Багато хто думає, що він – крутий, що він – надзвичайно сильний тілом і духом. Людей із таким світоглядом я бачив не раз у цивільному житті, зустрічав таких і серед військових. Звичайно, є такі люди і в зоні АТО.

Їхнє життєве кредо: «Ми – круті, ми – патріоти. Нема чого нам тренуватися й удосконалюватися, адже ми і так на піку досконалості, а якщо дадуть наказ, то ми силою волі ворогів переможемо»...
І хоча силу самонавіювання заперечувати не можна, але, водночас, і перебільшувати її ефект у реальному, а не вигаданому, житті ніяк не варто, насамперед, якщо йдеться про війну, а ціна самовпевненості – людське життя.
Справа в тому, що, не дивлячись на рівень «внутрішнього героїзму» і «патріотизму», правда життя проста – поки ти не пройшов випробування, ти не знаєш, можеш ти його проти, чи ні.
Я бачив «крутих хлопців», які на словах були крутішими від Джона Рембо, Ван Дамма і Чака Норріса, але під час реальних випробувань швидко «здувалися», сходили з дистанції, іншими словами, «ламалися». І це не камінь в їхній город. Це – нормально. Не всі хороші хлопці можуть бути хорошими солдатами. Особливо, коли йдеться про піхоту.
Ось чому у всіх кращих арміях світу перед тим, коли призивати або брати за контрактом у той або інший підрозділ новобранця, його спершу тестують на фізичні, морально-вольові, командні та інші риси, або, як кажуть в Ізраїлі, він проходить «гібуш» (відбір).
Щось подібне ми вже запровадили у практику нашої Бригади легкої піхоти НГУ, де весь особовий склад пройшов вельми складний, науково обґрунтований і підтверджений практикою різних західних армій світу, комплексний відбір (своєрідний тест на профпридатність до служби в піхоті).
Хочеш зрозуміти, чи є в тебе сила волі, щоб ми не витрачали на тебе свій час? Стань на кулак або на долоню однієї руки і простій 15-20 хвилин. Це дурниця, це лише 15 хвилин твого життя. Ти в туалеті сидиш довше. Якщо ти не зможеш, то точно не протягнеш у нас на відборі 3 дні, не кажучи вже про найдовший і найважчий курс молодого бійця тривалістю кілька місяців. Але почнемо спочатку і натякнемо, на які риси ми дивимося при відборі на прикладі Ізраїльської армії.
Для наочності перед вами невелике пояснення, як це робиться в Ізраїлі перед строковою службою, після чого ми дамо пропозиції з поправкою на Україну.
Ми вважаємо, що мобілізаційний відбір має проводитися з «чистого аркуша», не завжди зважаючи на попередні дані. Адже ми чудово знаємо, що військово-облікові спеціальності в радянській і особливо в українській армії викладали не завжди в адекватній манері, і тепер доводиться перенавчати людей.
Також у військкоматах і в стройових частинах на мотивацію солдатів і командирів зважають лише частково, і то за допомогою приватної розмови майбутнього солдата і воєнкома. Вимоги щодо здоров’я в нормативних документах Міноборони часто неадекватно завищені, в той же час у бойові підрозділи (на практиці) потрапляють люди нездорові, які явно не відповідають сучасним об’єктивним критеріям профпридатності для служби у бойових частинах.
Саме тому майже всі передові армії західного світу проводять багаторівневий і науково обґрунтований відбір свого особового складу, а також його розподіл на бойові та небойові (допоміжні) підрозділи. Такий підхід – не мода і не примха. Це єдина можливість створити з різношерстих і за фізичною підготовкою, психологічним типом і рівнем мотивації людей, гомогенні, боєздатні та ефективні військові колективи, які, в результаті, сформують єдиний механізм – збройні сили країни. В армії оборони Ізраїлю (АОІ або ЦАХАЛі, якщо користуватися івритською термінологією) такий відбір є одним із найбільш системних у світі. Він побудований на тривалих спостереженнях та аналітиці. До того ж, він перевірений роками успішної бойової практики, від перманентних локальних бойових операцій до найбільш широкомасштабних після Другої світової війни регіональних воєн, із застосуванням усього арсеналу конвенціонального озброєння.
В Ізраїлі сьогодні призовник проходить кілька базових тестів, які містять:

