Відпрацювавши робочу п’ятницю, 4 березня, чимало українців налаштувалося на чотири підряд вихідні, які надала держава у зв’язку з традиційним для нинішньої України міжнародним жіночим днем 8 Березня. Але ті, хто уважно слідкує за перебігом гострих актуальних подій і моніторить соцмережі, розслабитися не поспішали.

У суботу, 5 березня, один із трьох російських адвокатів Надії Савченко Ніколай Полозов на своїй сторінці у соцмережах написав: «Вибачте, що докучаю вам у вихідний, але в російській тюрмі повільно від зневоднення зараз вмирає герой України Надія Савченко…»

Перші відгуки

На ці прості і страшні слова адвоката тут же відгукнулися користувачі, передовсім, жінки. Наведу тільки перші два відгуки: Люба Старобинець: «Які вихідні? З голови не виходять думки про Надію, чим допомогти, як умовити її не робити цього, не губити себе, стільки людей її благають про це, чекають її, невже вона на це не зважає? Не кажучи вже про рідних!»
Tamara Muzychuk: «Нема у нас вихідних…і свята нема… є тільки Надя і всі думки про неї… молитви і, звичайно ж, завтра в Києві акція #FreeSavchenko».
Запис Полозова та відгуки на нього стали тривожним камертоном, який нагадав багатьом про те, що, попри зрозуміле бажання тисяч українок отримати квіти та привітання, є українка, яка в ці дні, оголошені в Україні святковими, щогодини втрачає здоров’я і то такими величезними погіршеннями, які насправді ставлять питання про її життя та смерть не колись у майбутньому, а в ці самі дні.
Відновимо ж перебіг останніх драматичних днів та подій у цій справі, що на очах виростає у справу національного та міжнародного значення.

Злам графіка

На сайті Донецького міського суду Ростовської області, де проходить судовий процес, декілька днів тому з’явився сухий лаконічний запис: «02.03.2016 р. почалися дебати сторін у кримінальній справі стосовно Савченко Н. В.».
Другий запис на сайті суду інформує: «03.03.2016 р. продовжилися дебати сторін у кримінальній справі стосовно Савченко Н. В.
03.03.2016 р. сторона захисту виступила в судових дебатах, просила Савченко Н. В. виправдати, сторони виступили з реплікою. Оголошено перерву до 09.03.2016 р. до 11-00 години».
З цих протокольних рядків абсолютно не можна здогадатися, які насправді драматичні бурі пролетіли і другого, і третього березня в залі суду і продовжилися 4 березня.
Перерву суд оголосив раптово, абсолютно нелогічно з точки зору традиційного ведення суду, зламавши графік ведення справи, не давши Надії Савченко виступити з останнім словом. Хоча на сайті суду, нібито, побіжно, вказано: «У судових дебатах виступила підсудна Савчено Н. В., яка вину в інкримінованих діяннях не визнала».
У повідомленні російського суду так помилково і написано: «Савчено». Так і висить уже декілька днів на сайті суду – цю помилку свідомо, чи від байдужості, ніхто не виправляє.
Виступом Надії Савченко суд назвав її декілька гнівних реплік, коли вона усвідомила, що останнього слова їй цього дня сказати не дають і задля того переносять наступне засідання суду на 9 березня.
Із клітки в залі суду Надію відвели до камери. Судова зала спорожніла.

