ПЛАСТ України відзначає свою 92-у річницю

12 квітня, Пласт - Національна Скаутська Організація України відзначав 92-у річницю від дня свого заснування. 12 квітня 1912 року у Львові склав присягу перший гурток пластунів. З того часу Пласт виховав багатьох видатних діячів України, серед найвідоміших із них історик Орест Субтельний і політик Микола Плав'юк, композитор Микола Колесса і кардинал Любомир Гузар, ін. В сучасній Україні відроджений Пласт є найпотужнішою скаутською організацією, яка активно провадить працю з виховання молоді України.

12 квітня 2004 року об 11.00 біля пам'ятника Т.Шевченку в центрі Донецька відбулося відкриття пластової зустрічі, присвяченої Дню Пластової Присяги. Її учасниками стали чисельні представники пластових станиць Донецької області. Пластуни мали насичену програму: урочисте відкриття, велике спортивно-інтелектуально-мистецьке змагання на природі, мистецьке представлення "Один день з життя пластуна", проведене на базі Будинку дитячої творчості Куйбишевського району м.Донецька тощо.

У Севастополі 12 квітня відбулася презентація Пласту для батьків і міського управління освіти. Зібралося понад 70 пластунів. Пластуни Сімферополя підготували сценічні виступи. В цей же день Кримська пластова округа провела свій черговий з'їзд, на якому було обговорено плани розвитку Пласту в Криму.

У Івано-Франківську понад 120 пластунів 17 квітня зібралися на Службу Божу. У Народному Домі відбулася презентація організації для громадськості. Пізніше відбулися змаги для новацтва - наймолодших пластунів. Старші юнаки взяли участь у дводенній пластовій спартакіаді. Дорослі члени Пласту взяли участь у святковому вечорі і присвяченому ювілею ток-шоу на місцевому телебаченні. Заходи тривали два дні.

17 квітня у Львові понад 500 пластунів Львова та області взяли участь у відкритті пам'ятника пластунам, які загинули за незалежність України. В цей день у Львові відбувся молебень у соборі Св.Юра, урочиста збірка біля стін колишньої Академічної гімназії, де колись був започаткований Пласт. Було проведено урочисте складання присяги юними пластунами, які з цього моменту стали повноправними членами організації. Того ж дня пластуни Львова поклали вінки і квіти до меморіала засновнику Пласту О.Тисовському та видатним пластунам М.Галущинському і Д.Вітовському.

Подібні акції відбулися в десятках міст і містечок України, в яких діють українські скаути - пластуни. Зараз Пласт має в своїх лавах понад 10 тисяч дітей і молоді, тисячі волонтерів Пласту проводять працю по вихованню молодого покоління на активних і повновартісних членів місцевих, національної і світової спільноти. Гасло Пласту - "Сильно! Красно! Обережно! Бистро!" є вказівкою і напрямком життєвого шляху для багатьох молодих людей по всій Україні.

Сергій Летенко

День пам'яті людей, що померли від СНІДу

16 травня на Землі відзначали День пам'яті людей, що померли від СНІДу. Вперше він пройшов 1983 року в американському місті Сан-Фран­циско. Відтоді мільйони людей у всьо­му світі відзначають цей скорботний день щорічно, кожної третьої неділі травня. Це день пам'яті і солідарності з тими, хто сьогодні живе з такою ін­фекцією. В Україні ініціатором заходів вже чотири роки поспіль є Всеукраїн­ська мережа людей, що хворіють на ВІЛ/СНІД. Цього року головною темою Дня пам'яті буде формування толерант­ного ставлення суспільства до ВІЛ-позитивних громадян, він пройде під гаслом: "Люби, пам'ятай, живи" в 15-ти регіонах країни.

За інформацією заступника мініст­ра охорони здоров'я України Воло­димира Загороднього, на жаль, у на­шій країні триває поширення епідемії ВІЛ/СНІДу. За офіційними даними міністерства станом на 1 січ­ня ц.р. в Україні офіційно зареєст­ровано 62 тис. 365 ВІЛ-інфікованих (з них 6 тис. 185 - діти); хворих на СНІД - 6 тис. 175 осіб (із них 208 - діти). Три тисячі 592 гро­ма­дян пішли з життя від СНІДу і, най­сумніше, що 117 з них - малята. Зам­міністра також під­креслив, що реальна цифра ін­фікованих вірусом імуно­дефіциту людини, на думку україн­ських і зарубіжних експертів, може бути в п'ять, а то і в десять разів вища. "В Украї­ні, відповідно до Конвенції про права людини, заборонено примусове тесту­вання на ВІЛ-інфекцію. Це можна зроби­ти лише добровільно", - відзначив він.

Але головне, сказав Володимир За­городній, у суспільстві має сформу­ватися стійка мотивація до збереження свого здоров'я, молоді треба задуму­ватися над безпекою своєї поведінки, щоб потім не розплачуватися дорогою ціною, а то і життям за бездумність, не йти за покликом, так званих, "друзів", які стверджують, що, мовляв, "колюся і нічого". Не забувайте, підкреслив він, що 80 відсотків ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД в Україні - це споживачі ін'єкційних наркотиків. Він також нагадав, що інфекція вже вийшла із середовища наркоманів і працівників секс-бізнесу, тому треба бути розбір­ливим в інтимних зв'язках і пам'ятати, що ВІЛ-інфекція не передається повітряно-краплинним і побутовим шляхом, при рукостисканні, спілку­ванні з хворою людиною.

