Після відвідин мистецько-пісенного фестивалю «Осіннє золото» присвяченого поетові-пісняру Дмитрові Луценку, на Полтавщині, буквально у наступні вихідні дні по-літньому теплого яскравого сонячного вересня доля подарувала ще одне диво зустрічі з народним мистецтвом. Як діамант сяє багатьма гранями, так і зустрінуте мною диво – фестиваль «Кролевецькі рушники» – теж багатогранне.

Діамантовий кролевецький рушник та щорічне свято, йому приурочене

	За верстатом- майстриня Валентина Гацевич, зправа-випускниця Кролевезького вищого професійного училища за спеціальністю ткач-Анна Гецевич,  Музей кролевецького ткацтва Музей кролевецького ткацтва . Екскурсію для учасників Круглого столу проводить зберігачка фонду Ірина Пурига
	Історична садиба Огієвських. Завідувачка відділом культури Наталія Сіра (по центру) розповідає автору про перебування тут Тараса Шевченка та українське весілля, яке зараз має тут відбутися. А працівниця районної бібліотеки Тетяна Маріч (зліва) – про збірку книг (внизу) на тему весільних обрядів. На другому плані – музей кролевецького ткацтва
	Сценарист, режисер та ведуча театралізованого дійства «Українське весілля», методист районного будинку культури Людмила Антоненко оголошує про початок традиційного сільського українського весілля
	В історичній садибі Огіевських зібралися з десяток народних фольклорних гуртів Кролевеччини, які беруть участь у театралізованому українському весіллі. На фото – одні з них
	Традиційні весільні обряди демонструє гурт «Реутинчанка». Мати (у ролі – Людмила Козинок) благословляє молодих. Зліва крайня – керівник гурту, автор та режисер програми «Весільні обряди» Галина Гурин
	Фольклорний гурт «Реутинчанка» із с. Реутинці у повному складі щойно показали численним гостям фестивалю та кролевчанам українські весільні обряди
	Районний будинок культури м. Кролевець із глядацькою залою на 600 місць, де відбувалися основні фестивальні події: виставки, зустрічі, концерти. На один із них поспішають поетеса Ніна Шаварська та автор
	У рушники у фестивальні дні одяглося все місто, зокрема, фасад Будинку культури. Гості везуть зі собою фото на пам’ять
	Дитяча вокальна студія «Добрий вечір» міста Глухів. «Пісня про Україну». Керівники – Тетяна Карпенко та Євген Станкевич
	Ведучі концертів Ольга Михайленко та Ігор Гуменюк
	Хореографічна композиція «Україна – диво-квітка». Ансамбль «Поліські роси» Кролевецької дитячої школи мистецтв. Керівник – Наталя Опанасенко
	Хореографічна композиція «Вінок дружби». Студія сучасного танцю «Шарм» Шосткинського центру естетичного виховання. Керівник – Ірина Домашенко
	Фантастичні кульбіти артистів Академічного ансамблю пісні і танцю «Сіверські клейноди» м. Чернігів. Керівник – Юрій Слабоденюк

Найдивовижніша, найяскравіша грань – це сам кролевецький рушник, іменем якого названий мистецький фестиваль, що відбувається вже 20-й рік поспіль. А проводиться він у районному місті Кролевець, що на Сумщині. Називають цей край ще Поліссям або Сіверщиною. Край козацької слави, край талановитих і працьовитих людей, мала батьківщина українського роду відомих меценатів Терещенків, видатного оперного співака зі званням народного Бориса Гмирі, письменника Остапа Вишні та ін.

Та все ж найгучніше прославила Сумщину саме Кролевеччина – батьківщина знаменитих кролевецьких рушників та унікального народного ткацтва. Бренд Сумської області – кролевецький рушник. Червоно-біле диво. Яскраве і життєрадісне. Унікальність у тому, що тут рушники не вишивають, а ткалі-майстрині виготовляють їх на ткацьких верстатах, використовуючи білу та червону нитку згідно з попередньо приготовленим малюнком вибраного орнаменту.

