Роксолана Богуцька – відомий український дизайнер, якого впізнають у цілому світі. Вона одна з перших запровадила моду на український мотив у одязі, а сьогодні успішно продовжує популяризувати його у світі моди. Ми зустрілись з пані Роксоланою на благочинному вечорі, який мав назву FACES OF COMPASSION і який проводила організація Ukrainian Women in Business у Чикаго. Розмова вийшла дуже теплою та щирою.

– Пані Роксолано, головним елементом вашої творчості є етномотив. Як ця частинка України сприймається сьогодні на міжнародних показах моди, в яких ви берете участь?

– Вся справа в тому, що це завжди було моєю ідеєю, ще коли я була молодим дизайнером. Тільки завдяки нашій культурі, нашому мистецтву і величезній праці, ми, як українські дизайнери, можемо зацікавити світ в цілому і модний світ зокрема. Люди дивляться на нашу роботу з величезним захопленням, тому що там вкладена величезна праця, це повністю ручна робота, незалежно від того, чи це вишивка, чи це робота з бісером, чи робота зі шкірою. В світі вже давно не роблять так багато ручної роботи, все перейшло на машинне масове виробництво. Ми ж вкладаємо в кожну річ душу, наш виріб має життя, бо народжується, як маленька дитинка. Ця робота, звісно ж, має свою вартість, але вона завжди високо ціниться завдяки своїй ексклюзивності.
Що ж стосується теми українського у світі, то я вважаю, що потрібно подавати себе в оновленому, сучасному вигляді, щоб це було цікаво. Якщо це, приміром, вечірня сукня, то чому вона має бути оздоблена бісером чи камінням Swarovski, а не, скажімо, етноелементом? Чому може бути арабський елемент, а не український? Чому Valentino може представляти слов’янський орнамент у кептарі? Чому цей кептар не може бути з нашою українською вишивкою того чи іншого регіону? Це вже декілька років є на піку моди, а ми маємо продовжувати це розвивати і пропагувати. Саме так ми і будемо цікаві світові.

– Ви тісно співпрацюєте з благодійним фондом «Я не один». Як ви вирішили розпочати свою благодійність?

– Коли організатори фонду звернулись до нас із пропозицією співпраці, я просто не могла відмовити. В той час я саме стала мамою вдруге, і мені все це було близьке, адже мова йшла про допомогу діткам. А коли після першого показу… зараз буду плакати… вдалося зібрати гроші і зробити операцію двом хлопчикам, які не могли ходити, після чого вони прийшли до мене колядувати, ось тоді розумієш, наскільки важливим є те, що ти робиш! Тому ми й надалі робитимемо благочинні покази. Я бачу результат такої діяльності, а люди, які купують наші квитки, довіряють нам, бо знають, куди ці гроші конкретно підуть. Впевнена, що ми зможемо допомогти ще багатьом дітям.

– Як можна долучитись до вашої благодійності? Потрібно придбати квиток?

– Так, наша благочинність полягає у тому, що у рамках Львівського тижня моди я провожу власний показ, запрошення на який продаються. Ціна не є високою, але, дякуючи певній кількості глядачів, а це десь 500-700 людей, ми досягаємо хороших результатів.

– Той стиль з етномотивами, за який вас так критикували в Києві у 1998-99 роках, зараз дуже популярний у цілому світі. Чи відчуваєте особливу гордість, що стояли біля витоків цієї моди, незважаючи на критику?

– Звичайно! Я дуже часто це згадую. Згадую свої сльози і слова певних журналістів, які писали, що «провінційний львівський дизайнер посміла показати колекцію з етномотивами». Мені було дуже образливо, але минув час і все розставив на свої місця. Нашою клієнткою стала тоді ще майбутня перша леді Катерина Ющенко, яка дуже вплинула на популяризацію українського вбрання серед відомих і впливових людей. Вона любила перед важливою імпрезою звертатись до нас, щоб ми продумали одяг для неї: чи то костюм, чи коктейльну сукню. Також багато інших жінок-політиків стали нашими клієнтками.

– Ви багато подорожуєте, бачите різних жінок, а як би ви описали сучасну українську жінку, і в чому її відмінність від інших?

– Вона така, як і всі жінки, просто має більше на своїх плечах. Мені здається, що вона може все, абсолютно все! Вона може створити сім’ю, виховувати дітей, ходити на роботу, бути соціально активною і все встигати. Це також має відображатися і в її одязі, він має бути практичним, але якщо планується вихід у світ, то потрібно не цуратися того, що підкреслює твоє українське коріння. Хоча, наскільки я бачу, сучасна жінка цього не цурається, в підкреслює із задоволенням.

– Що таке успіх для вас? Як би ви його визначили?

– Я вважаю себе успішною. Я роблю те, що я люблю і вмію, а це дуже важливо. Моя робота дає мені можливість подорожувати і знайомитися з багатьма цікавими людьми. Завдяки таким речам, людина почуває себе успішною, адже ти можеш багато досягнути і багато що собі дозволити.

– У вас є двоє дітей – син і донька. Чи є для вас якась відмінність у вихованні між хлопчиком і дівчинкою?

– Справа в тому, що синові 27 років, і він народився, коли мені було 20 років. Він у мене чемний і розуміючий. Донечці Меланії 4 рочки, і вона розпещена мамина і татова пестунка, яку я народила у значно старшому віці. Їй можна все, і заради неї робиться все. Вона це відчуває, я все розумію, але, тим не менше, нічого зі собою ми не можемо зробити. Син народився, коли я була студентка, та й час був інший. Зараз дуже багато приділяю уваги саме донечці.

– Звідки ви черпаєте своє натхнення?

– Воно приходить якось само собою. Ти подорожуєш, чи дивишся якесь цікаве кіно, або читаєш хорошу книжку – і воно раз – і прийшло! Ти також можеш щось побачити, навіть не думаючи про те, що це буде джерелом твоєї наступної колекції, а воно в тобі жевріє і потім визріває.

– А які творчі плани ви перед собою ставити на найближче майбутнє? Що хотілося б ще зробити?

– Кожна творча людина має розвиватися, зупинятися ти не маєш права. Ти маєш постійно творити. Є багато ідей і планів щодо показів і участі у різних заходах. Проте, насамперед, потрібно робити обов’язкові колекції, дякуючи яким тебе пізнають і за тобою слідкують. Ми насправді плануємо багато показів, адже прийшов час показати Україну за її межами! Ми довго працювали суто в Україні, але потрошки вийшли на світовий рівень, і хочеться це якомога більше популяризувати. До слова, вчора ми брали участь у Латинському тижні моди у Чикаго і представляли там Україну. Люди це дуже прихильно сприйняли, а це означає, що ми є цікавими і рухаємось у правильному напрямку.