Судові дебати. Сторона звинувачення

Щоб читачі могли оцінити те, що слідство називало «доказами», процитую: «У рамках розслідування були зібрані незаперечні докази, що свідчать про пряму причетність Савченко до перелічених злочинів. Це дані ситуаційної судової експертизи, яка підтвердила, що вона могла здійснити виконання завдання з обслуговування стрільби артилерії з коригуванням вогню на ділянці місцевості біля селища Металіст. Це результати балістичної експертизи фрагментів уламків, вилучених з тіл загиблих, підтвердили, що це був артилерійський обстріл з гаубиць Д-30. До матеріалів кримінальної справи також долучені власноручні записи Савченко і карта місцевості, що була при ній, це свідчить про її роль під час бойових дій».
Отже, вчитаймося в ці аргументи слідства: «могла здійснювати», «був обстріл з гаубиць», «карта при ній» – і все це слідство назвало «незаперечними доказами».
Іще з 13 липня 2015 року стало відомо, що з урахуванням ось таких от зібраних «доказів» слідчі перекваліфікували дії обвинуваченої, і тепер вона має понести відповідальність «не як співучасник, а як співвиконавець вбивства двох і більше осіб загальнонебезпечним способом, за мотивами ненависті до соціальної групи, вчиненого групою осіб за попередньою змовою».
Ось на основі висновків слідства перші хвилі цієї бурі звинувачення збурилися 2 березня. Російський держобвинувач по справі Н. Савченко, а простіше кажучи, прокурор, згідно з повідомленням РІА Новини, заявив, чомусь акцентуючи на психології: «Української льотчиці притаманні агресивність та імпульсивність, вона відчувала ненависть не тільки до мирних мешканців, але і до російськомовних людей… Мотивом скоєних обвинуваченою злочинів послужила ненависть і ворожнеча стосовно соціальної групи – мешканців Луганської області».
Прокурор просив суд врахувати, що Савченко зізналася, що корегувала вогонь артилерії (хоча, наскільки відомо, Надія це заперечувала – В. Р.).
Далі прокурор стверджував, що, нібито, експертиза встановила: Надії Савченко, мовляв, притаманні агресивність та імпульсивність, завищена самооцінка і схильність до демонстраційної поведінки.
Намагаючись хоч якось зв’язати кінці з кінцями, прокурор зазначив, що Савченко, нібито, вступила в попередню змову з командуванням батальйону «Айдар» «з метою вбивств, зокрема, мирних громадян і при скоєнні злочинів вона використовувала навички військової підготовки і досвід участі в бойових діях в Іраку».
За версією слідства, яку навів прокурор, «офіцер Збройних сил України Савченко 17 червня 2014 року перебувала в розташуванні батальйону «Айдар» у районі селища Металіст, Слов’яносербського району, Луганської області, де вела приховане спостереження і коригування артилерійського обстрілу по ділянці блокпоста луганських ополченців з розташованими на ньому мирними громадянами, зокрема, трьома росіянами – кореспондентами ВГТРК.
У результаті обстрілу двоє з них – Ігор Корнелюк та Антон Волошин – загинули». Потім, за твердженням слідства, нібито, Н. Савченко потрапила до Росії під виглядом біженки, де й була заарештована.
Сторона звинувачення, завершуючи свій виступ у судових дебатах, «просила визнати Савченко Н. В. винною в скоєнні злочинів, передбачених пп. «А, Е, Ж, Л» ч. 2 ст. 105, ч. 3 ст. 30, пп. «А, Е, Ж, Л» ч. 2 ст. 105, ч. 1 ст. 322 УК РФ та призначити їй покарання за сукупністю злочинів у вигляді 23 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії загального режиму зі штрафом у розмірі 100 000 рублів».
Як відомо, сама Савченко всі звинувачення категорично заперечує.

