадів би, мабуть.
– А чого?
– Бо таке дерево, блискавкою освячене, чарівним, співочим стає. Голос у ньому прокидається. Коли з нього скрипку зробити, чи там бандуру, чи кобзу – ох і голосиста буде! Блискавка душу в дерево вселяє, як Бог у людину. А через струни та душа в умілих руках співати починає…
– То в вашій кобзі теж душа блискавки співає?
– Вона хлопче, вона. Та не тільки… у кобзі співає душа блискавки, а у кобзаревому серці – душа всіх його дідів та батьків. Дуже той голос чути нам треба. Важко без нього…
– А чого?
– Ти ж бачиш, скільки всякої всячини на землі є: і доброго, і злого… І як людям знати, де воно, де є добре, а де – зле?
– А хіба люди не знають?
– Спочатку ніби й всі знають, та деякі, буває, що й забудуть з часом. То ми нагадуємо.
– Хто то – «ми»?
– Кобзарі, лірники, стихівничі…»

Приємного читання!

P. S. Роман "Звичайник" у повному обсязі доступний тільки для читачів паперової версії газети. Всіх решта ласкаво просимо до книгарні : )
Сайт видавництва «Дуліби» – www.duliby.com.ua .
Сайт Інформаційно-аналітичної агенції «Наш Час» – www.nash-chas.com.ua.
Ще раз уклінно дякуємо обом видавництвам за підтримку, а авторам – за чудові твори!