Сьогодні пріоритетним і найефек­тивнішим є програмно-цільовий метод боротьби з цією недугою, сказав замміністра. У країні створена мережа урядових і громадських організацій, які працюють у цьому напрямі. Плідною, назвав Володимир Загородній співпрацю міністерства з ЮНІСЕФ у реалізації проекту запобігання вертикальній трансмісії передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини. За два роки роботи цього проекту вдалося знизити передачу ВІЛ від матері новонародженому втричі. Це хороший показник, відзначив він.

Володимир Загородній також підкреслив, що на сьогодні вже до­сягнута гарантована безпека донор­ської крові, зростають відрахування на ретровірусну терапію для хворих на СНІД як з державного бюджету, так і за рахунок позики Світового банку і гранта Глобального фонду боротьби з ВІЛ/СНІДом, туберкульозом і малярією, створена мережа анонімних кабінетів з тестування на ВІЛ.

Чи стане традицією свято - день сім'ї?

День сім'ї відзначають 15 травня. Кілька років тому на Україні з'явилося два нових свята - День сім'ї та День матері. В цей час розквітає природа, від пахощів та пташиного співу бринить свіже прозоре повітря. Здається, навіть природа напоєна коханням, ніжністю і красою. Хлопці та дівчата починають шукати собі пару, молоді мами допомагають діткам пізнавати красу природи, люди похилого віку виходять погрітися під теплим сонячним промінням. 
Сподіваємлсь, життя згодом саме визначить: що стане гарною тра­дицією, а що відійде у минуле. А сьогодні хочу лише нагадати, що наше життя має нові ознаки, змінюються звички, свідомість, переосмислюються цінності. Економічні труднощі перехідного періоду ускладнюють забезпечення належного рівня життя сімей. Це відбивається на народ­жу­ваності в цілому. Фахівці стверджують, що у світі змінюється сама природа подружнього життя, все більше пар живуть нарізно - чоловік та жінка працюють і живуть у різних містах, все менше часу проводячи разом, з'явились нові поняття: студентський, громад­ський шлюб... 

Навіть народження дитини пла­нується заздалегідь і сама ця подія втра­чає своє первинне значення - продовження Роду. Статистика по­казує все більше зростання кількості розлучень, зменшення народжу­ваності, більший відсоток дітей має вроджені фізичні вади чи захво­рювання. 

За минулий рік на Україні наро­дилося 385126 немовлят (без мертво­народжених). 185715 дівчаток та 199411 хлопчиків. На перше січня 2001 року за даними Державного комітету статистики чисельність населення становила 49291,2 тис. мешканців. 

Зі всіх установ цивілізованого суспільства, найбільш важливою все ж є родина. Її роль педагога, поста­ча­льника, вихователя дітей не йде в по­рівняння з будь-якою іншою устано­вою. Родина - таке унікальне джерело моральних цінностей і осередок люд­ських почуттів, що Фердинанд Моунт навіть розглядав її як підривну уста­нову у відношенні до держави. Родина стоїть між людством і "кошмаром Хороброго Нового Світу", чи навіть рес­публікою Платона, у якій держава опікає дітей. Як передавач цінностей від покоління до покоління, родина набагато сильніший вчитель моралі, ніж будь-яка державна пропаганда. Родина - місце, де майбутні громадяни вчаться відрізняти правильне і неправильне. Це існує в тих сус­пільст­вах, де родина найдужча, де рішення створюються сімействами скоріше, ніж державою, де члени сім'ї визначають різницю між правильним і неправи­льним. Сімейства у вільних, демокра­тич­них суспільствах мають перевагу, тому що їхні дорослі члени не опікаються урядом, як діти. "Сім'я більш священна, ніж держава" виз­навав Папа римський Пій XI.

Ство­рення вільного цивілізова­ного суспільства, яке існує в рамках суспільного договору, де громадяни дотримуються певних морально-етичних норм співжиття, - це завдання, яке під силу здолати лише родині з її можливостями установлювати ціннісні орієнтири та пріоритети. Та ж де і хто буде встановлювати ці норми? 

Ось невелика статистика за 2000 рік. Уутворилося 274523 нові родини. Розлучились 197274 пари.

Серед українців й інших народів світу до 20-30 років XX століття широко зберігалися й побутували вірування про таємничий зв'язок ще ненародженої дитини із вчинками вагітної жінки. Жінка є заручницею здоров'я як фізичного, так і психологічного для цілих поколінь. Наші пращури здавна розуміли, що майбутня мама повинна піклуватися про своє здоров'я, адже це є запорукою народження здорового малюка. Вагітну жінку намагалися уберегти від нервування, переляку, сварки. Для забезпечення здорового спадкоємця старші жінки ретельно слідкували, щоб майбутня мати (а часом і батько) дотримувались всіх табу, що пов'язані з вагітністю. Вірили, що майбутня мати не повинна шити у свята й неділю, щоб "не зашити дитині очі", наказували жінці нічого не брати без дозволу, аби дитина не стала злодієм, не дивитись на пожежу, щоб не було червоних плям на личку, тощо. Біля новонародженої дитини читали з требника молитву, в якій просили Бога "зберегти її від ревнощів, заздрощів та від ока лихого". Перев'язуючи пуповину дитину благословляли "Нехай Бог пошле тобі щастя, здоров'я й многії літа". Народження дитини та власне й всі роки життя людини були оповиті цілою магічною системою, що мали принести та зберігати здоров'я й силу. Ми можемо вірити чи з посмішкою відноситись до цих на­пів­забутих прикмет, та вони чи не найкра­ще відображають з якою обережністю й майже трепетною ніжністю відносились наші пращури до життя людини, до всього того, що було пов'язано з сім'єю й продовження роду.