– знання мови (нерелевантне для України, адже всі володіють українською мовою на достатньому для армійських команд рівні);

– оцінку отриманої освіти, яка дозволяє допомогти розподілити мобілізованих із відповідних курсів у відповідні роди військ;

– психометричний тест (досить короткий порівняно з деякими українськими);

– «початкову розподільчу оцінку» – складається, здебільшого, з інтерв’ю. Дівчата, які опитують майбутніх бійців, проходять чотиримісячний курс і довгу практику, перш ніж приступити до обов’язків, протягом яких вони вчаться розпізнавати мову жестів і брехню, визначати ненадійних людей, точність, мужність (виражається, наприклад, у прагненні до занять спортом), соціальну адаптивність і різні інші критерії, кожен з яких отримує свою оцінку. При цьому, релігія, національність або соціальний клас інтерв’юйованого не беруть до уваги;

– якісну оцінку – оцінку, що складається з вищевказаних трьох тестів. Є передумовою до подальшого відрядження на командирські та офіцерські курси.

Профіль здоров’я – медичні обстеження, що дозволяють оцінити рівень придатності до різних військових спеціальностей і підрозділів. Загалом, критерії нижчі, ніж українські, проте ізраїльська армія перемагає своїх ворогів не м’язовою масою, не штиковими атаками або рукопашними сутичками, а за рахунок військового мистецтва, більш досконалої техніки і тактики, помножених на найвищий рівень патріотизму і мотивації ізраїльських солдатів та офіцерів. Тому головне, що перевіряють – рівень мотивації, що дає можливість зробити попередні висновки щодо подальшої служби. А риси характеру, вже сформовані у бійця, звичайно, неможливо кардинально змінити, проте цілком можливо трохи відкоригувати у правильному для армії напрямі за час курсу молодого бійця.
Правило тут одне: здоров’я і психологію бійця армія змінити не може, але підкоригувати у кращий бік за допомогою науково обґрунтованих навантажень і тренувань – може і повинна.
Все вищевказане дозволяє дати лише початкову оцінку і розподілити у підрозділи. Військкомати часто зважають на бажання мобілізованих і пропонують заповнити анкету, в якій майбутній солдат сам вибирає спеціальності/підрозділи. Якщо йдеться про Ізраїль, то бажання рекрута, звичайно, армія враховує.
Беручи до уваги, що приблизно 90% солдатів Армії оборони Ізраїлю служать у небойових підрозділах, що часто зумовлено тим, що АОІ – це народна армія загального призову, причому, служать не тільки хлопці, а й багато дівчат, а також тим, що в сучасній армії забезпечуючий персонал завжди більш численний, ніж бойовий, існує величезна кількість курсів і програм проходження служби для різних груп і категорій населення. Також армія дає відтермінування студентам за тими спеціальностями, які потрібні армії (передусім, у сфері хай-тек, для того щоб, вивчившись у цивільному житті, ці хлопці і дівчата уклали з армією, як правило, 5-річний контракт, що передбачає їхню службу в армії за набутою у вузі спеціальністю). Це добре й армії, і системі освіти, і самому рекруту. Армія отримує на 5 років висококласного фахівця, підготованого не за рахунок армії, система освіти – отримує студента, який ще не встиг забути за роки служби все, що він вчив у школі, а студент спершу набуває в одному з кращих ВНЗ світу потрібну і в потенціалі високооплачувану професію, потім гарантовано отримує на 5 років своє перше місце роботи в ЦАХАЛі і тим самим напрацьовує собі стаж, після чого виходить у цивільне життя з грошима, дипломом і 5-річним стажем.
Однак, загального відтермінування у зв’язку з навчанням у ВНЗ в Ізраїлі просто немає. Навчання – це не спосіб «відкосити», а розумний консенсус між окремими талановитими і потрібними державі як фахівці призовниками, армією і суспільством.
Але перш за все необхідно поговорити про солдатів бойових підрозділів. В Ізраїлі існує система «Рова», згідно з якою кожен солдат здобуває певний рівень підготовки за піхотними діями.
«Рова» офіційно прив’язана до отримання певних знань, проте ці критерії не є суто формальними, а досить реально відображають професіоналізм солдата на полі бою. До прикладу, велика частина військовослужбовців має «Рова-2», тобто, не бойовий рівень «Рова» (всілякі обслуговуючі частини, логістика, штаби і т. п.). Артилеристи і танкісти мають – «Рова-3» (це не означає, що вони погані солдати, просто артилеристові або танкісту не потрібні надвисокі знання та вміння у сфері піхотного бою. У них інша специфіка, а, значить, й інша підготовка). Прикордонники – «Рова-5». Піхотинці – «Рова-7». Солдати спецназу і командири піхоти і спецназу – «Рова-8». Офіцер – «Рова-12».
Базовий курс піхотинця, КМБ, дає «Рова-7». У більшість піхотних бригад не потрібно проходити спеціальний відбір, проте в кожну бригаду є високий конкурс на місце. Наприклад, у бригаду Голані конкурс приблизно 5 осіб на місце (цей показник не постійний). І це, якщо йдеться про звичайну піхоту. Якщо ж вести мову про різні спецнази, які також входять до складу даної піхотної бригади, то конкурс зростає в рази.
За час курсу молодого бійця також має місце істотний відсів. Під час КМБ, який проходив автор після призову на строкову службу, багато хто не витримує фізичного навантаження. Деяких із таких рекрутів одразу після КМБ відсіяли в штаб, у зв’язку з відсутністю бійцівських вмінь і навичок, а інші морально не змогли впоратися з навантаженням, і їх теж перевели на допоміжні спеціальності і посади.
Іноді бувають і більш одіозні випадки. Наприклад, один солдат погрожував застрелитися, якщо його змусять вийти на марш-кидок протяжністю 36 км (далеко не найсерйозніший марш-кидок).
Таких морально слабких людей одразу ж відсівають, і тому є 3 основні причини:

1) підготовка, екіпірування й утримання одного бійця бойових частин коштує державі дуже дорого;

2) у бою перемагають не Рембо-одинаки, а добре згуртовані і чудово натреновані підрозділи. Якщо рівень підготовки, патріотизму і мотивації особового складу підрозділу не однорідний, то його ефективність буде сумнівною і точно невисокою. Однак, Ізраїль не може дозволити собі мати неефективну армію, оскільки там чітко розуміють – якщо програють хоч одну війну, держава зникне з карти світу;

3) маленькій країні з обмеженим мобілізаційним ресурсом не потрібні великі бойові та/або небойові втрати. Краще залучити непридатного до бойових завдань призовника до таких занять, які і його не вб’ють, і іншим проблем не створить.

Після КМБ солдат потрапляє в навчальну роту на 8 місяців, де поєднує тренування з виконанням бойових завдань, легкого або середнього рівня складності. Після року і 2 місяців солдат потрапляє в штурмову або роту підтримки. Відсів продовжується й упродовж всієї подальшої служби.
Що стосується підрозділів спеціального призначення, то вони проходять особливий відбір – «гібуш».

Відбір

Іспит, т. зв. «відбір» в Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ), призначений для відбору кандидатів в елітні підрозділи ізраїльської армії. Залежно від підрозділу, кількість претендентів на місце може становити від декількох новобранців до декількох сотень на одне місце. Також, залежно від підрозділу і специфіки його спеціалізації, ставлять різні завдання, проте суть іспиту полягає в тому, щоб перевірити, як дає собі раду претендент з різними фізичними і психічними «критичними станами», а також визначити поведінку людини в групі, в різних обставинах.
Кандидати, які проходять відбір, перед ним проходять медкомісію, психометричні і психологічні тести для виявлення непридатних до служби або до певних посад призовників. Відбір триває від 1 до 7 днів, зазвичай, приблизно 4 дні, залежно від підрозділу, що проводить відбір.
Через величезну кількість бажаючих служити у спеціальних підрозділах, а також для того, щоб перевірити базову підготовку, перед тим, як вирушити на відбір, учасник проходить «Іспит Бар-ор» (2-кілометровий біг на пересіченій місцевості на час, віджимання і прес) та одноденний підготовчий відбір на базі, в рамках якого відсівають багато учасників.
Приблизно 20 із 24 годин щодня присвячені виконанню фізичних вправ (протягом 4-годинного сну також є кілька підйомів за тривогою). З кожною групою з 20-30 осіб перебувають кілька інструкторів, які оцінюють успішність виконання завдань у спеціальному журналі. Незважаючи на різницю між різними видами відбору, у них всіх є спільні риси і вміння, а також яскраво виражена «заточеність» на виявлення у рекрутів тих навичок, які особливо потрібні даному підрозділу, що виконує певні бойові завдання.
У рекрутах завжди цінують: високий рівень фізичної підготовки, моральної стійкості перед труднощами і високу мотивацію.
Незважаючи на те, що протягом курсу молодого бійця (півроку для піхоти, 12, 16 і більше місяців для розвідроти і підрозділів спеціального призначення) фізичне навантаження збільшують поступово, відповідно до програми, розробленої Інститутом Вінгейта, солдати для служби у спеціальних підрозділах повинні володіти певною початковою фізичною підготовкою.