Наголошую, більше ніде в нашій Україні таким мистецтвом ткацтва ніхто не володіє. Тут це мистецтво відоме ще з 17-го-18 сторіч, розквітло у 19-му і збережено по сьогодні. Тим часом збережено... (Проте, про його історію та майбутність обов’язково поговоримо окремо). І недарма Міністерство культури України спеціальним наказом включило кролевецькі рушники поряд з косівською керамікою та петрівськими розписами до списку нематеріальної культурної спадщини України. Але унікальність рушників не тільки у техніці виготовлення та використанні лише двох життєрадісних кольорів – червоного та білого. Це ще їхній оригінальний геометричний орнамент із суцільних символів, умовних знаків. Вважають, що ці символи зберігають інформацію ще з дохристиянських часів. В рушниках закодована інформація про побудову світу,космос, повсякденне життя. Дерево життя, півники, птахи, «берегині», ромби, трикутники, котушечки (з’єднані трикутники), «сухарики», лінії (прямі і хвилясті), восьмипелюсткова зірка, розетка... Все це є в орнаментах і означає певні поняття. Знавці буквально читають ці орнаменти по символах. А необізнані – просто насолоджуються красою.

 

***

Ми всі по обох боках океану «купаємося» у різних фестивалях і сприймаємо їх, здебільшого, як типове дійство. Але те, що я побачила, почула, відчула на фестивалі «Кролевецькі рушники-2015», – явище нетипове. По-перше, це фестивальне свято базується на красі унікального, неповторного, кролевецького рушника. Оформлення Будинку культури, музею кролевецького ткацтва, костюми артистів та учасників концертів, танцювальні постановки, спеціальні виставки, пісні, поезії, позивні акорди концертів, подарунки лауреатам та Берегиням фестивалів і т. д. – все це РУШНИКОВЕ! Тобто, все обертається навколо нього – цього споконвічного оберегу українців та одного із символів України. Отож, протягом трьох-чотирьох днів на всіх фестивальних майданчиках звучить гімн кролевецькому рушникові! А пісня, йому присвячена, на слова Михайла Шевченка, музику Юрія Рожкова стала гімном фестивалю і звучала неодноразово:

 

На білім полотні

І біль, і туга, й радість,

І вибита сльоза,

І виткані пісні,

Любов, любов, любов…

Немає тільки зради –

На білім полотні,

На білім полотні...

Вразила ще одна грань фестивального дива. Це – масштабність, грандіозність, різноплановість свята-фестивалю та відчутний достойний рівень його організації і проведення. Лиш один приклад. Протягом двох днів змогла послухати три довготривалі концерти на сцені районного будинку культури. Це близько тисячі учасників. І не було жодного «збою». Рівень – майже столичний на периферії цієї невеликої північно-східної області з населенням 1,1 мільйона. Висновок: справу роблять досвідчені професіонали. А ще – віддані їй, і, відчувається, улюбленій. Між іншим, спостереження рідкісне в нашу епоху майже суцільного бізнесу, мета якого – лише прибуток.

Фестиваль «Кролевецькі рушники» готує команда завідувачки районним відділом культури Наталі Дмитрівни Сірої. У сфері культури працює 33 роки, завідує відділом культури впродовж останніх 6 років, нині це її 5-й фестиваль. Їй підпорядковано близько 200 працівників району. Приблизно шість місяців готують фестиваль усі – від директорів сільських будинків культури (де ще вони збереглися), спеціалізованих шкіл, бібліотек – до працівників районного будинку культури. Роботу та креатив залюблених у свою справу людей як глядач оцінила. Це робота режисерів-постановників Наталі Дячок та Ольги Михайленко.Остання ще й вдало вела концертні програми.

Отже, мистецтво рушникове – унікальне! Мистецтво майстринь – дивовижне! Краса рушників – незрівнянна. Люди, що готують свято – ентузіасти. Заслуговують на подяку. Основна ідея фестивалю – збереження кролевецького рушника. Ось такі грані діаманта, з яким порівнюю кролевецький рушник та мистецьке дійство, йому присвячене.

 

***

Що ж дали два дні перебування на фестивалі? Пізнання. Відкриття. Дізналася стільки і такого, що відчула каяття: як можна було не знати ні про цей край, ні цих людей, ні про це мистецтва? Як можна було не побувати тут раніше?! І отримую багато-багато дивовижних вражень.

