17 лютого 1892 року, на Тернопільщині, народився Йосип Сліпий (Йосип Коберницький-Дичковський), патріарх УГКЦ, Блаженніший, богослов, який майже 20 років провів у радянських таборах. У Римі вийшло понад 10 томів його праць.

«Народе мій, стань уже раз собою! – неодноразово казав у своїх проповідях Йосип Сліпий. – Позбудься своєї вікової недуги сварів і чвар, прислуговування чужим... Покажи свою силу і вдячність, бо, шануючи своє минуле, ти ростеш у своїй могутності і славі! Внутрішні непорозуміння і дух незгоди – це одна з найголовніших причин нашого занепаду... Тому за всяку ціну втримати єдність....»
Слова зі Заповіту, написаного Блаженнішим у 70-х роках:
«Сидячи на санях...», лечу думками до всіх моїх братів і сестер в Україні і на просторах усього Радянського Союзу, до тих, що страждають на волі, і до тих, що караються у в’язницях, в таборах непосильної праці і смерти... Між ними бачу нових борців, науковців, письменників, митців, селян, робітників. Бачу між ними шукачів істини та оборонців справедливости. Чую їхній голос в обороні основних прав людини і людської спільноти. З подивом дивлюся на них, як вони боронять своє українське слово, збагачують свою українську культуру, як усіма силами свого ума і серця рятують українську душу. І співпереживаю з ними всіма, бо їх за те переслідують як злочинців.
Молюся за вас, мої Браття, і прошу Бога, щоб дав вам силу боронити природні і Божі права кожної людської істоти і спільноти. Благословляю вас як Глава Української Церкви, як Син Українського народу, як Ваш брат, Ваш Соузник і Сострадалець! Смиренний Йосиф Патріарх.
(1970 – надвечір’я празника Непорочного зачаття Пречистої Діви Марії 1981???)