Судові дебати. Сторона захисту

Усі три адвокати Надії Савченко – Ніколай Полозов, Марк Фейгін та Ілля Новіков – виступили і всі наводили докази її невинуватості по справі. (До речі, москвич Ілля Новіков, який, до того ж, є відомим гравцем інтелектуального клубу «Що? Де? Коли?», в процесі захисту вивчив українську мову, якою дає інтерв’ю українським ЗМІ, одягаючи вишиванку).
Про настрої адвокатів перед початком дебатів і розуміння ними реалій свідчить коментарі адвокатів. Ілля Новіков заявив, що після оголошення вироку Надії процес її звільнення буде більш активним. Він додав, що шанси на звільнення Надії Савченко доволі високі. Н. Полозов додав: «У цьому суді прокурори можуть запросити і сто років, не посоромитися. Савченко звільнить НЕ процессуалістіка, а політичні переговори».
Тим не менше, процесуалістіку адвокати також здійснили.
Посилаючись на час зйомки відео та висновок російського астронома, вони доводили, що Надія Савченко була взята в полон раніше, ніж загинули російські журналісти. Ключовими доказами були наступні: «З моменту зйомки проаналізованого нами відео до моменту зйомки відео полону Савченко минуло 2 години 30 хвилин… Таким чином, обвинувальний висновок, згідно з яким Надія Савченко з 11:00 до 12:00 коректувала вогонь української артилерії, а у період з 12:00 по 12:30 була взята в полон бійцями ЛНР, не відповідає дійсності.
Ще більш далекі від реальності показання свідка Єгора Р., згідно з якими Надія Савченко потрапила в полон близько 1-ї години дня. Згідно зі свідченнями Єлфімова, журналісти ВГТРК загинули близько 12 – до цього часу Надія Савченко вже пробула в полоні не менше, ніж годину.
Згідно з експертизою російського астронома Возякової, середнє відхилення часу зйомки відео, обчислене по тінях, від часу, зазначеного камерою, становить 12 годин 39 хвилин (з похибкою 15 хвилин), що означає, що відео полону Савченко, час зйомки якого на камері зазначено як 22:01, насправді знято в інтервалі від 10:25 до 10:55 ранку. Той і інший інтервали більш, ніж на годину відстають від моменту загибелі журналістів (близько 12:00). Висновок: відео, надані свідком звинувачення Єгором Р., незаперечно свідчать про непричетність Надії Савченко до загибелі російських журналістів Ігоря Корнелюка й Антона Волошина. Ми вважаємо, що Надія Савченко повинна бути повністю виправдана і повернена на Батьківщину».
Адвокати також вказали, що суд не захотів розглядати ці докази захисту, як і дані мобільного білінгу, які підтверджували, що на час загибелі журналістів Н. Савченко уже була в полоні.

Реакція Надії Савченко

Відомо, що ще 17 грудня 2015 року Надія Савченко оголосила голодування до кінця процесу в її справі. Під час березневих судових дебатів цього року Надія Савченко, абсолютно не вірячи у безпристрасність суду, закликала суд не зволікати з вироком, тут же згодитися на прокурорські 23 роки, щоб прокурор не писав апеляцій і не затримував справу, заявивши, що у випадку зволікання оголосить сухе голодування.
Коли ж 3 березня суд зненацька оголосив перерву до 9 березня, не давши їй останнього слова, Надія тут же вигукнула, що з 4 березня розпочинає суху голодовку.
Наступного дня, 4 березня, адвокати відвідали Надію у в’язниці з наміром відговорити її від сухого голодування. А вийшли звідти з текстом заяви, в якій, зокрема, було сказано: «Оголошую суху голодовку до повернення мене в Україну живою чи мертвою! Якщо 9 березня я залишуся живою, вимагаю вивезти мене в судове засідання. У випадку моєї смерті забороняю розтин мого тіла і вимагаю віддати його цілим моїй мамі і сестрі».