 

У музеї кролевецького ткацтва

Кролевець, 19 вересня. Прямо з електрички «Київ – Шостка»разом із запрошеним з Києва вокальним фольклорним гуртом «Вишиванка» прибуваємо до музею кролевецького ткацтва. Він розташований у садибі Огієвських, де гостював Тарас Шевченко в 1859 р. (про це в обіцяному «окремо»). Тут уже відбувається суботня фестивальна програма. В музеї – по центру найбільшої кімнати – великий, промисловий ткацький верстак. Діючий. Сідай і пробуй. Виставка рушників від найстарішого 1838 року до сучасних. Виставка старовинного одягу Полісся за темою круглого столу науковців: «З історії народного костюма Поліського краю». До слова, у рамках фестивалю протягом 20 років проведено півдесятка наукових конференцій з питань кролевецького ткацтва. А далі – емоційна екскурсія Ірини Пуриги – зберігачки музейного фонду, що налічує нині 1,5 тисячі експонатів, з них – 600 рушників виробництва  кінця  ХІХ ст. до наших днів.

А ось знайомство з директором музею Галиною Кирилівною Ніжник. Багато зусиль проявила вона, щоб зберегти рушники в своєму аматорському міні - музеї ще на фабриці, яку довгий час очолювала. Тепер вони - складова фонду нового державного молодого (2011р) Музею.

 

Українське весілля у садибі Огієвських

А у дворі історичної садиби, уквітчаному постійними рушниковими «бігбордами», де серед інших дерев збережений і дуб Шевченка, розпочинається українське традиційне сільське весілля. Весь двір заполонили фольклорні гурти Сумщини у неповторних народних костюмах: «Вербиченька», «Берегиня», «Паліївчанка», «Деснянка», «Криниченька», «Реутенчанка» та «Вишиванка» з Києва. Кожен з них виконує на цьому «весіллі» свою роль, свою весільну пісню, показує свій обряд.

А розпочав це дійство обрядом «Запрошення на весілля» народний фольклорний колектив села Кузьки, Конотопського р-ну. Наречена з дружкою пройшли алеєю від воріт до «хати», запрошуючи гостей, що стояли обіч: «Просили мати й батько, і ми просимо до нас на весілля». За ними – гурт селянок, які виконували автентичні довінчальні пісні.

Методист БК Людмила Антоненко, що «керувала» «весіллям», нагадала, що колись у селі восени після збору врожаю гуляли весілля з тиждень. Чи не щодня відбувалися якісь обряди. Гостям же в скороченому варіанті вона запропонувала 20-хвилинне «Кролевецьке весілля» у театралізованому виконанні фольклорного гурту «Реутинчанка» із села Реутинці. Це було професійно підготовлене феєричне заворожуюче дійство. Його керівник, надзвичайно закохана в мистецтво народної фольклорної пісні Галина Гурин, розповіла, що тексти для обрядів та пісні взято від мами та її односельців (сватання, запрошення на весілля, благословення батьків, квіти та хустки дружкам та світилкам і «даризни»: гості з гумором обдаровують молодих в обмін на шматочок весільного короваю). Колектив успішно виступає зі своїм «весіллям» у різних місцях України. Пані Галина – оптимістка. Вірить у те, що їм буде кому передати цю обрядову програму. Більше того, використати на практиці. Подяка фестивалю, який дбає, зі свого боку, про це.

 

Літературні зустрічі

Одна із постійних складових фестивалів протягом 20 років – це зустрічі письменників зі своїми читачами. Як розповіла мені головна господиня фестивалю, завідувачка відділом культури Наталя Сіра (а в роки його зародження – на посаді заступника попереднього керівника відділу культури Валентини Зєнченко). Авторами ідеї створення фестивалю були київські літератори, а також вони – культпрацівники району. Це було так: у голодні та холодні 90-і роки керування уже незалежною Україною першим «демократичним» президентом, коли в лексиконі української мови з’явилося тепер уже класичне слово, а тоді неологізм «кравчучка», приїхали в м. Кролевець письменники з Києва. Це – Микола Луків, Михайло Шевченко, Дмитро Білоус, щоб відзначити день пам’яті уродженця міста Кролевець відомого перекладача-поліглота, літературознавця, інтелектуала Миколи Лукаша. Тоді ж і там з’явилася ідея підтримати дух народу, передусім, селян району, які економічно і морально почувалися ще гірше, ніж кролевчани в зв’язку з розоренням відомої на весь світ раніше потужної рентабельної Кролевецької фабрики художнього ткацтва.

