Михайло Гірняк - графічний дизайнер проекту
	Уляна Барабаш
	Юрко Назарук

Львівський стартап Aviatsiya Haly­chy­ny понад рік тому запустив виробництво якісних поло, присвячених українській авіації. Цей проект має дві великі цілі: довести, що українське – не менш якісне, ніж відомі бренди, і нагадати про українську авіацію, нові цінності та оновлення нашої армії. Саме про це наша розмова із засновниками стартапу: дизайнером Уляною Барабаш та співвласником Холдингу емоцій !FEST Юрком Назаруком.

– Уляно, як ви розшифруєте гасло «бренд одягу для тих, хто відчуває крила за спиною, або хотів би» і, взагалі, як виникла тема авіації?

Уляна Барабаш:
– Щодо гасла, то, перш за все, наш логотип – це крила. І це вже дуже символічно! Разом з нашим одягом люди одягають крила. А щодо авіації, то для мене особисто ця тема стала втіленням мого бажання шити одяг з певним сенсом. Раніше я, здебільшого, працювала з індивідуальними замовленнями, а з ними важче передавати якісь свої повідомлення для світу, доносити щось важливе. Але у нашій країні відбулося багато змін, змінилась і оновилася армія, і цей важливий меседж ми доносимо назовні через одяг. Тим більше, натхненник нашого стартапу, співзасновник Холдингу емоцій !FEST Юрко Назарук, сам багато літає на паратрайку, любить небо і польоти. Це не просто тема нізвідки, це – частинка нашого життя.

– Чому своє захоплення авіацією вирішили втілити в одязі, ви ж ресторатор – могли б і тематичний ресторан відкрити?

Юрко Назарук:
– Ми, Холдинг емоцій !FEST, відкрили уже багато ресторанів. Настав час, аби в Україні з’явився якісний продукт, який можна було б експортувати. І ми вирішити, що це має бути одяг. З ресторанами у нас все склалося добре :) Тому тепер працюємо над одягом. Авіація – це дуже широка тема, адже є багато людей, які прославили Галичину у світі саме як авіатори.

– Яка мета вашого стартапу?

Юрко Назарук:
– Наш одяг має сенс і має мету: він для тих і про тих, котрі літають чи мріють літати. Перша наша серія поло розповідає про реальні військові підрозділи Повітряних сил України, які базуються на території Галичини. Звідси і назва бренда – Aviatsiya Halychyny.
Це –114-а Бригада тактичної авіації (Івано-Франківськ); 7-й (Бреславльський) Окремий полк армійської авіації, який дислокується на території Калинова (Самбірський район, Львівської області); 7-а Бригада тактичної авіації імені Петра Франка. Є також поло, присвячені Міжнародному аеропорту «Львів» ім. Данила Галицького, галицькому повітроплаванню та напівлегендарній гуцульській космічній програмі.
Уляна Барабаш:
– Ще одна мета нашого стартапу – показати Україні і світу, що наш продукт нічим не гірший, ніж відомі світові бренди. Ми повністю розробили дизайн поло, власноруч пошили його з тканини, яка є тієї ж якості, з якої шиють поло всесвітньовідомі бренди. Коли люди, які вперше чують про нас, одягають наш одяг, то часто не вірять, що це справді зроблено в Україні. Так потроху наша мета стає реальністю.

– Яка зараз ситуація загалом в українському модельєрному бізнесі?

Уляна Барабаш:
– У мене 10-річний досвід у цій галузі. Коли я починала, було дуже популярно шити одяг у дизайнера, ти був ексклюзивним. Згодом з’явились великі європейські супермаркети з великою кількістю дешевшого одягу з постійним оновленням асортименту... Нам так багато років закривали кордони, що коли з’явилась можливість їздити за кордон, наші люди почали масово носити цей одяг. Пригадую періоди, коли всі масово одягали штани-кльош або джинсові спідниці. Зараз такої масової моди немає... Звичайно, люди продовжують замовляти одяг у дизайнерів. Але був певний спад, особливо в час Майдану, кризи. Насправді, навіть я, коли нещодавно зайшла в магазин, була дуже здивована цінами на тканини. Адже, коли працюєш з масовим виробництвом, то вже все рахуєш іншими мірками. Я навіть перепитала, чи купує хтось цю тканину. Водночас, я зауважила, що у місті відкривається дедалі більше магазинів наших дизайнерів. Зокрема, наша львівська дизайнерка Оленка Даць – дуже талановита. Вона вміє зробити річ модною і масовою. Її знають у Києві, у неї щосезону покази, вона заробляє на цьому. Вона є успішною і при цьому не вдягнула корону на голову, працює в своєму стилі. Пишаюся Оленкою!