Останнє слово

Незважаючи на те, що Надії не дали 3 березня виголосити своє останнє слово, через адвокатів воно було оприлюднене. Ось цей текст:
«Я не визнаю ні вини, ні вироку, ні російського суду. У випадку обвинувального вироку – апеляції не буде. Я хочу, щоб весь цивілізований демократичний світ зрозумів, що Росія – це країна третього світу з тоталітарним режимом і диктатором-самодуром, в якій плюють на права людини і міжнародне право.
Абсурдною є ситуація, коли ті, хто викрадає людей – знущаються над викраденими; завдають тортур, а потім викрадачі ще й роблять вигляд, що мають право викрадених судити. Про який справедливий суд тут може бути мова? В Росії суду і слідства немає! Тут є фарс лялькових маріонеток Кремля, і я вважаю абсолютно зайвим витрачати час свого життя на те, щоб брати в ньому участь!
Тому апеляції не буде, а буде наступне: після вироку я продовжу голодовку ще на десять днів, доки вирок не вступить в силу, і це, незалежно від перекладу вироку українською мовою, бо перекладом вони вміють довго час тягнути. Через десять днів я оголошу суху голодовку, і тоді в Росія матиме не більше, ніж десять днів, щоб повернути мене в Україну, звідки викрали! І мене не хвилює, яким чином вони будуть це обґрунтовувати. Я чула про досить непогані здібності Петра Олексійовича Порошенка в дипломатії. Ну що ж, я сподіваюсь, що його дипломатичних здібностей вистачить на те, щоб в Росії домовитись з одним ідіотом... Адже він обіцяв моїй матері, що ще на травневі свята 2015 року я буду вдома.
І поки за мене будуть торгуватися, життя мене буде покидати, і Росія мене все одно поверне в Україну живою чи мертвою! Але поверне!
І всі ці десять днів під воротами СІЗО буде день і ніч стояти моя сестра і буде чекати – випустять чи винесуть мене. Якщо ви її посадите – на її місце приїде і стане моя мати, їй 77 років. Ви й її посадите? Тоді на її місце стане моя подруга, мій друг, а за ними українець за українцем! І запам’ятайте – всіх вам сюди не запхнути! А поки мої співвітчизники будуть стояти, прості, чесні і порядні росіяни з навколишніх хат почнуть їм приносити гарячий чай, бутерброди і теплі ковдри, бо кожен з них розуміє, що на моєму місці може опинитися дитина кожного з них у цій в’язниці народів під назвою Росія!
А отак починаються Майдани! А воно вам потрібно?! Ви ж боїтеся цього, як вогню! Тому Кремлю краще повернути мене в Україну якнайшвидше і живою!
А всьому світу з демократичними цінностями краще вчасно усвідомити уроки історії і згадати, що свого часу Європа була толерантною з Гітлером, Америка не була досить рішучою, і це призвело до Другої світової війни. Путін – це тиран з імперським замахом і комплексами Наполеона і Гітлера, разом узятих. А ведмідь людяної мови не розуміє, він розуміє тільки мову сили. Тому, якщо ми не станемо більш рішучими і не визначимо вчасно правильні пріоритети, то будемо скоро мати Третю світову війну.
Я тепер, уже як політик, більше не подам руки Росії на політичній арені. Дуже не з руки подавати руки тому, хто тримав тебе в наручниках, а твій народ – у кайданах. Але, приймаючи кожне своє політичне рішення, я завжди буду думати, як воно «аукнеться» на простому народові як , так і Росії. Бо в Росії, не дивлячись ні на що, все ж є багато чесних, порядних, добрих і нещасних людей».
Як зрозуміло з тексту, сухе голодування Надія планувала оголосити через десять днів після вироку суду і відводила ще 10 днів на повернення до України живою. Але раптове непередбачуване рішення суду 3 березня позбавити її останнього слова різко змінило настрій Надії, і сухе голодування було оголошене достроково.

Реакція офіційної України

Реакція стурбованості президента

Президент Порошенко, прочитавши докір Надії, одразу ж заявив, що подвоїть зусилля для її звільнення і зустрівся з її мамою, запевнивши, що робитиме все можливе і неможливе для звільнення Надії.
Але реакція в соцмережах на цей докір Надії була значно більш гострою – може, тому, що кількість невиконаних обіцянок Порошенка вже зашкалює і викликає у багатьох відчуття нетерпимості.
Наприклад, користувач Ed AnRi саркастично прокоментував: «Хіба ви не чули? Він побіг «подвоїти зусилля щодо звільнення Надії»... Подивимося, чи буде це результат, або 0-ль помножений на 2-а...?»
Тим не менше, П. Порошенко закликав лідерів країн ЄС посилити тиск на РФ задля звільнення Н. Савченко. Правда, зробив він це у своєму Twitter.
Там же міністр закордонних справ України П. Клімкін оптимістично додав: «Надія бореться з безнадійною системою і неодмінно її переможе. Ми вимагаємо звільнити Савченко!»
Речник Глави держави Святослав Цеголко у соцмережі у Facebook написав: «Генконсул України в Ростові, який за дорученням президента відвідав Надію Савченко, доповів про стан її здоров’я. Завтра він знову пробиватиметься до неї на зустріч».
Зайве нагадувати, що дописи у Twitter, Facebook чи інших соцмережах є приватними, вони лише демонструють особисту реакцію людини й офіційним документом вважатися аж ніяк не можуть.
Тому інформповідомлення про те, що Україна звернулася з листом до країн ЄС і США з проханням посилити тиск на Росію для звільнення Надії Савченко поки що не супроводжується посиланням на якийсь офіційний документ.
Що це за лист, ким підписаний, кому і коли вручений, кому конкретно адресований, коли має дійти до адресатів – на всі ці важливі запитання поки що відповіді нема.
А рахунок життя Надії пішов уже на лічені дні…

