«Покайтесь, бо Небесне Царство близько», – почав свою проповідь і спасенну місію цими словами Ісус після хрещення в Йордані, після 40-каденного посту в пустині і спокус диявола. І по сьогодні цей заклик Христа є тією самою мірою важливий для всіх, котрі хочуть і прагнуть спасіння.
Необхідне тільки правильне розуміння цього священного і спасенного акту, глибоке переосмислення свого правдивого гріховного стану, рішучі наміри і відповідна дія в поборенні конкретних гріхів, пристрастей і пороків. Із гріхами якби простіше. З них висповідатися, відбути накладену покуту і намагатися їх більше не припускатися. А ось пристрасті значно важче побороти, якщо протягом довшого часу вони стали звичкою чи ніби другою природою. Але ж не існує іншого шляху очищення свого серця, тобто, переродження в нову людину.
Великий святий учитель духовного життя авва Доротей стверджує, що всі наші кризи від наших ненаситних пристрастей, які роблять нас своїми рабами. З їх великої кількості він виокремлює три: ласолюбство, славолюбство і грошолюбство. Вони і є коренем усіх наших бід. Жахливими і згубними є пристрасті жадібності і захланності, які відкидають всяку мудрість і поміркованість. Цікавий і повчальний випадок, коли один пацієнт прийшов до лікаря по лікарства від жадібності. «Але якомога більше, більше дайте мені», – просив він.
Духовно-моральна криза. Дедалі частіше чуємо або читаємо це словосполучення, хоч духовність і моральність – це різні поняття. Згідно зі світськими енциклопедичними словниками і довідниками, духовність – це розвинутий інтелект, культура, освіта, просвіта, ерудиція, вміння себе поводити, моральність. Від першого джерела розуміння духовності відійшли навіть Церкви, насамперед, на Заході. Наприклад, навіть конференції, які збирають представників християнських Церков під цілком зрозумілим гаслом «Спасіння сьогодні», обговорюють проблеми бідних, переселенців, хворих, інвалідів, безробітних тощо. А про спасіння від гріха і мови немає. Ось де причина і корінь повного змирщення. Чи не всю свою діяльність християни на Заході, а тепер уже великою мірою і в нас, в Україні, скеровують на скороминучі земні цінності. Так, є ще катехизація (пізнавальні теми про Спасителя, Його науку і науку Церкви) і допомога бідним (соціальна сфера діяльності). Але хто ж тоді має і буде боротися з гріхами, через які, власне, і походять всі кризи і біди в нас та й у всьому світі. Через гріхопадіння наших прародичів прийшло у світ всяке зло і смерть. Спаситель вказав на шлях спасіння через покаяння. І пройти його – це повернутись до раю, до Царства Небесного на землі, про яке молимось у молитві «Отче наш». Та спочатку необхідно очистити своє серце від гріховного бруду і тоді, як відкрив нам Господь, самі станемо вмістилищем і носієм цього Царства.
«Чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих», – відповів спокусникові Спаситель на його лукавий закид.
Хліб земний, як і все земне, для короткотривалого земного життя. А вічне Боже Слово – для вічності. Ось і вся різниця між Божими і людськими, небесними і земними, вічними і скороминучими цінностями. Звичайно, вибираймо Божі, небесні і вічні цінності.
Та сьогодні на заваді правильного вибору, як ніколи досі, нам з шаленим тиском через весь інформаційний простір нав’язують фальшиві цінності. І їх називають загальнолюдськими духовно-моральними цінностями. Але це – повний абсурд і нонсенс. До речі, вони дуже легко, як і всяке зло (чи не дивно чому?) сприймаються. (Все від диявола дуже легке і бажане. А чому?) Вони такі бажані і любі чи не всім нам, бо пропонують і пропагують рай на землі, та, на превеликий жаль без Бога, і тому вони фальшиві. Хіба може бути рай без БОГА-ТВОРЦЯ???
А яке щастя прожити життя в найбільших статках, комфорті, ніколи не хворіти і не мати найменших клопотів і переживань, якщо по смерті ми безповоротно зникаємо навічно?! Але хто і коли придумав і затвердив так звані загальнолюдські моральні цінності як обов’язкові для всіх??? Згідно з наукою св. ап. Павла, закони духовного життя (совісті, або вміння відрізнити добро від зла) вкладені в людину Творцем. І є незрівнянна різниця між об’явленням Творця і недолугими домислами нещасного творіння – нас, грішних людей.
Так, є духовність і моральність в юдаїзмі, буддизмі, індуїзмі, мусульманстві і навіть в атеїзмі. Але яким мірилом їх міряти і рівняти з об’явленням Сина Божого? Істинною духовністю і Його євангельською моральністю є СОПРИЧАСТЯ СВЯТОМУ ДУХУ БОЖОМУ, яке звершується через покаяння. І воно не припускає жодної найменшої тіні гріха і зла. В цьому важливим і вирішальним є не лише ревне сповнення Заповідей Божих, але й поборення і позбавлення всіх пристрастей і пороків, про що не нагадують і до чого не закликають загальнолюдські і всіх релігій духовно-моральні принципи.
Наприклад, хто так наполегливо, постійно і нещадно критикує і закликає, навчаючи, як це здійснити: всі прояви гордині, заздрості, черевоугодництва, блуду (навіть у помислах), образ, гніву, злопам’ятства, злорадства, осудження, очорнення, підступності, марнославства, славолюбства, захланності, лицемірства, улесливості (підлабузництва), дволикості, лукавства, всякого обману і фальшування??? А натомість, ця християнська духовність і євангельська моральність закликає бути слугами для всіх, здобути мир, смирення, покору і навіть (!!!) любов до ворогів. Чи могла б людина придумати цю заповідь любові? Ні! І ніколи!
Святий Йордан. Сьогодні твої води гідно заступив твій Творець. Твоя свята вода і донині являє цілющу Божу силу. Та Божим Святим Духом, як невгасимим вогнем любові, сам Спаситель світу і сьогодні, і до кінця буде спалювати всяке зло і гріх. То ж покаянням ввійдімо в це спасенне полум’я, щоб вийти з нього чистими і святими.
Автор: Михайло Мельник,
священик, с. Старі Кривотули,
Івано-Франківська область
лист до редактора
версія для друку
