Фото Артема Сліпачука / «День»

Вже понад місяць часу минуло із моменту призначення волонтера Георгія Туки головою Луганської обласної державної адміністрації. У липні Тука при своєму призначенні поставив президентові умову – широкі повноваження і можливість не значитися членом президентської команди.

Місяць – дуже малий термін для оцінки діяльності очільника області, тим більше в регіоні, де йде війна. Проте, впадає в око зміна риторики Георгія Туки, якій раніше була властива категоричність щодо Донбасу. Як зустріла Луганщина волонтера, як вплинула на нього і які виклики ставить перед ним – у розмові з очільником області.

– Георгію Борисовичу, ви були завжди волонтером. Зараз ви стали держурядовцем серйозної ланки. У зв’язку із цим, чи не вступаєте ви в конфлікт із самим собою, коли доводиться діяти в нав’язаних посадою рамках?

– Я волонтером залишаюся до сьогодні. У конфлікт із самим собою, іноді вступаю. Чесно кажучи, подекуди на емоційному рівні як волонтер раніше я міг би вже розбити голову кому-небудь, а як держслужбовець собі такого дозволити не можу. Доводиться стримуватися.

– Нещодавно Леонід Кравчук заявив про те, що потрібно «відрізати» окуповану територію Донбасу. Подібні заяви підхопили інші публічні персони. У вас були раніше теж категоричні погляди щодо цього. Проте, ставши губернатором, ви змінили свою позицію. З чим це пов’язано?

– Потрібно виходити зі постановки реальних завдань. На сьогодні інфраструктура області розташована таким чином, що ми сполучені з окупованою територією єдиною пуповиною. Це стосується і електропостачання, і водопостачання. Тому говорити про повну блокаду окупованих територій – це, щонайменше, означає або нерозуміння про що йдеться, або відверте маніпулювання свідомістю. Для прикладу можу сказати, що якщо терористи пошкоджують лінію електропередач на ТЕЦ у місті Щастя, то вони відключають нашу територію від енергозабезпечення, але і автоматично відключають подачу води самі собі. Виходить біг по колу. З одного боку, ми живимо всю область електроенергією, а з іншого боку – здійснюємо подачу води на окуповану територію. При цьому жодної компенсації за подачу води ми не отримуємо, внаслідок чого обласний бюджет має збитки близько 380 мільйонів гривень на рік. Просто ми робимо все, щоб не залишити там наших громадян без води.

– Хтось розцінює це як колабораціонізм із бандитами. Чи доводиться мати з ними контакт? Тим паче, що там залишилися і представники старих кадрів, господарники, які просто не покинули місто?

– Давайте відрізняти бандитів і терористів від мирних громадян. Це зовсім не одне і те ж. На День Незалежності в Сєверодонецьку я зустрічався з жителями Луганська, які спеціально приїхали у звільнене місто, щоб відзначити свято. Але у них немає можливості переселитися на підконтрольну Україні територію на постійне місце проживання. Таким чином, вони змушені жити в окупації. Ми зобов’язані піклуватися про таких людей. Таких патріотичних людей, які опинилися в капкані, дуже і дуже багато.

– У мене як у луганчанина був цікавий досвід – подивитися на Київ із Луганська і подивитися на Київ із самого Києва. Ви киянин, і тепер можете подивитися на Луганщину з неї ж. Які стереотипи у вас змінилися?