Реакція народу

Окрім справжнього цунамі у соцмережах, де більшість українців висловлюють палкі співчуття Надії, просять її припинити голодування і шлють найкращі побажання, у різних містах України розпочалися масові акції на підтримку ув’язненої.
6 березня масовий мітинг пройшов на Майдані Незалежності. Окрім пересічних українців, на мітингу були присутні делегації від Радикальної партії на чолі з Олегом Ляшком та «Батьківщини» на чолі з Юлією Тимошенко.
Проте, до мікрофона їх не допустили, лунали навіть образливі вигуки, зокрема, і на адресу Ю. Тимошенко, що можна пояснити і міжпартійною конкуренцією, й особистими думками окремих учасників мітингу.

Реакція за кордоном

Пролунала також низка заяв від західних політиків, проте, не першого ешелону. Очільники США, країн ЄС на момент написання статті поки що не висловилися.
Лунали звернення Держдепу, посла США в Україні, міністра Британії у справах Європи, інших політиків, але Б. Обама, А. Меркель, Ф. Олланд, Дж. Кемерон, інші найвпливовіші політики Заходу мовчать. Чогось чекають? Чи не впевненні в невинуватості Надії? Чи не хочуть зайвий раз конфліктувати з Росією? Чи вважають таке мовчання найоптимальнішою поведінкою в даній ситуації?
7 березня мама української льотчиці Марія Савченко звернулася до світових лідерів із відеозакликом: «Я вже забула, що таке сон, переживаю за свою дитину. Допоможіть їй вийти з цієї тюрми. Вона 3-го березня оголосила суху голодовку, а це вже 5-6 днів, і погрожує закінченням життя. Прошу: допоможіть, виручіть із тюрми. Докладіть усіх сил».
Поки що станом на 8 Березня відгуку нема.
Депутат Європарламенту литовець Петрас Ауштревічус 7 березня заявив: «У Європарламенті неодноразово порушували питання створення «списку Надії Савченко». Я думаю, ми дійшли до тієї межі, коли повинні щось зробити. Я буду розмовляти з моїми колегами. Принаймні, ми знову надішлемо лист верховної представниці Євросоюзу із зовнішньої політики і безпеки Федеріки Могеріні, в якому попросимо ініціювати «список Савченко». Це може відбутися вже завтра… Депутати Європарламенту «демонструють солідарність з Надією Савченко і негативне ставлення до російської влади, яка принижує і знущається над Надією».
Читачі, певно, пам’ятають, що «список Магнітського» – це перелік російських чиновників, пов’язаних зі справою компанії «Hermitage Capital Management» та смертю Сергія Магнітського, яким заборонено в’їзд до США та передбачено санкції економічного характеру.
Акції підтримки від простого народу за кордоном пройшли в багатьох країнах, зокрема, і за участі українських діаспор.
Сайт «Європейської правди» повідомив, що за ініціативою групи польських та українських інтелектуалів було запущено відкритий лист до європейських лідерів із закликом звільнити Надію Савченко і протягом лише одного дня було зібрано понад 5 тисяч підписів.
Серед них – лауреати Нобелівської премії, письменники, науковці, політики, громадські діячі, філософи, художники – понад 270 відомих діячів, що представляють, щонайменше, 20 країн світу, зокрема: Світлана Алексієвич (лауреат Нобелівської премії з літератури, Білорусь), Томас Венцлова (письменник, Литва-США), Ельфріда Єлінек (лауреат Нобелівської премії з літератури, Австрія), Маркус Мекель (екс-глава МЗС Німеччини), Гі Верхофстадт (президент Групи Альянс лібералів і демократів за Європу в Європейському парламенті, колишній прем’єр-міністр Бельгії), Віктор Шендерович (письменник, Росія), Агнешка Холланд (режисер, Польща), Михайло Епштейн (професор кафедри теорії культури та російської літератури, Університет Еморі, Атланта (США)), Єжи Бузек (екс-прем’єр Польщі та колишній президент Європарламенту), Рефат Чубаров (Голова Меджлісу кримськотатарського народу, Президент Всесвітнього конгресу кримських татар) та інші.
Вони закликали європейських лідерів «вжити надзвичайних заходів з метою негайного і безумовного звільнення 34-річної Надії Савченко, громадянки України, викраденої і поміщеної у в’язницю на понад 20 місяців у Російській Федерації… адже наша здатність врятувати її життя буде перевіркою ефективності міжнародної дипломатії і нашої відданості європейським цінностям».
Сайт зазначає, що приєднатися до ініціативи можуть всі охочі – підписати відкритий лист можна за адресою: http://www.ipetitions.com/petition/free-savchenko-open-letter-to-european-leaders

