Марина Олійник

Новини минулого тижня викликають стійке враження: десь ми то вже бачили. Це можна сказати про найбільш «розпіарені» новини – а що ж тоді казати про майже «нерозпіарені»? Дрібниці, з одного боку, цікавіші, з іншого – гнітючіші…

Одна з найцікавіших малопомітних новин, котру далеко не всі помітили. Неділя, 25 жовтня, приблизно друга година дня. Голова Центральної виборчої комісії Михайло Охендовський заявляє, що вибори в Маріуполі мусять відбутися.
«Навіть якщо вони (виборчі дільниці – ред.) відкриються, наприклад, о 6 вечора, то вибори ще можуть відбутися. Їх результат буде легітимним і він може бути встановлений територіальною виборчою комісією», - сказав Охендовський.
Це пряма цитата. Дільниці по всій країні закривалися о восьмій вечора.

Уявіть собі – весь Маріуполь о шостій годині вечора виходить на вулиці, шикується по двоє, і біжить собачою риссю на виборчі дільниці, щоб проголосувати за дві години… І потім ці проголосовані бюлетені радісно отримує Охендовський.
Точніше, якусь кількість проголосованих бюлетенів – і ще якусь кількість просто надрукованих у друкарні, котра має певні симпатії до пана Ріната Ахметова.

Що найцікавіше – що якби не занадто велика кількість бюлетенів, то вибори би відбулися. І перемогу отримали б прихильники людей, котрі мають симпатії до того самого чоловіка, до якого має симпатії вже згадана друкарня. Хоча б по тій простій причині, що на підприємствах цього чоловіка працює дуже багато людей, і всі вони дуже цінують своє робоче місце. І сумний досвід Донецька, де підприємства Ахметова, кажуть, працюють, робочі місця є, але от кількість робітників все меншає і меншає, цих мешканців Маріуполя не зупинила б.
Але – зупинило те, що цей самий пан вирішив підстрахуватися зайвими бюлетенями. А купа активістів здійняла галас, а ще купка людей у комісії на дільниці взяли та й не прийняли підозрілі бюлетені.

Згодом допитливі журналісти таки з’ясували, чому той самий пан так хтів перестрахуватися. Підприємство «Метінвест» збиралося скоротити кількість працівників та урізати зарплату тим, хто лишиться. Робити це до виборів якось не розумно. Крім того, чутки все одно поповзли, тож працівникам ще й «по секрету» розповідали, мовляв, що якщо «люди від меткомбінату» переможуть – то може скорочення і доведеться уникнути…
Читайте: може вдасться залізти в державну кишеню, і взяти звідти гроші, котрих останнім часом згаданому панові трохи бракує…
І так тої кишені хочеться, що тягнуть ті вибори через Раду – щоб призначила на 15 листопада. Можете собі уявити, що буде, якщо в Маріуполі прийде до влади «Опоблок» і Ахметов. Зрештою, що там уявляти – просто подивіться на Донецьк.
Але члени ТВК якимось боком відчули, чим то загрожує місту… Чи то інстинкт самозбереження спрацював, чи то совість…
І, до слова, після восьмої години, як тільки закінчилися вибори, Широкіне обстріляли з міномета калібру 82 мм. Щоб не забували, що до чого.

А потім, рівно через тиждень, виходить на екрани країни Петро Олексійович Порошенко – і каже країні, що вибори в Маріуполі зірвали саме члени територіальних виборчих комісій!
Не «Опоблок», не Ахметов, не друкарня, котра друкували пачки зайвих бюлетенів – а саме члени ТВК! І тому цих членів ТВК змінять на інших…
Охендовського, котрий так хтів виборів у Маріуполі, що аж збирався їх провести за дві години, ніхто міняти, звісно, не буде. Куди ж такого цінного кадра міняти. Швидше ще один орден дадуть…