Яким же чином піднімати дух? А поїхати по селах з виступами, з художнім словом та піснею. Ідею підтримав тодішній голова м. Кролевець Анатолій Петрусенко, якого містяни шанують до цього часу. Так у 1994 р. з’явився фестиваль, який назвали «Кролевецькі рушники». Його «батьком», засновником є людина з письменницького кола – відомий нині поет, заслужений діяч мистецтв України Михайло Шевченко – теж земляк, народжений на Кролевеччині, в селі Обтове, сьогодні він – почесний громадянин Кролевця. Донині Михайло Васильович – незмінний голова організаційного комітету фестивалю, яким опікується родина Михайла та Світлани Шевченків як власним третім сином. Дуже багато суттєвого для життєдайності фестивалю зробив і робить Михайло Васильович.

А тоді, в 1994 році і ще 18 років поспіль, фестиваль проводили в День свята працівника сільського господарства – третю неділя листопада. В суботу відкривають фестиваль у Кролевці і – гайда бригадами по селах. Називали ці виступи тоді і понині поетично: «Гостини в хліборобській родині». Інколи в листопаді вже сніги падали. Було й таке, що попереду трактор розчищає сніг, а за ним – автобус з артистами. На цьому ювілейному, 20-му, згадували, як у ті голодні 90-і роки заохочували поетів та співаків... кілограмами муки та цукру.

Фестиваль відтоді і по сьогодні невтомно пропагував своїх поетів-земляків, влаштовуючи презентації їхніх книг, творчі зустрічі. Кожен фестиваль – це якась літературна подія. Наприклад, презентація поеми, присвячена Шевченку, місцевого поета і композитора Василя Сухомлина, збірки поета та композитора Олександра Ринді та ін. Так, на фестивалі презентовані майже всі збірки Надії Данченко – легенди краю, людини від Бога. Вона – незряча після аварії, але душею бачить краще від зрячих, керує хоровим ансамблем Червонорамківського Будинку культури «Зорі», є постійною учасницею концертів більшості фестивалів.

І в дні цього, ювілейного, Двадцятого, зустрічі з поетами відбулися в районній бібліотеці, в школах, по селах. Майже всі місцеві аудиторії добре знають київського поета та опікуна фестивалю Михайла Шевченка. Він тут – свій. Тому його збірку пісень «Синьоокі солов’ї» сприйняли «на ура». Тим більше, що прийшов у парі з композитором Олексієм Чухраєм.

Поетеса і радіожурналістка Ніна Шаварська вперше зустрілася з кролевецьким читачем. Але щемною любовною жіночою лірикою та своєю привабливістю, душевним шармом одразу ж «підкупила» всіх присутніх (презентація збірки «Не встигну розлюбити»).

Місцеву поетесу Валентину Міроненко знають добре і зустріли як свою з новою збіркою «У полум’ї свічі».

Наталя Дмитрівна (а я продовжую розповідь завідувачки відділом культури) радіє, що змогли цього року надати фестивальну трибуну Соні Трусенко – юній поетесі з Кролевеччини. І та розповіла про свою першу поетичну збірочку «Про що шепоче море». До слова, вона отримала 2-у премію на конкурсі «Мелодії вічності», виконуючи авторську пісню.

Увага організаторів до майстрів поетичного слова підкреслена ще й тим, що в завершальному гала-концерті попри вельми щільну програму на сцену запросили згаданих авторів та ще представника Сумського земляцтва у Києві поета Миколу Гриценка. Вони прочитали широкій аудиторії своє найзаповітніше. Слово поетичне, як і має бути, цінується на рівні музикального твору.