– На Луганщину я їхав із стереотипом, що всі тут довкола «сепари». На сьогодні я готовий усім доводити і всіх переконувати, що це зовсім не так. Коли на День Незалежності в Сєверодонецьку я вийшов на трибуну, то чесно скажу, що я просто спантеличився від тієї кількості людей, які були присутні на площі. Ці люди були у вишиванках, із українськими прапорами, дівчата були у вінках, і відчуття були незабутніми. Говорити про те, що на Луганщині самі сепаратисти – це показувати своє абсолютне незнання регіону. Чесно кажучи, інколи складається враження, що подібний шаблон тиражують не зовсім адекватні особи, можливо для того, щоб додати великої значущості своїй персоні. Я вже досить поїздив по області і жодного разу не чув, щоб звучали якісь антиукраїнські гасла. Прекрасно розумію, що більшість населення розгублена. За півтора року ці люди пережили війну, окупацію, обстріли, смерті, пограбування. Має бути послідовна, розумна, зважена державна політика, зведена до безкомпромісної боротьби з тими мерзотниками, казнокрадами, які грабували область протягом останніх 20 років і яких місцеве населення реально ненавидить. Переконаний, що за таких умов через рік-два-три ми побачимо абсолютно нормальний український Донбас. Цим людям задурювали голову протягом досить довгого періоду часу.
Враховуючи той факт, що в Україні взагалі ситуація кепська, то на Донбасі вона особливо жахлива. 87% мешканців цього регіону ніколи не залишали територію свого регіону, а 93% ніколи не були за межами України. Тобто їм ні з чим порівнювати.
У результаті утворився досить закритий анклав, якому промивали мізки, як кажуть brain washing, на досить потужному, професійному рівні. Їм насаджали відчуття власної винятковості. Зараз я їжджу по області і, чесно кажучи, інколи руки опускаються. Більшої вбогості, ніж у Луганській області, я ніде в Україні не зустрічав. А цим людям, які ледве животіють на сьогоднішній день, втокмачували в голову, що вони годують усю країну. Не може вбога людина годувати ще когось. Просто потрібно цим людям говорити правду і дати їм можливість відчути себе захищеними. Повторюю, при такому підході протягом декількох років ситуація в регіоні у тому числі з проросійськими і з антидержавними настроями кардинально зміниться на краще для України.

– Останні декілька постів на Facebook ви присвятили проблемі кадрів. Ваш попередник на губернаторській посаді Геннадій Москаль заявляв, що йому доводиться балансувати між старими кадрами і державною політикою. Як у вас йде справа з місцевими кадрами?

– У мене в цьому сенсі гальм немає. Не знаю, чим керувався Геннадій Геннадійович, коли балансував. У мене ніякого балансу тут немає. У мене є мета, і я до неї йду. Не сумніваюся, що моя позиція отримає підтримку 95% населення. Підкреслюю – саме простих людей, які не пиляють бюджет, не купаються в розкоші і нині не завжди знають, як прогодувати в наступному місяці родину. А таких людей в регіоні переважна більшість.

– Чи є відчуття тиску місцевих «князьків», регіональних олігархів, які, зокрема, перебувають і в Луганську, при цьому спокійно мігруючи по Україні?

– Якщо такий тиск і є, то він опосередкований. Тобто через когось, прихованими шляхами. Безпосередньо на мене тиснути абсолютно безперспективно. Я особисто досі жодних зустрічей з місцевими «князьками» не мав і не бажаю з ними зустрічатися, тому що мені з ними розмовляти нема про що. Тому з їхнього боку таких спроб не було. Хоча цілком імовірно, що ближче до виборів розпочнуться якісь ігри, проплачені акції та інші речі. Я до цього готовий, мене цим не здивуєш і не злякаєш.

– Чи «Опозиційний блок» активний зараз на Луганщині?

– Звісно, вони прагнуть реваншу. Проте в мені вони побачать непримиренного супротивника. Я їх давив і давитиму.

– До кінця серпня планується остаточне голосування за зміни до Конституції. Як ви ставитися до теми децентралізації, що її активно просуває центральна влада? Наскільки Україна і, зокрема, Донбас готовий до таких змін?

– Я не мав змоги докладно вивчити ті пропозиції щодо реформування положень Конституції, які передбачається реалізувати. Щодо принципу децентралізації загалом, то, напевно, це рішення правильне. Головне – не допустити перекосів. Проте я також переконаний, що в найближчі кілька років децентралізація на Донбасі недоцільна. Коли йдеться про області, що воюють, то я залишаюся прибічником протилежного, тобто централізації, посилення центральної влади.

– Зміни до Конституції передбачають фактичну ліквідацію посади голови області і заміну її на префекта, представника президента на місцях. При цьому префект має втратити керівні важелі, зокрема і в господарській сфері. Виникає запитання, наскільки місцева громада готова узяти на себе ці функції?

– Я саме це і маю на увазі. Не можу судити про ситуацію по всій Україні, але я добре знаю ситуацію в Луганській області. Поки що, поки не проведено чистку місцевих так званих еліт, не можна проводити децентралізацію. Це все одно, що цапа пустити в город охороняти капусту. Ті, хто десятиліттями звик красти і пиляти, при децентралізації здобудуть лише ще більші повноваження. Спочатку потрібно звільнити область від цих людей, призначити чи обрати нові кадри, які мають працювати прозоро. Повністю подолати корупцію не вдалося в жодній країні світу, але мінімізувати її можна. Окрім того, треба, щоб настав мир. Це необхідна умова.

