Українські громадські організації в Португалії звернулися зі спільною заявою до Парламенту Португалії з проханням продовжувати дію економічних та політичних санкцій щодо Росії у зв’язку з військовою агресією проти України.

Це не перше таке звернення до португальських урядових та політичних структур від української громади. Нагальність цього звернення була викликана заявами деяких впливових політичних сил у країнах ЄС стосовно послаблення санкцій проти Росії у зв’язку з, начебто, виконанням нею Мінських домовленостей.
Та цього разу акція мала й інше, важливе для української громади, значення. Дана заява була запропонована для підписання всім громадським організаціям (зокрема, і багатоетнічним), які позиціонують себе з українцями. Тобто, беруть на себе відповідальність представляти, хоча і частково, але думку українців. Насправді Україна вже давно перебуває в унікальній ситуації, яку тільки зараз почали точно визначати як «гібридна війна». Роками не тільки в Україні, але й за кордоном, діяли програми «Русского мира», налаштовуючи самих українців проти ідеї самостійної і вільної України. Під популістськими гаслами слов’янського братерства, політичної толерантності, інтеркультуралізму діяли підтримувані місцевими лівими силами громадські організації, які заохочували українців до членства через соціальні послуги (допомога у легалізації, пошук роботи тощо). На жаль, самих українців мало цікавило те, що ці організації офіційно належать до російських програм «Русский мир» та «Россотрудничество». Одягаючи вишиванки, лідери цих організацій давали фальшиві коментарі португальському соціуму про історію та сьогодення України, готуючи таким чином ґрунт для виправдання майбутнього тотального захоплення України Росією. До того ж, прокремлівські уряди України через співпрацю з такими організаціями фактично легалізували політичну думку цієї «п’ятої колони» Кремля.
Майдан пробудив українців у своїй масі. «Русский мир» став синонімом агресії. Та чи змінилася позиція згаданих організацій?
Зараз ми спостерігаємо новий феномен. У минулому проросійські чи «нейтральні» організації та активісти стають активними учасниками волонтерських груп, стараються позиціонувати себе з допомогою Україні. Хочеться вірити, що Майдан і війна змінили свідомість колись совкових українців. Але, пам’ятаючи історію та методи диверсій КГБ-ФСБ, є сумніви, що це не нова тактика «Русского мира» знову проникнути в українське середовище.
У будь-якому випадку, спільна заява представникам Португальського парламенту, в якій чітко зазначено, що Росія є агресором, що Голодомор був актом геноциду проти українців тощо, дає можливість громаді побачити справжнє обличчя організацій, а патріотичним активістам визначити єдину позицію для спільних дій. Та найголовніше, що організації, які в минулому офіційно належали до «Русского мира», входили до складу Координаційної ради російських співвітчизників, були учасниками численних конгресів та нарад російських співвітчизників, врешті-решт, відкрито визнали, що Росія є агресором, яка віроломно напала на Україну. Спільні підписи ще раз показали португальцям, що в Україні відбувається не громадянський конфлікт, як це постійно хоче показати Москва, а що Росія веде фактичну війну проти України, і завдання всієї Європейської спільноти є зупинити агресора.

Шановний пане Едуардо Ферро Родрігеш!

