5 березня виповнилося 63 роки з дня смерті диктатора СРСР Сталіна. Амплітуда ставлення до нього в СРСР, Росії, Україні, світі в різні роки була дуже різною – від сліпої відданості до лютої ненависті, від неймовірного захвалювання до практичного замовчування.

Якщо в один рядок спробувати помістити визначення та епітети, якими за життя і після життя характеризувався він як діяч і людина, то кінця краю не знайдеш.
Геній, злодій, видатний, посередність, вождь, кривавий тиран, освічений, невіглас, надто грубий, умів зачарувати, найкращий менеджер ХХ сторіччя, нездара, прямий, інтриган, батько народів, вбивця мільйонів, скромний, з манією величі, безсрібник, загарбник, лінивий, невтомний, заздрісний, справедливий, жорстокий, турботливий, великий будівничий, великий могильщик і т. д. і т. п.
Минули десятиріччя. За такий час маятник думок щодо історичної постаті, як правило, в цілому вирівнюється. Але бувають і винятки. Сталін – чи не найяскравіший з них.
Фігура Сталіна стала символом, оскільки сталінізм як ідеологія та політична практика втілює таку систему керування державою, таке ставлення до основних цінностей людства, а, відтак, і до всього іншого – свободи, демократії, справедливості, народу, окремої людини, опонентів, прихильників, друзів, ворогів, людського життя тощо – яке одні приймають і навіть підіймають на щит, а інші – категорично відкидають.
СРСР був побудований за принципом імперії, в якій державою-метрополією була Росія, а країнами-колоніями – всі інші 14 республік. І радянським фактичним імператором протягом трьох десятиріч був Сталін.

	Москва, могила Сталіна 5 березня 2016
	Крим, меморіальна дошка Сталіну, 5 березня 2016, коментар кримчанина