Незважаючи на те, що рівні фізичної підготовки солдатів різні, кожного учасника, який проходить відбір, доводять до піку своїх можливостей для перевірки: а) моральної стійкості і б) мотивації.
При цьому виходять із припущення, що рівень фізичної підготовки можна швидко покращити, відповідно до розробленої в ЦАХАЛ програми, а особистість солдата важко змінити за короткий час курсу молодого бійця. Таким чином, моральний аспект при оцінці бійця значно превалює над фізичним. Однак, фізпідготовку також перевіряють. Таким чином, за допомогою фізичного навантаження ми перевіряємо 3 аспекти: фізпідготовку, моральну стійкість і мотивацію.

• Групова динаміка. Робота більшості підрозділів спецназу ЦАХАЛ відбувається в маленьких згуртованих групах, і від бійця спецназу вимагають мати високий рівень соціальних навичок. Служба бійця спецназу надзвичайно важка, і в цих умовах необхідний високий рівень співпраці для подолання перешкод, а також для успішної адаптації групи до середовища. Мета відбору – перевірити, чи підходить кандидат для успішного перебування в «атмосфері» підрозділу. Це визначають за допомогою спеціальних тестів, що вимагають, серед іншого, оцінки співробітництва між кандидатами.

• Тести на лідерство. Мета відбору – також перевірити, чи зможе учасник надалі залишитися на контрактній службі, а, можливо, і просунеться на командні посади. Таким чином, протягом відбору проводять тести для визначення потенційних учасників офіцерських курсів. Тести містять у собі моральні дилеми, симуляції командування групою, дискусії (зокрема, здатність обґрунтування позиції) і т. п.

• Симуляції і тести на кмітливість. Найкращий спосіб перевірити, чи зможе кандидат виконати завдання – дати йому його виконати. Тому тести повинні бути схожими на ті дії, які бійцеві доведеться виконувати протягом служби. До прикладу, антитерористичному спецназу нема сенсу давати як симуляцію марш-кидок протяжністю 40 кілометрів, а бійців піхотного підрозділу немає сенсу півдня зводити у жорстоких спарингах. Різні здібності перевіряють за допомогою етапу симуляцій під час відбору, наприклад – командування групою, виживання на місцевості, марш-кидки, евакуація поранених, маскування, швидкість мислення під час пошуку рішення на місцевості та ін. Тести на кмітливість можуть містити заучування карт, читання статей, тести на загальні знання та ерудицію і т. п.

• Особисті інтерв’ю. Під час відбору проводять особисті інтерв’ю між групою експертів (у яку входять офіцери спецназу і психологи) і тестованим. Психолог є лише одним з інтерв’юерів, роль якого не така велика, як багатьом, наприклад, здається в Україні.

• Соціометричний тест. У зв’язку з тим, що учасник протягом відбору постійно перебуває в групі, а інші учасники можуть з ним ближче познайомитися, в той час, коли він (і вони) перебуває у «критичних станах», то вони можуть оцінити, чи хотіли б вони служити надалі разом із тим, хто проходить випробовування (рекрутом). Наприкінці відбору кожен учасник заповнює спеціальну форму соціометричного тесту за різними критеріями, де він оцінює інших учасників.

Інструктори оцінюють здатність кожного кандидата за допомогою спеціальних попередньо підготованих щоденників під час кожного із завдань за декількома простими критеріями, наприклад:

1. Сила волі – душевні сили для продовження виконання завдань, коли важко.

