Перемога над зайвою вагою – завдання вкрай складне через те, що проблема не в кілограмах і фунтах, а в нашій майже наркотичній залежності від інсуліну. Тим, хто хотів би дізнатися, з чого почати боротьбу зі зайвою вагою, присвячується ця стаття.

Подолання зайвої ваги відбувається поетапно, так само, як космічні кораблі, відриваючись від землі, відпрацьовують і скидають свої ступені. Перший ступінь складається з трьох правил.
Перше і найважливіше правило – позбутись тих продуктів, які стимулюють викид інсуліну. Це цукор і карбогідрати (біле борошно), які легко засвоюються. Мед і солодкі фрукти (але не у вигляді варення, зрозуміло!) – не входять у цей список. Пийте чай із медом, їжте на десерт сухофрукти – нічого не станеться. Але про «одну тільки ложечку цукру з кавою» треба категорично забути. Так само треба забути про білий м’який хліб, тістечка, «печиво, цукерочки» – й обмежити трохи картоплю, а особливо – макарони. Ці обмеження – не частина тимчасової дієти. Це серйозно і надовго. Майже – назавжди. І не треба панікувати. Той, хто зумів це зробити, через кілька місяців не зможе пити підсолоджені чай або каву – не сподобається зіпсований смак. Людина вже не розумітиме, як можна отримувати задоволення від жирних макаронів, після яких, як після марафону, 2 години неможливо повноцінно дихнути.
Друге правило – жодних перекусок між прийомами їжі. Їжте два, три або навіть чотири рази (для початку це не так страшно), але без перекусок. Жуйте і їжте від душі за столом, але в проміжку, до наступної їжі, – тільки водичка. Чиста і проста. Борони, Боже, від пепсі, фанти і будь-яких підсолоджених напоїв. Це – найнадійніші друзі вашої інсулінової залежності. Ковток випили – і назад, на інсулінову «голку». При цьому навіть сухофрукти, горіхи, не кажучи вже про чіпси, цукерочки, печиво – категорично заборонені. Рот на замок. Коли не їм, я сліпий і глухий, і німий... до їжі. Тоді у вас потихеньку почне зміцнюватися протиінсуліновий механізм автономного живлення, що передбачає спалювання внутрішніх носіїв енергії – жирів і глікогену.
Це – наріжний камінь схуднення. Без нього, як без фундаменту, неможливо нічого побудувати, нічого змінити у своєму тілі.
Третій принцип – їсти лише стільки, скільки помістилося на одній тарілці. Жодних додаткових порцій. І краще обмежитися однією стравою, але якщо й декілька страв, то все одно – нічого не додавати. Бийте по руках, якщо вони тягнуться до чужих тарілок. Якщо порушите це просте правило, ви постійно будете не вставати, а виповзати з-за столу, а ваша вага буде повзти вгору, незважаючи на всі ваші дієти, ліки і вправи. Якщо ж вам вдасться домовитися із собою, то ви зможете дуже скоро прийти до другого ступеня.
Другий ступінь уже трохи підвищеної складності. І якщо ви не пройшли перший, вам не варто рухатися далі. Багато хто хапається за жорсткі дієти, скидають вагу (а з жиром йдуть і м’язи), а потім набирають за короткий термін більше, ніж втратили, але вже у вигляді «кришталево чистого» жиру. А оскільки м’язи – це піч, у якій згорає жир, то чим їх менше, тим важче буде надалі боротися зі «силою тяжіння».
Суть другого ступеня – змінити співвідношення входу, виходу і витрат. Щоб зменшити вхід, треба обережно, поступово й непомітно зменшувати розмір тієї однієї тарілки, за допомогою якої ви на першому ступені навчилися обмежувати своє харчування. При цьому треба забезпечити, аби все, що йде на вхід, негайно проходило на вихід, не затримуючись в організмі. Нормальна, активна робота товстого кишківника – це основа активного здорового метаболізму. Як виправити і налаштувати цей орган на правильний лад – це окрема і некоротка розмова. Але якщо зовсім коротко – це умовно-рефлекторне переучування у поєднанні з м’якою стимуляцією. Тобто, кишківник повинен звільнятися через певний час після прийому їжі. Це, можливо, вимагає використання легкого проносного на початковому етапі. Але мета – не руйнування природних реакцій кишківника і безумовна залежність від проносного, а, навпаки, делікатне підштовхування природної перистальтики і напрацювання правильних рефлексів.
Другий «ключик» – це правильна їжа: курага, чорнослив, капуста, зелень. Салати, заправлені оливковою олією і лимонним соком, добре стимулюють не тільки кишківник, але і жовчний міхур, а жовч – найкращий прискорювач перистальтики.
І, нарешті, збільшення рухової активності. Але й тут – головне не просто рух до поту, а збільшення кількості м’язових волокон. Якщо у вас працюють одні й ті ж м’язи, то з цього небагато толку. Ви спалюєте їхній глікоген, і він у них же повертається. А от якщо ви за допомогою нових рухів щоразу залучаєте до роботи нові м’язи, то вони починають збільшуватися. І, в результаті, змінюється співвідношення м’язової маси і маси жиру. Тобто, ви розширюєте вогненні печі, в яких ваш жир почне плавитися навіть без особливих обмежень у дієті. Але всі ці процеси тривають не тижні, а місяці. Це процес переучування організму. І якщо ви не хочете цим займатися, то краще і не думайте про свою вагу і красу фігури. Всі інші шляхи, що ваблять швидкими результатами, – це безкоштовний сир, який буває тільки у мишоловці.
Якщо є питання, приходьте на консультацію у наш лікувально-оздоровчий медичний центр: