31 жовтня, у суботу, у межах другого дня Міжнародного симпозіуму, присвяченого 150-річчю від дня народження Андрея Шептицького, богослови на науковці обговорили суспільно-політичну та економічну діяльність митрополита Андрея. У заході взяли участь о. д-р Юрій Аввакумов (Університет Нотр-Дам (Саут-Бенд, США)), д-р Зеновій Свереда (Папський Григоріанський університет (Рим, Італія)), д-р Ігор Скочиляс, декан Гуманітарного факультету Українського Католицького Університету, д-р. Анджей Шептицький, Варшавський університет, Фонд родини Шептицьких (Варшава, Польща) та ін.

Під час зустрічі йшла мова про Андрея Шептицького як реформатора Церкви, блискучого економіста та господарника. На симпозіум також завітав прямий нащадок митрополита Анджей Шептицький у шостому поколінні, який розповів про рід Шептицького аж до сьогоднішніх днів.
Відомий богослов зі США о. д-р Юрій Аввакумов під час заходу наголосив на тому, що Андрей Шептицький зробив суттєві зміни у модернізації Церкви. «Церква після Шептицького – це зовсім інша Церква. Вона відрізняється від Греко-Католицької Церкви, яка була до Шептицького. Напевно, один з найважливіших моментів оцієї реформи, яку запровадив митрополит у своїй Церкві, було те, що ми називаємо візантивізацією або східним поворотом від латинізації до грецьких джерел», – наголосив дослідник. За його словами, відбувалось це не без спротиву його сучасників і не без спротиву у самій Церкві.
Знавець господарницької діяльності Андрея Шептицького д-р Зеновій Свереда провів паралелі з тими соціально-економічними умовами, які були у той час, і які є сьогодні: «Несправедливість при розподілі земельних ресурсів; спадщина панщини; несплата плати селянам за працю; корупція; соціальні хвороби, як алкоголізм (у Галичині було більше, ніж 23 тисяч корчем, і обіг коштів із продажу алкоголю становив 24 мільйони, а це половина всіх зарплат); виборчі маніпуляції, монополія фінансів з боку аристократів, брак освіти для народу. Чи це вам не нагадує теперішній час?» За словами д-ра Зеновія Свереди, Шептицький почав створювати стратегію покращення добробуту народу через створення при парафіях кооперативів, шкіл, читалень, просвіт, спортивних організацій, банків та заснування мікрокас, громадських магазинів, сиротинців. «Результат – 97% учасників українського відродження економічного, соціального, культурного життя – це були випускники інституцій, підтриманих Шептицьким», – підкреслив д-р Свереда.
«Вчення Шептицького випереджувало на 90% все вчення Католицької Церкви на той час аж до Другого Ватиканського собору. Він запровадив багато понять, для прикладу, інституції зла, організованого гріха, бідність як брак освіти, помножена на монополію владних інституцій (для яких освічений народ є загрозою для їхнього панування). Для Шептицького бідність – незнання свого потенціалу і брак відповідальності», – нагадав д-р Зеновій Свереда.
Д-р Ігор Скочеляс, своєю чергою, розповів про своє знайомство з проектом Андрея Шептицького –«Архів історії унії» як місце пам’яті (1928-1944 років), яку митрополит започаткував у митрополичих палатах у Львові під постріли снарядів у 1928 році: «Це важливе місце пам’яті, де мав зберігатися банк даних чи традиція, закодована в писемних джерелах, документах про історію унії. Архів давав відповідь, як УГКЦ має нести унійну ідею в хорошому сенсі не лише православним у Російській імперії. Митрополит прагнув показати, що про унію треба мислити не лише в категоріях галицького феномену, але й всієї Київської митрополії». Д-р Ігор Скочеляс зазначив, що якби не війна і смерть митрополита, ми мали б сьогодні величезну кількість праць про унію, які показують історичну правду.
На завершення Анджей Шептицький, який є прямим нащадком митрополита, розповів про свій рід Шептицьких, зокрема, як поляки сприймали українськість митрополита Андрея. «Рід Шептицьких у комуністичній Польщі переслідувала і влада, і Римо-Католицька Церква. Перші за аристократичність роду, друга – за «зраду» польськості митрополитом Андреєм» – поділився Анджей Шептицький. Внучатий племінник митрополита, щоб захистити традиції свого роду, створив Фонд родини Шептицьких у Варшаві.