У столиці США, яку називають містом монументів, 7 листопада урочисто відкрили й освятили встановлений там у серпні Меморіал жертвам Голодомору-геноциду в Україні в 1932-33 рр.


На церемонію, яка відбувалася перед головним залізничним вокзалом Юніон Стейнш, що неподалік Капітолія, попри холодну дощову погоду, зібралися сотні українців, які приїхали з різних куточків Америки. Серед натовпу під синьо-жовтими і червоно-чорними прапорами – написи: Чикаго, Огайо, Нью-Йорк, Бостон, Детройт. У натовпі, який заповнив площу Колумба, вишиванки різних кольорів, віночки, гуцульські сардаки, шаровари, традиційне кримськотатарське вбрання, військові та пластові однострої і навіть жовто-синє сарі. Вбраних у вишиванки українців можна було бачити на підході до Юніон Стейнш ще зі самого ранку; багато людей зібралися біля стендів експозиції про Голодомор у самому приміщенні вокзалу. Виставка, яка діє до 14-го листопада, розповідає американцям про сумні сторінки української історії з посиланням на відомих американських дослідників, а також про історію спорудження меморіалу.

За словами директора інституту Національної пам’яті в Києві Володимира В’ятровича, який був присутній на церемонії, точна кількість загиблих внаслідок Голодомору ніколи не буде відома, бо комуністичний режим робив усе можливе, аби приховати цифри. Він каже, що, за оцінками демографів, мова може йти про 4,5 мільйона жертв, що означає, що в пік голоду щодня помирало 34560 людей.

З нагоди відкриття пам’ятника до Вашингтона приїхала велика делегація з України, включно з дружиною президента Мариною Порошенко та провідниками українських церков: головою греко-католицької церкви Архієпископом Святославом та головою православної церкви Патріархом Філаретом, які ввечері освятили меморіал.

На церемонії, яка тривала 2,5 години, серед численних промовців були співголови групи підтримки України у Палаті представників Конгресу – демократи Санді Левін зі штату Мічиган та Марсі Каптур з Огайо.

Історія пам’ятника почалася майже 15 років тому, коли конгресмен Санді Левін під впливом своїх виборців – місцевої української громади Мічигану, став автором закону, який, врешті, дозволив українцям спорудити пам’ятник на федеральній землі.

Дозвіл на спорудження 9-метрового меморіалу 9 років тому підписав тодішній президент Джордж Буш-молодший.

Не обійшлося і без контроверсії. Гроші на проект (2,5 мільйона доларів) дав опальний олігарх Дмитро Фірташ, якого в суботу не згадували, як і Віктора Януковича, про якого на вебсайті Українського Конгресового Комітету Америки у повідомленні за 2013 р. написано, що отримання землі для пам’ятника «було б неможливим без підтримки президента України Віктора Януковича та співпраці всіх сторін, а передусім, відомого українського підприємця Дмитра Фірташа».

Створила пам’ятник американська архітектор українського походження, випускниця Гарвардського університету Лариса Курилас, яка свого часу в автомобілі привезла снопи пшениці з Манітоби в Канаді, а потім із відсканованих фотографій тих колосків у ливарні в Пенсильванії вилили бронзове «поле пшениці».

Меморіал, який за словами архітектора, складається з 22 частин – то чорна стіна, на якій викарбуване бронзове поле колосків, яке поступово зникає, як і зерно, яке забрали у селян, а натомість з нього виступає і набуває чітких обрисів напис «Голодомор 32-33 рр.».

У заяві Білого дому з нагоди відкриття меморіалу згадуються «невтомні зусилля української громади в США та друзів українського народу, завдяки яким у центрі столиці стоїть меморіал, який дозволяє американцям розділити сумну пам’ять про Голодомор й подумати про нашу спільну рішучість і мету – будувати кращий світ».

Під час відкриття меморіалу промовці говорили про важливість того, щоб подібна трагедія ніколи і ніде не повторилася. І саме тому такий меморіал потрібен, і в цьому його важливість – лунала думка.

Конгресмен Санді Левін у своїй промові сказав, що цим монументом американці «показують рішучість висловитися проти геноциду». «Якщо про геноцид чітко не розповісти, то він може породити інший», – наголосив пан Левін. За його словами, важливість цього монумента в тому, що «він допомагає зрозуміти».

Член Конгресу Марсі Каптур, яка є співголовою групи підтримки України у Палаті представників, сказала, що «пам’ятники – це світло, яке освітлює шлях людству вперед. Вони допомагають нам перетворити горе на впевненість, аби ми ніколи не забули важкі життєві уроки».

Серед промовців був очевидець Голодомору Олександр Северин, якому тоді було 5 років. Тремтячим голосом він згадав загиблих і подякував тим, хто збудував пам’ятник у Вашингтоні, сказавши, що монумент – то «пересторога на майбутнє».

На церемонії відкриття меморіалу були присутні й українські бійці, поранені під час конфлікту з Росією на сході України, яких тепло вітали учасники акції. Про агресію Росії згадав у відеозверненні президент Порошенко, про це йшлося й у заяві Білого дому.

Президент Порошенко у відеозверненні сказав, що «голод був спробою поставити українців на коліна, відібрати у нас гідність, знищити нашу національну ідентичність, умертвити надію на право творити свою власну долю на власній землі. У такий спосіб імперія намагалася зруйнувати самі основи волелюбної української нації, підірвати нашу духовну культуру та етнічну самобутність». Він додав, що меморіал у Вашингтоні відкривається у той час, коли Україна «захищає свою незалежність, долаючи перешкоди і даючи відсіч агресії Росії. Кремль знову, як і в часи Голодомору, намагається стерти Україну з карти світу».

Заява президента Порошенка перегукується із заявою Білого дому, яку прочитав помічник президента Обами, старший директор з питань Європи, Росії та Центральної Азії Національної Ради з питань безпеки Чарльз Капчин. «Попри десятиріччя тоталітарного правління українці відмовлялися припинити боротьбу за свободу і незалежність. І в той час, коли український народ постає перед новими загрозами для його території і добробуту, він знову продемонстрував свою рішучу відданість людській гідності. Сучасна боротьба за свободу і демократію України – це випробування духу її народу і шана пам’яті багатьом тим, хто загинули за часів жорстокого правління Сталіна» – йдеться в заяві Білого дому.

Назвавши Голодомор безпрецедентним в історії, член Конгресу Марсі Каптур зауважила, що американці намагаються виправити той факт, що досі ця сторінка історії – маловідома: «Це страшне масове вбивство десятиріччями не мало належного місця в історії. Наша країна також не змогла визнати ту жорстокість і відповісти на неї. Але нашою присутністю тут сьогодні – ми продовжуємо виправляти ту помилку».

Зрозуміти, не забувати, вшанувати, запобігти, рухатися вперед – такі слова лунали в суботу, коли йшлося про те, навіщо в столиці США пам’ятник жертвам Голодомору.

За словами пана В’ятровича, так само, як місією євреїв є розповідати світові про Голокост, щоб такий злочин не повторився, так само і місією українців є розповідати про Голодомор як про один із найстрашніших злочинів комунізму, і таким чином запобігти повторенню таких злочинів.

Меморіал у Вашингтоні постав саме в час, коли в Україні через понад 20 років незалежності й досі позбуваються символів і пам’ятників тоталітарної доби. Володимир В’ятрович, один з ініціаторів нещодавно ухвалених в Україні законів про декомунізацію, каже, що нинішня українська влада повинна відновити зусилля з визнання Голодомору геноцидом. Він каже, що завданням українців є повернути пам’ять, яку «так ефективно було стерто радянською владою».

Промовляючи в центрі Вілсона у Вашингтоні, пан В’ятрович назвав втілення нещодавно ухвалених законів про декомунізацію передумовою того, що Україна більше ніколи не повернеться в тоталітарне минуле. Він каже, що Україна поступово долатиме «тоталітарну спадщину... і зможе залишити злочини тоталітарного режиму в минулому, і демократичні зміни в Україні, врешті, стануть незворотними». На думку пана В’ятровича, саме неподолане тоталітарне минуле зробило можливим його реванш за часів Януковича.

Кажуть, що центральне розташування пам’ятника неподалік вокзалу, де щодня проходять сотні туристів і їздять туристичні автобуси, сприятиме тому, що він розповідатиме американцям про страшну трагедію.

Конгресмен Санді Левін каже, що «пам’ятник так гарно зроблений, що він інформуватиме. Часом камінь може будити думки, і це саме той випадок. А ще – місцерозташування дуже вдале, бо там проходить стільки людей! І це прекрасне нагадування про людську трагедію.

Той монумент є трагічно прекрасним. Він відображає горе втрати мільйонів людей. Коли люди його побачать, то у них виникне запитання: про що тут йдеться? Це буде нагадуванням і, я сподіваюся, уроком, який треба взяти з тієї трагедії».

Уже коли стемніло, біля меморіалу на перехресті Массачусетс авеню і Норт Капітол стріт залишилися вінки з пшеничних колосків і запалені свічки. А в неділю у Вашингтоні й околицях жертв Голодомору вшанували під час богослужінь в українських церквах різних конфесій.