Політичні процеси в Україні йдуть якось рвучко.
Інколи за тиждень стільки подій відбувається, що не знаєш, про яку писати – тема одна від одної «смачніша». А інколи ситуація ніби завмирає. Тиждень-другий минув, а ніби нічого й не відбулося.

Минулий тиждень якраз з таких – коли на політичній сцені ніби оголошено антракт, а за лаштунками тим часом киплять невидимі залу процеси.
Спробуймо ж проаналізувати – чим може нас здивувати ця оманлива тиша, якими видимими та залаштунковими подіями вона готує українській громаді порядок денний на завтра.

Основні гравці

У глибоко кризовій на сьогодні ситуації з парламентською коаліцією та долею уряду вимальовуються наступні основні гравці, які мають цю ситуацію «розрулити» і тим самим подолати парламентську та урядову кризи.
По-перше, президент П. Порошенко та його фракція у Верховній Раді України Блок Петра Порошенка «Солідарність» (БПП«Солідарність») у складі 136 нардепів.
По-друге, прем’єр-міністр А. Яценюк та його фракція у ВРУ «Народний фронт» (НФ) у складі 81 нардепа.
По-третє… А ось хто є гравцем, котрого варто назвати «по-третє» – це питання.
Три фракції, які зі самого початку функціонування Верховної Ради України VІІІ скликання складали парламентську більшість, з цієї більшості вийшли.
Андрій Садовий вивів з більшості свою фракцію «Об’єднання «Самопоміч» і тим самим забрав у більшості 26 голосів.
Юлія Тимошенко та її фракція політичної партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» у Верховній Раді України відмінусували у більшості ще 19 голосів.
Олег Ляшко та його фракція Радикальної партії імені свого «вождя» також вийшли зі складу парламентської більшості, причому, найпершими. Але вийшли так хитро, що однією ногою ступили за поріг коаліції, а другою – в цій коаліції залишилися. Для цього вони зробили один маленький трюк: гучно заявивши про вихід з коаліції, тим не менше, не відкликали свої підписи під коаліційною угодою.
Саме це дало право голові ВРУ В. Гройсману та його заступникові А. Парубію стверджувати, що юридично коаліція існує, бо під коаліційною угодою разом з голосами ляшківців все ще стоять десь орієнтовно 227 (чи близько того) підписів нардепів.
Погоджуючись, що юридично коаліція існує, всі, однак, розуміють, що фактично її вже нема. Це і є та сама глибока політична криза.
Тепер усім учасникам треба думати над новим форматом парламентської коаліції.
Тож які варіанти можливі?

Доля коаліції та уряду: змагання амбіцій

Із цієї ситуації існує два виходи.
Перший – розпуск Верховної Ради і призначення дочасних виборів.
Другий – створення нової коаліції, яка сформує новий склад уряду.
Залежно від амбіцій головних гравців, кожен з них по-своєму дивиться на ситуацію, що склалася, і формує власне ставлення до шляхів виходу з парламентської та урядової криз.
Які ж амбіції у головних гравців?
Президент П. Порошенко заявляє, що він категорично проти дочасних виборів і не допустить їх. Мотивація президента є подвійною і прочитується ясно.
Офіційно президент аргументує, що дочасні вибори – це півроку нестримного передвиборчого популізму і політичного безладу. А результат, на його думку, – ще гірший склад парламенту, ніж нинішній.
У якому значенні «гірший»? А ось тут і прочитується друга мотивація, неофіційна.
П. Порошенко добре розуміє, що його політична сила БПП «Солідарність» набере значно менше голосів виборців і, відповідно, матиме значно менше парламентських «багнетів».
І свіжа соціологія це повністю підтверджує.
Це ж дослідження показує, що політична сила Юлії Тимошенко значно ожила і просто дихає партії БПП у потилицю, відстаючи лише на якихось 1,5%. Вона нарощує свій результат з 5,7% до 15,1%. Є від чого шаленіти!
То ж чого дивуватися, що Юлія Тимошенко категорично виступає за дочасні вибори, сподіваючись значно поповнити склад своєї фракції у майбутній Верховній Раді.
Її не лякає те, що екс-регіонали також мають усі шанси наростити свою присутність у ВРУ і наступають «Батьківщині» на п’яти, відстаючи менше, ніж на 1%.
Зате, це якщо не лякає, то, принаймні, турбує П. Порошенка.
Адже нині фракція Політичної партії «Опозиційний блок» і так має у ВРУ 43 мандати, а у випадку дочасних виборів ще наростить свої м’язи – їх результат збільшується з 9,4% до 14,2%.
А це вже пряма загроза не тільки для фракції БПП «Солідарність», але й персонально для Петра Порошенка у перспективі майбутніх президентських виборів.
«Об’єднання «Самопоміч» зберігає свої електоральні позиції і дочасних виборів не боїться. З іншого боку, можна зрозуміти, що ця фракція може повернутися до складу нової коаліції за умови, якщо б новим очільником уряду обрали їхнього лідера Андрія Садового, хоча той публічно своїх претензій на головне урядове крісло і не висловлює.
Зате його прихильники, згадавши старе гасло «Країні потрібен Литвин», перекроїли його під свого патрона і вивісили у вигляді білбордів.
Але, розуміючи, що цей проект є мало реальним, на сьогодні «Об’єднання «Самопоміч» оголошує, що до складу оновленої коаліції повертатися не має наміру.
Зате туди збирається повернутися фракція Радикальної партії Олега Ляшка, про що заявила з такою готовністю, що одразу стало зрозуміло – насправді вони виходили з коаліції тільки для того, щоб покращити свої переговорні позиції у процесі політичної торгівлі за майбутні посади.
Коли у ЗМІ заговорили про те, що, нібито, Олег Ляшко виторговує для себе посаду голови Верховної Ради, фракція та її лідер зрозуміли, що треба якось виглядати пристойніше і заявили, що їх спочатку цікавить програма оновленої коаліції, тобто, нова коаліційна угода, принципи, а тоді вже можна говорити про посади для виконання цієї програми.
Але досвідчене політичне і навколополітичне товариство тільки посміхнулося: мовляв, говори-говори, всі все прекрасно розуміють.
Як вогню бояться дочасних перевиборів А. Яценюк і його «Народний фронт», бо невблаганна соціологія констатує – їхні рейтинги ганебно здулися з 22,1% до 2,5% і на сьогодні у випадку дочасних виборів партія Яценюка перестає існувати як загальнонаціональна політична сила.
Тож А. Яценюк усіма силами тримається за збереження нинішнього статус-кво, бо будь-який інший варіант для нього означає відхід на політичні маргінеси.

Формула оновленої коаліції: можливе і неможливе

Прогнозуючи склад ймовірної оновленої коаліції, маємо дві тверді фракції – БПП і НФ. Президент і прем’єр у даному випадку обопільно зацікавлені уникнути дочасних виборів і відтворити правлячу коаліцію. Разом дві ці фракції мають 217 голосів.
Якщо «Об’єднання «Самопоміч» та «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» не змінять своїх позицій, то єдиним реальним союзником Петрові Порошенку та Арсенієві Яценюку на даному етапі вимальовується Олег Ляшко зі своєю радикальною фракцією у 19 багнетів.
Склавши всі голоси, отримуємо хистку конструкцію, але, все-таки, це більше, ніж потрібний мінімум у 226 голосів.
До того ж, у нинішньому складі ВРУ уже добре відпрацьована технологія ситуативної опори при конкретних голосуваннях на голоси з інших фракцій та груп, зокрема, і на голоси колишніх регіоналів.

Від коаліції до уряду

Після створення оновленої коаліції одразу ж постане питання про склад оновленого Кабінету міністрів.
Фактично в переговорному процесі обидва питання – і складу коаліції, і персоналій в оновлений уряд – будуть обговорюватися одночасно. Бо однією з умов входження до коаліції будуть і урядові посади.
Які ж амбіції тут проглядаються?
Головним пунктом прихованого протиборства тут буде своєрідне «перетягування канату» між президентом і прем’єром.
У випадку залишення А. Яценюка на чолі Кабміну він буде горою стояти, принаймні, за двох своїх міністрів – А. Авакова на чолі міністерства внутрішніх справ і П. Петренка на чолі міністерства юстиції.
А. Аваков, як очільник МВС, забезпечує Яценюкові та його фракції силову складову. Без Авакова Яценюк залишається обеззброєним. А без Петренка значно втрачає правову основу своєї діяльності.

	О. Ляшко демонструє «чисті руки»

П. Порошенко, своєю чергою, буде всіма силами протискувати до складу Кабміну своїх людей. Особливо важливим є при цьому посада першого віце-прем’єра. Якщо П. Порошенкові вдасться посадити туди свою людину, то можна вважати, що і сам Яценюк, і весь Кабмін опиняються під наглядом і впливом людини президента.
Тому й звучать прізвища кандидатів на цю посаду – то першого заступника глави Адміністрації президента Віталія Ковальчука, то і самого глави АП Бориса Ложкіна. Обидва вони є людьми президента, але цей список може бути й доповнений іншими іменами. Тільки можна передбачити, що П. Порошенко буде намагатися таки посадити туди свою людину, а А. Яценюк буде категорично проти.
Така ситуація може привести до гальмування обох процесів – і формування оновленої коаліції, і формування нового складу уряду.
Якщо події підуть за таким сценарієм, то у президента є єдиний засіб уникнути глухого кута – зменшити свої амбіції щодо контролю над майбутнім урядом, щоб мати змогу цей оновлений уряд таки створити і зробити працюючим.
Для цього, можливо, президентові доведеться погодитися на те, що вагомі урядові посади будуть розподілені, мінімум, на трьох учасників коаліції – БПП «Солідарність», фракцію «Народний фронт» і фракцію Радикальної партії Олега Ляшка.
Це – як мінімум.

А. Яценюк та Н. Яресько в ложі уряду ВРУ

У випадку, якщо до складу коаліції долучиться, скажімо, фракція політичної партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина», то попередньо маємо заяву Юлії Тимошенко, що ні вона, ні фракція на посади в уряді не претендують.
Звичайно, всі розуміють, що Юлія Тимошенко претендувала би на посаду прем’єр-міністра, та хто ж її дасть це крісло?
У Порошенка перед очима й досі, напевно, стоїть картина взаємопоборювання його кума Віктора Ющенка з несамовитою Юлією у 2004 році, так що він, скоріше, руку собі відгризе, ніж погодиться мати прем’єром лідерку «Батьківщини».
Можна прогнозувати, що за всіх варіантів свою посаду міністра фінансів збереже пані Наталія Яресько, а то й може її поєднати з віце-прем’єрством.
Як варіант, правда, малоймовірний, інколи розглядається призначення пані Яресько прем’єр-міністром України. Але це було б можливим за наявності двох обставин: по-перше, якби на її кандидатурі дуже наполягали б МВФ і західні партнери України і, по-друге, якби це призначення підтримала більшість фракції «Народний фронт». Але то було б можливим тільки за згоди А. Яценюка, на яку сподіватися марно – дуже вже чіпко пан Арсеній тримається за своє крісло, не відірвати.

Брюссельський десант

Поки президентська та прем’єрська команди у Києві пережидають кризову паузу, до Брюсселя вилетіла потужна парламентська команда у складі чотирьох десятків нардепів на чолі з головою ВРУ В. Гройсманом.
У столиці Бельгії розпочався важливий форум – «Український тиждень» у Європейському парламенті. На ньому українська делегація презентує покроковий план реформування Верховної Ради.
Пояснюючи це, В. Гройсман уточнив: «Я звернувся до пана Шульца, щоб ми спільно зробили план дій перетворення Верховної Ради України на сучасний європейський парламент. Глибоко переконаний у тому, що потрібно змінювати систему, а не тільки людей. Проведено дуже багато зустрічей для того, аби напрацювати чіткий і конкретний план дій щодо реформ українського парламенту...»
У своєму відеозверненні В. Гройсман додав особисту ноту: «Ви знаєте, трохи більше, ніж рік, як я є головою Верховної Ради України, але у мене і досі залишається чітке усвідомлення того, що... український парламент є пострадянською консервативною інституцією, яку треба змінювати, яку треба реформувати зсередини.
І тому шість місяців спільний план дій українських парламентарів, наших європейських партнерів – спільна місія, яка оцінювала потребу реформи, завершила свою роботу і саме сьогодні буде презентований план дій щодо реформи українського парламенту і перетворення його на європейську сучасну інституцію».
Екс-президент Європарламенту та керівник місії ЄП у Верховній Раді Пет Кокс перед відкриттям «Українського тижня» в ЄП висловив декілька слушних, але доволі банальних порад українським парламентаріям.
Запевнивши, що відносини з Верховною Радою є одними з пріоритетних для Європарламенту, П. Кокс дав низку рекомендацій для трансформації України.
Зокрема, П. Кокс порадив законодавчій гілці влади консультуватися з представниками громадянського суспільства, зменшити кількість парламентських комітетів до 20, посади парламентарів розподіляти за моделлю досвіду парламентів країн-членів ЄС, розробити перехід до електронного парламенту, вести діалог всередині коаліції та на міжпартійному рівні, створити Кодекс поведінки депутатів.
Очевидно, згадуючи постійні бійки у Верховній Раді України, які він спостерігав наживо, П. Кокс наголосив, що місія ЄП рекомендує, аби голова ВРУ отримав право на відстороненні від участі в пленарному засіданні депутатів за поведінку, яка має всі ознаки насильства або спрямована на зрив роботи Верховної Ради.
Розповідаючи про свою місію в Україні, П. Кокс зазначив: «Філософія місії була наступна: розвиток України залежить від реформування її інституцій, створення чесних і неупереджених інституцій.
Розпочати інституційну реформу треба з реформи парламенту… Верховній Раді варто переглянути свою політику управління персоналом, аби уникати радянського апаратного керування».
За підсумками спільної зустрічі лідерів політичних фракцій Верховної Ради України та Європейського парламенту під головуванням Володимира Гройсмана і Мартіна Шульца, голова Верховної Ради України і президент Європейського парламенту оприлюднили спільну заяву. Ось її текст.

В. Гройсман і М. Шульц після заяви

«Європейський парламент вітає сьогодні в Брюсселі делегацію лідерів Верховної Ради України. «Український тиждень», який триває цими днями в Європейському парламенті, демонструє незмінну тверду солідарність між нашими законодавчими органами після історичної синхронної ратифікації 16 вересня 2014 року Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та підписання нами у Києві 3 липня 2015 року спільного Меморандуму про взаєморозуміння.
Сьогодні під час першого в історії наших відносин спільного засідання лідерів політичних фракцій обох парламентів ми схвалили рекомендації Доповіді «Місії з оцінки потреб» на чолі з колишнім президентом ЄП Петом Коксом, в якій міститься амбітна дорожня карта реформування і трансформації Українського парламенту.
Ця доповідь надає конкретні пропозиції щодо поліпшення якості законотворчого процесу, ефективності і прозорості, і являє собою спільний доробок усіх депутатських фракцій і груп Верховної Ради.
Ми також висловили нашу спільну відданість реалізації системних реформ в Україні, підкреслили нашу непохитну підтримку територіальної цілісності і суверенітету України, наголосили на важливості національної єдності і політичного консенсусу всіх політичних сил в Україні у цей складний політичний період.
Ми сподіваємося, що процес реформування Верховної Ради буде єднати більшість і опозицію для досягнення спільної мети підвищення довіри до парламенту в очах суспільства і перетворення його на справжню основу української демократії».

Підсумок

Численна парламентська команда повертається з Брюсселя додому у прекрасному настрої, а вдома всіх уже чекають найбільш складні етапи перемовин – про склад коаліції та уряду.
Правда, ще у Брюсселі під час свого виступу у рамках «Українського тижня» в Європарламенті екс-міністр закордонних справ Борис Тарасюк песимістично зронив: «Я не вірю, що уряд Яценюка зможе протриматися до вересня».
Що ж, найближчі тиждень-два дадуть українському суспільству хоча б найперші відповіді на те, чи може завершитися нинішня глибока політична криза.
А тим часом, уже першого березня стали реальністю попередження А. Яценюка про підвищення цін і тарифів.
На такому погіршеному соціально-економічному тлі спостерігатимуть українці, чим закінчиться це мишаче вовтузіння під килимом задля влади, посад і контролю над державними грошовими потоками.