Український Національний Музей підготував несподіванку для читачів «Часу і Подій». Починаючи з жовтня, щомісяця на наших сторінках ви зможете знайти огляд найцікавіших подій Музею від куратора УНМ Марії Климчак.
Виставка, день відкритих дверей, конференція музейників, бібліотекарів та архіварів у Вашингтоні, зустріч з цікавими відвідувачами, бенкет-запрошення «на каву до Львова з Віктором Морозовим»... – про ці та інші події, що відбулися упродовж одного місяця, – в колонці куратора.
Усім відомо, що Український Національний музей розташований в «Українському селі» міста Чикаго. Уся діяльність музею спрямована на збереження та примноження культурної спадщини. Архіви розповідають чимало цікавих історій через світлини, від яких захоплює дух.
Насамперед, про фестивалі, які відбуваються з різних нагод при парафіях та у громаді.
Усе почалося з того дня, коли тільки-но наш емігрант отримував у паспорті печатку американської прикордонної служби . Він знаходив собі подібних, об’єднуючись у театральні та хорові товариства, виступаючи з рідною піснею та народними танцями перед своїми і чужими. Українці завоювали серце Америки працьовитістю, полонили мистецтвом. Вони були першими і найкращими. Про них писали найвпливовіші музичні критики, їх нагороджували заслуженими медалями і запрошували на професійні сцени. Своєю активністю на громадській і культурній ниві емігранти попередили День незалежності Україні саме у серпні! Так, 23 серпня 1930 року відбулося відкриття знаменитого американського музичного фестивалю Сhicagoland Music Festival у Grant Park, сьогодні відомий як Lollapalooza.Тоді ж 150.000 присутніх американців слухали виступ українського хору під керівництвом Юрія Бенецького.
Програми з концертів проведення не лише двох днів, а цілого фестивального тижня у серпні 1933 року під час міжнародної виставки «Сторіччя прогресу» у Чикаго відкривають силу народу, зібрану бажанням мати вільну Україну. «Козацький хор» у Чикаго заснував диригент Семен Чуба. Головний склад – це юнаки молодіжної сотні 1-ї авіаційної школи Союзу гетьманців-державників у Чикаго. 13 серпня 1934 року він виборов почесне 2 місце серед 11 хорів у конкурсі, що проводився видавництвом газети Chicago Tribune. Школа кінної їзди сотника Я. Бабенка передавала своїм вихованцям традиції верхової їзди. 17 серпня 1933 року під час відкриття українського тижня на виставці «Сторіччя прогресу» виступило 20 вершників на стадіоні Soldier Field у Чикаго. Вони відкрили світові Україну першими і були першими найкращими послами своєї землі. Усі світлини з фотоархіву Українського Національного музею.
***
Мистецький фестиваль осені відкрився 4 вересня виставкою Наталії Тягло зі Сан-Франциско. Наталя Тягло створила живописне панно «Українська душа», щоб показати американцям свою Україну. На моє запитання – чому вона залишила осторонь професію психолінгвіста і повернулася після 15 років проживання в США навчатися в Україну, відповіла: «В Америці при бажанні можна мати що завгодно, але є одне, що не купиш за гроші – це душа, яка є там, де я народилася». Народжена у Києві, десятирічною дівчинкою емігрувала з батьками до США. Закінчила школу мистецтв у Сан-Франциско й Університет у Берклі за спеціальністю «Психологічна лінгвістика». Вона також навчалася 2011 року у львівській майстерні Сергія Іванова, де ознайомилася з українською символікою та створила серію полотен «Український дух без кордонів».
«Нехай «Слава» – богиня перемоги, перетворить кров, пролиту за незалежність України, в маки... а маки загорнуть журбу і наповнять людське життя щастям і любов’ю. Бажаю світла, сили, перемоги... щоб життя в людей було барвисте і веселе», – написала художниця під своїм твором, присвятивши його Дневі Незалежності. Виставка триватиме до 25 жовтня 2015 р. Маємо унікальну нагоду побачити твори, написані з любові до рідної землі.
***
Медовий фестиваль – 12 і 13 вересня 2015 року – День відкритих дверей в Українському Національному музеї в Чикаго.
Уперше на музейному подвір’ї було проведено конкурс на кращий вулик. Неповторні експонати бджолярської архітектури представили Катя Міщенко-Мицик, Ірена Бойкевич, Оксана Амброз, братики Юліян і Андрійко Фуоко та справжній вулик пасічника Богдана Кукрузи. Найкращий декоративний вулик, за який проголосували відвідувачі, належить Каті Міщенко-Мицик. Він зайняв 1 місце та упродовж цілого року стоятиме, як експонат. Чикагський маг бджільництва Богдан Кукуруза розповідав не лише, як добувають мед, але й приніс крім вулика, димар та інші предмети, якими користуються пасічники. Наймолодші конструктори Фуоки показали вулик-дупло та креативний вулик-хатку. «Медова хата» частувала гостей чаєм з медом і медівничками. У медовому цеху майстер-клас для дітей – лялька-мотанка – провела майстриня з Чернівців.