Тепер Маріуполю треба набиратися мужності, схоже, в них попереду як мінімум свій Майдан.
Ну і тримати кулаки за морську піхоту під Широкіно. А тій піхоті держава навіть аптечок не дала – добре, що волонтери «Народного тилу» привезли…
Ворожої техніки довкола міста чимало. А про те, що у прес-центрі АТО гордо називають захисними спорудами, ми вже писали. Не писали тільки однієї невеличкої дрібнички, котра ось тільки нещодавно з’ясувалася – у Фейсбуку написала волонтерка Лілія Українська. Виявляється, що із 34 бліндажів інженерна служба (вважайте – Міністерство оборони) дала матеріалів на 1,3 бліндажа. Не на тринадцять. На одну цілу, три десятих бліндажа. Все решта – волонтерське дерево, волонтерська плівка, зібрані волонтерами по всій країні старі рекламні банери, і ліс, котрий поблизу Маріуполя волонтерськими пилками спиляли військові.

Тепер трошки ліпше зрозуміло, чому ті споруди не нагадують військові оборонні… Що волонтери зуміли побудувати – те й побудували.
От тільки державні військові інженери, котрі біля тих «захисних інженерних споруд» фотографуються – їм нічого ніде не тисне, не муляє? Гроші державні під ті споруди вже списали, чи тільки збираються?
І взагалі – в МО воювати якось збираються? Чи будуть тільки гудіти за мир?

Схоже, доведеться волонтерам освоювати будівництво бетонних захисних споруд і всього, що до них мало би додаватися – першої та другої лінії контролю, рокадних доріг, і так далі…
Бо Росія техніку і набої на Донбас звозить, ніхто нічого нікуди відводити не збирається, і тією технікою, як і зброєю, доволі активно користуються. Й інструктори з РФ на Донеччину та Луганщину їздять, як на роботу. Зрештою, там спокійніше, ніж у Сирії. І у випадку чого, родичі убитих джихад не оголошуватимуть. А вбиті таки є…

Щоправда, прес-центр АТО тривалий час намагався про всі бої мовчати. А пораненим в лікарнях ставили діагноз «необережне поводження зі зброєю». Щоправда, вказати, що то була зброя ворога і в руках ворога, чомусь соромилися. Деякі командири в приватному порядку не соромилися розказувати, що їхні загиблі – то від горілки. А від ворожої кулі – ні-ні, ви що, жодних куль там немає…
Однак останні кілька днів таки навіть у прес-центрі АТО не витерпіли – і на екранах країни з’явилися і повідомлення про обстріли, і повідомлення про жертви. І навіть, як то не дивно, одного разу сказали, що командирам на місцях дозволено відстрілюватися…

І паралельно з цим якийсь там комісар Ради Європи з прав людини Нілс Муйжнієкс у доповіді щодо ситуації на Сході України раптом заявив: «Усі військові формування в Україні, які не підпорядковуються Збройним силам України або правоохоронним органам, мають бути роззброєні і розпущені».
Агов, дядьку, то може ви самі підете в «ДНР» і «ЛНР», та й самі їм скажете, що вони мають або підпорядкуватися ЗСУ, або роззброїтися і розпуститися? І бажано їхати туди без охорони, охорона – вона якось заважає бачити ситуацію з правами людини такою, як вона є. Не всі люди там мають охорону… Їхати туди так само, як туди їздять купи українських патріотів, котрі з тих чи інших причин не можуть покинути той Донецьк чи той Луганськ… Чи ви підете цих терористів під суд тягнути – за всіх тих вбитих, закатованих, розстріляних?
Мабуть під Європейський суд, бо в Україні чомусь за такі порушення прав людини не судять, а відпускають… Чи може ви про які інші військові формування хотіли сказати? То спочатку мусите «ДНР» і «ЛНР» роззброїти, інші якось вже й самі розійдуться…

Бо якось та доповідь дуже схожа на «доповіді», котрі останнім часом звучать з вуст української влади. І чим далі, тим більше схоже на те, що ця влада вирішила таки нарешті вступити у війну – але на боці «Опоблоку», Ахметова, Путіна… І воювати насамперед з добровольцями і волонтерами.  
Щоправда, є ймовірність, що методами народного вереску і гвалту можна буде якось вмовити цю владу триматися в межах допустимого, однак таких сподівань чим далі, то менше.

