Останні кілька тижнів запам’яталися шанувальникам новин з України гучним лусканням міфологічно-політологічних мильних бульбашок. Цими бульбашками нас годували 20 з хвостиком років. А тут раптом частині цих  бульбашок прийшов край. Схоже, для декого цей край був зовсім несподіваним.

Одна з найголовніших бульбашок, якими українців щедро годували – це те, що кожен українець має в собі ген хабарника. Мовляв, от того в нас так їх і багато, що у всіх є ген хабарника, але не у всіх той ген активований – а що би було, якби у всіх активізувався? А тут якось потроху несподівано виявилося, що з цим геном все в нас нормально – хабарників у нас не більше і не менше, ніж у будь-якій іншій країні. Різниця тільки в тому, що в інших країнах їх час від часу по руках б’ють, і не дають їм розгулятися. А в Україні їм донедавна було просто щастя…
Інший популярний міф – про ген прокурора. Мовляв, для такої дивовижної професії потрібні просто виняткові люди, які оце, вочевидь, мають отой ген прокурора. І якщо вони той ген мають, то виконувати професійні обов’язки їм не заважають ні кишені, повні діамантів, ні купа справ на політичних опонентів чинної влади, ні купа нерозкритих вбивств…

Власне, саме такими казками українців годували би і далі, якби не одне але. Дуже вже ці казки не сподобалися владі США. А від цієї влади залежить багато що, зокрема, фінансова допомога. Тривалий час у Вашингтоні слухали розпачливо-відчайдушні акторські промови Петра Олексійовича, і закривали очі на те, що слова з діями не просто розходяться, а стрімголов розбігаються в різні боки.
А потім терпіння луснуло…
Наприкінці жовтня, на відкритті конференції бізнес-ради “США-Україна” в Києві посол США в Україні Джеффрі Пайєтт заявив, що Генеральна прокуратура України повинна припинити підривати реформи і захищати корумпованих прокурорів.

Українська влада зробила вигляд, що дощ іде. В українських ЗМІ відразу з’явилася інформація з посиланням на слова нардепа від БПП Ігоря Кононенка (котрого називають «сірим кардиналом» фракції), що президент Петро Порошенко в розмові із віце-президентом США Джо Байденом нібито поскаржився на неприпустиму жорсткість критики Пайєттом Генпрокуратури. У відповідь віце-президент США начебто навіть пообіцяв відкликати посла в лютому 2016 року. Однак ця інформація не підтвердилася. Кононенку довелося виправдовуватися і забирати назад свої слова про дострокове відкликання американського посла.
А ще через деякий час екс-посол США в Україні, експерт аналітичного центру Atlantic Council Джон Гербст заявив, що критика ГПУ з боку посла США - це не “самодіяльність” посла, а позиція уряду Америки.
Однак в Україні навіть оком не моргнули. В той час українська Феміда саме возила з одного суду в інший Геннадія Корбана, та думала, як би то довести, що найбільший хабарник України – то Ігор Мосійчук.
Українські політологи вже почали майже вголос говорити, що сліпота і глухота української влади пояснюється дуже просто: Шокіна вважають людиною із близького оточення особисто Порошенка.

І тут як грім з ясного неба: в неділю, 15 листопада, виходить президент на екрани телевізорів країни, і каже, що він не задоволений роботою ГПУ. Щоправда, ні слова не сказав про самого Шокіна. Але – звелів правоохоронцям відзвітувати протягом тижня про розслідування злочинів на Майдані.
“Я вимагаю, щоб правоохоронні органи, починаючи з понеділка, відзвітували саме в такій формі: хто бив студентів 30 листопада, прізвища, хто знущався з журналістів, бив журналістів і громадських активістів 1 грудня на Банковій, хто організовував штурм і давав наказ штурмувати Майдан 11 грудня. І головне, хто несе відповідальність за вбивства”, - сказав президент.