 

Древо моїх батьків. Ада Роговцева отримує звання «Берегиня-2015»

«Древо моїх батьків» – назва серії фестивальних зустрічей із знаменитими земляками. Щороку запрошують когось із знаних, заслужених, хто родом із Сумщини. Гість звертається з фестивальної сцени до земляків, розповідає, якими досягненнями він тішить землю своїх батьків-прадідів. Цього року на вечір-зустріч «Древо моїх батьків» запрошена і знаменита, і відома улюблениця всіх поколінь, Герой України, народна артистка України Ада Миколаївна Роговцева. Вона – уродженка сусіднього міста Глухів, Сумської області.

Неділя, полудень. Зал переповнений. Атмосфера збудженого, хвилюючого очікування. Всі знають: щоб не сказала Ада Миколаївна – це буде щире, душевне, неформальне слово. За простотою сказаного – глибока думка. Пережиті втрати найрідніших – сина та чоловіка – не зламали її. Приклад до наслідування. Роки – не перешкода, щоб залишатися в строю. І сьогодні вона на передовій. У прямому розумінні. Часто буває в АТО. І частими є зустрічі з шанувальниками та вистави з її участю.

Віддаємо належне авторам сценарію. Тонко, щиро представили свою землячку Аду Миколаївну: «Ми захоплюємося талантом та душевною красою людини, яку зараз запросимо на сцену»... «Я рада зустрітися з вами – рідними на моїй найріднесенькій землі», – розпочала Ада Миколаївна і полонила всіх. Цілу годину вона розповідала про себе, не приховуючи свій вік, про родину, про «маленьких людей «закулісся, з якими понад 30 років працювала в театрі ім. Лесі Українки (Київ), про свої книги, про важке для всіх сьогодення. І та ж ямочка на щоці, та ж сама молода чарівна усмішка і вміння розчулити, викликати сльозу... А ввечері, під час завершального гала-концерту, Ада Миколаївна отримує диплом Берегині-2015 – спеціально витканий рушник «Берегиня-2015». Вручали ці відзнаки керівники міста та району Микола Авраменко й Олег Кучерявий. А тепло вітав голова фестивального комітету Михайло Шевченко.

І до слова. Щороку на фестивалі обирають його Берегиню серед тих, хто щось добре, вагоме зробив для цього краю або безпосередньо для фестивалю. Це дуже співзвучно з рушниками, в орнаменті яких часто зображують символ Берегині. Та й сам рушник є оберегом. Берегинями 2012 року стала одночасно група майстринь кролевецького рушника, членів Національної спілки народних майстрів України. Українське закордоння має знати своїх трудових героїнь із міста Кролевець, що на Поліссі. Це – Євдокія Коноваленко, Валентина Валова, Раїса Калмикова, Валентина Савицька, Людмила Минтус, Тетяна Федосова, Ольга Борисенко, Олена Петрова, Валентина Мироненко, Валентина Гецевич. Це ті, кого величають Кролевецькими Мадоннами. Їм присвячена однойменна пісня (слова А. Луговського, муз. О. Бендюка):

 

Давно по світу слава йде,

Бо створюють такі тканини,

Яких не тче ніхто й ніде.

Не вироби – художні твори...

Де виграє веселки цвіт,

Де сяють радістю кольори,

Дивуючи красою світ.

 

Конкурс «Мелодії вічності»

Щорічно у планах фестивалю – пісенний конкурс під назвою «Мелодії вічності». Адже одне із завдань фестивалю – відкривати нові таланти, запалювати нові зірочки серед молодих. Працює журі професіоналів, яке 19-й рік поспіль очолює народна артистка України, професор Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського, почесна громадянка м. Кролевець Євдокія Василівна Колесник. Як правило, прослуховування проходить у день офіційного відкриття свята, що традиційно відбувається на площі перед Будинком культури, біля пам’ятника Т. Г.Шевченку. Визначають переможців у номінаціях: «академічний вокал» (солісти віком до 18 років і від 18 років), «народний вокал» (колективи з учасниками віком від 18 років), «естрадний вокал» (колективи з учасниками віком до 18 років), «естрадні солісти» (віком до 18 років і від 18 років). Показово, схвально, що в номінаціях естрадного виконання враховується якість тексту. Отож, сюди з повторами однієї-двох стрічок якоїсь словесної порожнечі, яка нині часто зустрічається в шоу-бізнесі, – зась! Тут – серйозна школа. Професійна і виховна.

