Документальний фільм «Українська революція» та календар, який представляє воїнів перших визвольних змагань часів Української Народної Республіки. Саме з такими подарунками до Українського національного музею в Чикаго завітав заступник голови УГО «Помаранчева хвиля», керівник групи військово-історичної реконструкції «Сіроманці» Юрко Сорока. Обидва експонати він привіз з України.
«У травні цього року я був в Україні і мав нагоду зустрітися зі своїми друзями з реконструкції з київського клубу «Повстанець», які також займаються періодом УНР, – розповідає Юрко Сорока, – завдяки їм потрапив на презентацію фільму «Українська революція», створеного за спогадами Всеволода Петріва. Там познайомився з хлопцями, які знімалися у кіно, зокрема, з Андрієм Мацьківим, Дмитром Набитовичем та головним героєм Богданом Іваньком. Познайомився також з головним режисером Іваном Канівцем».
Саме на прем’єрі до рук Юрка потрапила копія фільму «Українська революція», а також календар на 2015 рік, який репрезентує повстанців періоду перших визвольних змагань. Чоловік без роздумів вирішив привезти такі цінні матеріали в Америку: «Я вважаю, що такі речі повинні бути і у нас в Чикаго, найперше – у нашому Українському національному музеї. Вони дуже корисні для тих людей, які глибше цікавляться історією, а також для учнів українських шкіл, які можуть вивчити той період історії, просто переглянувши фільм. Так значно цікавіше і легше сприймається матеріал, – підкреслив керівник групи військово-історичної реконструкції «Сіроманці» Юрко Сорока і далі продовжив: «Фільм «Українська революція» дуже глибокий в історичному плані, насамперед, своїми паралелями, тому що перегукується з теперішньою ситуацією в Україні. Він дуже вчасний і повчальний. На жаль, ми не хочемо вчитися на помилках минулого і тому мусимо проходити ці всі страждання і випробування знову і знову. Хоча, хотілося б, щоб ми таки робили висновки з помилок своїх попередників».
До слова, це вже не перші подарунки від Юрка Сороки Українському національному музеєві. Тут чоловікові завжди раді. Цього разу його зустрічали президент музею Лідія Ткачук та куратор музею Марія Климчак. «Останнім часом, зокрема, дивлячись на події, які відбуваються в Україні, інтерес до Українського національного музею з боку емігрантів значно зріс. Ці речі, які приніс Юрко – дуже важливі для нас, ми мусимо мати їх у музеї, адже, насамперед, наша історія потрібна нам самим. Музей працює не лише для того, щоби американці знали про Україну, але найперше, щоби самі українці вивчали історію свого народу. Дивлячись на календар з фотографіями людей, які демонструють одяг часів УНР, ти повертаєшся назад у той час, коли такі ж люди зі зброєю у руках захищали Україну. Власне, що відбувається і сьогодні. На жаль, колесо історії крутиться», – зазначила куратор музею Марія Климчак.
Ну а зараз більш детальніше про фільм. «Українська революція» – художньо-документальна стрічка режисера Івана Канівця. Це своєрідна екранізація спогадів генерал-хорунжого армії УНР Всеволода Миколайовича Петріва про революційні події в Україні 1917-1918 років та участь у них полку імені кошового Костя Гордієнка. Перша частина фільму описує події з початку 1917 року до прибуття полку імені Костя Гордієнка, сформованого у складі 7-ї Туркестанської дивізії 3-го Сибірського армійського корпусу російської армії, в Україну. Друга частина – від подій січня-лютого 1918 року в Києві, коли полк вступив у нерівний бій з московсько-більшовицькими військами Муравйова, і до повернення Центральної Ради у звільнений від більшовиків Київ. «Українська революція» не стільки описує дії керівників Української держави, скільки передає особисті враження Петріва про все, що він чув і бачив у ті часи. Завдяки цьому глядачам відкривається велична картина боротьби українського народу за свободу. Історія, яка розкривається, ламає міфи про те, що в Україні, буцімто, не було патріотів і що українці не прагнули незалежності.
«Українська революція» – некомерційний проект. Фільм знімався на громадських засадах, без будь-якого офіційного фінансування. Його героями, «гордієнківцями», стали члени клубів військово-історичної реконструкції «Чота пішої розвідки третьої залізної дивізії армії УНР», «Повстанець», а також актори-аматори. Єдиний професіонал – народний артист України Богдан Бенюк, який начитував закадровий дикторський текст та грав епізодичну роль Михайла Грушевського. Цікаво, що в одній із головних ролей знімався народний депутат України двох скликань, громадський та культурний діяч Олесь Доній. Далі коротке інтерв’ю з виконавцем ролі Симона Петлюри паном Донієм:
Олесю, як ви опинились на знімальному майданчику?
Мені зателефонував режисер Іван Канівець і запросив до участі у фільмі – знятися у ролі Симона Петлюри. На той момент я знав, що Канівець – ідейний молодий режисер, який після завершення університету на свої кошти зняв документальний фільм про український флот доби визвольних змагань. Оскільки, на мою думку українські патріоти мають допомагати один одному, то я, звісно, погодився взяти участь.
Чим вас зацікавив проект «Українська революція»?
«Українська революція» привабила одразу кількома сторонами. По-перше, це ідейність і активність самого Івана Канівця. По-друге, те, що справжню українську історію слід доносити до суспільства, по-третє, в процесі зйомок виявилося, що навколо фільму згуртувалися кілька сотень українських патріотів-волонтерів. Це була справжня мистецька українська толока.
Це для вас перший такий кінодосвід?
Так, це був перший досвід зйомок в якості актора. До того часу документалістика з моєю участю стосувалася лише або спогадів, або аналітики.
Кілька слів про роль Симона Петлюри. Як гралось?
Пропозиція знятися у ролі Симона Петлюра була, звісно, не від мене, а від режисера – Івана Канівця. Йому цю ідею подав Богдан Бенюк. На його думку, ми мали певну портретну схожість з моїм персонажем. Гралося легко. Дублів проводили за моєю участю небагато, бо і режисер, і решта учасників були задоволені результатом.
На завершення – як вам результат і яку долю можете побажати фільму?
«Українська революція» – приклад української доброчинності, бо це кіно, від початку до завершення, продукт безкорисливої участі як головного ініціатора – режисера Івана Канівця, так і кількох сотень тих, хто допомагав його створювати. Наше мистецьке об’єднання «Остання барикада», окрім моєї участі, наприклад, долучилося ще постачанням деякої амуніції. А яку колосальну допомогу надали українські волонтери-реставратори! З одним із головних героїв фільму, в житті – капітаном другого рангу українського флоту Тимуром Баротовим – я знову зустрівся на базі добровольчого батальйону «Айдар», куди він пішов добровольцем. От так команда зібралася навколо фільму. Це якісний документальний фільм про українську історію, який можна показувати в школах на уроках історії. Водночас, «Українська революція» – це докір українській державі, яка як не робила замовлення на таку необхідну продукцію, так і досі цього не робить. Тож українську культуру і досі проштовхують ідеалісти.
Нагадую, що віднедавна документальний фільм «Українська революція» є і в Українському національному музеї в Чикаго. Також більше інформації про роботу над стрічкою, її творців та виконавців можна отримати на офіційному сайті проекту
ur.kvideo.com.ua.
лист до редактора
версія для друку