Реакція в Росії

Офіційної реакції Росії, зрозуміло, нема. Прес-секретар президента РФ Д. Пєсков на запитання відреагував так: «Це я не хотів би ніяк коментувати. Це не питання, яке, напевно, стосується нашого порядку денного. Там триває судовий процес, безумовно. Тут якісь коментарі з нашого боку навряд чи були допустимі».
Дехто з відомих росіян висловився на підтримку Надії Савченко, але таких було небагато.
Зокрема, засновник телекомпанії РЕН ТВ Ірена Лєснєвська закликала президента Путіна: «Пане президенте! Звертаюся до Вас напередодні Міжнародного жіночого дня як громадянка Росії й просто як жінка. На очах усього світу в російській в’язниці, оголосивши сухе голодування, вмирає відважна жінка Надія Савченко! Я прошу, я закликаю до чогось людського, християнського, чоловічого, врешті-решт, у Вас, щоб зупинити це свавілля і негайно обміняти Надію на російських військовополонених або амністувати своїм указом! Не принижуйте Росію, її чоловіків, її офіцерів, у яких ще залишилися уявлення про честь! І навіть якщо Ви вважаєте українського офіцера, що захищає суверенітет своєї країни – ворогом, – поважайте ворога! Я теж вважаю Вас своїм ідейним ворогом, але дозвольте, принаймні, вважати президента моєї країни – чоловіком!»
Олег Пшеничний із російського міста Єкатеринбург, Росія, 5 березня о 17:14 у Фейсбуку написав: «Може, я й псих, але зараз тут ходжу по Єкатеринбургу, зустрічаюся з людьми, роблю справи, п’ю каву, дивлюся, думаю, але кожну хвилину згадую про те, що десь у кам’яному мішку жінка перестала навіть пити воду, й її молоде життя випаровується кожну секунду. Пишу для того, щоб... Не знаю... з вами поділитися горем».
А москвич Zairbek Mansurov 4 березня опублікував світлину з таким коментарем: «Прокурор РФ попросив у суду 23 роки в’язниці для військовослужбовця, який зі зброєю в руках захищав на своїй території свою країну від агресії! Питання до російського прокурора: чому тоді ці люди (на фото) не у в’язниці, а на Червоній площі при повній пошані? Адже вони робили на війні те ж саме, що і Надія Савченко. І, судячи за кількістю орденів на грудях і зірок на їхніх погонах, робили це значно старанніше, ніж вона,  тобто, ці люди, за логікою прокурора, взагалі повинні вважатися серійними вбивцями».
У той же час, маємо розуміти, що негативного ставлення до Надії серед пересічних росіян дуже багато. У неділю, 6 березня, в Москві громадський активіст, член руху «Солідарність і громадянська дія», підприємець Павло Шелков вийшов на одиночний пікет на підтримку Надії Савченко.
П. Шелков зазначив, що вибрав для пікету найбільш людне місце: «Чесно кажучи, очікував, що хоч від когось почую слова підтримки, адже молода жінка у в’язниці тримає суху голодовку перед 8 Березня. За весь час – жодного слова підтримки, зате проклять на свою адресу й адресу Надії наслухався… Особливо злобствували жінки віком від 60, які обсипали мене і Савченко прокльонами і кричали, що її треба розстріляти. Пропаганда попрацювала на всі 100%. Не мною помічено, що раби найбільше ненавидять не тих, хто їх поневолив, а вільних, і зайвий раз у цьому переконався».