Уже давно фестиваль має статус міжнародного. Він приймав учасників та гостей із Грузії, Болгарії, Голландії, Білорусі, Росії, Китаю.

Ось і цього року 2-е місце в номінації академічного вокалу отримав громадянин Китаю, студент Національної музичної академії Яжоу Цзі Кунь. Виконував українські пісні.

Статус міжнародного фестивалю своєрідно підтримує всі ці роки кролевчанка, уродженка села Гречкіне, Надія Кірієнко, нині громадянка Голландії, людина сильного громадського темпераменту. Мешкає і працює там більше, ніж 30 років і щорічно приїздить на фестивалі у Кролевець, надає волонтерську та менеджерську допомогу своїм сільським землякам, залишається щирою патріоткою України. В Голландії її сприймають як українку, бо веде там відповідну інформаційну роботу серед корінних мешканців. Агітує за Україну. Дуже переживає, що рідне село занепадає, там лише 18 учнів. Але, незважаючи на все це, опікується і далі аматорським гуртом своїх сільських ровесниць. Нещодавно отримала звання «Берегиня-2013». Надзвичайно приємне і цікаве знайомство. Отож, фестиваль виконує ще й роль єднання українців світу. Відгукніться, чиказьці, бажаючі сюди завітати. Не пошкодуєте.

Парад кращих із кращих усієї України та переможців пісенного конкурсу

Йдеться про головну програму фестивалю – концерти аматорів та професіоналів. Як уже згадувалося, три повноцінні концерти протягом двох днів. І ще – четверта вечірня суботня спеціальна програма для молоді на площі просто неба. Фестиваль дає можливість і виявити кращих на пісенному конкурсі, і відтак, продемонструвати своє мистецтво на широку публіку. Міжнародний фестиваль «Кролевецькі рушники» дуже авторитетний, престижний. Тому його знає й мистецьке закордоння. Стати лише учасником, тобто, дипломантом, намагаються всі – і початківці, і маститі. Наприклад, запропонували свої мистецькі послуги майстри пісні та танцю з Чернігова. І виграли обидві сторони. Сильно вразила майстерність Чернігівського академічного ансамблю пісні і танцю «Сіверські клейноди» (художній керівник – заслужений працівник культури Юрій Слободенюк). Їхня висока професійність на рівні віртуозності, вдалий репертуар, осучаснена виконавська техніка народних танців потішили надзвичайно. Дуже талановиті та старанні сусіди-сіверчани, які володіють і вокалом, і хореографією одночасно.

Не поступилися старанністю та майстерністю професіонали та аматори Сумщини. Насамперед, дитячі танцювальні колективи. Масовість, яскраві багаті костюми, використання в постановках рушників, якість підготовки – все це, як на мене, їм притаманне. Серед них запам’яталися хореографічні постановки дитячих колективів «Поліські роси» Кролевецької дитячої школи мистецтв (керівник Неля Опанасенко) та студія сучасного танцю «Шарм» Центру естетичного виховання м. Шостка (керівник Ірина Домащенко). Із хореографічних колективів для дорослих – «Молодість» Сумського вищого училища культури і мистецтва (керівник Володимир Євтушенко) та «Фламінго» будинку культури Кролевця (керівник Тетяна Бендюк).

Пісня – академічна, народна, естрадна – звучала всі дні.

Академічну дарували професіонали Євдокія Колісниченко та пречудовий дует із міста Суми Петра Челяли та Марії Грищенко під акомпанемент саксофоніста Віталія Самодая.

Потішили своїм мистецтвом спеціально запрошені професіонали – народний артист України Олександр Василенко та заслужений діяч мистецтв України, соліст і композитор Микола Сікора. А також переможці конкурсу «Мелодія вічності-2015» – квартет «Булава», Дар’я Галета, Марина Наймитенко, Дмитрій Гагін, Чжоу Цзі Кунь, Ольга Кудабекова, Соня Трусенко, Анна Дмитренко, ансамбль «Калина» – посли мистецтва з Києва, Полтавщини, Сумщини, Чернігова, Китаю, Кролевеччини.