Оцініть часові рамки: півтора року у справі було тихо і глухо, а тут раптом привселюдний наказ за тиждень дати раду і відзвітувати…
Такий поспіх стався не з доброго дива.
Кажуть, у п’ятницю міністр фінансів США Джейкоб Лью пообіцяв українській владі серйозну фінансову допомогу. Але з одним але: за умови, що генпрокурора таки змінять, створять Антикорупційне бюро та Спеціальну антикорупційну прокуратуру.
І оцініть користь цього додаткового прискорення…

Уже у вівторок стало відомо, хто саме розігнав Майдан. Звісно, до цього моменту тільки дурний не знав, хто за цим ділом стояв. Однак ГПУ чомусь не знала... І тут раптом така страшна новина: Віктор Янукович особисто прийняв рішення про розгін Євромайдану в ніч на 30 листопада 2013 року, і дав доручення здійснити цю акцію тогочасному міністру внутрішніх справ Віталію Захарченку, а також тогочасному секретарю Ради національної безпеки і оборони Андрію Клюєву.
І цю страшну новину країні повідомили в ГПУ. Хто б міг подумати…

Далі – ще веселіше. В ніч на середу, 18 листопада, Печерський суд Києва не спав, не їв, проводив… відкрите засідання. Вночі. Відкрите.
Судили не абикого: колишнього начальника Управління СБУ у Києві та Київській області Олександра Щоголєва. Наразі це найбільший начальник з усіх, кого встигла зловити у справі Майдану українська Феміда. Щоголєв був безпосереднім керівником антитерористичної операції, яка почалася 18 лютого 2014 року. Ну і коли ще судити такого важливого фігуранта, як не серед ночі?

Втім, і крім того суду в країні почалися цікаві процеси.
Діамантовий прокурор Корнієць раптово захворів – і потрапив у “Феофанію”. Злі язики кажуть, що пані Оксана Гриневич, заступник головного лікаря “Феофанії”, має доволі дружні стосунки із паном Шокіним…
А 19 листопада о 16:15 судді Печерського суду будуть розглядати  клопотання ГПУ про зміну Корнійцю запобіжного заходу…
Таким чином, луснули аж дві бульки: одна про те, що людей із геном прокурора та працівника правоохоронних органів ніц не бере. Інша – про те, що іноземці вірять слізним аріям заїжджих політичних акторів так само сліпо, як ще донедавна вірили й українські громадяни… «Продам бізнес, АТО має тривати кілька годин, кожен військовий отримуватиме по 1 тис. грн.  день», - такими піснями можна було розчулити українського виборця. Але, як бачимо, США і ЄС за такі пісні щось не дуже хочуть платити…

Більше того – луснула ще одна булька: казка про вроджену глупоту, совковість і продажність українського виборця.
Найбільшої нагороди за лускання цієї бульки варте місто Миколаїв. Той самий Миколаїв, котрий тривалий час вважали оплотом «русского мира» і оазою «совкового» способу мислення.
Мером Миколаєва у другому турі став представник ІТ-бізнесу Олександр Сенкевич, співвласник Blink reaction, великої Drupal компанії, в травні вони об’єдналися з Propeople, входять в Intellecta Group, а вони котируються в NASDAQ OMX. До слова, кажуть, що колись ця компанія робила проекти для міністерства оборони США…
Суперник Сенкевича, екс-регіонал з промовистим прізвищем Дятлов, кажуть, витратив на вибори купу грошей – а таки ж не допомогло.
А от письменник Антон Санченко взагалі розповів у ФБ страшну річ про українські вибори: «Знаю випадок в Херсонській області, коли листівки з чорним піаром на конкурента з кукурудзника на городи розкидали… але теж не помогло,  просто виборці вже порозумнішали, мабуть».
Страшна радянська технологія, перевірена часом і досвідом – а таки не спрацювала.