– Окремим законом передбачається для окупованих територій так званий спеціальний статус, який ще називають «особливим». Як ви ставитеся до таких статусів окремих територій?

– Категорично негативно. Я не бачу жодних відмінностей між мешканцем Старобільська і мешканцем Василькова. Такого формулювання про «особливий» статус я не сприймаю і не підтримую.
– Нині порушується тема місцевих виборів, зокрема на Донбасі. Голова Донецької облдержадміністрації Павло Жебрівський скасував своє попереднє рішення про проведення виборів у Донецькій області 27 листопада. Чи варто проводити місцеві вибори на звільненій території?

– Треба підходити до цього з погляду безпеки. Слід розуміти, що організація виборів – це передусім процес політичний. Це не гра. Від цього залежить доля країни. Експериментувати – вийде чи не вийде – сьогодні є недозволеною розкішшю. Якщо днями ми в Лисичанську на вокзалі затримали особу з величезним арсеналом зброї, а за три дні до цього було вилучено цілий схрон із боєкомплектом обсягом з автомобіль «Газель», а через день виявили ще один схрон зі зброєю і вибухівкою, то той факт, що все це не спрацьовує і не вибухає, є заслугою правоохоронних органів. У мене немає впевненості, що всі точки такого озброєння наразі ліквідовано.

Звісно, якщо говорити про політичні провокації, то організація теракту на передвиборній дільниці є цілком реальною. Я переконаний, що регіон не готовий на сьогодні гарантувати безпечне проведення виборів. Не забуватимемо й про те, що зараз у Сіверськодонецьку тихо і спокійно, але це не свідчить про те, що через 10 хвилин туди не прилетить «Град» чи, боронь Боже, «Смерч». Згадаймо події в Маріуполі, коли ніхто у страшному сні не міг передбачити, що туди прилетять снаряди. А вони таки прилетіли. Хто може гарантувати те, що ці орки не скористаються в черговий раз своїм озброєнням і не вдарять по мирних містах? Жодна поміркована людина такої гарантії дати не може.

– Заступаючи на посаду голови області ви говорили про створення логістичних центрів поблизу території розмежування для забезпечення мешканців окупованих територій харчами. Як зараз із цими центрами?

– Триває нормальний процес підготовки одного з таких центрів у Новотошківці. Якщо терористи не вдаватимуться до збройних провокаційних дій, то цей центр протягом одного-двох тижнів почне працювати. Наступний логістичний центр ми плануємо відкрити в Станиці Луганській. Окрім того, розглядається можливість відкриття ще двох-трьох логістичних центрів. Складність з їх відкриттям полягає в тому, що для їх нормального функціонування треба задіювати залізницю. Дуже багато в цьому питанні залежить від поведінки самих бойовиків. Щодо Новотошківки, то на сьогодні основним гарантом безпеки виступатиме ОБСЄ. З ними зараз ведуться перемовини про те, щоб, по-перше, вони одночасно були присутніми з двох сторін для того, щоб фіксувати наявність можливих провокацій. По-друге, представники ОБСЄ мають бути присутніми на території самого логістичного центру. Це значною мірою убезпечить мирних громадян, які купуватимуть і продаватимуть товари, від можливих атак терористів.

– Ще місяць тому у ЗМІ активно порушувалася тема так званої контрабанди в зоні АТО. Зараз ця тема затихла. З чим це пов’язано?

– З одного боку, це результат роботи, зокрема, й мобільних груп, які було створено за моєї участі і активно працюють зараз по всій лінії розмежування. Це зведені мобільні групи, до складу яких входять представники СБУ, військової прокуратури, прикордонників, фіскальної служби, ЗСУ. Вони їздять уздовж лінії розмежування і контролюють дотримання правил перетину цієї лінії, які затверджені штабом АТО. Згідно з цими правилами перетинати лінію розмежування можна лише через Контрольний пункт ввезення-вивезення. Усі транспортні засоби, які намагаються перетнути лінію розмежування в інших місцях, є порушниками цих правил.
Слід також бути об’єктивними і не забувати, що зниження рівня контрабанди також пов’язане зі збільшенням кількості обстрілів з боку терористів передусім і Донецької області. Думаю, що ніхто не має повної інформації про процентне співвідношення контрабанди, яка проходить через Донецьку та Луганську області. Але я вважаю, що значна частина контрабанди йде через Донецьку область з огляду на сприятливіші шляхи перетину лінії розмежування, ніж у нас на Луганщині. Сьогодні мені доповідали про те, що три найбільші перевізники відмовилися від таких рейсів.