«Двері зірвалися з одвірків,
і сила-силенна чудовиськ влетіла у церкву Божу»

2 липня народні депутати прийняли в третьому читанні і в цілому законопроект про реструктуризацію валютних кредитів, який суперечить зобов’язанням, узятим Україною при підписанні з МВФ програми фінансової допомоги.

Наталія Яресько, міністр фінансів України, назвала популізмом таке голосування у Верховній Раді. Мовляв, йдеться про виклик справедливості в Україні.
На нараді з головами обласних державних адміністрацій в Одесі Петро Порошенко повідомив, що частина депутатів, які голосували за реструктуризацію валютних кредитів, є власниками великої кількості валютних кредитів. «Це просто корупція, коли ти під себе пишеш закон, щоб просто не повертати гроші, ще й фінансуєш кредитні мітинги», – заявив Порошенко.
Чому таке стало можливим? Оцінюючи якість чинної Верховної Ради один із найкращих фахівців України в галузі права, чинний суддя Конституційного Суду Віктор Шишкін в інтерв’ю газеті «День» констатував: «Хай вони (українські парламентарії. – О. Р.) на мене не ображаються, але з точки зору професіоналізму, з точки зору підготовки законів, це нижче ватерлінії».
А як же голова Верховної Ради? В інтерв’ю «5 каналу»Володимир Гройсман пояснив, що не читав законопроекту про реструктуризацію кредитів. «Я думаю, що всі повинні розділити відповідальність щодо долі цього закону. Я почитав те, що прийняли в третьому читанні за рішенням комітету, не всі ж читали його, я зокрема, на превеликий жаль, і я визнаю тут свою провину».
А ще спікер українського парламенту визнав, що, відповідно до чинного законодавства, ані він, ані голови парламентських комітетів не можуть впливати на присутність і роботу народних обранців. Мовляв, кожен депутат рівний, незалежний, робить те, що дозволяє робити йому совість. Це називається припливли-приїхали...
А тепер про уряд, який спільно з парламентом, схоже, веде країну до прірви. Вже неозброєним оком видно скорочення робочих місць, зменшення доходів громадян, збільшення невиплат зарплати, падіння прибутків та інвестицій в економіці. Але міністр фінансів переконує посполитих, що країна вже подолала кризу. «Совпаденіє? Не думаю... »
Невже уряд не відає про заморожені мінімальні зарплати й пенсії? Не знає про зниження рівня оплати праці бюджетників? Йому (урядові) нічого невідомо про додаткове оподаткування доходів громадян (воєнний податок), подвійне оподаткування працюючих пенсіонерів, оподаткування житла?..
Таке враження, що уряд зумисне підштовхує інфляцію – про втрату гривнею платоспроможності від цінової інфляції навіть згадувати не хочеться.
«Причиною інфляції у перші чотири місяці 2015 року є адміністративне підвищення цін на газ, тепло, воду, електроенергію, а також продовження практики багатомільярдної грошової емісії зусиллями НБУ… Інфляція цін життєво необхідна нещирій владі. Інфляція діє як джерело незаконного збагачення бюрократії і додатковий податок на людей», – констатує Володимир Лановий. Знаний економіст має рацію. На жаль.
Коментуючи заяви прем’єр-міністр Арсеній Яценюка щодо потреби ліквідації КС і передачі його повноважень до Верховного Суду, Віктор Шишкін категорично заявив: «Подібні заяви безвідповідальні. Вони звучать або від недолугості, або від неуцтва».
Можна припустити, що така характеристика знань очільника уряду стосується не лише юриспруденції.
«Наступного дня я почув, що чинний уряд усунено. Всюди по вулицях, у ресторанах, у приватних помешканнях лунали веселі пісні. Звідусіль почали прибувати депутації, щоб від імені народу привітати новий уряд. Газети були переповнені депешами та всілякими виявами радості патріотичних громадян. Усі ці привітання були на один кшталт, різниця була тільки в іменах та в підписах.
«Пане голово! Ваш патріотизм та велика праця на користь нашої любої вітчизни широковідомі в цілій Україні. Народ вашої округи в нестямі від радощів та веселощів із приводу вашого приходу до влади, бо всі ми твердо переконані, що ви з вашими товаришами єдині, хто може вивести країну з таких нестерпно тяжких обставин, І цього лиха й неволі, куди її завели своєю осоружною й антипатріотичною політикою ваші попередники. Крізь сльози радості вигукуємо: хай живе новий уряд! (Підпис)».
«До сьогодні я був прихильником попереднього режиму, та оскільки тепер, із приходом нової влади, переконався, що попередній уряд діяв на шкоду країні, а теперішній – єдиний у спромозі повести країну кращим шляхом і здійснити великі народні ідеали, то я заявляю, що від сьогодні я буду всіма силами допомагати теперішньому уряду і всюди, на кожнім місці, засуджувати попередній ганебний режим, який зневажають усі порядні люди в країні. (Підпис)».
У багатьох газетах, які до сьогодні вихваляли всякий крок попередньої влади, тепер з’явилися статті, що гостро засуджували її, звеличуючи новий уряд.
Коли я взяв ці газети й проглянув усі номери з початку року, то побачив, що з приходом нової влади повторюється одне й те саме. Кожен новий уряд вітали як єдиний, здатний підняти країну, а попередній засуджувався й оголошувався зрадницьким, гидким, шкідливим, чорним, паскудним.
Ба, навіть заяви та привітання кожному новому урядові були однакові й від тих самих людей, а в депутаціях завжди були ті самі особи. Чиновники навмисне поспішають з виявом своєї відданості кожній новій владі, хіба що хтось насмілиться якимось вчинком накликати на себе небезпеку та ризикнути службовим становищем. Але таких мало, і про них громадськість дуже поганої думки, бо вони псують гарні звичаї, здавна заведені в Україні. Я розмовляв з одним солідним чиновником про його товариша, який не захотів привітати новий уряд і через те був звільнений з державної посади…»
Здогадайтесь, коли це написано. Підкажу: не сьогодні, не вчора і не позавчора. Це уривок зі сатиричної повісті сербського письменника Радоє Домановича «Страдія», яка побачила світ на зламі XIX і XX сторіч. У постскриптумі я змінив лише два слова: замість «Страдія» написав «Україна».
Не здивуюсь, якщо близький до цитованого текст/повідомлення вигулькне в Україні завтра або післязавтра…