– Чи наші дизайнери обмежені чимось у своїй роботі?

Уляна Барабаш:
– Так. Як би це не було прикро. У нас справді є люди, які хочуть чимось займатися, везуть сюди якісь нові тканини. Але це все для індивідуального пошиття. У принципі, індивідуальне пошиття у нас має з чим працювати: можна підібрати цікаві ґудзики, цікаві тканини... Що стосується більш масового пошиття, яким я почала займатися із запуском проекту Aviatsiya Halychyny, то все ускладнюється. Тобі одразу пропонують купувати, наприклад, не менше, ніж 500 м тканини. Тож зробити зразок якоїсь однієї моделі, насправді, дуже невигідно. Знайти якісну тканину в Україні, на жаль, важко. Коли ти хочеш запустити масове виробництво, але хочеш почати з чогось одного, людям складно пояснити і довести, що ти – відповідальний і серйозний.     Ще одна проблема – це ставлення до роботи. На жаль, дуже часто воно безвідповідальне. На наших поло є багато вишитих шевронів і нанесених малюнків. У себе ми наразі це не робимо, тож доводиться замовляти ззовні. Коли ми замовляли зразки вишивки чи нанесених малюнків, хтось надрукував догори ногами, хтось дав не той колір, але обіцяв «потім зробити краще». Нам таке не підходить! Ми одразу відмовлялися від роботи з такими компаніями. Дуже довго ми шукали наші, українські ґудзики. І знайшли виробництво... під Львовом.
Є багато неякісних китайських ниток, які масово привозять і хочуть видати за наші, нібито, це гарна якість, і продати за відповідні гроші. Ми не можемо купувати такі нитки, бо це може негативно вплинути на якість наших речей. Та, на щастя, якщо постаратися, у Львові вже можна знайти ліцензовані матеріали.

– Яким чином відбувається виробничий процес?

Уляна Барабаш:
– Безумовно, було б оптимально, якби всі процеси ми мали в своєму цеху. Це було б і швидше, і зручніше. Проте, реалії для українського стартапу такі, що розкрій робимо у нас, а потім веземо деталі на друк та вишивку. Бізнес, особливо молодий, зараз мусить підлаштовуватися під умови ринку, не завжди легкі і прозорі. Ми потрохи стаємо виробництвом, адже у нашому цеху працює вже 12 людей, тож вчимося мислити масштабно і рости.

– Над чим зараз працюєте?

Уляна Барабаш:
– Зараз маємо 13 видів поло у різних кольорах, є чоловіча, жіноча і дитяча колекції. Вирішили, що, якщо позиціонуємо себе як бренд одягу, то обов’язково має бути й дитячий одяг. Коли ми почали робити дитячі поло, побачили, наскільки вони гарні й милі. Усім дуже подобаються!
Також працюємо над новими моделями. Вийшли найновіші серії, присвячені авіазмаганням AirRace і, зокрема, наше останнє, найновіше поло – «Серафим», розроблене спільно з відомим українським художником Андрієм Єрмоленком.

– Ви почали з поло, бо це легко пошити?

Уляна Барабаш:
– У принципі, нескладно. Тим більше, коли в команді панує взаєморозуміння. Зі ще одним нашим дизайнером Михайлом Гірняком ми сідали, малювали ескіз, я переносила це на папір і потім шила поло. Складність у тому, аби зробити конкурентний продукт, адже ми шиємо поло з тієї ж тканини, що й поло відомих світових брендів, але в Україні цієї якісної тканини немає. Оскільки ми – бренд одягу, тож будемо шити не лише поло. Днями запустили в продаж нову серію поло на довгий рукав. У роботі в нас худі, куртки, а також штани. Усі речі, зрозуміло, пов’язані з темою авіації, нагадують одяг пілотів. Ще ми готуємо тематичні аксесуари: сумки, кашкети, ремені... У нас дуже багато ідей, пов’язаних не лише з авіацією. Львів – місто, яке постійно надихає, тому головне – встигати втілювати все задумане.