Художниця Марина Данилович з Дніпропетровська малювала з найменшими медоносні квіти, а заслужений художник України Володимир Козюк з Вінниці написав полотно на очах у гостей – «Подільська бабина хата». Відома українська художниця Еріка Комоні розписувала обличчя і дорослим, і дітям. У вулику мудрагеликів можна було придбати книжку та почути чимало цікавих історій. Одна з них – про винахід українця Петра Прокоповича, яким у наші дні користується увесь світ. Саме він у 1814 році сконструював рамковий вулик, який можна було відкривати, оглядати та збирати мед без жодної шкоди для бджілок. Гості залишали свої письмові побажання захисникам України на прапорі, який буде відіслано у Харків. Тут – виставка шевронів та подарунків від харківської «Просвіти» з прапорами, що пахнуть степом і подякою наших захисників України громаді в Чикаго.
Багато американців побували в музеї, побачили виставку «Українська душа» Наталії Тягло. Серед відвідувачів була заступник губернатора штату Іллінойс Евеліна Сагінеті (Lt. Governor Evelyn Sanguinetti) та герой Олексій Кондратенко, який втратив руку на війні з російським окупантом та перебуває на лікуванні за сприяння і опіки парафії св. Йосифа Обручника. Фотографії Ірини Яцишин – Digital Dreams Photography by Iryna – доповнюють картину, над якою працювало кілька десятків волонтерів. «Дуже дякую працівникам музею за те, що вони завжди привітні та щирі і також випромінюють багато позитивної енергії. Перебуваючи на їхній території, завжди відчуваєш себе як у рідному домі – у неньки-України. Це саме те місце, де можна зустріти цікавих і творчих людей, які є щирі серцем та душею! Дякую вам за те, що ви є!» – написала на Фейсбук Роксолана Кончак, художниця і волонтер музею. До зустрічі наступного року!
***
Кавовий фестиваль. 27 вересня відбувся річний благодійний бенкет – «На каву до Львова з Віктором Морозовим». «За що люблю такі імпрези? За тепло зустрічей з давніми і не дуже давніми знайомими, добрими приятелями і просто гарними людьми», – написала у Фейсбук музейна шанувальниця Оксана Міколяш. Наступні відгуки свідчать самі про себе: «Гарний бенкет, з кавою й з Батяром! І все по-львівськи. Дякую. І Кралі були якби з Личакова. Ідеям вашим та немає меж. Вдалося! Круто! Та немає слів» (Оленка Шкробут).
«Вельмишановний та любий Тезко, щиро дякую за вчорашній полудень. Як завше, вишукано, з гумором, у найкращих галицьких традиціях! Наснаги та успіхів у всіх царинах і на всіх теренах!» (Віктор Паюк – Вікторові Морозову)...
Через філіжанку з чорним терпким напоєм передається дух меценатства, відповідальності за збереження матеріальної культури. Спочатку була львівська кава, а потім прийшло слово, знайшлася гітара і заспівалося – про Львів, чорну каву, про левів і Україну. Щасливчики виграли 2 квитки від «Міжнародних авіаліній України» до Львова, інші отримали кошики з кавою та солодощами. Музей – підтримку від усіх, хто знайшов час, щоб відчути себе господарями панського міста, відкопавши в скринях кілька предметів з аксесуарів бабусиної доби. Було по-кавовому святково, головне, що всім було цікаво. Наступного разу розповімо більше про цю подію та про наших меценатів. Чому музей обрав саме таку тему, не важко здогадатися. Адже львів’яни – народ особливий, а саме місто за час свого існування перебувало у складі 8 держав: Галицько-Волинського князівства, Австро-Угорської імперії, Речі Посполитої, Російської імперії, у складі ЗУНР, СРСР, під нацистським режимом, сьогодні – в Україні. Тож поки у Львові провадили своє життя німці, австрійці, поляки, євреї, вірмени, місто вбирало в себе їхню культуру та звичаї, звідки і влилось у нашу мову стільки гарних слів. Став Львів кавовою столицею України завдяки вихідцеві з Львівщини, українському козакові-визволителю і талановитому підприємцю Юрієві-Францу Кульчицькому, який навчив кавувати не тільки Львів, але й цілу Європу. Вже у 1829 році місто Лева відкрило свою першу кав’ярню. І львів’янам настільки сподобався чорний запашний напій, що місто кавоманить вже сторіччями. Тому не дивно, що запах львівської кави дійшов до Чикаго (справжньої, з львівської копальні – понад 7 кг!). Музейні колежанки розливали її у філіжанки, подавали кумплям на маленькій таці, а до кави пропонували андрутик. Аби зацікавити дедалі більше клієнтів кав’ярні, робили прийняття та вечори, концерти для своїх відвідувачів. У музейній кав’ярні в Українському Культурному осередку зібралася того дня прогресивна і творча громада Чикаго, щоб послухати самого Морозова, найславнішого львівського батяра. Ретро Львів – і ми у ньому! Дякуємо заздалегідь усім спонсорам, меценатам і добродіям!
| |
Покоління - Богдан Кукуруза з онуком Лесиком
| Настуся виграла вулик-подушку
|
| |
Священики церкви св. Йосифа-Обручника о.
М. Бурядник і о. В. Кушнір з героєм
Олексієм Кондратенком
| Музейна пасіка
|
| |
Майстер-клас від Марини Данилович
| Володимир Козюк, художник з Вінниці
|
| |
Вулик книголюбів
| Наша музейна команда
|
|
Музейники з віце-губернатором
|
| |
| |
| |
| |
Світлини з банкету Анни Дичій 
лист до редактора
версія для друку