Ігор Луценко

В країні, яку деруть на шматки, за сепаратизм не садять. Спійманих терористів у більшості випадків відпускають з миром. Розпіарена акція вилову контрабандистів, котрі перевозять на окуповані території товар і продають втридорога, перетворилася на фарс. Спійманих на гарячому злочинців відпускають – мовляв, нема законів, нема за що судити. Терористів відпускають – теж законів нема. В центрі Одеси натовп може набратися нахабства вийти на громадську акцію з російським прапором – і жалісливі патріоти навіть не розумітимуть, що в цій ситуації не так.

А от добровольців садять, волонтерів садять, найбільш активним добровольцям і волонтерам жалісливі працівники СБУ «зливають» інформацію, мовляв, сидіть тихо. Бо на вас вже є купа матеріалу – і закони є!
Перевезення сильнодіючих ліків, закупівля і перевезення товарів військового призначення, та ще й без відповідних документів. А ще можуть знайти і докази того, що волонтери свій же ж фонд обікрали… Сидіти та й сидіти.
І голосне затримання Корбана в цьому списку – тільки галочка, і то не перша.
Окрім нього – вже намагалися садити набагато менш відомих волонтерів.

Волонтер і доброволець Маруся Звіробій, про яку ми неодноразово писали, і котра нещодавно разом із своїм батальйоном долучилася до лав ЗСУ, повідомила, що їй теж натякали на можливість арешту.
Волонтерку Ірину Кашлевську вже підозрюють в організації злочинної групи. А Ірина відвезла на фронт 800 тонн води, з них 500 – за свої власні гроші і гроші своїх родичів. І її за це і на фронті, і в МО, і в РНБО ладні були цілувати – а потім політика партії змінилася, і вона вже ворог народу, до неї додому приходять з обшуками…
Загалом все логічно. Спочатку армія відводить зброю. Потім забирають добровольців, котрі ще якусь зброю мають. Потім арештовують волонтерів, котрі можуть якусь зброю підвезти. Паралельно проводиться інформаційна кампанія проти волонтерства, щоб ті люди, котрі ще можуть якісь гроші пожертвувати, тим волонтерам, котрих ще не встигли заарештувати, просто не схотіли б цим займатися. І плюнули б, хто на той Донбас, а хто – й на ту країну. Паралельно проводяться арешти тих, хто у випадку ворожого нападу зміг би мобілізувати людей і організувати захист. Плюс залякування тих олігархів і майжеолігархів, котрі могли б цей захист проспонсорувати.
І таким чином нейтралізується все, що помогло цій країні вистояти проти зовнішнього ворога. А той ворог нікуди не подівся, як то не дивно.

Та й внутрішній теж. Он Корбана заарештували за те, що регіонал поскаржився, що його, мовляв, викрадали.
А Ігор Луценко он скаржився-скаржився, що його викрадали – і жодної реакції. А Вербицький он навіть і поскаржитися не може – нема вже Вербицького.
А тим, хто їх двох викрадав – хоч би що…

Раніше влада мала відмовку – мовляв, доказової бази нема, законів нема, нічого нема. А тут виявляється, що якщо дуже треба – то все є. Але те «дуже треба» чомусь не має нічого спільного ні з інтересами держави, ні з інтересами простих смертних громадян. Але має багато спільного з інтересами президента сусідньої держави…
До речі, тут у патріотичному Львові патріотичні громадяни обурюються. Кажуть, не можуть знайти в супермаркетах українські льодяники. Вся льодяники, які є – фірми «Рошен». Але зроблені у російському Липецьку…
Щось чим далі, тим яскравіше видно, що ми знову когось не того вибрали…