– Чи маєте зимову колекцію?

Уляна Барабаш:
– Окрему зимову колекцію ми не готували, вирішили не дотримуватися дуже чіткого розмежування колекцій на сезони. Якщо ми придумали щось нове, то не мусимо чекати відповідного сезону, аби його показати. Хочемо, аби наш одяг надихав і робив професію літунів популярною. Не думаю, що ми за рік змінимо повітряні війська. Може, років через 10, але ми віримо в це.

– Незважаючи на всі несприятливі умови наших реалій, вам вдалося одягнути в Aviatsiya Halychyny політиків та відомих людей, а як щодо пересічних громадян? На якого покупця ви розраховували, створюючи колекцію?

Юрко Назарук:
– Наш одяг носять не тільки політики й відомі люди. Серед наших покупців багато звичайних людей. Дуже приємно, що наш одяг купують і носять люди, які цікавляться авіацією, і справжні пілоти. Щодо пілотів – це взагалі особливо важливо для нас і особливо приємно. Якщо туристи купують наші поло часом як сувенір чи символ України, бо там багато символіки, то пілоти роблять цей вибір усвідомлено. Для нас це має велике значення.

– Яким чином можна придбати ваш одяг?

Уляна Барабаш:
– Наш одяг можна придбати в магазині у Львові, на площі Ринок, 12 або замовити на нашому сайті aviatsiyahalychyny.com . До речі, у магазин на площі Ринок я часто ходила, спостерігала, хто купує, слухала, про що питають. Помітила, що наш одяг відкриває в людях пілотів! Кожен чоловік, який заходить у магазин, одразу починає розповідати, що він – льотчик, що він колись літав, служив, бачив якісь літаки. Тож ці поло справді працюють як промоція авіації. І саме так ми можемо допомогти нашій авіації відродитися. Принаймні, почавши розповідати про неї.

– Юрку, ваші ресторани вже є в Європі, чи плануєте й одяг популяризувати за кордоном?

Юрко Назарук:
– Презентували наші поло і за кордоном, але діаспора виявилась трохи інертною. Можливо, якби там був магазин, вони б купували активніше. Очевидно, люди живуть в іншому ритмі. І, може, наразі не вірять, що, перебуваючи десь у Європі чи США, варто купувати щось українське. Або не знають, що це українське – не гіршої якості, ніж відоме європейське. Думаю, в діаспорі досі побутує думка, що нас тут треба ще вчити і вчити. Сподіваюсь, цю думку ми змінимо. У нас є дуже багато активних людей, які вже давно відірвались від минулого, мають цікаві ідеї і роблять щось якісне. Треба це показати світові!

– Ваші задуми доволі патріотичні, а що для вас особисто означає «патріотизм»?

Уляна Барабаш:
– Про себе можу сказати, що у мене специфічний львівський патріотизм. Дуже люблю свою країну, але я ніколи не хотіла виїжджати зі свого міста. Якщо модою я можу підтримати патріотизм, то я це робитиму, навіть якщо це може бути й не на користь мені. Але агітувати за жодних політиків не буду і в партію жодну я б не пішла. Це така річ, що – або ти в це віриш, або ні. Я вважаю, що нашим проектом Aviatsiya Halychyny ми показуємо Україну світові. Звичайно, ми ще тільки на початку. І це для мене також патріотизм, так я працюватиму далі.

– Чи саме мода і стиль допомагають людині вирізнятися?

Юрко Назарук:
– Я взагалі не знаю, що означає слово «мода». Щоб вирізнятися, треба просто бути собою. Уважно прислухатися до своїх відчуттів і бажань. Відпускати себе у вільний політ, так би мовити.

– Що потрібно, аби проект став успішним?

Уляна Барабаш:
– За багато років творчої діяльності зробила для себе висновок, що до успіху ведуть труднощі. Коли легко – розслабляєшся, зникає мотивація, і тоді дуже просто зупинитися. Також впевнена, що не обов’язково робити щось на дуже актуальну чи злободенну тему. Основне мати ідею – близьку і зрозумілу всій команді, це має бути історія, в яку віриш. Це – обов’язково, вірити повинні всі. Дуже важливе спілкування, пропрацювання кожної деталі, вдосконалення і результат, який мав би задовольняти кожного. Тоді ти робиш річ, за яку готовий закластися.