«На своїх умовах»

Українських лікарів до Надії для огляду поки що не пустили. Але пустили дипломатів.
За свідченням українських консулів у РФ Анатолія Москаленка та Олександра Ковтуна їхнє побачення з Надією Савченко у російському СІЗО тривало півтори години. Дипломати зафіксували перші ознаки погіршення здоров’я Надії через сухе голодування: «У неї пришвидшене серцебиття, холодні руки, суха шкіра, сухі очі, головний біль, судоми. Втім, у Савченко залізна воля. У неї абсолютно ясний розум, реакції збереглися. Надія заявила, що має намір дотягнути до судового засідання 9 березня, де вона планує виступити з останнім словом».
Російський омбудсмен (уповноважена з прав людини) Е. Памфілова, яку адвокати й український омбудсмен попросили відвідати Надію у в’язниці 7 березня повідомила, що Надія почувається задовільно. В перекладі на людську мову, це, певно, має означати, що українка ще не померла.
Проте Надію відвідав і священик, який попросив її припинити голодування. Відвідала її і низка посадових осіб різних рівнів влади, здебільшого, місцевої, РФ. Відомо, що тюремне начальство, спираючись на законодавство РФ, не виключає примусового годування Надії попри її категоричну незгоду. У зв’язку з цим адвокат І. Новіков висловив побоювання, що Н. Савченко в такому випадку може до останнього пручатися, відбиватися, кидатися на тюремників, бо, за його словами, «з перших днів у СІЗО з липня 2014 вона стоїть на спецобліку як схильна до втечі, нападу і суїциду».
Сама Надія 7 березня передала з в’язниці короткий лист, пронизаний абсолютною впевненістю: «Тепер я буду виходити з в’язниці на своїх умовах, щоб усьому світові показати, що Росію можна скрутити в баранячий ріг, якщо не боятися і бути незламною, як я». Вона закликала всіх допомогти вийти їй на волю, підкреслила, що не хоче чекати на невизначеність і вкотре наголосила, що переконана у своїй перемозі.
До цього вона передала ще коротку записку: «Воля ціни не має! В Росії нікому не вірю! Не боюсь! Не прошу! Я сказала своє останнє слово! З Україною в серці – Надія Савченко».

P. S. Перед надсиланням цієї статті до редакції надійшла заява, в якій віце-президент США Джозеф Байден закликав Росію зробити правильний вибір: «Надія була незаконно поміщена у в’язницю в Росії з 2014-го – затримана і поставлена перед судом за сфабрикованими звинуваченнями. Надія гордо служить своїй країні як представник українських Збройних сил, борючись на Сході країни, коли вона була викрадена сепаратистами і переправлена через кордон проти її волі… протягом останніх 20 місяців Н. Савченко стала символом української національної гордості і сили. Вона навіть була обрана до (Верховної) Ради зі своєї тюремної камери. Її незаконне подальше утримання під вартою є явним порушенням зобов’язань Росії за Мінськими угодами, і вона повинна бути негайно звільнена. Не так давно Надія розпочала нове голодування на знак протесту проти її затримання, й її здоров’я почало погіршуватися після п’яти днів без їжі і води… Сьогодні, коли ми відзначаємо Міжнародний жіночий день, згадуємо всіх хоробрих жінок, які борються проти несправедливості в цьому світі, ми також стоїмо поряд з Надією і з українським народом. І ми закликаємо Росію зробити правильний вибір, щоб зняти всі звинувачення і негайно її звільнити. Надія заслуговує того, щоб повернутися додому, до своєї сім’ї і друзів і приєднатися до своїх колег у Верховній Раді для того, щоб почати формувати нову Україну».
Можливо, це початок роботи політичної «важкої артилерії», яка зможе посприяти тому, щоб Надія Савченко повернулася в той чи інший спосіб в Україну, але живою? Адже Надія вмирає останньою?!

А вихор слів підтримки на адресу Надії наростає. Їх діапазон – від слів білоруски Alena Butkouskaja «Агністая і незламаная жанчына! Яскравы прыклад, калі адзін чалавек можа паставіць шмат кропак над і ў змрочнай імперскай сістэме» до заклику однієї з українських груп у соцмережах: «ВІЛЬНОГО ДУХУ НЕ СКУТИ В КАЙДАНИ!»