2. Здатність розвинути максимальну потужність під час завдання; здатність до вибухових зусиль, чи можеш викластися на 100% при виконанні силових вправ?

3. Надійність – не брехати, не обманювати (скільки разів зробив і т. п.). Наприклад, солдата, який зробив 18, а не 20 заданих віджимань, знімають з відбору.

4. Взаємодопомога, зміна один одного під час завдання (ноші, перенесеня важких предметів).

5. Чи бере солдат на себе відповідальність?

6. Чи проявив лідерські риси? Чи може командувати? У більшості відборів не найважливіша риса, однак, має вагу при оцінці солдата.

7. Чи проявив холоднокровність?

8. Ініціатива. Важлива риса: чи може людина думати поза рамками наказу? Чи виконає тільки те, що їй наказав командир, хоча проста логіка підказує, що потрібно виконати ще певні дії?

9. Винахідливість. Здатність вирішувати завдання оригінальними шляхами.

10. Інші критерії, виходячи зі специфіки завдань конкретного підрозділу.

Відбір проходить на відкритій пересіченій і горбистій місцевості, в той час, коли екіпірування для відбору порівняно просте – крім шолому, на якому написаний номер учасника групи тестованих, також потрібні армійські ноші, баки з водою (для перенесення), мішки з піском, лопатка, іноді колоди.
Хочеться особливо підкреслити, що відбір не має «нормативного» характеру. Нормативи виконують на самому початку відбору тільки для того, щоб відсіяти найбільш слабких, а також/або ж, щоб розподілити їх у групи. Нормативи зовсім не важливі для визначення результатів відбору. Немає жодного, навіть найкраще підготованого допризовника, який міг би легко пройти відбір. Підхід відрізняється від радянського, де в підрозділ шукали і відбирали спортсменів. Так, спортсмену спочатку трохи легше, але все одно кожного солдата доводять до повного морального й фізичного виснаження, а подальше його функціонування базується лише на силі волі й мотивації. Автор знає деяких спортсменів високого класу, які здалися і не пройшли відбір. Справа в тому, що не можна ставити знак рівності між спортом і армією – це зовсім різні речі, хоча окремі навички, набуті під час занять спортом, можуть дуже стати в нагоді, але не більше.
Під час відбору перевіряють мотивацію і людські риси, які неоціненно важливі для створення професійного підрозділу.
Після завершення відбору бійці знову вирушають на КМБ, а також численні курси, під час яких відсів доходить до 50%. Іншими словами, фільтрів багато, і через них регулярно просівають особовий склад підрозділу, що дає підстави сказати, що в більшості випадків у такому підрозділі служать хороші люди. Так, саме так. Тільки такий спосіб, який ґрунтується на перевірці мотивації і рис людини в стані максимального напруження фізичних і духовних сил, може гарантувати більш-менш адекватний відбір, а не «нормативи», «трираундові сутички» або виконання багатогодинних психометричних тестів, відірваних від реальних сфер зусиль.
Отже, у нас є три основні способи оцінювання претендента:

• Написання щоденника і виставляння оцінок. Головна людина на відборі – оцінювач, а не інструктор, якого протягом відбору не видно і не чутно – він просто ходить або біжить за тими, котрі проходять випробовування, фіксуючи все у своєму щоденнику. Оцінювач може бути резервістом, солдатом, офіцером або сержантом підрозділу, в який відбирають кандидата (рекрута). У крайньому випадку, оцінювач може бути з подібного за завданнями підрозділу.

• Інтерв’ю. Інтерв’ю, іноді більш, ніж одне (наприклад, у середині після навантаження і наприкінці – у більш приємній атмосфері).

• Вищезгаданий соціометричний тест. Його важливість різна, залежно від підрозділу.