Спалах позитивних емоцій викликав показ мод дизайн-студії «Artelьmoda» Сумського обласного центру позашкільної освіти. В основу модерних костюмів представленої колекції «Вільний птах» лягли елементи кролевецького рушника, які виготовила майстриня з Кролевця, «Берегиня-2012» Олена Петрова. Високе мистецтво дизайнера Лари Кім та майстрині Олени Петрової створили ще одне диво, варте демонстрації в Парижі, Римі, Нью-Йорку.

Згадати всіх з відповідними оцінкам неможливо. І це, мабуть, зроблять методисти РБК. Варто лиш додати, що всі виступи супроводжувались відеопоказами, музичними та віршованими заставками. В цілому, кожен концерт сприймався як єдине, логічно вибудуване, театральне дійство. А феєрверк на сцені на завершення концертів – сюрприз, і як його зробили – теж дивина.

Все згадане тут не вичерпало різноманітності фестивальної програми. А ще ж тематичні виставки у величезному виставковому залі Будинку культури. Зокрема, ювілейна виставка – фотохроніка фестивалю за 20 років під назвою «В небесах над Україною». Автор – директор Кролевецького Будинку культури, член Національної спілки фотохудожників України Володимир Герман. А ще – продаж рушників підприємством «Кролевецькі рушники». А ще раз повернутися до музею кролевецького ткацтва. А ще...

А ще не закриваємо тему і маю намір продовжити розмову про історію та майбуття кролевецького рушника з тим, щоб він став духовним надбанням не тільки України, а й всього світу. Знай наших!

Земле кролевецька, буяй пишним квітом,

Шануй Україну і Бога-творця.

Немає нічого прекраснішого в світі,

Від оберегу твого – рушника!

Від імені глядачів, гостей – величезна подяка всім, хто готували, проводили, брали участь у цьому українському літературно-мистецькому святі. Особлива шана – працівникам культури – цим невтомним працелюбам, які проявляють надзусилля, щоб Рушник наш прославити і зберегти.

Демонстрація колекції «Вільний птах» дизайн-студії «Артельмода» Сумського центру позашкільної освіти. Дизайнер – Лара Кім, автор кролевецьких «вставок» – майстриня з Кролевця Олена Петрова
Народна артистка України, землячка кролевчан  Ада Миколоївна  Роговцева щойно отримала звання  Берегиня-2015. Її привітали голова  організаційного комітету   фестивалю   поет  Михайло  Шевченко (зліва), голова Кролевецької районної ради Микола Авраменко та голова районної державної адміністрації  Олег Кучерявий (зправа)	На сцені – володарі звання «Берегиня» попередніх років. Їм вручено коровай, диплом учасника та рушник
Лауреат премії гран-прі конкурсу «Мелодії вічності» (академічний вокал) Дар’я Галета, Київ	Лауреат  Другої премії ( академічний вокал)  Марина Наймитенко,Київ
Лауреат премії гран-прі конкурсу «Мелодії вічності» (естрадний вокал колективів) народний аматорський квінтет «Булава», Полтавщина	Лауреат Першої премії конкурсу «Мелодії вічності» (естрадний вокал, солісти) Ольга Кудабекова,Чернігів
Лауреат Другої премії ( академічний вокал) конкурсу «Мелодії вічності» Чжоу Цзікунь ,КНР	Лауреат Першої премії конкурсу «Мелодії вічності» (народний вокал, солісти) Анна Дмитрова, кролевчанка
Лауреат Другої  премії  ( естрадний вокал)  Софія Трусенко, Конотоп	Диплом члена журі конкурсу "Мелодія вічності",   Ніни Шаварської. Аналогічні отримали всі учасники фестивалю

Учні Кролевецької дитячої школи мистецтв. Пісня на слова та муз. Олександра Пономарьова «Заспіваймо пісню за Україну»	Фінал з феєрверком. На сцені – Берегині всіх попередніх фестивалів. Звучить гімн фестивалю «Кролевецькі рушники» у виконанні автора Юрія Рожкова