Таким чином, другий тур місцевих вибрів дозволив українцям переконатися: з суспільством все гаразд. Дорослішає воно не так швидко, як би то хотілося, але справи геть не безнадійні. Бо останні президентські та парламентські вибори  вже було змусили значну частину суспільства сумніватися у тому, чи є в цій країні притомне суспільство. А тут раптом така новина: таки є! Не більше, але і не менше, ніж в інших країнах…

Ще одна поважна бульбашка ось-ось лусне: казка про всесильного і непереможного Ахметова, на якого, до слова, працюють навіть заводи на окупованих Росією територіях. Але щось видно бізнес не дуже добре йде. Кажуть, що тамтешні «орки» вимагають з олігарха чималих «податків», щоб його бізнес міг там працювати. Що ж, ми ще кілька років тому попереджували українських олігархів, і Ахметова зокрема, що якщо в Україну спробує прийти Путін, то щасливе життя для проросійських олігархів скінчиться…
Ну от так і сталося.

Нардеп Ігор Луценко повідомив, що Ахметов за крок від банкрутства – політичного і економічного.
Як ми вже писали, поспіх, з яким представники Ахметова хтіли гарантовано перемогти на виборах у Маріуполі, джерела пояснювали тим, що олігарх збирався урізати зарплатню персоналу – і трошки порятувати свою кишеню з допомогою міської казни.
Виявилося, джерела таки мали рацію: на маріупольських меткомбінатах “Азовсталь” і ММК ім. Ілліча, що входять в Метінвест, таки врізали зарплати. І це попри те, що місцеві вибори у Маріуполі ще попереду – ВР призначила їх на 29 листопада.
Ігор Луценко прогнозує, що Ахметов буде випрошувати у Путіна та у США «мандат на управління Донбасом, в рамках, скажімо, мінської моделі – коли регіон де-юре в Україні, а де-факто там господарюють криміналітет та «ополчєніє». Тоді на рабській праці підконтрольного населення, на торгівлі з «континентальною» Україною рудоволосий мільярдер зможе продовжити своє парадоксальне існування».

Що ж, тепер вже право лупати цю бульку переходить до мешканців Маріуполя – і всіх, хто не хоче віддавати частину країни олігарху тільки тому, що йому там сподобалося заробляти гроші за будь-яку ціну.
Адже загалом –  це не тільки проблема Маріуполя, і вирішувати її повинні не тільки місцеві мешканці. Он до Глухова на вибори мера з’їжджалася купа волонтерів і зі столиці, і з інших міст – аби допомогти людині, котра щось робить для цієї країни і для людей – а не тільки для себе і людей з геном хабарництва.
А Маріуполь – це для країни як Глухів, але набагато важливіше: Глухів просто майже на кордоні, а Маріуполь – на морських воротах. Тому, шановні громадяни, ці ворота треба захищати не тільки від зовнішніх ворогів, а й від внутрішніх.
Тим більше, що зовнішній ворог не те що не спить (навіть більше не спить, ніж Печерський суд)  – а стягує до цих воріт чим побільше потенційного металолому.

Для прикладу, аналітична група «Інформаційний Спротив» повідомляє, що в ніч на вівторок, 17 листопада, всю ніч з території Росії здійснювалося перекидання важкої техніки.  В групі зазначають, що «у таких масштабах нічого подібного не було вже давно, дедалі більше реальних ознак того, що ворог готує серйозну атаку».

«Зокрема, мережа групи ІС в окупованих районах фіксує активне перекидання у напрямку до переднього краю на низці ділянок і напрямків живої сили, бронетехніки (включаючи танки) і артилерії (включаючи реактивну) російсько-терористичних військ. Подібна картина спостерігається на Маріупольському, Волноваському, Донецьком, Артемівському і Луганськом напрямках. Одночасно спостерігається активне перекидання нових сил і засобів у окуповані райони Донбасу з території Росії через держкордон (найбільш активно за останню добу - в районі пунктів пропуску «Ізварине» і «Новоазовськ».

Цілком можливо, що в такий спосіб Ахметов, разом зі своїми, скажімо так, симпатиками із РФ готують просто нові аргументи для того, щоб переконати і Україну, і світ, що Донбас має належати їм.  Однак українцям зовсім не обов’язково з цими зажерливими панами погоджуватися. Час вже лупати і цю бульку…