Після більш, ніж 15-річної історії української громади в Португалії ми можемо стверджувати, що українці, які спочатку їхали в Португалію для тимчасового працевлаштування, пов’язали своє життя з цією країною і зараз уже можуть вважатися повноправними громадянами Португалії, що поважають закони, культуру, історію та добре адаптовані в португальське суспільство.
Ми вдячні урядам, політикам, простим португальцям за ті умови, які були створені для нашої швидкої та повної інтеграції.
Поряд з цим, ми продовжуємо переживати за нашу Батьківщину – Україну, за наші родини, і дбаємо про те, щоб донести всі позитивні цінності суспільних відносин, які ми сприйняли, живучи у демократичній європейській країні – Португалії – для швидшого реформування України після пережитої багаторічної окупації тоталітарним режимом СРСР, що приніс українцям мільйонні жертви політичних репресій, геноциду голодом, Чорнобильську катастрофу та застій у культурному та суспільному розвитку.
Важкими наслідками цього було й те, що і після проголошення незалежності України у 1991 році Росія фактично зберігала економічний та політичний контроль над Україною, повністю блокуючи її інтеграцію в європейські та світові структури.
Природне прагнення українців жити у вільному та некорумпованому суспільстві вивели людей на Революцію гідності у 2013 році. Сотні загиблих від куль прихильників промосковського режиму Януковича довели, що українці готові боротися за демократію навіть ціною життя.
Розуміючи, що Росія втрачає свій контроль над Україною, уряд Путіна розпочав пряму військову агресію проти України, спочатку анексувавши Крим, пізніше озброєнням та підтримкою терористичних організацій Донеччини та Луганщини, які проголосили свою територіальну незалежність від України. Цю агресію Росія пояснювала та продовжує пояснювати як захист прав етнічних росіян в Україні, а розпочату війну – як громадянський конфлікт у самій Україні, що не відповідає дійсності і є результатом так званої «гібридної» російської війни проти країн, що прагнуть вийти з-під контролю Московської імперії (приклад: Придністров’я, Абхазія, Осетія, Чечня).
Зі самого початку Революції гідності українська діаспора в світі, що налічує понад 20 млн., активно та надзвичайно об’єднано почала допомагати Україні, вказуючи на причини та звертаючись до урядів і політиків у країнах проживання із закликом зупинити агресію Росії. Ми вдячні Португалії, яка у такій складній геополітичній ситуації, що загрожує світові новим страшним конфліктом, підтримала Україну.
Але, на жаль, ініційовані світовим співтовариством мирні переговори щодо припинення війни на Сході України та повернення її територіальної цілісності насправді не приносять очікуваного результату. Майже щодня ми з болем отримуємо повідомлення про нові обстріли з боку російських найманців, нові жертви, нові скалічені життя та, найголовніше, що все це ізолює Україну, перетворює її в зону небезпеки з відповідними економічними та політичними наслідками. Замість конструктивного діалогу для припинення кровопролиття на Сході України, замість дружніх, взаємно вигідних відносин зі сусідньою Україною, Росія продовжує політику агресії: окупацією Криму, присутністю військових формувань у Луганській та Донецькій областях України, постачанням терористам новітньої зброї, зокрема, масового знищення, ув’язненням українських громадян з політичних мотивів, серед яких найвідоміша – народний депутат України Надія Савченко; а ще – брудною пропагандою проти України у світових ЗМІ та на високих політичних рівнях. Тому, шановний пане президенте, звертаємося до вас від імені всіх організацій, що об’єднують українців у Португалії, від імені консолідованої української громади в Португалії з проханням підтримати продовження міжнародних політичних та економічних санкцій проти Росії, як і інші заходи, що можуть зупинити агресію Росії, повернення окупованих територій та звільнення українських заручників, що утримуються у так званих ДНР, ЛНР та Росії. Живучи у вільних країнах, ми прагнемо бачити такою і нашу Батьківщину.

Спілка українців у Португалії, голова – Павло Садоха,
Асоціація «УПЄ – Україно-Португальський соціально-культурний центр», віце-президент – Олена Любарська,
Український культурно-освітній центр «Дивосвіт» (Лісабон), директор – Володимира Кіяк,
Український культурно-освітній центр «Оберіг» (Ешторіл), директор – Уляна Кучерас,
Асоціація «Джерело світу», голова – Борис Кучерас,
Україно-Португальський культурно-освітній центр «Школа ім. Тараса Шевченка» (Фаро), директор – Наталя Дмитрук,
Культурно-освітній центр «Родина» (Лісабон), директор – Ірина Мельник, Культурна асоціація «Тенденції успіху», голова – Тарас Шевченко,
Спілка українців Алгарве, голова – Ігор Корбеляк,
Асоціація культури та соціальної солідарності «Український дім», голова – Валентина Василенко,
Асоціація українців у Португалії «Собор», голова – Олег Гуцько,
Центр рідної мови «Собор», директор – Оксана Гуцько,
Християнський рух українців у Португалії, голова – Іван Онищук,
Спільнота української молоді в Португалії «Синиця», Юлія Ворошилова, Культурно-освітній центр «Кирило-Мефодіївська школа» (Брага), Олена Двойнікова,
Асоціація «Піраміда слів», голова – Мирослава Мартинюк,
Культурно-освітній центр «Світлиця» (Касень), директор – Любов Піхо, Українська громада міста Албуфейра, голова – Оксана Турик,
Українське відділення Першої слов’янської школи, віце-директор – Богдан Леськів; Співак – Оксана Бородай,
Асоціація іммігрантів Гондомару «Дружба», голова – Наталя Хміль,
Асоціація допомоги іммігрантам «Св. Бернардо», голова – Людмила Біла,
Журналіст – Тамара Морошан.