Усі республіки, зокрема, Україна та Росія, у складі СРСР і за 30 років безроздільного володарювання Сталіна страшенно потерпали, пережили вали репресій, еру беззаконня, розорення та бідності, голодування, а Україна, до того ж, ще й цілий Голодомор, але ставлення до Сталіна в Росії та Україні було і залишається по сьогодні дуже різним, навіть протилежним.
І справа не у ставленні політичних еліт, а саме у масовій свідомості.
Тут не місце аналізувати динаміку такого ставлення по роках чи десятиріччях. Достатньо подивитися у день сьогоднішній.
У Росії за результатами загальнонаціонального опитування 2008 року «Ім’я Росії» Сталін довгий час тримав лідерство, але, в підсумку, опинився на третьому місці у списку великих росіян усіх часів. Цей уроджений грузин по батькові та матері Йосип Джугашвілі, який на початку ХХ сторіччя узяв псевдо «Сталін» і називав себе «русскім грузінского проісхождєнія», і по сьогодні сприймається росіянами ледь не найвидатнішим з росіян.
Трійка призерів була тоді оприлюднена наступна: А. Невскій (524 575 голосів), П. Столипін (523 766), І. Сталін (519 071). Як бачимо, Сталін відстав від переможця Невського лише на якісь чотири тисячі голосів, випередивши навіть «сонце російської поезії» О. Пушкіна.
А це означає, що в історичній пам’яті, а, відповідно, і ментальності росіян Сталін як уособлення сталінізму є предметом гордості і пошанування. Незважаючи на те, що з моменту доповіді М. Хрущова на ХХ з’їзді КПРС «Про культ особи…» в Росії було опубліковано ледь не все, що є в архівах щодо масових переселень народів, беззаконня, репресій та безсудних розстрілів невинних за ініціативами та прямими наказами Сталіна. До речі, за свідченням Хрущова, «Українці уникли цієї долі (виселення), тому що їх було занадто багато, і не було місця, куди їх виселити». Правда, все-таки сотні тисяч були розкуркулені, а також виселені у 30-40-і роки ХХ сторіччя, насамперед, із Західної України після приходу туди радянської влади. Голодомор був особливо звірячою особистою помстою Сталіна непокірному українському селянству, яке не хотіло йти у колгоспи та безкоштовно віддавати зерно державі.
Історією зафіксовано, що у 1945-1950 рр. Сталін вчинив жорстоку розправу над рухом опору на Західній Україні та в інших місцях і вислав до концентраційних таборів мільйони, якщо рахувати загальну кількість жертв. По війні до краю посилив жорстку регламентацію культурного життя, загострив русифікаційний курс у неросійських республіках, боровся проти найменших ознак національного життя, особливо в Україні.
Нагадаю, що 13 січня 2010 року Апеляційний суд Києва визнав Сталіна та інших радянських керівників винними в геноциді українського народу в 1932-1933 роках, в результаті якого, за визнанням судді, в Україні загинуло 3 млн. 941 тис. осіб.
Через рік після визнання в Росії Сталіна ледь не найвизначнішим росіянином Європейська організація ПАРЄ також засудила політику Сталіна, яка призвела до голодомору і загибелі мільйонів людей, а 2 квітня 2009 року Європейський парламент прийняв Декларацію з пропозицією про оголошення 23 серпня днем пам’яті жертв сталінізму та нацизму. В Декларації сказано про «масові депортації, вбивства й акти поневолення, скоєні в контексті актів агресії з боку сталінізму і нацизму, що потрапляють у категорію військових злочинів і злочинів проти людяності. Згідно з нормами міжнародного права, термін давності не застосовується до воєнних злочинів і злочинів проти людяності».
Так ось у Росії все це добре знають, але… це не завадило багатьом росіянам і досі возвеличувати Сталіна. Не дивно, що його могила на Красній площі у Москві у 63-ю річницю його смерті, 5 березня 2016 року, була завалена горою квітів, і великі черги бажаючих їх туди докласти вишикувалися зі самого ранку.
А яке ж на сьогодні ставлення до Сталіна в Україні?
Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) в опитуванні, проведеному у лютому 2016 року, виявив, що близько 23% дорослого населення України вважають, що Сталін був великим вождем, 44% так не вважають. Серед українців, у цілому, переважає байдуже ставлення (26%) до Сталіна, у той же час 17% ставляться до нього з відразою, ненавистю, дещо менше (по 13%) – з повагою та з ворожістю, роздратуванням. «Мудрим керівником» вважають Сталіна 28% населення, однак 70% згодні з тим, що «Сталін – жорстокий, нелюдський тиран, винний у знищенні мільйонів безневинних людей». Майже три чверті населення зазначили, що НЕ хотіли б жити та працювати при такому керівнику країни, як Сталін.
Але ці цифри – як середня температура по лікарні: в одних 35,5, в інших 39,9. Якщо Центр Україні й особливо її Захід переважною більшістю відкидають Сталіна і сталінізм, то Південь, Схід, Донбас – навпаки. Там Сталіна вельми шанують, попри те, що погоджуються з тим, що він був жорстоким тираном, винним у знищенні мільйонів людей.
Це багато що пояснює в умонастроях мешканців Донбасу й одночасно має привертати увагу до того, що інші області південно-східного поясу України значною мірою також є живильним ґрунтом для очікування «твердої руки» чи диктатора-визволителя.
Соціологи чітко фіксують: саме в цих регіонах значними є неукраїнські чи й антиукраїнські умонастрої, орієнтація не стільки на свободу і демократію, скільки на «порядок без балакунів», не проєвропейська, а значною мірою проросійська орієнтація.
Так сталося, що Сталін сьогодні є своєрідним тестом. Він вимірює орієнтації на тоталітаризм чи демократію, цінування чи зневагу до людського життя, необхідність політичної демократії і законності чи правомірність беззаконня та репресій задля «інтересів держави».
У Росії Сталіну поклоняються – інколи і в буквальному сенсі. В Україні Сталіна відкидають. В цьому різниця наших національних доль та історичної пам’яті, в цьому зерно наших різних політичних орієнтацій. У ХХІ сторіччя Росія ввійшла зі Сталіним на знаменах, Україна – без Сталіна. І сумісності тут не передбачається.

Регіон	Сталін – мудрий керівник			Сталін – жорстокий тиран
	Згодні	Не згодні	ВС/Відмова	Згодні	Не згодні	ВС/Відмова
Західний	10.8	70.6	18.6	87.3	1.8	10.9
Центральний	28.6	47.0	24.4	64.3	8.2	27.5
Південний	30.1	52.0	17.9	76.3	5.9	17.8
Східний	45.0	30.4	24.6	51.2	20.1	28.7
Україна в цілому	28.2	50.3	21.5	69.8	8.7	21.5