Для прикладу можна навести акценти, які ставлять у різних видах відбору:
Відбір для пілотів:
оскільки курс пілотів – це й офіцерський курс, то особливий акцент ставлять на перевірку рис лідера;
вивчають аналітичний матеріал, зокрема, з фізики та математики;
перевірка на технічне мислення.
Морські командос. Найважчий відбір, акценти ставлять на:
здатність переносити важкі вантажі. Відбір, максимально важкий фізично;
частина відбору проходить у водному середовищі.
Спецназ інженерних військ:
відбір, в якому відсутнє відчуття часу;
дуже великий акцент на соціометричні дані (показники), як ти поводишся у суспільстві.
Спецназ Генштабу:
велика кількість показників, постійне спостереження. Наприклад, людина може показати найкращі результати з фізпідготовки, але якщо рекрут (кандидат) зайшов у їдальню і почав «обжиратися» – він не пройде відбір;
велика кількість екстремальних навантажень;
багато групових завдань, постійний моніторинг соціометричних даних, психологічної стійкості, адекватності, самовпевненості, чесності і т. п.;
серйозне ментальне навантаження. Жодних похвал, все для того, щоб перевірити, чи може боєць функціонувати у важких психологічних умовах. Ніколи не знаєш, чи зробив ти добре, чи погано.
Як ви бачите, просто пройти відбір – недостатньо...
Що стосується поправок на Україну.
У зв’язку з тим, що більшість українських строковиків не проходили подібного тестування, а, тим більше, у зв’язку з тим, що майже всі підрозділи ЗСУ і НГУ (за дуже рідкісним винятком) не набирають сьогодні за принципом «органічності» (тобто, в них пліч-о-пліч служать люди різної мотивації, фізичної підготовки, армійської історії та виучки, об’єднаних в один колектив на підставі якихось особистих вражень воєнкомів і командирів, а не на підставі об’єктивного науково обґрунтованого відбору), то я пропоную в кожному підрозділі створити так званий «спрощений відбір».
І якщо в масштабах всіх силових структур України таке завдання здасться «непосильним», то для початку обмежитися підрозділами спеціального призначення та піхотними частинами постійної готовності. Даний пілотний проект забезпечить фундамент для поступового переходу до комплектації української армії не за неповноцінними радянськими лекалами, а за сучасними й ефективними моделями. Адже значно легше провести правильне тестування при первинному відборі та розподілі, ніж, витративши мільйони бюджетних грошей, «героїчно» боротися у частинах з «аватарами», злодійством, лінню та іншими небажаними проявами негативної поведінки і прогалинами у вихованні.
Командирам бригад і батальйонів можна порекомендувати самостійно провести подібне скорочене тестування, що дозволить у складі бригади/батальйону створити більш-менш боєздатні військові колективи (взводи, роти, групи тощо), кожен з яких матиме пріоритетні завдання.
Автору статті довелося зіштовхнутися з явищем, коли абсолютно різний рівень мотивації та підготовки не дозволяв під час навчань цілої роти оперативно винести з-під «вогню» одного або двох умовно поранених, що в бойовій ситуації завдасть непоправної шкоди підрозділу, який, швидше за все, розсіється на полі бою. В результаті, підрозділ фактично припинить своє існування як ефективна бойова одиниця. Адже дезорганізовані солдати на полі бою – це вже не армія, а потенційні трупи.
Незважаючи на те, що вже давно йдеться про «правильну мобілізацію», створюється враження, що далеко не всі розуміють, що солдата можна перевірити тільки в стані крайньої напруги, і критерії оцінки солдатів та підрозділів повинні бути однакові, об’єктивні й адекватні до сучасних світових підходів.
Відбір солдатів в елітні підрозділи не може і не повинен проводитися на основі об’єму і маси біцепса кандидата, вміння солдата розбити пляшку об голову, «особистих рекомендацій» (навіть із зони АТО), а також інших суб’єктивних факторів.
Ось чому не можна зволікати з перенесенням на український ґрунт підходів до комплектування особового складу армійських підрозділів, які давно довели свою життєву правоту. І повірте, що в цьому плані не треба вигадувати велосипед, на ньому просто потрібно навчитися їздити.
У нашій Бригаді ми вже успішно застосовуємо свій український підхід, що увібрав багато з ізраїльського, світового та нашого особистого досвіду, адже ми відфільтрували вже понад 2 тисячі осіб.
Хочете спробувати?
Будемо раді знайомству,
Київська область, Гостомель, вул. Проскурівська, 1, (098) 614-50-47, (095) 686-28-63, (073) 474-68-63,
[email protected]